пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 березня 2026 року Справа № 903/531/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради, м. Ковель, Ковельський р-н., Волинська обл.
до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області», м. Ковель, Ковельський р-н., Волинська обл.;
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс», м. Київ
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 190 262,00 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з
прокурор: Рішко А.В.,
від відповідача-1: Махнюк О.І.,
від відповідача-2: Серебряник О.О.,
20.05.2025 через “Електронний суд» надійшла позовна заява (сформована 19.05.2025) Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Комунального некомерційного підприємства “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області», Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» про:
- визнання недійсними додаткових угод № 2 від 16.09.2022, № 3 від 14.12.2022, укладених між Комунальним некомерційним підприємством "Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області" та ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС», до договору про закупівлю електроенергії від 21.01.2022 № 8-Т;
- стягнення з ТзОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь Ковельської міської ради 190 262,00 грн.
Ухвалою суду від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 23 червня 2025 року на 11:30 год.
Відповідачі ухвалу суду отримали 24.05.2025.
Строк для подання відзиву - по 09.06.2025.
09.06.2025 надійшов відзив ТОВ “Укр Газ Ресурс», згідно якого позовні вимоги заперечує. Вказує, що Уповноважений орган у сфері закупівель (Мінекономіки) вважає, що норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. За порушення законодавства про публічні закупівлі у частині внесення змін до істотних умов договору, у випадках, не передбаченим Законом статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначені конкретні суб'єкти такої відповідальність. Крім того, Кодексом України про адміністративні правопорушення така відповідальність передбачена як адміністративна відповідальність у вигляді штрафу (стаття 164-14 КУпАП) та у строки, встановлені статтею 38 КУпАП. При цьому, згідно з частиною десятою статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" особи (суб'єкти оскарження), яким завдано збитків внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі, можуть звернутися до суду зі скаргою щодо укладених договорів про закупівлю та їх недійсності відповідно до Закону. Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, внесення змін до істотних умов договору у випадках, не передбачених Законом, і саме цей Закон визначає можливість звернення зі скаргою щодо недійсності договору та відшкодування збитків суб'єкту оскарженню, завданих таким порушенням.
Прокуратура у відповіді на відзив від 12.06.2025 зазначає, що під час укладення додаткових угод №2 від 16.09.2022 та №3 від 14.12.2022 відповідач не надав належних доказів на підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку. У позовній заяві детально проаналізовано документи. які долучалися відповідачем як такі, що обґрунтовують необхідність укладення додаткової угоди. Довідка Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 №583-2/22 надавалася ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС» для укладення додаткової угоди №3 від 14.12.2022, положення якої застосовувалися 01.12.2022 та не містила інформації щодо коливання ціни у місяці, який передував укладенню додаткової угоди (в даному випадку листопад 2022 року). Таким чином під час укладення додаткової угоди №3 ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС» взагалі не надало документального підтвердження даних про коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні “ОЕС України». Після фактичної поставки продавцем - ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж серпня-вересня (до 16.09.2022) та грудня (до 14.12.2022), відповідно, сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
У клопотанні від 12.06.2025 ТОВ “Укр Газ Ресурс» просив зупинити провадження у справі № 903/531/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення. Зазначає, що колегія суддів Касаційного господарського суду у справі № 920/19/24 зазначила, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) надає інше тлумачення застосуванню п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", ніж те, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. На думку колегії суддів Верховного Суду у справі № 920/19/24, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений. З метою забезпечення єдності судової практики та повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи № 903/531/25 є необхідним зупинити провадження у ній до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою суду від 23.06.2025 зупинено провадження у справі №903/531/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
24.12.2025 на адресу суду надійшло клопотання Ковельської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі, у зв'язку з завершенням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою суду від 07.01.2026 провадження у справі №903/531/25 поновлено; розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 21 січня 2026 року о 10:15.
19.01.2026 на адресу суду від представника відповідача 2 - ТОВ “Укр Газ Ресурс» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Враховуючи зазначене, клопотання представника відповідача-2, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, надання учасникам справи можливості скористатися своїм правом на подання заяв по суті спору, суд протокольною ухвалою від 21.01.2026 відклав підготовче засідання на 29.01.2026 о 12:30 год.
26.01.2026 представник відповідача 2 - ТОВ “Укр Газ Ресурс» подав суду письмові пояснення, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
У судовому засіданні 29.01.2026 учасники справи щодо долучення письмових пояснень відповідача-2 не заперечили.
З метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи думку учасників справи, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження,суд протокольною ухвалою від 29.01.2026 долучив подані пояснення до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.02.2026 о 10:00 год.
Заслухавши пояснення учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості скористатися свої правом на підготовку до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 19.02.2026 розгляд справи по суті відклав на 10.03.2026 о 14:30 год.
У судовому засіданні 10.03.2026 учасники справи повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у заявах по суті справи.
Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів заперечили проти позову та просили відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні зазначив, що прокурором вказано позивачем Ковельську міську раду, яка є неналежним позивачем у даній справі. Належним позивачем, у даному випадку, є Держаудитслужба, як орган, уповноважений на здійснення державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів.
Інші учасники справи правом участі у судового засіданні не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд,
встановив:
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У спірних правовідносинах відбулось протиправне та зайве витрачання КНП "Ковельське МТМО" грошових коштів, що належать Ковельській територіальні громаді, тобто порушено права територіальної громади на майно, зокрема грошові кошти. ТОВ «Укр Газ Ресурс» безпідставно набуло грошові кошти територіальної громади.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Ковельською окружною прокуратурою 06.03.2025 за № 52-987 ВИХ-25 направлено лист до Ковельської міської ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КНП "Ковельське МТМО" та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» додаткових угод до договору на постачання електричної енергії від 21.01.2022 № 8-Т, а також з проханням надання інформації не пізніше 20.03.2025 щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.
У листі від 10.03.2025 № 1726/3.34/2-25 Ковельська міська рада повідомила про те, що інформацію щодо виявлених окружною прокуратурою порушень взято останньою до відома та не заперечила проти здійснення Ковельською окружною прокуратурою представництва у господарській справі про стягнення з ТОВ «Укр Газ ресурс» надмірно сплачених коштів.
Отже, Ковельська міська рада мала можливість самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з відповідним позовом. Однак, орган місцевого самоврядування обмежився лише наданням відповіді на лист прокуратури, повідомивши, що інформацію взято до відома. Зазначене є підтвердженням підстав для представництва та вказує на бездіяльність уповноваженого органу.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 06.05.2025 Ковельською окружною прокуратурою повідомлено позивача про намір на подання відповідного позову та водночас роз'яснено право на оскарження суб'єктом владних повноважень підстав для представництва.
Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
Щодо підстав звернення з даним позовом прокурора в інтересах Ковельської міської ради суд зазначає таке.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі N 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 587/430/16-ц).
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі визнання недійсними додаткових угод та стягнення 190262 грн безпідставно набутих коштів, які є коштами міського бюджету (м. Ковеля) та належать територіальній громаді міста Ковеля.
Комунальне некомерційне підприємство “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» є комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є Ковельська міська рада.
Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області, звертаючись в інтересах держави до господарського суду із зазначеним позовом визначив позивачем Ковельську міську раду.
За змістом частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пунктами 23, 25, 27 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань щодо розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди; прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з частинами першою, четвертою та п'ятою статті 61 України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (пункт 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Згідно з частиною третьою статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Таким чином, Ковельська міська рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на розпорядження коштами місцевого (міста Ковеля) бюджету, зокрема і спірними заявленими до стягнення у цій справі грошовими коштами, які є коштами міського бюджету (м. Ковеля) та належать територіальній громаді міста Ковеля.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні N 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).
Отже суд зазначає, що керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області, звертаючись до суду із даним позовом, правильно визначив Ковельську міську раду позивачем у цій справі, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тобто функції з управління, розпорядження спірними заявленими до стягнення у цій справі грошовими коштами місцевого (міста Ковеля) бюджету, що належать Ковельській територіальній громаді, контролю за їх використанням, функції захисту прав та інтересів територіальної громади.
Також висновок Верховного Суду щодо можливості здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі головного розпорядника бюджетних коштів міститься у постанові від 11 серпня 2021 року у справі N 927/719/20.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі N 904/192/22 дійшла висновку про те, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (пункт 35 постанови). Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові фактично дійшов висновку про те, що головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором позивачем та на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся з таким позовом до суду.
Суд також не бере до уваги доводи відповідача-1 щодо того, що належним позивачем у цій справі є Держаудитслужба, оскільки закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19 серпня 2020 року у справі N 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі N 912/9/20, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19.
У даному випадку судом застосовані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025 № 910/16372/21.
З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2021 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» КНП “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» оприлюднено оголошення UA-2021-11-17-010726-c про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (постачання та розподіл) на 2022 рік (ДК 021:2015:09310000-5) кількістю 2012400 кВт з терміном поставки товару (електричної енергії) до 31.12.2022 з очікуваною вартістю закупівлі 11269440,00 гривень.
За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» з ціновою пропозицією 7 365 383,00 грн.
21.01.2022 між КНП “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (Споживач) та ТОВ «Укр Газ Ресурс» (Постачальник) укладено договір № 8-Т про закупівлю товару (Договір).
Згідно п.3.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі. Предметом закупівлі є «Електрична енергія (09310000-5) (код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія)».
Відповідно до 6.1 Договору, загальну сума Договору становить 7365383,00 грн.
Строк (термін) поставки товару: з 28 січня по 31 грудня 2022 року (п.4.1).
Відповідно до додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до в Договору ціна (тариф) електричної енергії для споживача з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ за одиницю товару становить 3,6599995030808 грн/кВт.
Пунктом 7 Додатку № 3 «Порядок зміни умов договору» до Договору визначено, що зміна істотних умов Договору у випадку, передбаченому п.1.2.2 цього Додатку здійснюється на вимогу постачальника шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється на умовах визначених пунктами 7.1 та 7.2.
Пунктом 7.1 додатку №3 передбачено, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (надалі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (надалі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ». Цим же пунктом між сторонами погоджено, що у якості документального підтвердження даних, передбачених цим пунктом Сторонами визнаються завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН та ВДР та про діяльність оператора ринку за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ».
Відповідно до пункту 7.2 додатку №3 до Договору нова змінена ціна, розрахована відповідно до п. 7.1 застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Договір з додатками до нього підписані сторонами та завірені їх печатками.
Отже, на момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Під час виконання вказаного Договору до нього на підставі додаткових угод тричі вносились зміни, в тому числі двічі в частині підвищення ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії, зокрема:
1) додатковою угодою № 1 від 21.02.2022 змінено загальну ціну договору та визначено, що загальна сума договору становить 7 363 371,60 грн. При цьому ціна за одиницю електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) становить 3,659 грн/кВт/год;
2) додатковою угодою № 2 від 16.09.2022 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.08.2022 збільшено з 3,659 грн/кВт/год до 3,98124 грн/кВт/год ;
3) додатковою угодою № 3 від 14.12.2022 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.12.2022 збільшено з 3,98124 грн/кВт/год до 4,00644 грн/кВт/год.
Додатковою угодою №4 від 29.12.2022 у зв'язку зі зменшенням обсягів фактичного використання електричної енергії зменшено обсяг її закупівлі.
На підтвердження наявності підстав для укладення додаткових угод, якими збільшено договірну ціну на електроенергію, ТОВ «Укр Газ Ресурс» було надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, у яких наведено відомості з офіційного сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» про середньозважені ціни купівлі-продажу на РДН та ВДР за 2 декаду червня та 2 декаду липня 2022 року, а також за липень та серпень 2022 року.
Під час дії договору поставки у 2022 році відповідачем-2 поставлено: 1469672 кВт електричної енергії для КНП «Ковельське МТМО» згідно актів приймання-передачі електричної енергії на суму 5 567 827,37 грн, а саме:
- у січні 2022 року 50598 кВт на суму 185140,10 грн (акт № УГР00000381 приймання-передачі електричної енергії від 14.02.2022; платіжні доручення від 22.02.2022 №719 - 8819,28 грн; №720 - 14423,78 грн; №722 - 30701,58 грн; №721 - 43,91 грн; №718 - 130 848,18 грн; №723 - 303,37 грн);
- у лютому 2022 року 167986 кВт на суму 614667,49 грн (акт № УГР00000638 приймання-передачі електричної енергії від 21.03.2022; платіжні доручення від 28.03.2022 №1441 - 534531,80 грн; №1443 - 30 040,39 грн; №1445 - 29970,87 грн; №1442 - 17822,99 грн; №1444 - 1020,86 грн; №1446 - 1280,58 грн);
- у березні 2022 року 140488 кВт на суму 514051,21 грн (акт № УГР00001417 приймання-передачі електричної енергії від 19.04.2022; платіжні доручення від 20.04.2022 №1875 - 1024,52 грн; №1873 - 440808,08 грн; №1874 - 15741,02 грн; №1876 - 34295,81 грн; №1872 - 21313,68 грн; №1877 - 868,10 грн);
- у квітні 2022 року 143491 кВт на суму 525039,31 грн (акт № 2116 приймання-передачі електричної енергії від 18.05.2022; платіжні доручення від 23.05.2022 №2541 - 438142,23 грн; №2540 - 20289,16 грн; №2542 - 40900,30 грн; №2544 - 24035,97 грн; №2543 - 534,21 грн; №2545 - 1137,44 грн);
- у травні 2022 року 141769 кВт на суму 518738,44 грн (акт № 2504 приймання-передачі електричної енергії від 16.06.2022; платіжні доручення від 23.06.2022 №3298 - 534,21 грн; №3296 - 472738,55 грн; №3295 - 7457,04 грн; №3297 - 25806,93 грн; №3299 - 10812,35 грн; №3300 - 1389,36 грн);
- у червні 2022 року 116860 кВт на суму 427595,41 грн (акт № 2703 приймання-передачі електричної енергії від 13.07.2022; платіжні доручення від 15.07.2022 №3843 - 5415,32 грн; №3845 - 5554,36 грн; №3847 - 5312,87 грн; №3846 - 746,44 грн; №3844 - 409652,33 грн; №3848 - 914,09 грн);
- у липні 2022 року 127619 кВт на суму 466963,02 грн (акт № 2116 приймання-передачі електричної енергії від 18.08.2022; платіжні доручення від 18.08.2022 №4522 - 447621,53 грн; №4521 - 5281,11 грн; №4523 - 6 699,63 грн; №4525 - 6 230,11 грн; №4524 - 270,77 грн; №4526 - 859,87 грн);
- у серпні 2022 року 115321 кВт на суму 459120,58 грн (акт № 3749 приймання-передачі електричної енергії від 19.09.2022; платіжні доручення від 20.09.2022 №5202 - 443416,85 грн; №5201 - 4232,06 грн; №5203 - 6206,75 грн; №5205 - 3686,63 грн; №5204 - 119,44 грн; №5206 - 1458,85 грн);
- у вересні 2022 року 111210 кВт на суму 442753,70 грн (акт № 4246 приймання-передачі електричної енергії від 25.10.2022 платіжні доручення від 26.10.2022 №6023 - 3591,08 грн; №6024 - 418041,43 грн; №6027 - 1930,90 грн; №6025 - 6867,64 грн; №6026 - 10821,01 грн; №6028 - 1501,64 грн);
- у жовтні 2022 року 122827 кВт на суму 489003,77 грн (акт № 4365 приймання-передачі електричної енергії від 11.11.2022; платіжні доручення від 14.11.2022 №6512 - 1731,08 грн; №6510 - 447014,98 грн; №6509 - 11666,63 грн; №6511 - 16952,12 грн; № 6513 - 9469,78 грн; №6514 - 2169,18 грн);
- у листопаді 2022 року 109069 кВт на суму 434229,86 грн (акт № 4873 приймання-передачі електричної енергії від 14.12.2022; платіжні доручення від 15.12.2022 №7325 - 384 908,83 грн; №7326 - 18445,08 грн; №7328 - 12990,79 грн;№7327 - 748,11 грн; № 7324 - 16116,06 грн №7329 - 1020,99 грн;);
- у грудні 2022 року 122434 кВт на суму 490524,48 грн (акт № 5153 приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2022; платіжні доручення від 23.12.2022 №7652 - 30216,57 грн; №7650 - 25412,85 грн; №7648 - 17319,84 грн; №7649 - 416498,13 грн; №7651 - 384,62 грн; №7653 - 692,47 грн).
Звертаючись із позовом до суду прокурор вказує, що після фактичної поставки ТОВ «Укр Газ Ресурс» електроенергії споживачу, а також після її спожиття останнім упродовж серпня-вересня (до 16.09.2022) та грудня (до 14.12.2022) сторони, у порушення положень ст. 632 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання постачальником зобов'язання з передачі такого товару у власність споживача.
Вважаючи, що додаткові угоди N 2 від 16.09.2022 та №3 від 14.12.2022 до Договору були укладені сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а виконання таких угод мало наслідком переплату бюджетних коштів, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягненням зайво сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами, регулювання яких здійснюється Законом України Про публічні закупівлі, ЦК України тощо.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).
У відповідності до ст.. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у
набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його
набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Закон України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
З матеріалів справи слідує, що на підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку при ініціюванні укладення додаткової угоди № 2 від 16.09.2022, ТОВ «Укр Газ Ресурс» надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 21.07.2022 №415/22, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 2 декаду червня 2022 року та за 2 декаду липня 2022 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +17,82%.
Суд зазначає, що надані відповідачем-2 документи (цінові довідки торгово-промислової палати) за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення Договору та кожної з додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Переліку інших підтверджуючих документів, окрім наведених у п. 7 Додатку 3 до Договору, сторонами не визначено, а тому цінові довідки торгово-промислової палати ще й з цих підстав не можуть в належний, узгоджений сторонами спосіб, посвідчувати коливання цін на ринку електроенергії (незалежно від наведеної в них інформації).
Як зазначив Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №916/747/24 від 06.02.2025 під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Отже, довідка ТПП не є належним доказом підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку.
Водночас, при укладанні 16.09.2022 додаткової угоди №2 не можливо було в якості підтверджуючих документів коливання ціни електроенергії на ринку використати цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 21.07.2022 №415/22, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 2 декаду червня 2022 року та за 2 декаду липня 2022 року, оскільки ця довідка не відображає реального коливання ціни електроенергії на ринку станом на дату укладання додаткової угоди, тобто на 16.09.2022.
З урахуванням положень п. 7 Додатку № 3 до Договору № 8-Т сторони при збільшенні ціни за товар повинні були використовувати середньозважені ціни на РДН та ВДР та порівнювати такі ціни за місяць, що передує зміні ціни за товар (з урахуванням змісту додаткової угоди №2, умови якої застосовувалися з 01.08.2022 слід порівнювати середньозважені ціни на електричну енергію за липень 2022 року) та ціни за місяць, у якому укладено договір (січень 2022 року).
У даному випадку слід було порівнювати періоди коливання ціни на електричну енергію за січень та липень 2022 року.
Аналізом середньозважених цін на електричну енергію у січні 2022 року (на момент укладення договору) середньозважена ціна за електричну енергію на РДН становила 2855,07 грн/МВт*год та на ВДР - 2640,45 грн/МВт*год.
У липні 2022 року середньозважена ціна на електричну енергію на РДН становила 2577,67 грн/МВт*год та на ВДР - 2724,34 грн/МВт*год.
Таким чином, у липні ціна на електричну енергію на ВДР у порівнянні з січнем 2022 року збільшилась на 3,177 %, а на РДН навпаки - зменшилась на 10,76 %.
Натомість 16.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою збільшено ціну на електричну енергію на 8,09%, що не відповідає критерію пропорційності збільшення ціни товару, закріпленого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі", а також рівню коливання цін електроенергії на ВДР (збільшення лише на 3,177%) та РДН (зменшення на 10,76%).
Також, в порушення ст. 632 ЦК України, в укладеній між сторонами додатковій угоді № 2 від 16.09.2022 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 01.08.2022.
Отже, після фактичної поставки Постачальником - ТОВ «Укр Газ Ресурс» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж серпня та вересня 2022 року (до 16.09.2022), сторони протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
Крім того, встановлено порушення при укладенні додаткової угоди № 3 від 14.12.2022.
Умовами вказаної додаткової угоди визначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 01.12.2022.
Після фактичної поставки Постачальником - ТОВ «Укр Газ Ресурс» електроенергії покупцю, а також після спожиття Споживачем електроенергії упродовж грудня 2022 року (до 14.12.2022), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку при ініціюванні укладення додаткової угоди № 3 від 14.12.2022 відповідачем-2 надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 №583-2/22, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за липень та серпень 2022 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +13,35%.
Зазначена довідка надавалася ТОВ «Укр Газ Ресурс» для укладення додаткової угоди №3 від 14.12.2022, положення якої застосовувалися 01.12.2022 та не містила інформації щодо коливання ціни у місяці, який передував укладенню додаткової угоди (в даному випадку листопад 2022 року).
Таким чином під час укладення додаткової угоди №3 ТОВ «Укр Газ Ресурс» взагалі не надало документального підтвердження даних про коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України».
Цінова довідка торгово-промислової палати, що була надана відповідачем-2, за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру, а тому не може слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містить відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в ній відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення Договору та додаткової угоди №3 від 16.12.2022 чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Переліку інших підтверджуючих документів, окрім наведених у п. 7 Додатку 3 до Договору, сторонами не визначено, а тому цінові довідки торгово-промислової палати ще й з цих підстав не можуть в належний, узгоджений сторонами спосіб, посвідчувати коливання цін на ринку електроенергії (незалежно від наведеної в них інформації).
Також, Харківською ТПП попереджено, що інформація, зазначена у наведених довідках, має виключно фактографічно-інформаційний характер.
Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі №916/747/24 від 06.02.2025).
Таким чином, довідки ТПП не є належним доказом підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку.
Поряд із цим, при укладанні 14.12.2022 додаткової угоди не можливо було в якості підтверджуючих документів коливання ціни електроенергії на ринку використати цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 №583-2/22, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за липень та серпень 2022 року, оскільки ця довідка не відображає реального коливання ціни електроенергії на ринку станом на дату укладання додаткової угоди, тобто на 14.12.2022.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що цінові довідки №415/22 від 21.07.2022, №583-2/22 від 01.09.2022, складені Харківською торгово-промисловою палатою, не підтверджують коливання ціни на електричну енергію впродовж періоду укладення додаткових угод, а тому вони не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору №8-Т від 21.01.2022 шляхом укладення зазначених додаткових угод.
Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 N 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі N 913/166/19.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.
Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України (який був чинним на момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.
Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22).
Враховуючи зазначене, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки суперечать інтересам держави.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач-2 зазначає, що з прийняттям Закону № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" (яким Закону України "Про публічні закупівлі" викладений в новій редакції), законодавцем внесені відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: статтю 38 КУпАП "Строки накладення адміністративного стягнення" викладено в новій редакції та доповнено статтю 164 КУпАП відповідною статтею 164-14 КУпАП "Порушення законодавства про закупівлі".
Стаття 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає конкретних суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог цього Закону, а саме: уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку).
Вказує, що Закон України "Про публічні закупівлі" є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, отже правовідносини сторін у відповідності до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами.
У листах Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323-02/75277-07 уповноважений орган у сфері закупівель вважає, що норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
За порушення законодавства про публічні закупівлі у частині внесення змін до істотних умов договору, у випадках, не передбаченим Законом статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначені конкретні суб'єкти такої відповідальності.
Крім того, Кодексом України про адміністративні правопорушення така відповідальність передбачена як адміністративна відповідальність у вигляді штрафу (стаття 164-14 КУпАП) та у строки, встановлені статтею 38 КУпАП. При цьому, згідно з частиною десятою статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" особи (суб'єкти оскарження), яким завдано збитків внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі, можуть звернутися до суду зі скаргою щодо укладених договорів про закупівлю та їх недійсності відповідно до Закону. Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, внесення змін до істотних умов договору у випадках, не передбачених Законом, і саме цей Закон визначає можливість звернення зі скаргою щодо недійсності договору та відшкодування збитків суб'єкту оскарженню, завданих таким порушенням.
Відповідач-2 вважає, що намагання прокурора у судовому порядку стягнути з Постачальника електричної енергії грошові кошти (на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України) за фактично виконаним належним чином договором про закупівлю є покладенням на постачальника надмірної відповідальності, яка не передбачена статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з порушенням строків, встановлених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи відповідача-2 щодо посилання на статтю 44 Закону України "Про публічні закупівлі", адже з прийняттям Закону N 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" (яким Закону України "Про публічні закупівлі" викладений в новій редакції), законодавець вніс відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: статтю 38 КУпАП "Строки накладення адміністративного стягнення" викладено в новій редакції та доповнено статтю 164 КУпАП відповідною статтею 164-14 КУпАП "Порушення законодавства про закупівлі"- судом відхиляються, оскільки вказані обставини не входять до предмету дослідження в контексті спірних правовідносин. Крім того, диспозиція ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" не виключає застосування до спірних правовідносин вимог цивільного законодавства.
Правова система України передбачає кілька видів юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна.
Цивільно-правова відповідальність настає за порушення зобов'язань, передбачених цивільним законодавством. Вона може бути виражена у формі збитків, сплати неустойки, повернення незаконно отриманого майна, тощо.
У даному випадку йде мова саме про цивільно-правову відповідальність, оскільки прокурором в позовній заяві стверджується про те, що під час укладення додаткових угод №2 та №3 допущено порушення низки норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Також суд зазначає, що у постанові від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: “Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, до завершення перегляду у касаційному порядку якої зупинялася справа №903/531/25, Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі за №922/2321/22, в якій вирішувалося питання про те, чи дозволяють норми п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більше ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.126).
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.127).
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 128).
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі N 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі N 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі N 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі N 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю (п. 129).
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII (у редакції Закону N 114-IX) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.130).
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % (п.131).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зробила висновок, про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п.140).
Велика Палата Верховного Суду не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (п. 198).
У даній постанові Велика Палата Верховного Суду остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов'язковою та підлягає застосуванню до даного спору.
Щодо посилання відповідача-2 на листи Мінекономіки, зокрема, від 24 листопада 2020 року N 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" суд зазначає наступне.
У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду відхилила як необґрунтовані доводи скаржника про наявність неоднакового праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону N 922-VIII, а саме наявність відмінного від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, роз'яснення Міністерства економіки України, викладеного в листі від 24 листопада 2020 року N 3304-04/69987-06, оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі N 927/491/19) (п.182).
Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами (п.184).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.185).
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (п.186).
Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі N 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону N 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі N 922/2497/23) (п.187).
У поясненнях від 25.01.2026 відповідач-2 зазначив, що виходячи із судової практики Європейського Союзу ТОВ "Укр Газ Ресурс" не згоден з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, адже підхід, застосований Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 147- 150 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, порушує принцип правової визначеності та foreseeability у розумінні стандартів ЄСПЛ. Такий підхід суперечить як ratio decidendi практики Суду ЄС, так і стандартам ЄСПЛ щодо передбачуваності втручання держави у майнові права.
Суд зазначає, що згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо мети Закону N 922-VIII та прецедентної практики Суду Європейського Союзу Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 зазначила наступне.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до преамбули Закону N 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Така мета розкрита у статті 5 Закону N 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Окрім того, відповідно до преамбули Закону N 922-VIII цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).
Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону N 922-VIII зазначений проєкт Закону розроблено на виконання розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про здійснення державних закупівель", Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди та Указу Президента України "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020" щодо впровадження електронних закупівель, а також статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію у частині імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС. Метою проєкту Закону є, зокрема, підвищення рівня конкуренції у сфері державних закупівель та зниження рівня корупції шляхом запровадження системи електронних закупівель та електронної системи оскарження; здійснення процедур закупівлі, обмін інформацією, документами та подання роз'яснень в електронній системі закупівель; виконання Угоди про асоціацію щодо імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС шляхом запровадження нових підходів щодо здійснення закупівель у частині оптимізації процедур закупівель та можливості створення ЦЗО (див.https://w2.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57268&pf35401=367184).
Відповідно до статті 148 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію сторони визнають внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановлюють у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель. Це передбачає послідовне наближення законодавства України у сфері державних закупівель до acquis ЄС у сфері державних закупівель, що супроводжуватиметься інституційною реформою та створенням ефективної системи державних закупівель на основі принципів, якими регулюються державні закупівлі Сторони ЄС.
Частинами першою, другою статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що Україна забезпечує поступове приведення існуючого та майбутнього законодавства у сфері державних закупівель у відповідність до acquis ЄС у сфері державних закупівель. Адаптація законодавства здійснюється поетапно згідно з періодами, визначеними у Додатку XXI-А та в Додатках XXI-В-XXI-Е, XXI-G, XXI-H та XXI-J до цієї Угоди. Додатки XXI-F та XXI-І до цієї Угоди визначають необов'язкові елементи, які не потребують впровадження в законодавство України, тоді як Додатки XXI-K-XXI-N до цієї Угоди містять елементи acquis ЄС, які залишаться поза сферою законодавчої адаптації. У цьому процесі належна увага повинна приділятися відповідному прецендентному праву Європейського Суду та імплементаційним заходам Європейської Комісії, а також, якщо в цьому виникне необхідність, будь-яким змінам в acquis ЄС, що відбуватимуться в той самий час.
Для прикладу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на практику Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), який, з-поміж іншого, зазначає, що основною метою правил Співтовариства у сфері державних закупівель є забезпечення вільного руху послуг та відкриття ринку для неспотвореної конкуренції у всіх державах-членах (див. справу 26/03 Stadt Halle та RPL Lochau [2005] ECR I-1, пункт 44). Задля досягнення цієї подвійної мети право Співтовариства застосовує, серед іншого, принцип недискримінації за ознакою громадянства, принцип рівного ставлення до учасників тендеру та випливаюче з цього зобов'язання щодо прозорості (див. справу C-275/98 Unitron Scandinavia та 3-S [1999] ECR I-8291, пункт 31; справу C-324/98 Telaustria та Telefonadress [2000] ECR I-10745, пункти 60 та 61 та справу C-496/99 P Commission проти CAS Succhi di Frutta [2004] ECR I-3801, пункти 108 та 109).
Суд ЄС зауважує, що з метою забезпечення прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру, зміни до положень державного контракту під час його дії становлять нове укладення контракту в розумінні Директиви 92/50, якщо вони істотно відрізняються за характером від початкового контракту і, отже, свідчать про намір сторін переглянути основні умови цього контракту. Зміна державного контракту під час його дії може вважатися істотною, якщо вона вводить умови, які, якби вони були частиною початкової процедури укладення контракту, дозволили б допуск інших учасників тендеру, крім тих, які були допущені спочатку, або дозволили б прийняття іншої пропозиції, крім тієї, яка була прийнята спочатку. Зміна також може вважатися істотною, якщо вона змінює економічний баланс договору на користь підрядника в спосіб, який не був передбачений умовами початкового договору (див. справу C-454/06 pressetext Nachrichtenagentur GmbH v Republik Osterreich (Bund), APA-OTS Originaltext - Service GmbH, APA Austria Presse Agentur registrierte Genossenschaft mit beschrankter Haftung).
У пункті 61 рішення від 07 грудня 2023 року у справах C-441/22 та C-443/22, EU:C:2023:970 Obshtina Razgrad Суд ЄС звернув увагу, що пункт 72 директиви 2014/24ЄС по суті має на меті забезпечити дотримання принципів прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру. Ці принципи виключають, після укладення державного договору, внесення замовником та переможцем тендеру змін до положень цього договору таким чином, щоб ці положення суттєво відрізнялися за своїм характером від положень початкового договору. Дотримання цих принципів, у свою чергу, є частиною більш загальної мети правил ЄС у сфері державних закупівель, яка полягає у забезпеченні вільного руху послуг та відкриття для неспотвореної конкуренції в усіх державах-членах (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі N 910/13988/20, в якій було здійснено посилання на рішення Суду ЄС для ілюстрації підходу застосування схожих положень (принципів) у практиці ЄС).
Також, у поданих поясненнях від 25.01.2026 відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи науково-правове дослідження, виконане та підписане в.о. начальника відділу проблем державного управління та адміністративного права, провідним науковим співробітником відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, доктором юридичних наук, професором, академіком Національної академії наук вищої освіти України Д.О. Беззубовим у вигляді Висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 24.07.2025 N 126/78-е щодо питання доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України, а саме Закону України «Про публічні закупівлі» та врахувати його зміст при прийнятті рішення у даній справі.
Щодо висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 24.07.2025 щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України, а саме Закону України "Про публічні закупівлі", суд зазначає про те, що відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до статті 108 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Статтею 109 ГПК України визначено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
У даному разі, висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 24.07.2025 не стосується предмету доказування у даній справі, а також не узгоджується зі ст. 108 ГПК України, оскільки не є висновком щодо питань застосування аналогії закону чи аналогії права; та щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
При цьому, суд зазначає про те, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.
Доводи та заперечення відповідача 2 є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором про закупівлю товарів суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки, додаткові угоди № 2 від 16.09.2022 та № 3 від 14.12.2022, укладені між КНП "Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області" та ТОВ “Укр Газ Ресурс» до договору про закупівлю електроенергії споживачу № 8-Т від 21.01.2022 є недійсними та такими, що не породжують правових наслідків, розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором про постачання електричної енергії споживачу, а саме вартість 1 кВт/год електроенергії становить становить 3,659 грн/кВт.
ТОВ «Укр Газ Ресурс» після укладення 16.09.2022 додаткової угоди № 2 до Договору закупівлі № 8-Т поставлено упродовж серпня-листопада 458427 кВт електричної енергії за ціною 3,98124 грн/кВт/год з ПДВ.
КНП «Ковельське МТМО» за поставлену електричну енергію сплачено 1825107,91 грн з ПДВ, а саме: 458427 кВт х 3,98124 грн/кВт/год = 1825107,91 грн.
При цьому, вартість електричної енергії, у разі поставки її за цінами, що визначені первісним Договором закупівлі становила б 1677384,39 грн з ПДВ, а саме: 458427 кВт х 3,659 грн/кВт/год = 1677384,39 грн.
Сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою від 16.09.2022 № 2 до Договору закупівлі становить: 1825107,91 грн - 1677384,39 грн = 147723,517 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії за грудень 2022 року ТОВ «Укр Газ Ресурс» у грудні поставлено 122434 кВт електричної енергії за ціною 4,00644 грн/кВт/год з ПДВ згідно ціни, обумовленої у додатковій угоді від 14.12.2022 № 3 до Договору.
КНП «Ковельське МТМО» за поставлену електричну енергію сплачено 490524,48 грн з ПДВ, а саме: 122434 кВт х 4,00644 грн/кВт/год = 490524,48 грн.
При цьому, вартість електричної енергії, у разі поставки її за цінами, що визначені первісним Договором закупівлі, становила б 447986,006 грн з ПДВ, а саме: 122434 кВт х 3,659 грн/кВт/год = 447986,006 грн.
Сума надмірно сплачених коштів згідно ціни за додатковою угодою від 14.12.2022 № 3 до Договору закупівлі у грудні 2022 року становить: 490524,48 грн - 447986,006 грн = 42538,474 грн.
Таким чином, за результатами виконання правочину ТОВ «Укр Газ Ресурс» на підставі укладених додаткових угод № 2 та № 3 до Договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетних коштів в сумі 190261,991 грн (147723,517 грн + 42538,474 грн).
Отже, грошові кошти в сумі 190261,991 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, грошові кошти на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України у заявленому розмірі, ТОВ "Укр Газ Ресурс" має повернути до бюджету (пункти 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22).
Спірні додаткові угоди № 2 від 16.09.2022 та № 3 від 14.12.2022 укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 16.09.2022 та № 3 від 14.12.2022, укладених між КНП "Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області" та ТОВ “Укр Газ Ресурс» до договору про закупівлю електроенергії споживачу № 8-Т від 21.01.2022 та стягнення коштів в сумі 190262 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.94, серія A, N303-A, п. 29).
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 16.09.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» до договору про закупівлю електроенергії споживачу № 8-Т від 21.01.2022.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 14.12.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» до договору про закупівлю електроенергії споживачу № 8-Т від 21.01.2022.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» (місто Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Ковельської міської ради (Волинська обл., м.Ковель, вул. Незалежності, буд.73, код ЄДРПОУ 21735504) кошти в сумі 190262,00 гривень (сто дев'яносто тисяч двісті шістдесят дві грн).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» (місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Волинської обласної прокуратури (Волинська обл, м. Луцьк. вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (Волинська обл., місто Ковель, вул..Олени Пчілки, буд. 4, код ЄДРПОУ 01982940) на користь Волинської обласної прокуратури (Волинська обл, м. Луцьк. вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.03.2026.
Суддя С. В. Бідюк