04.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2204/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 (суддя Крижний О.М.)
у справі № 904/2204/25
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп"
відповідача-2: Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області
про визнання припиненими трудових відносин та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:
- визнати припиненими з 02.05.2025 трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" за власним бажання на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України;
- зобов'язати Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в особі Відділу державної реєстрації райдержадміністрації провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" щодо керівника (директора), підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" про визнання припиненими трудових відносин - відмовлено. Судові витрати понесені ОСОБА_1 покладено на ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2204/25 та ухвалити нове рішення, яким визнати припиненими з 02.05.2025 трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" за власним бажання на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України; зобов'язати Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в особі Відділу державної реєстрації райдержадміністрації провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" щодо керівника (директора), підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" - ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- позивачем дотримано визначений Законом України "Про з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи. Як вбачається із повідомлення про скликання позачергових загальних зборів (в графі документи (додатки), що додаються), до вказаного повідомлення додано проєкт рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993) від 18.04.2025 в якому серед порядку денного визначено звільнення директора ТОВ «АРНАД ГРУП» та призначення на посаду директора підприємства. При цьому учасник ТОВ «АРНАД ГРУП» повідомлявся про результати свого ігнорування обов'язку бути присутнім на позачергових зборах Товариства 18.04.2025 та про подану заяву про звільнення на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;
- позивачем були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством та статутом залежні від нього дії для звільнення з посади директора ТОВ «АРНАД ГРУП». Своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені конституційні та трудові права позивача, зокрема свобода праці і право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд;
- обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з ТОВ «АРНАД ГРУП» припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із підприємством, а отже у суду наявні підстави у задоволені позовних вимог в повному обсязі та визнані трудових відносин припиненими;
- надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції. (постанова Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61 2250св20), постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 903/1199/23);
- позовна вимога до щодо проведення реєстраційних дій до Криворізької районної державної адміністрації взагалі судом не досліджувалась, не давалось повного та всебічного розгляду зазначеної вимоги та результату розгляду.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 04.02.2026 року брав участь представник позивача (апелянта). Відповідач-1,2 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Слід зауважити, що у справі вже відбулося судове засідання 26.11.2025, на яке представники відповідачів також не з'явилися, жодних заяв/клопотань з процесуальних питань не подавали.
Таким чином, відповідачі, як учасники судового процесу, не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 26.11.2025 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
До того ж обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів-1,2.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник апелянта в судовому засіданні 04.02.2026 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням №6 представника учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" від 04.04.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду директора з 05.04.2019.
Згідно з наказом № 1-к від 05.04.2019 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп".
05.04.2019 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп".
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником товариства є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Позивач зазначає, що у березні 2025 року виявив бажання реалізувати своє право, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України та припинити трудові відносини з відповідачем.
18.03.2025 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" скероване ОСОБА_2 повідомлення (вих№18-03/25 від 18.03.2025) "Про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп". У повідомленні зазначено про ініціювання скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" 18.04.2025 о 12:00 год за адресою: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд.8, для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" з 01.05.2025 на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (порядок денного).
18.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" складений акт про відсутність учасників/представників учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" на загальних зборах, а тому даним актом засвідчує, що 18.04.2025 збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" не відбулися.
18.04.2025 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням з 01.05.2025.
Пунктом 9.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства.
Згідно з п. 9.2.4 Статуту річні загальні збори скликаються протягом 6 місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства скликаються також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства, 2) на вимогу наглядової ради товариства, 3) на вимогу учасника, або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Пунктом 9.3 Статуту передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, є директор. Директор призначається на посаду та звільняється загальними зборами учасників товариства.
Позивач вказує, що як директор підприємства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора, у зв'язку з чим вважає, що бездіяльність учасника підприємства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про її звільнення, як директора, є грубим порушенням її прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.
Наведене стало причиною звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів до відома засновника (учасника) порядку денного, у тому числі питання про обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, що у будь-якому випадку призвело б до неможливості розглянути питання про звільнення позивача з посади директора.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:
- визнати припиненими з 02.05.2025 трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" за власним бажання на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України;
- зобов'язати Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області в особі Відділу державної реєстрації райдержадміністрації провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" щодо керівника (директора), підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" - ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 05.04.2019 виконував обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп". Зазначає, що у березні 2025 року виявив бажання реалізувати своє право на припинення трудових відносин. Вказує, що 18.03.2025 ініціювала скликання загальних зборів учасників ТОВ "Арнад Груп" та повідомлення з порядком денним, часом та місцем проведення зборів направив за місцезнаходженням учасника та на його електронну адресу.
Позивач стверджує, що у заплановану дату - 18.04.2025 загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв'язку з неявкою на них учасника Товариства, що підтверджується складеним актом від 18.04.2025, і, як наслідок, питання про його звільнення не було розглянуте. Таким чином, позивач просить припинити трудові відносини у судовому порядку.
На підтвердження своїх доводів позивач надав наступні докази (копії):
- Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп"
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп";
- рішення №6 від 04.04.2019 представника учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп";
- наказ №1-к від 05.04.2019 по особовому складу;
- заява про звільнення від 18.04.2025;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області;
- заява повідомлення від 18.04.2025;
- акт про відсутність учасника/представників учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" від 18.04.2025 з доказами направлення;
- повідомлення-вимога №18-03/25 від 18.03.2025 "Про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" з додатком та доказами направлення;
- витяг з реєстру територіальної громади;
- паспорт ОСОБА_1 ;
- дублікат довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 .
Відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву на позов.
Від відповідача-2 надійшли пояснення, у яких повідомляє, що державний реєстратор з 26 квітня 2025 року звільнилась із займаної посади, тому здійснити реєстраційну дію вищезазначеній юридичній особі немає можливості через відсутність державного реєстратора. Також зазначає, що ТОВ "Арнад Груп" зареєстроване у м. Кривий Ріг, тому просить звернутися до виконавчого комітету Криворізької міської ради.
У пункті 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Даний спір стосується трудових відносин позивача з відповідачем, однак питання про звільнення позивача має бути розглянуте загальними зборами учасників товариства (див. постанову від 11.08.2021 у справі № 404/1255/21).
Предметом доказування у даній справі є: встановлення наявності трудових відносин позивача з відповідачем, наявність підстав для його звільнення, порядок звільнення з посади директора та наявність порушень прав позивача.
Статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства, виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, повідомлення про проведення загальних зборів надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, але статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.
18.03.2025 позивач направив повідомлення-вимогу "Про скликання позачергових загальних зборів" за місцезнаходженням єдиного засновника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилається на те, що у зв'язку з неявкою учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" на загальні збори позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Посилаючись на передбачену статтею 22 Кодексу законів про працю України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просив у судовому порядку припинити його трудові відносини Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.
У пункті 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).
При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.
Як вже було зазначено, 18.03.2025 позивач направив повідомлення-вимогу "Про скликання загальних зборів" за місцезнаходженням єдиного засновника ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. При цьому у повідомленні зазначено, що позивач ініціює скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" 18.04.2025 о 12:00 год за адресою: АДРЕСА_2 для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (порядок денного). Додатком до вказаного повідомлення зазначено Проєкт рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" від 18.04.2025
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наявного у справі опису вкладення учаснику направлене лише повідомлення-вимогу №18-03/25 від 18.03.2025 "Про скликання позачергових загальних зборів". При цьому загальна кількість предметів - 1 предмет на 1 аркуші (а.с.35). Саме повідомлення-вимога "Про скликання загальних зборів" міститься на 1 аркуші (з двох сторін). Опис вкладення підтверджує, що проєкт протоколу загальних зборів не направлявся.
З викладеного слідує, що позивачем не направлено засновнику проєкт протоколу загальних зборів (додаток до повідомлення) у якому визначений інший порядок денний зборів, у тому числі про обрання нового директора. А у самому повідомленні порядок денний складається з питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора. Також суд звертає увагу, що порядок денний повинен міститися саме у повідомленні про скликання загальних зборів, а не у проєкті протоколу.
Отже, позивач не дотримався порядку звільнення, передбаченого Законом, оскільки не довів до відома засновника порядок денний. При цьому суд зауважує, що зазначення у проєкті рішення учасника цього порядку денного, у тому числі включення до нього питання про обрання нового директора, не може вважатися виконанням вимоги Закону, оскільки по-перше порядок денний, з обов'язковим включенням питання про обрання нового директора чи тимчасово виконуючого обов'язки директора, мав бути визначений у самому повідомленні про скликання загальних зборів, а по-друге, матеріали справи не містять доказів направлення засновнику цього проєкту рішення загальних зборів.
Ба навіть у випадку, якщо збори відбулися, прийняття рішення було б неможливим, оскільки прийняття рішення про звільнення директора неможливе без розгляду питання про призначення нового директора, що не було передбачено у порядку денному.
Підсумовуючи суд виснував, що оскільки позивачем недотриманий визначений Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок скликання загальних зборів учасників Товариства з власної ініціативи, відповідно відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду, адже вони є передчасними та зроблені без повного з'ясування всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а самі висновки не відповідають фактичним даним, які убачаються з наявних у матеріалах доказів.
Так, 18.03.2025 у відповідності до положень Статуту та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» директором підприємства направлено засобами електронного зв'язку (електронною поштою) та поштового зв'язку (поштове направлення 5008400056373) повідомлення-вимогу «Про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «АРНАД ГРУП» від 18.03.2025 року №18-03/25, з документами (додатками до неї) (надалі - повідомлення про скликання позачергових загальних зборів) кожному учаснику Товариства.
Як слідує із повідомлення про скликання позачергових загальних зборів (в графі документи (додатки), що додаються), до вказаного повідомлення додано Проєкт Рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993) від 18.04.2025 в якому серед порядку денного визначено питання «звільнення директора ТОВ «АРНАД ГРУП» та призначення на посаду директора підприємства».
За змістом повідомлення «Про скликання позачергових загальних зборів» від 18.03.2025 року №18-03/25: Скликання загальних зборів учасників ТОВ «АРНАД ГРУП» 18 квітня 2025 року о 12 год. 00 хв. за адресою: 50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8 для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора ТОВ «АРНАД ГРУП» З 01.05.2025 року на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України (порядок денного), тобто вказаним повідомленням «Про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «АРНАД ГРУП» визначено дату загальних зборів, час загальних зборів, місце загальних зборів та порядок денного загальних зборів.
До повідомлення «Про скликання позачергових загальних зборів» долучено проєкт Рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993) від 18.04.2025 з відповідним порядком денним, в якому також значилось питання «звільнення директора ТОВ «АРНАД ГРУП» ОСОБА_1 ».
Натомість на позачергові збори Товариства у дату 18 квітня 2025 року о 12 год. 00 хв жоден з учасників не з'явився, про що складено відповідний Акт від 18.04.2025р. про відсутність учасників/представників учасників ТОВ «АРНАД ГРУП».
Учасники Товариства, які були завчасно повідомлені про такі збори, не надсилали та не повідомляли про підстави та причини не прибуття, а також не висловлювали будь-яким шляхом свою незгоду щодо порядку денного загальних зборів учасників Товариства призначеного на 18.04.2025, а саме щодо звільнення ОСОБА_1 як директора ТОВ «АРНАД ГРУП» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України.
18 квітня 2025 позивачем до ТОВ «АРНАД ГРУП» подана заява від 18.04.2025р. про звільнення його з посади директора ТОВ «АРНАД ГРУП» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України з 01 травня 2025р.
Крім того, 18 квітня 2025р. ОСОБА_1 повідомив учасників Товариства про припинення ним трудових відносин з ТОВ «АРНАД ГРУП» з 01 травня 2025 року шляхом направлення відповідної заяви-повідомлення від 18.04.2025 № 19-04/25, з документами (додатками до неї) кожному учаснику Товариства поштою (поштове направлення 5008400112850).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначалось вище, докази направлення відповідного повідомлення про проведення позачергових зборів ТОВ «АРНАД ГРУП» із зазначенням дати, місця, часу, порядку денного наявні в матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством та Статутом залежні від нього дії для звільнення з посади директора ТОВ «АРНАД ГРУП».
Однак оскільки засновником (учасником) підприємства не прийнято жодного рішення з питання його звільнення з займаної посади директора відповідача, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між сторонами в позасудовому порядку відсутня.
Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Разом з тим, у даному випадку спірні правовідносини врегульовані нормами не лише трудового, але, насамперед, корпоративного законодавства.
Чинна редакція Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.
Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі Статутом позивач, як директор Товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора. При цьому до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема, обрання та відкликання директора, тобто виконавчого органу Товариства (пункт 9.3 Статуту).
З урахуванням викладеного, позивач, як директор Товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.
Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, яка виснувала, що виникнення трудових правовідносин припиненими у ретроспективі є належним способом захисту.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 520/11437/16-ц, від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 19.01.2022 у справі № 911/719/21).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18.04.2025 у визначеному Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом відповідача порядку відбулися загальні збори учасників ТОВ "Арнад Груп", які були скликані позивачем як директором відповідача. Відповідні загальні збори учасників Товариства відповідача з порядком денним, не тільки були скликані у встановленому порядку із повідомленням учасників Товариства, проте учасники на них не з'явилися, жодних рішень ухвалено не було, відповідно заява директора ОСОБА_1 про припинення трудових правовідносин з 02.05.2025 не задовольнялася і іншого керівника або т.в.о керівника не обиралося. Отже, позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора Товариства, що передбачена Статутом відповідача.
Отже, уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «АРНАД ГРУП» проігнорував повідомлення позивача про бажання звільнитися і не розглянув по суті заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов'язків.
Неприйняття учасниками Товариства рішення про відкликання директора позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора Товариства в позасудовому порядку.
Оскільки рішення учасників Товариства про звільнення позивача з посади директора у встановлений спосіб прийнято не було, і така бездіяльність відповідача порушує права позивача, зокрема, право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арнад Груп» припиненими з 02.05.2025 у зв'язку із його звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України підлягають задоволенню.
Задовольняючи позову вимогу про припинення трудових відносин, враховуючи, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
Вищенаведені обставини судом першої інстанції враховано не було та залишено поза увагою дотримання позивачем умов, з наявністю яких пов'язується можливість задоволення його вимог.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки господарського суду, що позивач не довів до відома засновника (учасника) порядку денного, у тому числі питання про обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, що у будь-якому випадку призвело б до неможливості розглянути питання про звільнення позивача з посади директора, які є проявом надмірного формалізму в оцінці конкретних обставин справи та поведінки сторін.
Зокрема, вказуючи на те, що опис поштового відправлення містить кількість аркушів лише один, поза увагою суду лишилось те, що сторонами не оспорюється, що в повідомленні-вимозі від 18.03.2025 року №18-03/25 зазначено в графі документи (додатки), що додаються), до вказаного повідомлення додано Проєкт Рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993) від 18.04.2025, тобто додання до цього повідомлення відповідного Рішення. Також сторонами не ставиться під сумнів направлення повного пакету документів (повідомлення із рішенням). Як стверджує апелянт, при формуванні опису була допущена описка у зазначенні кількості аркушів.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «WALCHLI V. FRANCE» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «PEREZ DE RADA CAVANILLES V. SPAIN» від 28.10.98). Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції (див. постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц, від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а, від 14.11.2023 у справі №480/5762/22, від 01.08.2024 у справі №903/1199/23).
Отже, оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про визнання трудових відносин припиненими підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Позивачем також було заявлено вимогу: зобов'язати Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, в особі Відділу державної реєстрації райдержадміністрації, (04052270, місцезнаходження 53032, Україна, Криворізький р н, Дніпропетровська обл., село Вільне, вулиця Меліоративна, будинок, 1а) провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариством з обмеженою відповідальністю ««АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993, 50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8) щодо керівника (директора), підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 39653993, 50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8) - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , Місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 ).
В обґрунтування зазначено, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 виснував, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суб'єктами державної реєстрації, зокрема, є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).
Тобто, позивач вважає, що з огляду на вказані вище приписи закону та з врахуванням знаходження позивача в межах Нікопольського району, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області є суб'єктом державної реєстрації.
На думку скаржника, беручи до уваги задоволення позовної вимоги про припинення трудових відносин, враховуючи, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19), а також з метою виконання завдань господарського судочинства, можна дійти висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису (відомості) про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРНАД ГРУП».
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що частиною першою статті 25 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з сталою судовою практикою, рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (див. постанови Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24, від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22).
Щодо посилання в апеляційній скарзі на лист Міністерства юстиції України №44324/8.4.3/32-24 від 21.03.2024, то такий не є джерелом права та не відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм законодавства, які регулюють подібні до даних спірні правовідносини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, чи відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
За змістом наявного у матеріалах справи повідомлення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі Відділу державної реєстрації райдержадміністрації, направленого суду, державний реєстратор з 26 квітня 2025 року звільнилась із займаної посади, що унеможливлює проведення відповідної реєстраційної дії за відсутності державного реєстратора. При цьому рекомендовано з огляду на місце реєстрації ТОВ «Арнад Груп» у м. Кривий Ріг звернутися до виконавчого комітету Криворізької міської ради як місцевого суб'єкта державної реєстрації.
Наведене вище у своїй сукупності виключає можливість задоволення вимог до відповідача-2 про його зобов'язання провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" щодо керівника (директора).
Згідно ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В той же час, оскільки позовні вимоги у цій частині судом не розглядалися та їм не надавалася правова оцінка, чим було допущено порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення слід скасувати в повному обсязі.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що підстави апеляційного оскарження знайшли своє часткове підтвердження, колегія суддів вважає за можливе скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 та постановити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині задоволення вимог до відповідача про визнання трудових відносин припиненими. В решті вимог належить відмовити.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
З огляду на результат розгляду апеляційної скарги та вирішення справи, судові витрати у справі належить покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позову на суму 2 422,40 грн та апеляційної скарги - 2 906,88 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 236, 269, 270, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2204/25 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/2204/25 скасувати.
Постановити нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнати припиненими з 02.05.2025 трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8, код ЄДРПОУ 39653993) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" за власним бажання на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнад Груп" (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8, код ЄДРПОУ 39653993) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги в розмірі 2906,88 грн, про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 18.03.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко