пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 березня 2026 року Справа № 903/252/25 (903/75/25)
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представника позивача: Виш А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/252/25(903/75/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом, визнання відсутнім права вимоги та визнання відсутнім зобов'язання, в межах розгляду справи №903/252/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» про банкрутство,
16 січня 2025 року на адресу Господарського суду Волинської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом шляхом виписки видаткових накладних, а саме: №В-00000033 від 20.07.2022 на суму 475 010,45 грн.; №В-00000034 від 25.07.2022 на суму 254981,00 грн.; №В-00000036 від 30.07.2022 на суму 336 001,4 грн.; №В-00000062 від 10.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000064 від 15.08.2022 на суму 485 031,00 грн.; №В-00000070 від 18.08.2022 на суму 459 993,00 грн.; №В-00000022 від 22.08.2022 на суму 436 527,90 грн.; №В-00000084 від 24.08.2022 на суму 252 996,15 грн.; №В-00000113 від 26.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000115 від 27.08.2022 на суму 314 580,00 грн.; №В-00000117 від 30.08.2022 на суму 383 522,24 грн.; №В-00000120 від 04.09.2022 на суму 236 354,44 грн.; №В-00000136 від 07.09.2022 на суму 492 200,00 грн.; №В-00000164 від 16.09.2022 на суму 419 440,00 грн.; №В-00000166 від 21.09.2022 на суму 256 286,40 грн.; №В-00000176 від 28.09.2022 на суму 237 486,50 грн.; №В-00000233 від 25.10.2022 на суму 74 975,14 грн.; №В-00000235 від 03.11.2022 на суму 383 797,40 грн.; №В-00000279 від 18.11.2022 на суму 367 170,78 грн.; №В-00000305 від 20.11.2022 на суму 476 150,00 грн.; №В-00000306 від 22.11.2022 на суму 333 305,00 грн.; №В-00000308 від 26.11.2022 на суму 449 400,00 грн.; №В-00000349 від 21.12.2022 на суму 142 491,90 грн.
17.01.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло клопотання №01-87/7/25 про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи та клопотання №01-87/6/25 про витребування доказів.
Ухвалою суду від 21.01.2025 (суддя Дем'як В.М.) позовну заяву №01-52/76/25 від 16.01.2025 залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 53 292,80 грн.
22.01.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №01-87/104/25, до якої заявник приєднав квитанцію про доплату судового збору.
Ухвалою суду від 24.01.2025 (суддя Дем'як В.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.03.2025.
23.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява №01-87/1702/25 від 23.04.2025 про відвід судді Господарського суду Волинської області Дем'як В.М. від розгляду справи №903/75/25.
Ухвалою суду від 24.04.2025 (суддя Дем'як В.М.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" №01-87/1702/25 від 23.04.2025 про відвід судді Господарського суду Волинської області Дем'як В.М. від розгляду справи №903/75/25; задоволено самовідвід судді Господарського суду Волинської області Дем'як В.М. від розгляду справи №903/75/25; постановлено матеріали справи №903/75/25 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.
У зв'язку із задоволенням самовідводу судді відповідно до ст.ст. 35, 38, 39 ГПК України проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/75/25 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справу №903/75/25 розподілено судді Якушевій І.О.
Оскільки справа знаходилась на стадії підготовчого провадження, то суд прийняв справу №903/75/25 до провадження зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 15.09.2025 у задоволенні клопотання ТзОВ “Веставтотрейд» від 15.09.2025 про витребування оригіналів документів відмовлено; прийнято заяву ТзОВ “Веставтотрейд» від 15.09.2025 про уточнення питання про проведення технічної експертизи; призначено у справі № 903/75/25 судову почеркознавчу та технічну експертизу документів; проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; розгляд клопотання ТзОВ “Венагро» про передачу справи № 903/75/25 для розгляду в межах справи №903/252/25 за заявою ТзОВ “Спецкомунтех» до ТзОВ “Венагро» про банкрутство відкласти до одержання висновку судової експертизи у справі № 903/75/25; провадження у справі № 903/75/25 зупинено до одержання висновку судової експертизи.
23.09.2025 Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України було надіслано необхідні документи для проведення судової експертизи.
13.10.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта № СЕ-19/103-25/12968-ДД від 09.10.2025 про уточнення змісту поставлених запитань, а також надання зразків (вільних, експериментальних) печатки Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро», необхідних для проведення експертизи, призначеної у справі № 903/75/25.
Ухвалою суду від 15.10.2025 поновлено провадження у справі; розгляд клопотання судового експерта № СЕ-19/103-25/12968-ДД від 09.10.2025 призначено у судове засідання на 31.10.2025; постановлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Венагро" надати суду вільні, експериментальні зразки печатки товариства, які судовий експерт міг би використовувати як порівняльний матеріал; визнано явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.
28.10.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява щодо уточнення питання для проведення технічної експертизи, в якій позивач уточнив зміст питання, яке міститься у пункті 5.3. ухвали суду від 15.09.2025 по справі №903/75/25.
31.10.2025 в судове засідання представник відповідача не з'явився, участі в режимі відеоконференції не взяв, ухвала суду від 15.10.2025 була надіслана до електронного кабінету відповідача.
31.10.2025 в судовому засіданні було відібрано експериментальні зразки печатки ТОВ "Венагро".
Ухвалою суду від 31.10.2025 задоволено клопотання судового експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/103-25/12968-ДД від 09.10.2025; уточнено зміст питання, яке міститься у пункті 5.3. ухвали суду від 15.09.2025 по справі №903/75/25; зупинено провадження у справі № 903/75/25 до одержання висновку судової експертизи.
12.11.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 07.11.2025 №СЕ-19/103-25/12967-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи.
03.12.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 26.11.2025 №СЕ-19/103-25/12968-ДД за результатами судової технічної експертизи документів.
03.12.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 27.11.2025 №СЕ-19/103-25/12969-ДД за результатами судової технічної експертизи документів.
Ухвалою суду від 15.12.2025 поновлено провадження у справі №903/75/25; підготовче засідання призначено на 07.01.2026; постановлено клопотання ТзОВ “Венагро» від 15.09.2025 про передачу справи № 903/75/25 для розгляду в межах справи №903/252/25 за заявою ТзОВ “Спецкомунтех» до ТзОВ “Венагро» про банкрутство розглянути у судовому засіданні 07.01.2026.
Ухвалою суду від 07.01.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» від 15.09.2025 про передачу справи № 903/75/25 для розгляду в межах справи №903/252/25 за заявою ТзОВ “Спецкомунтех» до ТзОВ “Венагро» про банкрутство; постановлено справу №903/75/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом, визнання відсутнім права вимоги та визнання відсутнім зобов'язання, передати до Господарського суду Волинської області, у провадженні якого перебуває справа №903/252/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» про банкрутство.
Ухвалою суду від 12.01.2026 постановлено прийняти до провадження справу №903/75/25 для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи №903/252/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» про банкрутство; розгляд справи призначено на 11.02.2026.
11.02.2026 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив відкласти розгляд справи на інший день у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, що призначена до розгляду на 11.02.2026 на 14:00 год.
Окрім цього, представник відповідача просив також відкласти розгляд справи №903/75/25 до повернення з Верховного Суду справи №903/252/25 та визначення іншого складу суду, посилаючись на те, що справа №903/75/25 розглядається в межах справи №903/252/25, у якій постановою Верховного Суду скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 про відкриття провадження про банкрутство.
Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2026 підтвердила той факт, що постановою Верховного Суду від 04.02.2026 скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/252/25 про відкриття провадження про банкрутство.
У зв'язку з тим, що станом на 11.02.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень були відсутні вступна та резолютивна частина постанови Верховного Суду, повний текст постанови Верховного Суду від 04.02.2026, якою скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/252/25 про відкриття провадження про банкрутство, було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 16.02.2026 відкладено розгляд справи №903/252/25(903/75/25) до повернення з Верховного Суду справи №903/252/25 до Господарського суду Волинської області.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2026 у cправі № 903/252/25 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" задоволено частково: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/252/25 скасовано; справу № 903/252/25 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
26.02.2026 до Господарського суду Волинської області повернулись матеріали справи № 903/252/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 справу №903/252/25 розподілено судді Гарбару І. О.
Ухвалою суду від03.03.2026 (суддя Якушева І.О.) справу №903/252/25(903/75/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом, визнання відсутнім права вимоги та визнання відсутнім зобов'язання передано господарському суду (судді Гарбару І.О.), якому розподілено для розгляду справу № 903/252/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро».
На підставі протоколу передачі судової справи від 03.03.2026 справу розподілено судді Гарбару І.О.
Ухвалою суду від 09.03.2026 справу №903/252/25 (903/75/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом, визнання відсутнім права вимоги та визнання відсутнім зобов'язання, в межах розгляду справи №903/252/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» про банкрутство прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2026 о 11:30 год. Запропоновано позивачу та відповідачу в строк до 17.03.2026 надати суду письмові пояснення щодо розгляду справи.
16.03.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просить відкласти розгляд справи №903/75/25 на інший день, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» (адвоката Алексеєнко А.А.) у судовому засіданні у цій справі, що призначене на 17.03.2026 на 11:30 год., через його зайнятість в іншому судовому засіданні (у Західному апеляційному господарському суді у справі №914/2158/24.
В судовому засіданні представник позивача щодо відкладення розгляду справи заперечила та просила суд позов задовольнити.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судом враховано наступне.
Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Окрім цього, численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.
Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд відхиляє наведені представником відповідача в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість його участі в судовому засіданні з причини знаходження в іншому судовому засіданні, оскільки відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Жодного доказу у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-78 ГПК України щодо вказаної обставини подання відповідного клопотання про відкладення, до останнього додано не було.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.
Також, судом враховано, що ухвалою суду від 09.03.2026 судом було запропоновано позивачу та відповідачу в строк до 17.03.2026 надати суду письмові пояснення, однак ні позивачем, ні відповідачем пояснення подані не були.
Представник відповідача правом прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом подання відповідного клопотання у відповідності до статті 197 ГПК України, в тому числі з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, не скористався.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладенні розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладенні розгляду справи.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з доводів позивача, в 2022 році позивач для проведення господарської діяльності здійснював закупівлю дизельного палива в Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАВТОТРЕЙД». Оплата за придбане пальне проводилась в повному обсязі про що свідчать банківські виписки по особовим рахункам за 20.07.2022, 04.08.2022, 17.08.2022, 20.10.2022, 18.11.2022, 05.12.2022.
У січні 2025 року позивачу стало відомо, що ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» подано до Господарського суду Волинської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство у якій вказало боржником ТОВ «ВЕНАГРО».
Вказану заяву відповідач обґрунтував тим, що ТОВ «ВЕНАГРО» не оплатило отримане дизельне паливо, згідно видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022 на суму 475010,45грн., №В-00000034 від 25.07.2022 на суму 254981,00грн., №В-00000036 від 30.07.2022 на суму 336001,40грн., №00000062 від 10.08.2022 на суму 485031,00грн., №000000064 від 15.08.2022 на суму 485031,00грн., №В-00000070 від 18.08.2022 на суму 459993,00грн., №В-00000022 від 22.08.2022 на суму 436527,90грн., №000000084 від 24.08.2022 на суму 252996,15грн., №00000113 від 26.08.2022 на суму 314580грн., №В-00000115 від 27.08.2022 на суму 314580грн., №В-00000117 від 30.08.2022 на суму 383522,24грн., №00000120 від 04.09.2022 на суму 236354,44грн., №00000136 від 07.09.2022 на суму 492200,00грн., №00000164 від 16.09.2022 на суму 419440,00грн., №00000166 від 21.09.2022 на суму 256286,40грн., №В-00000176 від 28.09.2022 на суму 237486,50грн., №00000233 від 25.10.2022 на суму 74975,14грн., №В-00000235 від 03.11.2022 на суму 383797,40грн., №В-00000279 від 18.11.2022 на суму 367170,78грн., №В-00000305 від 20.11.2022 на суму 476150,00грн., №В-00000306 від 22.11.2022 на суму 333305,00грн., №В-00000308 від 26.11.2022 на суму 449400,00грн., №В-00000349 від 21.12.2022 на суму 142491,90грн., на загальну суму 8 067 311,70грн.
Однак, ТОВ «ВЕНАГРО» доводить, що дизельне паливо по вказаних відповідачем видаткових накладних позивачем не отримувалось, зазначені видаткові накладні, а також додані до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство товарно-транспортні накладні №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 діючим у 2022 році керівником ТОВ «ВЕНАГРО» не підписувалися, печатка товариства на зазначених документах не проставлялась.
Оскільки вказане ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» у видаткових накладних дизельне паливо фактично не отримувалось ТОВ «ВЕНАГРО», а видаткові та товарно-транспортні накладні керівником ТОВ «ВЕНАГРО» та не підписувалися, печатка товариства не проставлялась керівником товариства. ОСОБА_1 була подана заява до Луцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ч.3 ст.358 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №1225030580000238 по факту здійснення невстановленою особою за попередньою змовою із працівниками ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» умисної підробки документів, а саме видаткових та товаро-транспортних накладних за 2022 рік про підтвердження отримання дизельного палива від імені ТОВ «ВЕНАГРО», хоч останнє Товариство паливо згідно вказаних документів не отримало.
Отже, враховуючи зазначене, оскільки ТОВ «ВЕНАГРО» не отримувало від ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» дизельного паливо по сфальсифікованих відповідачем видаткових накладних, укладені спрощеним способом угоди купівлі-продажу, шляхом виписки видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 є фіктивні та підлягають визнання недійсними в судовому порядку.
Також, зважаючи на вказані обставини щодо заперечення поставки товару дизельного палива за вказаними видатковими, товарно-транспортними накладними та відсутності відображення у бухгалтерському та податковому обліку товариства господарських операцій по видатковим накладним №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 та товарно-транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022, позивач вважає, що додатковим способом захисту у такому випадку є вимога про визнання відсутнім права вимоги ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» та кореспондуючого обов'язку ТОВ «ВЕНАГРО» по таких зобов'язаннях.
З врахуванням вказаного, оскільки по видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 товар - дизельне паливо ТОВ «ВЕНАРГО» не отримувався, відповідно у ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» відсутнє право вимоги про стягнення з позивача суми коштів на оплату вказаного у даних видаткових накладних товару - дизельного палива, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» відсутній обов'язок з оплати товару - дизельного палива.
За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові 26.01.2021 у справі 522/1528/15-ц згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. (п.57,58,59 постанови).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки про те, що спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку у боржника.
Така ж правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункти 142, 144 146, 148), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункти 54- 56), у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі №910/4237/23.
ТОВ «ВЕНАГРО» 07.01.2025 подано до Головного управління ДПС у Волинській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітні періоди липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, у яких суми податкового кредиту по поданих відповідачем податкових накладних виключено із складу податкового кредиту.
Вказані обставини підтверджуються уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітні періоди липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, з Додатком 1- Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, про коригування податкових зобов'язань за операціями з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, з Додатком 2 - Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року.
Згідно висновків Верховного Суду, які висловлені, зокрема, у постановах від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 21.05.2021 по справі №910/8861/20, у яких Верховний Суд вказав, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.
У постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 Верховний Суд зазначає, що суди при дослідженні обставин реальної поставки товару за спірними видатковими накладними надали оцінку лише документам податкового обліку обох сторін (продавця та покупця), залишивши при цьому поза увагою те, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов'язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов'язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).
Аналогічні висновки Верховного Суду висловлені у постановах від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.08.2022 у справі №922/19/21, від 31.01.2025 у справі №903/811/23.
Відносно декларування ТОВ «ВЕНАГРО» податкового кредиту по виписаних відповідачем податкових накладних за спірними угодами купівлі продажу товару - дизельного палива, позивач вказує на наступні обставини, які виникли після відкриття провадження у справі та не були відомі позивачу на дату подання позовної заяви.
Головним управління ДПС у Волинській області, у зв'язку із отриманням від ТОВ «Веставтотрейд» повідомлення про порушення ТОВ «ВЕНАГРО» податкового законодавства в сфері обігу підакцизних товарів та ухилення від сплати податків, згідно наказу №1002-н від 20.03.2025 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВЕНАГРО» з питань дотримання податкового та іншого законодавства, при відображенні результатів здійснення господарських операцій, зокрема, з ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» у податковій звітності з ПДВ за період липень-грудень 2022 року.
Згідно наказу Головного управління ДПС у Волинській області №1002-н від 20.03.2025 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВЕНАГРО» призначено з 21.03.2025 тривалість 5 днів провести перевірку з метою дослідження питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при відображенні результатів здійснення господарських операцій з ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 36407488) та ТОВ «ВЕСТОІЛТРЕД» (код ЄДРПОУ 44777342) у податковій звітності з ПДВ за період липень-грудень 2022, січень 2023, податковій звітності з податку на прибуток за період 2022-2023 роки.
За результатами призначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області складено акт №9609/07-02/41514375 від 03.04.2025.
У розділі 3 акту перевірки на сторінці 5 вказано, що підставою для зазначеної перевірки стало звернення, зокрема ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» від 27.012025 (вх.№3452/6 від 27.01.2025) про порушення податкового законодавства у сфері обігу підакцизних товарів та ухилення від сплати податків, оскільки ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» здійснило поставку для ТОВ «ВЕАГРО» дизельного палива в період липень-грудень 2022 року, а ТОВ «ВЕНАГРО» не проведено оплати за придбане дизельне паливо та категорично заперечує існування між ТОВ «ВЕНАГРО» та ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» відносин щодо постачання дизельного палива згідно наведеного переліку видаткових накладних на загальну суму 8433300,70 грн.
В акті перевірки на сторінках 9 вказано, що в ході перевірки встановлено що господарські операції між ТОВ «ВЕАНГРО» та ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання поставок ПММ, відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності. А саме: відсутнє оприбуткування надходження палива в бухгалтерському обліку по картці рахунку 203 за період липень-грудень 2022 року, фактичний об'єм дизельного палива, зазначений в податкових накладних згідно ЄРПН перевищу технічну місткість резервуару місткістю 10 м3. Також в ході перевірки встановлено відсутність використання дизельного палива згідно даних бухгалтерського обліку та ненадання первинних документів щодо списання у кількості 168402 л.
За висновками перевірки на сторінках 13,14 акту перевірки вказано, що в ході перевірки неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ВЕНАГРО» та ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» із поставки дизельного палива за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 на сум ПДВ 522 863,14грн.
Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВЕАГРО» відповідно до наявної інформації вказує на здійснення ними нереальних (безтоварних) господарський операцій із ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД».
У розділу 4 Висновок на сторінках 20, 21 в акті перевірки вказано, що перевіркою дотримання податкового законодавства ТОВ «ВЕНАГРО» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, при відображенні результатів здійснення господарських операцій, зокрема з ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» у податковій звітності з ПДВ за період липень - грудень 2022 встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 597 616грн. в тому числі за липень - грудень 2022 року, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту операцій, що мають ознаки безтоварних операцій. ТОВ «ВЕНАГРО» подано уточнюючі декларації за звітні періоди липень-грудень 2022 року, в яких зменшено податковий кредит на зазначені суми. Враховуючи, подані уточнюючі декларації, суми завищення податкового кредиту по безтоварних операціях не включаються до нарахувань за результатами перевірки.
В акті перевірки міститься посилання на бухгалтерські рахунки 203, 631 та відображено факти наявності у ТОВ «ВЕАГРО» бочки (резервуара) для зберігання пального загальною місткістю 10 000 літрів згідно реєстраційного номера ліцензії на право зберігання пального №03050414202000519 (термін дії з 28.03.2020 по 28.03.2025), що підтверджується картками бухгалтерських рахунків 203, 631, ліцензії № 03050414202000519 (термін дії з 28.03.2020 по 28.03.2025).
Також, позивач вказує, що ОСОБА_2 , у період вказаний у позовній заяві являвся керівником ТОВ «ВЕНАГРО» та обізнаний у веденні господарської діяльності товариства у даний період, а тому було оформлено заяву свідка від 11.03.2025, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А.
При цьому, позивач повідомив, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 №08/576, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальник прикордонного оперативно-розшукового відділу за місцем дислокації АДРЕСА_1 , що відповідно вплинуло на причини отримання заяви свідка після подання позовної заяви до Господарського суду Волинської області (т.2, а.с.87-88).
Згідно заяви свідка, ОСОБА_2 повідомив наступне:
«Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт номер НОМЕР_2 , виданий 09 листопада 2023 року, орган, що видав 0701, дійсний до 09 листопада 2033 у, запис №19750902-05154, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними жавного реєстру фізичних осіб-платників податків (2763820359), фактичне місце проживання/ ебування ( АДРЕСА_1 ), місце служби: ( 9971) цією заявою підтверджую, наступне.
1) 3 9 серпня 2017 року по 10 листопада 2023 року працював директором товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41514375, юридична адреса: Волинська обл., Луцький р-н., смт. Олика, вул. Івана Франко, 14, Й згідно до наказу № 1 (протоколу загальних зборів);
2) з 9 серпня 2017 року по 10 листопада 2023 року я був єдиною повноважною особою ТОВ «ВЕНАГРО» для представництва вказаного товариства перед юридичними та фізичними особами з питань діяльності ТОВ «ВЕНАГРО», в тому числі з питань укладання договорів купівлі-продажу чи договорів поставки, підписання первинних документів бухгалтерського обліку;
3) я, як керівник, не видав довіреностей від імені ТОВ «ВЕНАГРО» на будь-яких осіб для представництва інтересів ТОВ «ВЕНАГРО» перед третіми особами з правами підписання договорів купівлі-продажу чи договорів поставки, підписання первинних документів бухгалтерського обліку;
4) по відомих мені обставинах щодо господарських операцій в 2022 році з ТОВ «ВЕНАГРО» з ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕД» повідомляю:
5) в 2022 році ТОВ «ВЕНАГРО» здійснював закупівлю дизельного палива в ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД», оплата за яке проводилась на підставі виставлених рахунків, про що свідчать банківські виписки по особовим рахункам за 20.07.2022, 04.08.2022, 17.08.2022, 20.10.2022, 18.11.2022, 05.12.2022.
6) я, як єдина в 2022 році повноважна особа ТОВ «ВЕНАГРО» виписані ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» видаткові накладні №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від | 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від. 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022, товарно-транспортні накладні №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 не підписував, печаток ТОВ «ВЕНАГРО» на вказаних документах не проставляв;
7) я, як діючий в 2022 році керівник ТОВ «ВЕНАГРО» повідомляю, що ТОВ «ВЕНАГРО» І дизельне паливо від ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» по видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 2.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022, товарно-транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 не отримувалось;
8) як діючий в 2022 році керівник ТОВ «ВЕНАГРО» повідомляю, що товариством не відображались в бухгалтерському обліку по облікових регістрах господарські операції по придбанню від ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» дизельного палива по видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 та товарно-транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022;
9) як діючий в 2022 році керівник ТОВ «ВЕНАГРО» повідомляю, що діючий в 2022 році бухгалтер ОСОБА_3 не повідомила мені про відображення в податковій звітності з податку на додану вартість сум ПДВ по виписаних ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» податкових накладних за звітні періоди липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, вказані дії з боку діючого в 2022 році бухгалтер ОСОБА_3 , є помилкові та здійснені без мого відому.
Я обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності відповідно до ст.384 КК України за надання неправдивих показань та готовий з'явитися до суду за викликом для підтвердження своїх свідчень».
Відповідно до статті 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Проаналізувавши заяву свідка, суд приходить до висновку про її відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначеним у статтях 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому зазначена заява є належним та допустимим доказом у цій справі.
Як слідує з доводів відповідача, між сторонами в період часу 2022-2023 мали місце господарські відносини, які, за своїм переважним змістом, полягали у поставці ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» на користь позивача товарів та надання послуг.
Відповідачем не заперечується, що частково оплата вартості за поставлений товар та надані послуги позивачем здійснені. В свою чергу, значна частина вартості поставленого товару залишилася неоплаченою.
Зокрема, неоплаченою залишилася вартість товарів, поставлених відповідачем на користь позивача згідно видаткових накладних, а саме: №В-00000033 від 20.07.2022р. на суму 475 010,45 грн.; №В-00000034 від 25.07.2022р. на суму 254 981,00 грн.; №В-00000036 від 30.07.2022р. на суму 336 001,40 грн.; №В-00000062 від 10.08.2022р. на суму 485 031,00 грн.; №В-00000064 від 15.08.2022р. на суму 485 031,00 грн.; №В-00000070 від 18.08.2022р. на суму 459 993,00 грн.; №В-00000076 від 22.08.2022р. на суму 436 527,90 грн.; №В-00000084 від 24.08.2022р. на суму 252 996,15 грн.; №В-00000113 від 26.08.2022р. на суму 314 580,00 грн.; №В-00000115 від 27.08.2022р. на суму 314 580,00 грн.; №В-00000117 від 30.08.2022р. на суму 383 522,24 грн.; №В-00000120 від 04.09.2022р. на суму 236 354,44 грн.; №В-00000136 від 07.09.2022р. на суму 492 200,00 грн.; №В-00000164 від 16.09.2022р. на суму 419 440,00 грн.; №В-00000166 від 21.09.2022р. на суму 256 286,40 грн.; №В-00000176 від 28.09.2022р. на суму 237 486,50 грн.; №В-00000233 від 25.10.2022р. на суму 74 975,14 грн. (часткова оплата); №В-00000235 від 03.11.2022р. на суму 383 797,40 грн.; №В-00000279 від 18.11.2022р. на суму 367 170,78 грн.; №В-00000305 від 20.11.2022р. на суму 476 150,00 грн.; №В-00000306 від 22.11.2022р. на суму 333 305,00 грн.; №В-00000308 від 26.11.2022р. на суму 449 400,00 грн.; №В-00000349 від 21.12.2022р. на суму 142 491,90 грн.
Загальний розмір заборгованості за вказаними накладними становить 8 067 311,70 грн.
Вказує, що окрім складення за участі сторін видаткових накладних та скріплення їх печатками сторін, сторонами вчинялися визначені законодавством дії, спрямовані на оформлення та які пов'язані з поставкою товару (складення та реєстрація податкових та акцизних накладних, складення та подання звітності тощо). Зокрема, у відповідності до вимог податкового законодавства, спірні господарські операції, що були об'єктом оподаткування податком на додану вартість й відповідно за фактом так званої «першої події», при поставці на користь ТОВ «ВЕНАГРО» товарів чи надання послуг ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» виписувало та здійснювало реєстрацію податкових накладних на користь позивача.
В подальшому, при здійсненні декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» включало відповідні суми до складу податкових зобов'язань.
Водночас, ТОВ «ВЕНАГРО» на підставі зареєстрованих податкових накладних, при поданні декларацій з податку на додану вартість включало відповідні суми до складу податкового кредиту (чим фактично зменшувало розмір своїх зобов'язань з ПДВ до бюджету).
Крім цього, враховуючи особливості та специфіку товару, який поставлявся відповідачем на користь позивача (дизельне паливо), відповідачем за кожним фактом поставки партії товару на користь позивача здійснювалось також складання та реєстрація акцизних накладних. Наведені вище обставини свідчать про існування між сторонами господарських відносин, часткову оплату вартості товарів та послуг зі сторони позивача; вчинення позивачем дій, які свідчать про розуміння та визнання правочинів з поставки відповідачем товарів та послуг.
Фактично, на рівні керівництва сторін мова велася про відтермінування оплати вартості поставленого товару до моменту платоспроможності позивача. Враховуючи тривалість часу нездійснення розрахунків, зміну керівництва позивача, у відповідача виникло підставне переконання, що існуюча заборгованість зі сторони позивача не є наслідком скрутного матеріального становища, а має місце банальне відтягування у проведенні розрахунків.
В грудні 2024 року ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (справа №903/1067/24).
Після звернення з вказаною заявою ТОВ «ВЕНАГРО» висловлено позицію про заперечення отримання товарів згідно переліку видаткових накладних. Також, позивачем повідомлено, що здійснено виключення сум податку на додану вартість із складу податкового кредиту, що відображено у поданих товариством 07.01.2025 уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із самостійним виправленням виявлених помилок).
Тобто, боржником засвідчено шляхом підписання та скріплення печаткою видаткових накладних та ТТН отримання товару (в кількості 23 поставки за піврічний період часу); включено в податкову звітність суми податку на додану вартість, що входить до вартості отриманого пального (а це сума в розмірі 527 768,06 грн., яку складно помилково включити у податкову звітність), залишено без реагування претензію від 02.12.2024, а після звернення заявника до господарського суду та прийняття господарським судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду, боржником заявлено, що вказані документи «стали несподіванкою для боржника».
Вважає, що декларування за наслідками здійснення господарських постачання товарів передбачає: 1) виникнення у постачальника зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету та 2) виникнення у боржника як покупця товарів права на податковий кредит.
При цьому, податкові декларації, подані ТОВ «ВЕНАГРО» містять додатки, в яких наявна інформація про усіх контрагентів та відомостей про відповідні податкові накладні. Тобто, інформація про суми податкового кредитує ідентифікованою щодо кожної господарської операції та контрагента по такій. З огляду на вказане, помилитись 23 рази, шляхом включення до декларації сум, саме по господарським операціям з ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД», посилаючись при цьому на відповідні податкові накладні є неможливо (якщо сторона діє добросовісно).
Як зверталася увага у справі про неплатоспроможність ТОВ «ВЕНАГРО», так і в межах даного спору, господарські відносини між сторонами склалися та тривали протягом певного періоду часу. В межах зазначених відносин ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» здійснило поставку не лише товарів, які зазначені у видаткових накладних згідно заяви про відкриття провадження та які покладено в основу спору у розглядуваній справі.
ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» в період 2022-2023 р.р. здійснено також поставку товарів та надано послуги, які ТОВ «ВЕНАГРО» оплачені, які не є предметом спору, які визнаються вказаним товариством.
Усі документи щодо правочинів між сторонами складені за участі сторін, з відтисками печаток, відображенням у податковому обліку (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти здачі прийняття-робіт тощо).
Вказує, що відповідачем ініційовано проведення експертного дослідження. На вирішення експертизи поставлено питання: 1. Чи одним кліше печатки нанесені відбитки печатки товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» у документах, а саме: видаткова накладна №В-00000033 від 20.07.2022р. на суму 475 010,45 грн.; товарно-транспортна накладна від 20.07.2022р.; видаткова накладна №В-00000034 від 25.07.2022р. на суму 254 981,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 25.07.2022р.; видаткова накладна №В-00000036 від 30.07.2022р. на суму 336 001,40 грн.; товарно-транспортна накладна від 30.07.2022р.; видаткова накладна №В-00000062 від 10.08.2022р. на суму 485 031,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 10.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000064 від 15.08.2022р. на суму 485 031,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 15.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000070 від 18.08.2022р. на суму 459 993,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 18.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000076 від 22.08.2022р. на суму 436 527,90 грн.; товарно-транспортна накладна від 22.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000084 від 24.08.2022р. на суму 252 996,15 грн., товарно-транспортна накладна від 24.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000113 від 26.08.2022р. на суму 314 580,00 грн. товарно-транспортна накладна від 26.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000115 від 27.08.2022р. на суму 314 580,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 27.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000117 від 30.08.2022р. на суму 383 522,24 грн.; товарно-транспортна накладна від 30.08.2022р.; видаткова накладна №В-00000120 від 04.09.2022р. на суму 236 354,44 грн.; товарно-транспортна накладна від 04.09.2022р.; видаткова накладна №В-00000136 від 07.09.2022р. на суму 492 200,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 07.09.2022р.; видаткова накладна №В-00000164 від 16.09.2022р. на суму 419 440,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 16.09.2022р.; видаткова накладна №В-00000166 від 21.09.2022р. на суму 256 286,40 грн.; товарно-транспортна накладна від 21.09.2022р.; видаткова накладна №В-00000176 від 28.09.2022р. на суму 237 486,50 грн.; товарно-транспортна накладна від 28.09.2022р.; видаткова накладна №В-00000233 від 25.10.2022р. на суму 440 964,14 грн.; товарно-транспортна накладна від 25.10.2022р.; видаткова накладна №В-00000235 від 03.11.2022р. на суму 383 797,40 грн.; товарно-транспортна накладна від 03.11.2022р.; видаткова накладна №В-00000279 від 18.11.2022р. на суму 367 170,78 грн.; товарно-транспортна накладна від 18.11.2022р.; видаткова накладна №В-00000305 від 20.11.2022р. на суму 476 150,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 20.11.2022р.; видаткова накладна №В-00000306 від 22.11.2022р. на суму 333 305,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 22.11.2022р.; видаткова накладна №В-00000308 від 26.11.2022р. на суму 449 400,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 26.11.2022р.; видаткова накладна №В-00000349 від 21.12.2022р. на суму 142 491,90 грн. товарно-транспортна накладна від 21.12.2022р. та відтиски печатки ТОВ «ВЕНАГРО» у документах, а саме: видаткова накладна №В-00000035 від 29.07.2022р. на суму 407 969,60 грн.; товарно-транспортна накладна від 28.07.2022р.; видаткова накладна №В-00000002 від 29.03.2023р. на суму 100 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №В-00000426 від 18.05.2023р. на суму 86 850,00 грн.; 5. 6. 7. 8. 9. міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №67825; видаткова накладна №В-00000211 від 15.10.2022р. на суму 500 011,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 15.10.2022р.; видаткова накладна №В-00000017 від 18.07.2022р. на суму 90 008,40 грн.; товарно-транспортна накладна від 18.07.2022р.
У розпорядження експертної установи надано зазначені вище документи.
Згідно висновку експертного дослідження від 22.01.2025 №ЕД-19/103-25/778-ДД, складеного судовим експертом Волинського НДЕКЦ МВС Степанюком І.А., вбачається, що відбитки печатки ТОВ «ВЕНАГРО» у всіх документах нанесені з використанням одного і того ж кліше печатки (т.1, а.с.238-249).
Аналогічно, такими доказами на підтвердження послідовності поведінки відповідача є відомості щодо складення та реєстрації акцизних накладних.
Також, відповідачем подано висновок експерта від 10.02.2025 № СЕ-19/103-25/1588-ДД (т.2, а.с.3-16), в якому зазначено, що відбитки печатки ТОВ «ВЕНАГРО» нанесені (виконані) кліше однієї й тієї ж печатки.
Відповідач доводить, що доводи позивача щодо неотримання від відповідача товарів не відповідають дійсності. Крім того, позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували господарські відносини, зазначені обставини вказувались у позовній заяві, зокрема, що в 2022 році позивач для проведення господарської діяльності здійснював закупівлю дизельного палива у ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД».
Однак, як вбачається з матеріалів справи оплата за придбане пальне проводилась в повному обсязі про що свідчать банківські виписки по особовим рахункам за 20.07.2022, 04.08.2022, 17.08.2022, 20.10.2022, 18.11.2022, 05.12.2022.
Проте, як слідує з матеріалів справи відсутність зі сторони відповідача поставок дизельного палива по спірним видатковими та товарно-транспортними накладними.
Щодо доводів відповідача, а саме, що ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» по спірних господарських операціях виписувало та здійснювало реєстрацію податкових накладних, на підставі яких ТОВ «ВЕНАГРО» при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість включало відповідні суми до складу податкового кредити варто зауважити, що ТОВ «ВЕНАГРО» у податковій звітності суми податкового кредиту по поданих відповідачем податкових накладних за звітні періоди липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року відкореговано та виключено із складу податкового кредиту, судом враховано наступне.
Вказані обставини підтверджуються поданими позивачем уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, з Додатком 1 - Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, про коригування податкових зобов'язань за операціями з вивезення за меді митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, з Додатком 2 - Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року.
Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначено статтею 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 192.1. статті 192 ПК України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Правова позиція по вказаних обставинах неодноразово висловлювалась Верховним Судом. Зокрема, у постановах від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 21.05.2021 по справі №910/8861/20, Верховним Судом зауважено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.
В постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 Верховний Суд зазначає, що суди при дослідженні обставин реальної поставки товару за спірними видатковими накладними надали оцінку лише документам податкового обліку обох сторін (продавця та покупця), залишивши при цьому поза увагою те, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов'язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов'язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару). Аналогічні висновки Верховного Суду вказані у постановах від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.08.2022 у справі №922/19/21.
У постанові від 04.08.2022 у справі №922/19/21 Верховний Суд вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліках постачання спірного товару.
У постанові від 31.01.2025 у справі №903/811/23 Верховний Суд зазначає, що податкова накладна не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Разом з цим, відповідачем не підтверджено факт реальності здійснення поставки дизельного пального в адресу позивача по спірних видаткових та товарно-транспортних накладних. Оскільки вказане ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» у видаткових накладних дизельне паливо фактично не отримувалось ТОВ «ВЕНАГРО», а видаткові та товарно-транспортні накладні керівником ТОВ «ВЕНАГРО» не підписувалися, печатка товариства не проставлялась, керівником товариства Веніславською Наталією Вікторівною.
Правоохоронними органами проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №1225030580000238 по факту здійснення невстановленою особою за попередньою змовою із працівниками ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» умисної підробки документів, а саме видаткових та товаро транспортних накладних за 2022 рік про підтвердження отримання дизельного палива від імені ТОВ «ВЕНАГРО», хоч останнє Товариство паливо згідно вказаних документів не отримало.
Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, дійшов висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій).
Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 вказав, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції».
Щодо обставин, що відповідачем за кожним фактом поставки партії товару на користь позивача здійснювалось складання акцизних накладних, судом враховано наступне.
Відповідно до п. 231.1. ст. 231 ПК України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Відповідно до пункту 231.3. статті 231 Податкового кодексу України, особа, яка ввозить/вивозить пальне або спирт етиловий на митну територію України/за межі митної території України, зобов'язана скласти акцизну накладну в одному примірнику на підставі даних відповідної митної декларації .
Отже, з врахуванням вищевикладених норм Податкового кодексу України виписка та реєстрація акцизних накладних є односторонньою дією платника і не несе за собою будь-яких зобов'язань по відношенню до іншого контрагента, що вказаний у акцизній накладній.
Судом не береться висновок експертного дослідження від 22.01.2025 №ЕД-19/103-25/778-ДД, складеного судовим експертом Волинського НДЕКЦ МВС Степанюком І.А., оскільки у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, а тому такий висновок є недопустимим доказом.
Відповідно до ч.7 ст.98 ГПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/684/18 та у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №172/313/21.
Приймаючи до уваги наведене вище, підстави для дослідження наданого висновку від 22.01.2025 №ЕД-19/103-25/778-ДД, відсутні, оскільки цей доказ в розумінні ст. 77 ГПК України є недопустимим доказом.
Щодо висновку експерта від 10.02.2025 № СЕ-19/103-25/1588-ДД (т.2, а.с.3-16), судом враховано наступне.
Відповідно пункту 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках.
Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконання якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.
Призначаючи експертизу з метою встановлення відносної давності виготовлення документа (встановлення відповідності дати, зазначеної на документі, періоду часу нанесення на нього відтиску печатки), до експертної установи органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), обов'язково надаються вільні зразки відтисків печатки з їх супровідним листом.
Вільними зразками є такі, що створюються до відкриття провадження у справі і не пов'язані з нею. Вільні зразки повинні відповідати таким вимогам:
-безсумнівність походження;
-належна якість і кількість, що відповідають методичним вимогам такого дослідження (репрезентативність);
-порівнянність (відсутність відмінностей зображень, які порівнюються, однакова якість паперу).
Для проведення експертизи необхідно надавати документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів (податкової інспекції), з відміткою про надходження до них (штамп канцелярії установи, дата надходження, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) у період, якому відповідає дата на документі, що підлягає дослідженню.
Зразки надаються за кожен місяць, за різні дати, у тому числі й за дату, якою датований наданий на дослідження документ.
Достатність кількості та придатність зразків визначаються експертом під час їх дослідження.
Згідно наданого відповідачем висновка від 10.02.2025 р. № СЕ-19/103-25/1588-ДД, складеного судовим експертом Волинського НДЕКЦ МВС Гоменюк І.М. для експертизи надавались документи, які знаходяться у відповідача, при цьому не було відібрано експериментальних зразків, які мають бути відібрані на експертизу в обов'язковому порядку, Також вільні зразки документів надавались відповідачем, який не є розпорядником даних документів, серед яких відсутні документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів.
Отже, як слідує з висновку експерта, останнім не було відібрано експериментальних зразків відбитків печатки позивача, які мають бути відібрані на експертизу в обов'язковому порядку.
З врахуванням вище викладеного, ухвалою суду від 15.09.2026 призначено у справі №903/75/25 судову почеркознавчу та технічну експертизу документів (т.4, а.с.104-112). Проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 43). На вирішення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів поставити наступні питання, які пропонує ТзОВ «Венагро»:
1. Чи виконаний підпис в графі “Отримав(ла) - на примірниках видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 діючим у 2022 році директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» Веніславським Сергієм Володимировичем чи іншою особою ?
2. Чи виконано підпис у графі “Вантаж одержав» на примірнику товарно транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №27/08/2 від 27.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 діючим у 2022 році директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Венагро» Веніславським Сергієм Володимировичем чи іншою особою?
3. Чи нанесено відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНАГРО» на видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 та товарно-транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 ?
На вирішення судової технічної експертизи документів поставити наступні питання, які пропонує ТзОВ «Веставтотрейд»:
1. Чи одним кліше печатки нанесені відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро» у наступних документах:
- у видатковій накладній №В-00000035 від 29.07.2022 на суму 407 969,60 грн.;
- у товарно-транспортній накладній від 28.07.2022;
- у видатковій накладній №В-00000002 від 29.03.2023 на суму 100 000,00 грн.;
- у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №В-00000426 від 18.05.2023 на суму 86 850,00 грн.;
- у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №67825;
- у видатковій накладній №В-00000211 від 15.10.2022 на суму 500 011,00 грн.;
- у товарно-транспортній накладній від 15.10.2022;
- у видатковій накладній №В-00000017 від 18.07.2022 на суму 90 008,40 грн.;
- у товарно-транспортній накладній від 18.07.2022
та у документах, які надані ТЗОВ «Венагро» як вільні зразки та експериментальні зразки:
- в оригіналі договору оренди нежитлового приміщення №1/22 від 16.06.2022 на 5 арк.;
- в оригіналі акту приймання передачі приміщення №1 від 16.06.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі додаткової угоди № 02/22 від 01.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22 від 16.06.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі додаткової угоди № 03/22 від 01.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22 від 16.06.2022 у на 1арк.;
- в оригіналі письмової згоди орендодавця від 20.09.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1007 від 31.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1012 від 31.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1311 від 31.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000440 від 24.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000442 від 24.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000457 від 26.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000458 від 27.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000459 від 27.10.2022 на 1 арк.;
- в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000460 від 28.10.2022 на 1 арк.
В подальшому, ухвалою суду від 31.10.2025 (т.4, а.с.146-148) уточнено зміст питання, яке міститься у пункті 5.3. ухвали суду від 15.09.2025 по справі №903/75/25 «Чи одним кліше печатки нанесені відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» у наданих 08.09.2025 до Господарського суду Волинської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд» документах:
1) розміщені у графах «Отрима (ла) ______» лицьового боку у видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022;
2) розміщені у графах «Вантаж одержав ________» лицьового боку у товарно- транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 та відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» у наданих 10.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» як вільні зразки печатки документах:
1) в оригіналі договору оренди нежитлового приміщення №1/22 від 16.06.2022 лицьового боку у графі «За орендодавця Директор _______ Веніславський Сергій Володимирович»;
2) в оригіналі акту приймання передачі приміщення №1 від 16.06.2022 лицьового боку у графі «За орендодавця Директор ______ Веніславський Сергій Володимирович»;
3) в оригіналі додаткової угоди № 02/22 від 01.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22 від 16.06.2022 лицьового боку у графі «За орендодавця Директор _____ Веніславський Сергій Володимирович»;
4) в оригіналі додаткової угоди № 03/22 від 01.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22 від 16.06.2022 лицьового боку у графі «За орендодавця Директор _____ Веніславський Сергій Володимирович»;
5) в оригіналі письмової згоди орендодавця від 20.09.2022 лицьового боку у графі «Директор_______Веніславський Сергій Володимирович»;
6) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1007 від 31.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕНАГРО» _________Веніславський Сергій Володимирович» та у графі «Від Замовника ________Веніславський Сергій Володимирович»;
7) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1012 від 31.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕНАГРО» _______Веніславський Сергій Володимирович» та у графі «Від Замовника __________Веніславський Сергій Володимирович»;
8) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1311 від 31.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕНАГРО» _________Веніславський Сергій Володимирович» та у графі «Від Замовника _________Веніславський Сергій Володимирович»;
9) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000440 від 24.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ Венагро» ______Веніславський С.В.» та у графі «Від Замовника ________»;
10) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000442 від 24.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «ВЕНАГРО»_________Веніславський СВ.» та у графі «Від замовника _______»;
11) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000457 від 26.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «Венагро» _________Веніславський С.В.» та у графі «Від Замовника _________»;
12) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000458 від 27.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «Венагро» _________Веніславський С.В.» та у графі «Від Замовника ________»;
13) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000459 від 27.10.2022 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «Венагро» _________Веніславський С.В.» та у графі «Від Замовника _________»;
14) в оригіналі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-00000460 від 28.10.2025 лицьового боку у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Директор ТОВ «Венагро» _______Веніславський С.В.» та у графі «Від Замовника ________»;
15) в оригіналі видаткової накладної №21592 від 06.06.2023 лицьового боку у графі «Отримав (ла) ОСОБА_2 » та експериментальних зразках печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО», які відібрані судом для порівняння.»
12.11.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 07.11.2025 №СЕ-19/103-25/12967-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи, згідно якого:
«1. Підписи від імені одержувача - ТзОВ «ВЕНАГРО» в графах: «Отримав (а)» у видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000076 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 - виконані не Веніславським Сергієм Володимировичем, а іншою особою.
2. Підписи від імені одержувача - ТзОВ «ВЕНАГРО» в графах: «Вантаж одержав» в товарно-транспортних накладних №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, №15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №27/08/2 від 27.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2022, №07/09/5 від 07.09.2022, № 16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/12 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.111.2022, №20/11/1 від 20.11.20, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 - виконані не Веніславським Сергієм Володимировичем, а іншою особою, т.4, а.с.103-182».
03.12.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 26.11.2025 №СЕ-19/103-25/12968-ДД за результатами судової технічної експертизи документів, згідно якого:
«Відбитки печатки «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» Україна, Волинська обл., Ківерцівський р-н, смт Олика, 415114375» в графах: «Отримав (ла)» у видаткових накладних: №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000076 від 22.08.2022, №000000084. від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022, в графах: «Вантаж одержав________» у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): №20/07/1 від 20.07.2022, №25/07/1 від 25.07.2022, №30/07/1 від 30.07.2022, №10/08/6 від 10.08.2022, 15/08/4 від 15.08.2022, №18/08/1 від 18.08.2022, №22/08/2 від 22.08.2022, №26/08/4 від 24.08.2022, №26/08/7 від 26.08.2022, №27/08/2 від 27.08.2022, №30/08/6 від 30.08.2022, №04/09/4 від 04.09.2'022, №07/09/5 від 07.09.2022, №16/09/2 від 16.09.2022, №21/09/3 від 21.09.2022, №28/09/9 від 28.09.2022, №25/10/6 від 25.10.2022, №03/11/2 від 03.11.2022, №18/11/7 від 18.11.2022, №20/11/1 від 20.11.2022, №22/11/10 від 22.11.2022, №26/11/6 від 26.11.2022, №21/12/5 від 21.12.2022 та відбитки печатки «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНАРГО» Україна, Волинська обл., Ківерцівський р-н, смт Олика * 41514375*», які містяться у документах з вільними та експериментальними зразками печатки «Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНАРГО», Україна, Волинська обл., Ківерцівський р-н, смт Олик, 41514375»- виконані не одним і тим же кліше печаток.» (т.4, а.с.200-213).
03.12.2025 до Господарського суду Волинської області від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 27.11.2025 №СЕ-19/103-25/12969-ДД за результатами судової технічної експертизи документів, згідно якого:
«Відбитки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» у досліджуваних документах: видатковій накладній № В-00000035 від 29.07.2022 на суму 407 969,60 грн.; у товарно-транспортній накладній від 28.07.2022; у видатковій накладній №В-00000002 від 29.03.2023 на суму 100 000,00 грн.; у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №В-00000426 від 18.05.2023 на суму 86 850,00 грн.; у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №67825; у видатковій накладній №В-00000211 від 15.10.2022 на суму 500 011,00 грн.; у товарно-транспортній накладній від 15.10.2022; у видатковій накладній №В-00000017 від 18.07.2022 на суму 90 008,40 грн.; у товарно-транспортній накладній від 18.07.2022, експериментальні зразки та вільні зразки відбитків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» у документах: договорі оренди нежитлового приміщення №1/22 від 16.06.2022 на 5 арк.; акті приймання-передачі приміщення №1 від 16.06.2022; додатковій угоді № 02/22 від 01.07.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22; додатковій угоді № 03/22 від 01.10.2022 до договору оренди нежитлового приміщення № 1/22; письмовій згоді орендодавця від 20.09.2022; акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №1007 від 31.10.2022; акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №1012 від 31.10.2022; акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №1311 від 31.10.2022; акті №ОУ-0000440 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.10.2022; акті №ОУ-0000442 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.10.2022; акті №ОУ-0000457 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.10.2022; акті №ОУ-0000458 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.10.2022; акті №ОУ-0000459 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.10.2022; акті №ОУ-0000460 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.10.2022, нанесені з використанням не одного, а різних кліше печатки» (т.4, а.с.184-189).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У відповідності до ч. 6 ст. 98 ГПК України зазначений висновок має усі необхідні відомості, зокрема стосовно експерта (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, кваліфікації та стаж судового експерта), коли і де проведена експертиза, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.
При цьому експерт, який виконував дослідження, що оформлено висновком обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 щодо застосування ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Отже, усі необхідні вимоги, що визначені у ст. 98 ГПК України були дотримані.
Проведення експертизи та оформлення їх результатів детально описано у згаданих висновках експертизи, відтак останні у повній мірі відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 зазначено, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Верховний Суд у справі №910/21067/17 (постанова від 12.02.2020) зазначив, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його (висновку експертизи) як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.
Щодо способу захисту судом враховано наступне.
Як зазначено у частинах 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 по справі №916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Про те, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним неодноразово підтверджується Верховним Судом у судових спорах про визнання недійсними правочинів. У постанові від 18.08.2020 у справі 3916/2403/18 Верховним Судом у п.23 зауважено, «Закон (зокрема, наведене положення статті 16 Цивільного кодексу України) визначає визнання правочину недійсним як спосіб захисту прав та законних інтересів особи, а також наведений припис частини другої статті 4 ГПК України прямо і безпосередньо пов'язує звернення особи до господарського суду із, зокрема, порушенням її прав та законних інтересів».
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).
Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу на те, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)):
«34.1. Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.
34.2. Особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником)».
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)). Саме за цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку (вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 4 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14).
У постанові від 02.12.2021 у справі №910/248/20 Верховний Суд в п.46 вказує: «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України)».
Постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №904/2922/18 містить такий правовий висновок: "п.148. Тлумачення змісту статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду".
Судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18:
« 8.42. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
8.43. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
8.44. Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
8.45. Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
8.46. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
8.47. ОСОБА_1 обґрунтовує заявлені ним вимоги про вилучення Записів з Реєстру наявністю в нього права власності на Земельну ділянку та незаконністю реєстрації за Товариством права іпотеки на підставі Договору, що створює для позивача перешкоди в реалізації правоможності власника на розпорядження цим нерухомим майном.
Виходячи з мети позову ОСОБА_1, який спрямовано на усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження Земельною ділянкою, а також наведених у позові обґрунтувань заявлену позивачем вимогу вилучити Записи з Реєстру слід інтерпретувати як вимогу про скасування державної реєстрації права іпотеки Товариства на Земельну ділянку. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 11.13 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та пункті 36 постанови від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18».
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (частина 1 статті 208 Цивільного кодексу України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду №917/782/20 від 14.04.2021).
Згідно за ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 цього Кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №904/2158/18: «Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. ….».
Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.
Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.
Постанова Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 904/2393/22: Суд підтвердив, що факт укладання та виконання договору поставки підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
Зазначена судова практика підтверджує можливість визначення переліку товарів у додаткових документах, які є невід'ємною частиною договору і свідчить про те, що навіть за відсутності детального переліку товарів у самому договорі, такий перелік може зазначатись у видаткових накладних, які є належним доказом оформлення договірних відносин між сторонами.
З врахуванням викладеного вбачається, що ТОВ «ВЕНАГРО» жодним чином не було відомо про виписані ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕД» видаткові накладні, які не підписувались посадовими особами товариства, печатки не проставлялись, дизельне пальне по видаткових та товаро-транспортних накладних ТОВ «ВЕНАГРО» не отримувалось.
Судом враховано позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, де Верховний Суд зауважив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій).
Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 вказав, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Отже, угоди, які за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, укладені з порушенням частини 3 та 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними.
З врахуванням вказаного, оскільки по видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 товар - дизельне паливо ТОВ «ВЕНАРГО» не отримувався, відповідно у ТОВ «ВЕСТАВТОТРЕЙД» відсутнє право вимоги про стягнення з позивача суми коштів на оплату вказаного у даних видаткових накладних товару - дизельного палива, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» відсутній кореспондуючий обов'язок з оплати товару - дизельного палива.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених спрощеним способом, визнання відсутнім права вимоги та визнання відсутнім зобов'язання, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а отже підлягають до задоволення.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 7872,80 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242, 256-257 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними угоди купівлі-продажу укладені спрощеним способом шляхом виписки видаткових накладних №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022.
3. Визнати відсутнім право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАВТОТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» оплатити товар - дизельне паливо по видатковим накладним №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 на загальну суму 8 067 311,70грн.
4. Визнати відсутнім зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНАГРО» оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТАВТОТРЕЙД» товар - дизельне паливо по видатковим накладним №В-00000033 від 20.07.2022, №В-00000034 від 25.07.2022, №В-00000036 від 30.07.2022, №00000062 від 10.08.2022, №000000064 від 15.08.2022, №В-00000070 від 18.08.2022, №В-00000022 від 22.08.2022, №000000084 від 24.08.2022, №00000113 від 26.08.2022, №В-00000115 від 27.08.2022, №В-00000117 від 30.08.2022, №00000120 від 04.09.2022, №00000136 від 07.09.2022, №00000164 від 16.09.2022, №00000166 від 21.09.2022, №В-00000176 від 28.09.2022, №00000233 від 25.10.2022, №В-00000235 від 03.11.2022, №В-00000279 від 18.11.2022, №В-00000305 від 20.11.2022, №В-00000306 від 22.11.2022, №В-00000308 від 26.11.2022, №В-00000349 від 21.12.2022 на загальну суму 8067311,70грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" (вулиця М.Скорика,2а, місто Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 36407488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Венагро" (вулиця Івана Франка,14, селище Олика, Луцький район, Волинська область, 45263, код ЄДРПОУ 41514375 ) 7872,80 грн (сім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 80 коп) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення підписано 19.03.2026.
Суддя І. О. Гарбар