ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2769/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,
за участю представників:
від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - Кунда А.О.,
від Приватного підприємства "МАРІНЕКС" - участі не брали,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 11.12.2025,
у справі №916/2769/25
за позовом: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
до відповідача: Приватного підприємства "МАРІНЕКС"
про стягнення 16 118 968,42 грн та зобов'язання надати письмові докази виконання умов договору
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ"
до відповідача: Приватного підприємства "МАРІНЕКС"
про стягнення 360 000 грн
У липні 2025 р. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулося з позовом до Приватного підприємства "МАРІНЕКС", в якому у редакції заяви про збільшення позовних вимог б/н від 22.09.2025 (вх.№29406/25 від 22.09.2025) просило:
-стягнути з відповідача за період квітень-червень 2025 року гарантійний платіж у сумі 13465160,84 грн до державного бюджету України;
-зобов'язати відповідача надати позивачу письмові докази виконання умов підпунктів 4.4.4.1, 4.4.4.2, 4.4.4.3 підпункту 4.4.4, 4.4.15 пункту 4.4 розділу 4 договору управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024;
-стягнути з відповідача до державного бюджету України суму фінансових зобов'язань за період квітень-червень 2025 року у загальному розмірі 2653807,58 грн, з яких: 110391,13 грн - інфляційні втрати, 1248081,12 грн - сума пені, 341940,04 грн - 10% річних, 953395,29 грн - штраф 7%.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.07.2025 відкрито провадження у справі №916/2769/25.
02.09.2025 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Приватного підприємства "МАРІНЕКС" про стягнення заборгованості у сумі 360000 грн.
Вищенаведений позов третьої особи мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, визначених підпунктом 4.4.15. пункту 4.4. розділу 4 договору управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" послуг.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025, зокрема, прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до розгляду та об'єднано його в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2769/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 (суддя Смелянець Г.Є.) частково задоволено позов Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; стягнуто з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" до державного бюджету України за період квітень-червень 2025 року гарантійний платіж у сумі 13465160,84 грн; зобов'язано Приватне підприємство "МАРІНЕКС" надати до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів письмові докази виконання умов підпунктів 4.4.4.1, 4.4.4.2, 4.4.4.3 підпункту 4.4.4, 4.4.15 пункту 4.4 розділу 4 договору управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024; стягнуто з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" до державного бюджету України інфляційні втрати у розмірі 89582,02 грн, пеню у розмірі 1229044,16 грн, 10% річних у розмірі 336724,44 грн, штраф у розмірі 942561,26 грн; стягнуто з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів витрати по сплаті судового збору у розмірі 195179,27 грн; у задоволенні решти позовних вимог Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відмовлено; задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ"; стягнуто з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" заборгованість за надані послуги у розмірі 360000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4320 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, факту неналежного виконання Приватним підприємством "МАРІНЕКС" взятих на себе зобов'язань за договором управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024, що зумовило правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості. При цьому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, пені, 10% річних та штрафу, заявлених до стягнення Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, місцевий господарський суд встановив, що позивачем при проведенні відповідних нарахувань на суму заборгованості за квітень місяць 2025 року застосовано неправильну (збільшену) суму гарантійного платежу, що зумовило необхідність здійснення судом першої інстанції власного розрахунку в межах визначеного позивачем періоду та, як наслідок, призвело до часткового задоволення первісного позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що виконаний Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів розрахунок компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій на суму заборгованості за період прострочення сплати відповідачем гарантійного платежу за квітень місяць 2025 року є правильним та обґрунтованим, на відміну від розрахунку, здійсненого судом першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 25.12.2025 у справі №916/2769/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.01.2026.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 18.03.2026 о 12:00.
У судовому засіданні 18.03.2026, проведеному в режимі відеоконференції, представник Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів підтримав апеляційну скаргу; представники Приватного підприємства "МАРІНЕКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.32-36).
Приватне підприємство "МАРІНЕКС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
26.03.2024 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" ("Суб'єкт оціночної діяльності") укладено договір про надання послуги з проведення незалежної оцінки активів (майна) та забезпечення рецензування звіту про оцінку активів (майна) №260324 (далі - договір №260324 від 26.03.2024), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, Суб'єкт оціночної діяльності зобов'язується відповідно до законодавства надати Замовнику послуги з проведення незалежної оцінки активів (майна), визначених у пункті 1.2 договору, та забезпечити рецензування звіту про оцінку активів (майна), а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги.
В силу пункту 1.2 договору №260324 від 26.03.2024 активами (майном), що підлягають оцінці згідно з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2022 у справі №463/2408/22, є:
1) "Rondo" (ІМО:8858013), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 02.02.2022 під прапором РФ, судновласник - "FiliShipping СО", РФ (03.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Transmarine Shipping LLP", Великобританія) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ТОВ "СП Дунайсудносервіс" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 232;
2) "Svir" (ІМО:8866694), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 16.01.2022 під прапором РФ, судновласник - "Fili Shipping СО", РФ (03.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Transmarine Shipping LLP", Великобританія) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ТОВ "СП Дунайсудносервіс" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 232;
3) "Avangard" (ІМО:8889438), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 01.12.2021 під прапором РФ, судновласник - "Carina Shipping LTD", РФ (03.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Boyd Lines LTD", Беліз) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ПрАТ "Дунайсудноремонт" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1;
4) "VolgoBalt 225" (ІМО:8230431) яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 29.12.2021 під прапором РФ, судновласник - "Da Mar Shipping Co LTD", РФ (04.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Berwick Global Corp", Панама) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ТОВ "СП Дунайсудносервіс" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 232;
5) "VolgoBalt 193" (ІМО:8230302), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 27.01.2022 під прапором РФ, судновласник - "Rusship LLC", РФ (09.03.2022 на судні змінився прапор на Поморські острови та судновласник на "Berwick Global Corp", Панама) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ПрАТ "Дунайсудноремонт" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1;
6) "VolgoBalt 244" (IMO:8230584), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 06.02.2022 під прапором РФ, судновласник - "Da Mar Shipping Co LTD", РФ (04.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Berwick Global Corp", Панама) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ТОВ "СП Дунайсудносервіс" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 232;
7) "Omskiy 6" (ІМО:8937687), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 13.02.2022 під прапором РФ, судновласник - "Avomar Shipping", РФ (03.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Westshield Development Limited", Гонг Конг) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ПрАТ "Дунайсудноремонт" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1;
8) "Naviger 2" (ІМО:8230845), яке прибуло до ППр "Ізмаїльський МТП" 16.02.2022 під прапором РФ, судновласник - "SC Yarbunker LLC", РФ (04.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Capitoles Unpessoal LDA ZFM", Португалія) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ПрАТ "Дунайсудноремонт" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1;
9) "Omskiy 132" (ІМО:8873025), яке прибуло ППр "Ізмаїльський МТП" 21.02.2022 під прапором РФ, судновласник - "JC Volga Shipping", РФ (01.03.2022 на судні змінився прапор на Республіку Палау та судновласник на "Alpina Vista Shipping & Trading GMBH", Швейцарія) та яке на даний час знаходиться на території підприємства ТОВ "СП Дунайсудносервіс" за адресою: м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 232.
Згідно з пунктом 1.3 договору №260324 від 26.03.2024 рецензування звіту про оцінку активів (майна) здійснюється саморегулівною організацією оцінювачів або суб'єктом оціночної діяльності, які відповідно до норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" можуть виконувати рецензування звіту про оцінку активів (майна).
Відповідно до пункті 2.1-2.3 договору №260324 від 26.03.2024 мета, з якою проводиться оцінка - передача активів (майна) в управління на підставі договору управління активами (майном), укладеного згідно зі статтями 1, 9, 10, 19, 21, 22, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", глави 70 Цивільного кодексу України. Вид вартості активів (майна), що підлягають визначенню - ринкова. Дата оцінки - суб'єкт оціночної діяльності зобов'язаний надати послуги на дату 01.03.2024.
У пункті 3.1 договору №260324 від 26.03.2024 узгоджено, що надані послуги за договором оплачуються Управителем, який буде визначений Замовником за результатами проведення конкурсного відбору управителя активів (майна). Договір управління активами (майном) укладається між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Управителем, за яким Управитель бере на себе зобов'язання оплатити послуги Суб'єкта оціночної діяльності. Оплата здійснюється Управителем на підставі рахунку на оплату послуг, виписаного Суб'єктом оціночної діяльності на Управителя.
Положеннями пункту 3.2 договору №260324 від 26.03.2024 визначено, що загальна ціна за послуги становить 300000 грн без ПДВ, яку Управитель оплачує Суб'єкту оціночної діяльності.
Пунктом 3.4 договору №260324 від 26.03.2024 передбачено, що оплата здійснюється у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування Управителем коштів на рахунок Суб'єкта оціночної діяльності протягом 3 робочих днів після підписання між сторонами акта приймання-передачі наданих послуг; укладення договору управління активами (майном); отримання рахунку Управителем від Суб'єкта оціночної діяльності.
За умовами пункту 3.5 договору №260324 від 26.03.2024 Замовник протягом 3 робочих днів після укладення договору управління активами (майном) надсилає повідомлення Суб'єкту оціночної діяльності. Повідомлення Суб'єкту оціночної діяльності має містити реквізити Управителя, які зазначені у договорі управління активами (майном).
Результатом надання Суб'єктом оціночної діяльності послуги за договором є звіт та рецензування звіту, що відповідають нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положенням (національним стандартам) оцінки майна. Суб'єкт оціночної діяльності надає Замовнику оригінал звіту і рецензування звіту українською мовою у двох паперових примірниках та обов'язково в електронній формі. Звіт та рецензування звіту Суб'єкт оціночної діяльності надає у електронному вигляді відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" шляхом направлення або передання файлів у форматах PDF (Portable Document Format) або JPEG (Joint Photographie Experts Group) із підписом(ми) оцінювача(ів), який(і) безпосередньо проводив(ли) оцінку активів (майна), і скріплюється підписом керівника Суб'єкта оціночної діяльності (у разі, якщо юридична особа надає послуги). Підтвердженням наданих послуг є підписаний між Замовником і Суб'єктом оціночної діяльності акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.5 договору №260324 від 26.03.2024).
В силу пункту 5.3.2 договору №260324 від 26.03.2024 Суб'єкт оціночної діяльності має право своєчасно та згідно з умовами договору отримати оплату за надані послуги.
Відповідно до пункту 6.1 договору №260324 від 26.03.2024 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2024 або до дострокового розірвання договору, а в частині зобов'язань, що лишилися невиконаними - до їх повного виконання.
На виконання договору №260324 від 26.03.2024 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" підписано акт від 06.06.2024 про передачу звіту про оцінку майна та рецензування звіту про оцінку майна, згідно з яким Суб'єкт оціночної діяльності надав, а Замовник прийняв у паперовому вигляді наступні документи:
-звіт про оцінку активів (майна), що передані в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 27.04.2022 у справі №463/2408/22 у складі суден: "Rondo" (ІМО:8858013), "Svir" (ІМО:8866694), "Avangard" (ІМО:8889438), "Volgobalt 225" (ІМО:8230431), "Volgobalt 193" (ІМО:8230302), "Volgobalt 244" (ІМО:8230584), "Omskiy 6" (ІМО:8937687), "Naviger 2" (ІМО:8230845), "Omskiy 132" (ІМО:8873025) станом на 01.03.2024;
-рецензію на звіт про оцінку майна.
03.10.2024 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ("Установник управління") та Приватним підприємством "МАРІНЕКС" ("Управитель") укладено договір управління активами (майном) №031024/2 (далі - договір №031024/2 від 03.10.2024), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Установник управління передає Управителеві на певний строк, визначений у пункті 1.3 договору, рухоме майно, визначені у переліку активів, що передаються в управління, який є невід'ємною частиною договору (додаток до договору), в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном (активами) в інтересах Установника управління (код ДК 021:2015 99999999-9 не відображене в інших розділах).
У пункті 1.2 договору №031024/2 від 03.10.2024 вказано, що згідно зі звітом про оцінку майна б/н від 04.06.2024 ринкова вартість активів станом на 01.03.2024 становить 4643158,91 грн без ПДВ, що підтверджується рецензуванням звіту про оцінку майна б/н від 05.06.2024.
Згідно з пунктом 1.3 договору №031024/2 від 03.10.2024 строк управління активами обчислюється з дня передачі активів, що підтверджується підписанням сторонами акту(ів) приймання-передачі активів в управління і до 31.08.2029 (включно) або до дня дострокового припинення (розірвання) договору з підстав та у порядку, визначених у розділі 6 договору.
Передача активів здійснюється шляхом підписання сторонами акта (актів) приймання-передачі активів в управління. Акт приймання-передачі активів в управління підписується уповноваженими особами сторін лише за умови забезпечення Управителю безперешкодного доступу до активів з метою їх огляду та встановлення фактичного стану на дату передачі активів в управління. Передача активів в управління передбачає передачу прав, якими наділений власник відповідного активу в частині володіння, користування, але з урахуванням обмежень в частині розпорядження активами та інших обмежень, визначених договором. У разі дострокового припинення управління всіма активами, договір вважається припиненим (розірваним) за умови подання звіту Управителем за останній період управління, враховуючи фактичну дату його завершення, перерахування належної суми грошових коштів до державного бюджету України та повного виконання Управителем інших зобов'язань згідно з умовами договору (пункт 1.4 договору №031024/2 від 03.10.2024).
Положеннями пункту 1.5 договору №031024/2 від 03.10.2024 визначено, що Управитель здійснює управління активами шляхом їх використання у будь-якому виді господарської діяльності, яка не заборонена законодавством, за їх цільовим та функціональним призначенням та має право укладати будь-які правочини (договори), окрім тих, наслідком яких є відчуження чи обтяження активів на користь третіх осіб (іпотека, застава, порука тощо); наслідком яких є передача активів третім особам у безоплатне користування, позичку тощо. Передача активів в оренду/суборенду дозволяється виключно на підставі письмової згоди Установника управління, яким погоджуються істотні та необхідні умови кожного договору користування/оренди/суборенди.
Пунктом 4.1 договору №031024/2 від 03.10.2024 передбачено, що Установник управління має право, зокрема: вимагати від Управителя належного виконання умов договору (підпункт 4.1.1); здійснювати контроль за ефективністю управління активами Управителем відповідно до умов розділу 9 договору та законодавства України (підпункт 4.1.2); вживати необхідних та належних заходів для усунення порушень при управлінні активами (підпункт 4.1.5); вимагати подання та одержувати від Управителя щомісяця звіт щодо управління активами та отримання будь-якої іншої інформації та документів згідно з пунктами 9.7-9.9 розділу 9 договору, що стосується управління активами, в порядку, визначеному договором (підпункт 4.1.6); застосувати до Управителя санкції (пеня, штраф, інфляційні витрати та 10% річних, відшкодування збитків) за порушення Управителем зобов'язань, визначених у договорі, відповідно до умов розділу 11 договору (підпункт 4.1.11).
За умовами пункту 4.4 договору №031024/2 від 03.10.2024 Управитель зобов'язаний, зокрема:
-у дату та час, визначені у письмовому повідомленні Установника управління (направляється Управителю не пізніше ніж за 2 робочі дні), прийняти від Установника управління активи за актом приймання-передачі активів в управління та здійснювали їх управління відповідно до умов договору (підпункт 4.4.1);
-належним чином та у встановлені строки виконувати зобов'язання відповідно до умов договору (підпункт 4.4.2);
-протягом п'яти робочих днів з дня підписання сторонами акту(ів) приймання-передачі активів в управління вчинити нижче визначені дії та надати Установнику управління підтвердження щодо їх виконання у письмовій формі шляхом надання належним чином завірених копій документів: стати на облік платників податків як платник податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і за результатом виконання надати завірену копію форми №34-ОПП (підпункт 4.4.4.1); відкрити окремий рахунок (окремі рахунки) у банку та або органах Державної казначейської служби України для здійснення розрахунків, пов'язаних з управлінням активами та за результатом виконання надати довідку про відкриття окремого банківського та/або казначейського рахунку для здійснення розрахунків, пов'язаних з управлінням активами (підпункт 4.4.4.2); застрахувати на вартість, визначену у звіті про оцінку майна, майнові зобов'язання Управителя та активи Управителя на користь Установника управління (вигодонабувач), пов'язані із ризиком втрати (загибелі) або ушкодження активів у результаті, але не виключно: крадіжки, грабежу, підпалу, пожежі, удару блискавки, вибуху газу, стихійних явищ, пошкодження водою чи іншими рідинами, падіння літальних апаратів, падіння дерев, чи інших сторонніх предметів (споруд чи їх уламків тощо). а також зменшення вартості активів внаслідок будь-яких протиправних дій третіх осіб, у тому числі працівників Управителя, а також забезпечити дію договору страхування чи страхового поліса протягом всього строку дії договору, в тому числі у разі його пролонгації, та за результатом виконання надати належним чином завірені копії укладеного договору страхування або страховою полісу з копією документа, що підтверджує своєчасне та повне здійснення оплати Управителем страхового(их) платежу(ів) (підпункт 4.4.4.3);
-щомісяця надавати звіт про результати управління активами в строк до 20 числа наступного місяця, що за змістом відповідає умовам договору та вимогам законодавства (підпункт 4.4.11);
-за рахунок власних грошових коштів протягом трьох днів від дати одержання рахунків суб'єктів оціночної діяльності оплатити їх послуги, що надані з метою одержання звіту про оцінку майна та рецензування звіту про оцінку майна, визначені у пункті 1.2 договору та надати підтвердження оплати Установнику управління (підпункт 4.4.15).
Відповідно до пункту 5.8 договору №031024/2 від 03.10.2024 розмір надходжень до державного бюджету України щомісяця визначається як сума доходів за календарний місяць, зменшена на суму необхідних витрат та винагороди Управителя.
В силу пункту 5.9 договору №031024/2 від 03.10.2024 мінімальний щомісячний розмір надходжень до державного бюджету України (гарантійний платіж) становить 4643158,91 грн без ПДВ. У разі, якщо звітний період складає не повний календарний місяць, сума гарантійного платежу, передбачена даним пунктом, розраховується та сплачується пропорційно фактичній кількості днів управління активами за договором у цьому звітному періоді. Сторони погодили, що у разі передачі активів в управління не у повному обсязі або припинення управління частиною активів, розмір гарантійного платежу перераховується автоматично та пропорційно від строку управління та оціночної вартості активів, які знаходяться в управлінні. Сторони погодили, що розмір гарантійного платежу може бути збільшено (змінено) після погодження програми управління активами, а також у зв'язку з настанням незалежних від дій сторін обставин позитивного характеру, які впливають на діяльність Управителя, а також у разі суттєвої зміни курсу іноземних валют першої групи згідно з класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 у редакції постанови правління Національного банку України від 19.04.2016 №269.
Згідно з пунктами 5.11, 5.12 договору №031024/2 від 03.10.2024 надходження до державного бюджету України, в тому числі гарантійний платіж, сплачується щомісяця Управителем з моменту прийняття від Установника управління активів за актом(ами) приймання-передачі активів в управління та до дня їх повернення Установнику управління, що підтверджується актом(ами) приймання-передачі активів з управління. Управитель щомісяця самостійно здійснює розрахунок доходу за місяць, необхідних витрат, винагороди і суми надходжень до державного бюджету України. Управитель протягом поточного місяця управління сплачує гарантійний платіж визначений пунктом 5.9 розділу 5 договору та до 20 числа наступного місяця перераховує остаточну суму надходжень до державного бюджету за звітний місяць, з врахуванням вже сплаченого гарантійного платежу, за винятком грудня, у грудні перерахування здійснюються не пізніше ніж до 31 грудня.
У пунктах 6.1, 6.2 договору №031024/2 від 03.10.2024 вказано, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дія договору припиняється 31.08.2029 або на дату його дострокового припинення (розірвання) у випадках та порядку, визначених договором або законом, а в частині виконання Управителем грошових зобов'язань та зобов'язань щодо збереження та повернення активів Установнику управління - до їх повното виконання.
Установник управління здійснює щомісяця контроль за ефективністю управління активами. Об'єктом контролю є комплекс заходів Управителя з управління активами, які проводяться Управителем відповідно до умов договору. Завданням контролю є вирішення питання щодо належності управління активом з урахуванням умов договору, включаючи але не виключно: визначення досягнутих результатів управління активом і співвідношення їх з очікуваними результатами такого управління відповідно до умов договору; встановлення забезпечення збереження активу, збереження (збільшення) його економічної вартості; повноти одержуваних доходів та обґрунтованості розміру понесених необхідних витрат відображених у звіті Управителя; правильності визначення розміру плати (винагороди) Управителя і суми надходжень (доходів) державного бюджету від управління активом; перерахування до державного бюджету надходжень від управління активом. Метою здійснення контролю є визначення досягнутих результатів управління активами і співвідношення їх з очікуваними результатами такого управління згідно з умовами договору. Контроль за управлінням активами та оцінка ефективності управління активами здійснюється відповідно до законодавства та умов договору шляхом проведення виїзної перевірки комплексу дій та заходів. Управителя з управління активом в місці його перебування та/або місці управління ним; проведення камеральної перевірки звіту та документів, передбачених пунктами 9.7-9.9 розділу 9 договору, поданих Управителем, що проводиться за місцезнаходженням Установника управління; порівняльного аналізу результатів господарської діяльності Управителя з управління активами за звітний період; оцінки змісту та вжиття усіх необхідних заходів Управителем з метою збереження активів та їх вартості; оцінки повноти та своєчасності дотримання Управителем при управлінні активами визначених цим договором загальних засад управління активами; оцінки належного виконання Управителем умов договору; оцінки розрахунку розміру відрахувань винагороди Управителя, необхідних витрат, перерахувань надходжень (доходів) до державного бюджету б країни (грошових коштів); дотримання вимог законодавства при управлінні активами (пункти 9.1, 9.2 договору №031024/2 від 03.10.2024).
За умовами пункту 11.4 договору №031024/2 від 03.10.2024 у разі порушення Управителем строків виконання грошового зобов'язання з перерахування надходжень (доходів) до державного бюджету України або повноти виконання даних зобов'язань, Управитель протягом семи днів з дати отримання вимоги Установника управління зобов'язується сплатити на користь останнього пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, одночасно Управитель зобов'язується оплатити Установнику управління 10% річних та інфляційні втрати.
На виконання договору №031024/2 від 03.10.2024 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватним підприємством "МАРІНЕКС" підписано акт приймання-передачі активів в управління б/н від 03.04.2025.
У листі №9292/24-33-24/6.8 від 07.10.2024 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" реквізити Управителя, зазначені у договорі управління активами (майном).
Листом №04/175 від 08.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" направило відповідачеві рахунок на оплату та копії відповідних документів, складених на виконання договору №260324 від 26.03.2024, а саме: копію акту про передачу звіту про оцінку майна та рецензування звіту про оцінку майна; копію інформаційного листа Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №9292/24-33-24/6.8 від 07.10.2024 та рахунок-фактуру №264032 від 08.04.2025.
Згідно з рахунком-фактурою №260324 від 08.04.2025 вартість послуг з проведення незалежної оцінки активів та забезпечення рецензування звіту про оцінку активів за договором №260324 від 26.03.2024 становить 360000 грн (з ПДВ).
У листі №04/203 від 28.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" просило відповідача провести оплату вищенаведеного рахунку протягом 3 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.
В адресованому відповідачу листі №4228/24-33-25/6.2 від 08.05.2025 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів просило надати інформацію та належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання Приватним підприємством "МАРІНЕКС" пункту 4.4 договору №031024/2 від 03.10.2024.
Приватне підприємство "МАРІНЕКС" листом №5/216 від 09.05.2025 повідомило позивача про те, що станом на 09.05.2025 відповідач не виконав своїх зобов'язань за умовами договору №031024/2 від 03.10.2024 і не здійснив оплату за надані послуги з оцінки активів (майна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ".
Листом №544/6/1-33-25/6 від 21.05.2025 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надіслало відповідачеві припис про усунення порушень вимог законодавства з питань, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами №1-6/25 від 21.05.2025, яким від Приватного підприємства "МАРІНЕКС" вимагалося:
-негайно виконати умови підпунктів 4.4.4.1, 4.4.4.2, 4.4.4.3 підпункту 4.4.4, 4.4.15 пункту 4.4 розділу 4 договору №031024/2 від 03.10.2024 та надати позивачеві письмові докази їх виконання.
-негайно забезпечити перерахування за реквізитами, визначеними у пункті 5.13 розділу 5 договору №031024/2 від 03.10.2024, суми надходжень (доходів) до державного бюджету України від управління активами за квітень місяць 2025 року у розмірі надходжень (доходів) за місяць, зменшених на суму необхідних витрат та винагороди Управителя, але у розмірі не меншому, ніж сума гарантованого платежу, а саме: 4178843,02 грн;
-забезпечити подання звітів про результати управління активами за квітень місяць 2025 року (строк виконання - 3 робочих дні);
-у порядку та у строки, передбачені законодавством, провести службове розслідування по вищезазначеним фактам та притягнути винних осіб до встановленої законом відповідальності.
У листі №08/363 від 08.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ОСТРІВ" просило відповідача здійснити оплату вартості наданих послуг протягом 3 календарних днів з моменту отримання цього листа.
В подальшому Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів направило відповідачеві вимогу №1268/6/1-33-25/6.2 від 17.09.2025 щодо здійснення останнім перерахунку сум фінансових зобов'язань із врахуванням пені, 10% річних та 7% штрафу за наведеними у цій вимозі реквізитами протягом 7 днів від дати одержання даної вимоги.
Предметом спору у даній справі за первісним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 22.09.2025 (вх.№29406/25 від 22.09.2025), є вимоги про стягнення з відповідача до державного бюджету України гарантійного платежу за період квітень-червень 2025 року у загальній сумі 13465160,84 грн, 110391,13 грн інфляційних втрат, 1248081,12 грн пені, 341940,04 грн 10% річних і 953395,29 грн 7% штрафу, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань зі сплати гарантійних платежів, та про зобов'язання відповідача надати позивачу письмові докази виконання умов підпунктів 4.4.4.1, 4.4.4.2, 4.4.4.3 підпункту 4.4.4, 4.4.15 пункту 4.4 розділу 4 договору №031024/2 від 03.10.2024, а за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 360000 грн.
Задовольняючи частково первісний позов та повністю позов третьої особи, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання Приватним підприємством "МАРІНЕКС" взятих на себе зобов'язань за договором управління активами (майном) №031024/2 від 03.10.2024, що свідчить про правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості. Між тим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, пені, 10% річних та штрафу, заявлених до стягнення Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, місцевий господарський суд встановив, що позивачем при проведенні відповідних нарахувань на суму заборгованості за квітень місяць 2025 року застосовано неправильну (збільшену) суму гарантійного платежу, що зумовило необхідність здійснення судом власного розрахунку в межах визначеного позивачем періоду та, як наслідок, призвело до часткового задоволення первісного позову.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" до державного бюджету грошових коштів у загальній сумі 55895,70 грн, з яких: 20809,11 грн - інфляційні втрати, 19036,96 грн - пеня, 5215,60 грн - 10% річних та 10834,03 грн - 7% штрафу, апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 в частині задоволення решти вимог первісного позову та в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про стягнення з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" 20809,11 грн інфляційних втрат, 19036,96 грн пені, 5215,60 грн 10% річних та 10834,03 грн 7% штрафу з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
В силу узгоджених сторонами умов договору №031024/2 від 03.10.2024 відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати до державного бюджету України щомісячний гарантійний платіж, мінімальний розмір якого становить 4643158,91 грн, між тим у разі, якщо звітний період складає не повний календарний місяць, зазначена сума гарантійного платежу розраховується та сплачується пропорційно фактичній кількості днів управління активами за договором у цьому звітному періоді.
В порушення вищенаведених норм законодавства та умов договору №031024/2 від 03.10.2024 відповідач не сплатив до державного бюджету України гарантійні платежі, нараховані за період з квітня місяця (а саме: за 27 днів квітня місяця, оскільки активи були передані в управління Приватному підприємству "МАРІНЕКС" на підставі відповідного акту 03.04.2025) по червень місяць 2025 року, у загальній сумі 13465160,84 грн (розраховано наступним чином: 4178843,02 грн гарантійного платежу за 27 днів квітня місяця 2025 року + 4643158,91 грн гарантійного платежу за травень місяць 2025 року + 4643158,91 грн гарантійного платежу за червень місяць 2025 року = 13465160,84 грн).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання грошового зобов'язання правильно кваліфіковане місцевим господарським судом як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц).
Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу. Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і процентів річних є мінімальною гарантією, яка надає кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Отже, проценти річних та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.
Згідно з пунктом 11.4 договору №031024/2 від 03.10.2024 у разі порушення Управителем строків виконання грошового зобов'язання з перерахування надходжень (доходів) до державного бюджету України або повноти виконання даних зобов'язань, Управитель зобов'язується сплатити, зокрема, 10% річних та інфляційні втрати.
Тобто, сторони узгодили збільшення передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України процентів річних (з 3% до 10%).
Колегія суддів також зауважує, що сторони при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
На відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов'язання.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховується, що у випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та, відповідно, виступають видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Водночас у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Пунктом 11.4 договору №031024/2 від 03.10.2024 передбачено, що у разі порушення Управителем строків виконання грошового зобов'язання з перерахування надходжень (доходів) до державного бюджету України або повноти виконання даних зобов'язань, Управитель зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, та штрафних санкцій, вбачає, що Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів помилково визначено розмір гарантійного платежу за зобов'язаннями квітня місяця 2025 року, виходячи з якого здійснювалися вказані нарахування, у сумі 4333614,98 грн, у той час, як зазначалося вище, розмір гарантійного платежу за відповідними зобов'язаннями є меншим і складає 4178843,02 грн (пропорційно фактичній кількості днів управління активами за договором у цьому звітному періоді - 27 днів), при цьому саме такий розмір гарантійного платежу (4178843,02 грн) був включений позивачем до складу основної заборгованості, заявленої до стягнення у межах цієї справи, що підтверджує необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків та спростовує доводи апелянта щодо правомірності останніх.
Правильність визначення бази для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних платежів є первинною та визначальною умовою правомірності відповідного розрахунку. Будь-яке відхилення у визначенні суми основного зобов'язання неминуче призводить до спотворення похідних нарахувань, зокрема пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою касаційного суду, відповідно до якої перевірка арифметичної правильності розрахунків не може бути відокремлена від перевірки правової природи та розміру базового зобов'язання.
Заявлені до стягнення інфляційні втрати та проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, а також штрафні санкції мають похідний (акцесорний) характер відносно основного грошового зобов'язання. Відтак їх розмір прямо залежить від належно встановленої суми боргу та періоду прострочення. У випадку, коли позивач здійснює нарахування, виходячи з помилково визначеної бази, такі вимоги не можуть вважатися доведеними в заявленому розмірі, навіть за умови загальної наявності порушення зобов'язання. Цей підхід відповідає принципу справедливості відповідальності та забороні її надмірності.
Хоча сторони відповідно до принципу свободи договору вправі погодити підвищений розмір процентів річних та штрафних санкцій, реалізація такої свободи не звільняє кредитора від обов'язку здійснювати їх нарахування добросовісно та у точній відповідності до погоджених умов. Свобода договору не охоплює можливість довільного визначення бази нарахування або її штучного завищення, оскільки це суперечило б засадам добросовісності, розумності та справедливості як загальним засадам цивільного законодавства.
Обов'язок доказування розміру заявлених до стягнення сум покладається на сторону, яка їх заявляє. При цьому належним доказом є не лише формальне подання розрахунку, а й його внутрішня узгодженість, відповідність умовам договору та фактичним обставинам справи. Наявність арифметичних або методологічних помилок у розрахунку свідчить про його неналежність як доказу в частині визначення конкретного розміру вимог. Такий підхід відповідає засадам змагальності та диспозитивності господарського процесу.
Оскільки заявлений позивачем розрахунок здійснений із використанням неправильно визначеної бази нарахування, він не відповідає ні умовам договору, ні фактичним обставинам справи, що виключає можливість його покладення в основу судового рішення в оскарженій частині.
Зазначене правомірно було враховано Господарським судом Одеської області при перевірці обґрунтованості проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 10% річних, пені та 7% штрафу, у зв'язку з чим судом першої інстанції здійснено перерахунок цих нарахувань в межах визначеного позивачем періоду.
Південно-західний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку, проведеного місцевим господарським судом, зазначає, що такий розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а також виконаний з урахуванням належних вихідних даних в межах заявленого позивачем періоду, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" до державного бюджету України:
-1229044,16 грн пені (513997,69 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.05.2025 по 31.08.2025; 427170,62 грн за зобов'язаннями травня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.06.2025 по 31.08.2025; 287875,85 грн за зобов'язаннями червня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.07.2025 по 31.08.2025);
-942561,26 грн 7% штрафу (292519,02 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2025 року; 325021,12 грн за зобов'язаннями травня місяця 2025 року; 325021,12 грн за зобов'язаннями червня місяця 2025 року);
-336724,44 грн 10% річних (140821,29 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.05.2025 по 31.08.2025; 117033,05 грн за зобов'язаннями травня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.06.2025 по 31.08.2025; 78870,10 грн за зобов'язаннями червня місяця 2025 року, нараховані за період з 01.07.2025 по 31.08.2025);
-89582,02 грн інфляційних втрат (71139,25 грн за зобов'язаннями квітня місяця 2025 року, нараховані за період травень-серпень 2025 року; 18442,77 грн за зобов'язаннями травня місяця 2025 року, нараховані за період червень-серпень 2025 року).
Отже, правомірність відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "МАРІНЕКС" до державного бюджету України 19036,96 грн пені, 10834,03 грн 7% штрафу, 5215,60 грн 10% річних та 20809,11 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та не викликає сумнівів, оскільки судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку, проведеного Господарським судом Одеської області, за результатами якої порушень чи помилок не встановлено.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 19036,96 грн пені, 10834,03 грн 7% штрафу, 5215,60 грн 10% річних та 20809,11 грн інфляційних втрат.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 у справі №916/2769/25 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук