18.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3796/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Віннікова С.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 р.
( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.10.2025 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
м. Київ
до Акціонерного товариства
"Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
м. Дніпро
про стягнення пені, у розмірі 10 586 918 грн. 37 коп.,
3%річних, у розмірі 3 618 174 грн. 08 коп.,
інфляційних втрат, у розмірі 14 454 683 грн. 85 коп.
1.Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" з позовом про стягнення пені, в розмірі 10 586 918 грн. 37коп., 3% річних, в розмірі 3 618 174 грн. 08 коп., інфляційних втрат, в розмірі 14 454 683 грн. 85 коп..
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за договором від 22.03.2022 р. № 101/ПГ-3160-ОГРМ купівлі-продажу природного газу. Позивач зазначив, що протягом березня - квітня 2022 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 52 060 313 грн 82 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 р. у справі № 904/4597/23 з Відповідача стягнуто основний борг у розмірі 40 713 788 грн 30 коп. Станом на 30.05.2025 р. розмір несплаченої заборгованості становив 37 444 615 грн 95 коп. На підставі пункту 6.3 договору Позивач нарахував пеню за період з 17.05.2022 р. по 15.12.2022 р., а на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних за період з 17.05.2022 р. по 30.04.2025 р. та інфляційні втрати за червень 2022 - квітень 2025 року.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 р. у справі № 904/3796/25 позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір пені на 70% з 10 586 918 грн. 37 коп. до 3 176 075 грн. 51 коп.. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пеню, у розмірі 3 176 075 грн. 51 коп., 3% річних, у розмірі 3 618 174 грн. 08 коп., інфляційні втрати, у розмірі 14 454 683 грн. 85 коп. та витрати зі сплати судового збору, у розмірі 343 917 грн. 32 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не подившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 р. у справі № 904/3796/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, в розмірі 7 410 842,86 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задововлення позовних вимог в цій частині.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 6.3 договору від 22.03.2022 р. № 101/ПГ-3160-ОГРМ за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Отже, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Згідно з частиною 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання за будь-яких обставин, і виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання зобов'язань третіми особами, зокрема кінцевими споживачами, відсутності коштів на рахунках тощо.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені, фактично лише зазначив про наявність у суду такого права, проте не дослідив належним чином обставини, які б свідчили про винятковість випадку. Зокрема, місцевим господарським судом взагалі не досліджено майновий стан Відповідача, а також не враховано майновий стан Позивача, тоді як при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан обох сторін.
Апелянт наголошує, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено Постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут Постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без Постачальника. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 було зобов'язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222 на Позивача покладено спеціальні обов'язки щодо продажу природного газу операторам газорозподільних систем та забезпечення постачання природного газу окремим споживачам, які виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, за фіксованою обмеженою ціною.
Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. В умовах воєнного стану у Позивача значно зросла кількість споживачів - з 01.05.2022 р. до реєстру клієнтів було додатково включено 8,8 млн українських домогосподарств, які раніше отримували природний газ від 17 постачальників під брендом «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» і ТОВ «Одесагаз-Постачання». При цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів та обмеження заходів впливу на них. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів.
Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.05.2018 р. у справі № 908/1453/14, згідно з якою господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони. Також Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 922/1010/16, зазначаючи, що Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
Апелянт також посилається на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий розгляд справи, на ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, яким визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а також на рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004, яким визначено, що справедливість є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин і проявляється у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
На підставі викладеного Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми ст. ст. 80, 236, 238 ГПК України, ст. 551 та ст. 625 ЦК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені, оскільки відсутні підстави для такого зменшення.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3796/25.
Матеріали справи № 904/3796/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргумдо розгляду в судове засідання на 18.03.2026 р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.03.2026 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1 ( зі змінами внесеними рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 р. №7, рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. №1).
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Вінніков С.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2026 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025р. у справі № 904/3796/25 до свого провадження.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 18.03.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7.Встановлені судом обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" ( Продавець ) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" ( Покупець ) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 22.03.2022 р. № 101/ПГ-3160-ОГРМ.
Згідно з пунктами 1.1 - 1.4 договору договір ( включаючи усі зміни та доповнення ) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №222.
На виконання умов постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222 ( зі змінами ) Покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не пізніше кінця місяця укладення цього договору.
Умовою передачі природного газу є приєднання покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природнього газу до моменту вступу покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що Продавець передає Покупцеві на умовах цього договору замовлений обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.03.2022 р. по 30.04.2022 р. ( включно ).
Відповідно до підпунктів 2.2.1 - 2.2.3 пункту 2.2. договору загальний обсяг природного газу за цим договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди передачі протягом строку дії цього договору, а саме:
- Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на березень-квітень 2022року, а саме: 7016,190тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також -періоди передачі): березень 2022 року 4869,990тис.куб.м, квітень 2022 року 2146,200тис.куб.м. Всього 7016,190тис.куб.м.
- Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв'язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП. Для замовлення необхідного обсягу природного газу для покриття втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, покупець направляє на електронну та поштову адреси продавця, зазначені у розділі 11 цього договору, відомості щодо необхідного обсягу природного газу в порядку встановленому договором;
- Обсяг ІІІ - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням Обсягу ІІ.
У пункті 2.3 договору вказано, що за розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб.м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101,325 кПа) і температура - 20°С.
Згідно з пунктами 3.1 - 3.4 договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором.
Покупець для замовлення Обсягу ІІ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі природного газу направляє на електронну адресу продавця balance@gas.ua копію належно оформленого акту щодо встановлення (розрахунку) обсягу втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, складено з дотриманням законодавства. Надана інформація має бути підтверджена відповідним оператором газорозподільної системи та оператором газотранспортної системи та погоджена НКРЕКП.
Покупець для замовлення Обсягу ІІІ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі природного газу направляє на електронну адресу продавця balance@gas.ua з інформацією щодо обсягу понад нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням Обсягу ІІ.
Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі.
Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Відповідно до пунктів 3.11, 3.12 договору сторони на підставі ч, 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору.
Кожна із сторін зобов'язується забезпечити схоронність даних засобів, неможливість несанкціонованого їх використання, використання після втрати повноважень особою прав на представництво.
У пунктах 4.1, 4.2 договору зазначено, що ціна на природний газ, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.1 цього договору як обсяг І (фіксований), за 1 000куб.м. газу дорівнює 6183грн33коп (без ПДВ), крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. Всього ціна природного газу за 1 000 куб.м становить 7 420 грн (з ПДВ); - ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.2 цього договору як обсяг ІІ, дорівнює 0грн01коп. з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу.
Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за ресурс березня 2022 року - 15.05.2022 р.; за ресурс квітня 2022 року - 15.06.2022 р.
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.
Пунктом 9.1 договору визначено, що у відповідності до ст. 631 ЦК України та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 222, зі змінами, умови цього договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 р. та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі природного газу покупцю по 30.04.2022 р. ( включно ).
Згідно з підписаними сторонами (електронно-цифровими підписами) актами приймання-передачі природного газу протягом березня-квітня 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 52 060 313 грн 82 коп: від 31.03.2022 № 5905 про постачання природного газу у березні 2022 року на суму 36 135 325 грн 78 коп. (з ПДВ); від 31.03.2022 № 5964 про постачання природного газу у березні 2022 року на суму 0 грн 53 коп. (з ПДВ); від 31.03.2022 № 5980 про постачання природного газу у березні 2022 року на суму 106 грн 18 коп. (з ПДВ); від 30.04.2022 № 7492 про постачання природного газу у квітні 2022 року на суму 15 924 804 грн (з ПДВ); від 30.04.2022 № 7483 про постачання природного газу у квітні 2022 року на суму 0 грн 01 коп. (з ПДВ); від 30.04.2022 № 7533 про постачання природного газу у квітні 2022 року на суму 77 грн 32 коп. (з ПДВ).
Вищенаведені обставини були встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 р. у справі № 904/4597/23, яке набрало законної сили 20.05.2024 р., яким суд частково задовольнив позовні вимоги та присудив до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суми боргу 40 713 788 грн 32 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 610 706 грн 82 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 р. у справі № 904/4597/23 суд встановив, що загальна вартість поставленого Відповідачу природного газу за актами приймання-передачі природного газу становить 52 060 313 грн 82 коп. Відповідач сплатив 11 346 525 грн 52 коп за поставлений природний газ. Несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 40 713 788 грн 30 коп. ( 52 060 313 грн 82 коп. - 11 346 525 грн 52 коп.).
Звертаючись з позовом про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, Позивач стверджував, що станом на 30.05.2025 р. розмір несплаченої заборгованості дорівнював 37 444 615 грн 95 коп.
Відповідач не сплатив вартість поставленого природного газу у березні - квітні 2022 року на суму 37 444 615 грн 95 коп.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 95% від нарахованої суми ( до 529 345 грн 92 коп ) та зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Відповідач зазначив, що на даний час АТ "Дніпрогаз" не здійснює господарську діяльність та не отримує дохід від основного виду господарської діяльності, рахунки та майно підприємства арештовані. Додатковий фінансовий тягар у вигляді обов'язкової сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат може призвести до банкрутства підприємства. Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач послався на те, що: грошове зобов'язання частково виконане ( у розмірі 14 615 697 грн 87 коп). Це становить 28% від суми основного боргу; єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства була оплата споживачами комунальних послуг. У АТ "Дніпрогаз" відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну зазначеної категорії споживачів; не мав можливості стягнути дебіторську заборгованість із споживачів та деяких контрагентів внаслідок регуляторної політики держави під час воєнного стану та законодавчо встановлених обмежень щодо примусового виконання рішень суду протягом дії ліцензії та розповсюдження умов договору на правовідносини сторін (березень - травень 2023 року). Дебіторська заборгованість підприємства постійно зростала, а прибуток підприємства зменшувався; неналежне виконання зобов'язання пов'язане з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає ( припинення дії ліцензії на розподіл природного газу ); з 16.01.2023 р. АТ "Дніпрогаз" ( через управителя - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ) повністю контролюється та управляється державою. Покладення на державу непомірного тягарю у вигляді неустойки під час військового стану є несправедливим; під час розгляду справи № 904/4597/23 Відповідач визнав суму боргу та просив укласти мирову угоду, позивач відмовився укладати мирову угоду; неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар. Позивач не надав докази заподіяння збитків внаслідок несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання; сума нарахованих 3% річних дорівнює 50% від суми основного боргу.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт порушення Відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи та має преюдиціальне значення, оскільки обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 р. у справі № 904/4597/23, яке набрало законної сили 20.05.2024 р. Суд перевірив розрахунки Позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Водночас суд, посилаючись на частину 3 ст. 551 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 70%, зазначивши, що загальна сума вимог ( 28 659 776 грн 30 коп. ) становить 70% від суми основного боргу. Суд також врахував, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки прострочення. Щодо клопотання Відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначив, що три проценти річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром, який не підлягає зменшенню, а інфляційні втрати є компенсацією за знецінення грошових коштів і не є штрафними санкціями, тому також не підлягають зменшенню, послався при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, в розмірі 7 410 842,86 грн., ( зменшення розміру пені на 70% ) колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
Отже, причиною апеляційного перегляду стало питання щодо наявності чи відсутності у суду права зменшити загальний розмір пені, нарахованої у розмірі, передбаченому договором та законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд попередньої інстанції встановив, що Відповідач не сплатив вартість поставленого природного газу у березні - квітні 2022 року на суму 37 444 615,95 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.3 договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 10 586 918,37 грн за загальний період з 17.05.2022 р. по 15.12.2022 р.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення, суд перевіривши складений Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги про стягнення пені за період з 17.05.2022 р. по 15.12.2022 р. у розмірі 10 586 918,37 грн є правомірними.
Водночас, враховуючи клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України, беручи до уваги ступінь вини Відповідача у простроченні виконання зобов'язань за договором та причини неналежного виконання зобов'язань, а також пославшись на те, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд першої інстанції зменшив розмір пені на 70% з 10 586 918 грн 37 коп. до 3 176 075 грн 51 коп. При цьому, також врахував, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати Відповідачем суми заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування положень ст. 551 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом наведеної норми суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.05.2021 у справі №910/10675/21 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19 (на яку посилається скаржник), від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).
Крім того, Верховний Суд зауважував, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Також Суд наголошує, що положення ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і у вищенаведених постановах, на які посилається Скаржник.
Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 (на яку посилається скаржник), від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 09.03.2023 у справі №902/317/22.
У постанові від 24.02.2021 зі справи №924/633/20 Верховний Суд зазначив про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання договірного обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням наведених вище висновків, апеляційний суд зауважує, що у даній справі Скаржник в апеляційній скарзі вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України , в яких визначено право суду на зменшення штрафу заявленого до стягнення. Водночас Скаржник не враховує, що таке право суду реалізується судом зважаючи на відповідні положення процесуального законодавства з урахуванням фактичних встановлених судом обставин.
Так, у справі, що розглядається, приймаючи рішення про наявність підстав для зменшення розміру пені до 70% місцевим господарським судом враховано та взято до уваги: неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання; єдиним джерелом надходження коштів на рахунки Відповідача була оплата споживачами комунальних послуг, у АТ "Дніпрогаз" відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну зазначеної категорії споживачів; Відповідач не мав можливості стягнути дебіторську заборгованість із споживачів та деяких контрагентів внаслідок регуляторної політики держави під час воєнного стану та законодавчо встановлених обмежень щодо примусового виконання рішень суду протягом дії ліцензії та розповсюдження умов договору на правовідносини сторін ( березень - травень 2023 року ).
Отже, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 30 % від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
У контексті доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що у розгляді справи місцевий господарський суд реалізував надане право та зменшив розмір пені на 70% за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 р. у справі № 904/3796/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.03.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя С.В. Вінніков