14.01.11 Справа № 5/176/10
Заявник: фізична особа -підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
Державний реєстратор: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області, 57500 м.Очаків; пр-т 50-річчя Жовтня, 7-А
Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства: 54001, м. Миколаїв, а/с 156
Суддя Ржепецький В.О.
Суть спору: про банкрутство за ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою суду від 11.10.10р. порушено справу №5/176/10 про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в порядку ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою суду від 19.10.10р. фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Попова А.Д.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.10р. постанову господарського суду Миколаївської області від 19.10.10р. у справі №5/176/10 скасовано, справу передано господарському суду Миколаївської області на стадію прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Вивчивши матеріали заяви та враховуючи приписи постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.10р. у справі №5/176/10 суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду з огляду на таке:
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 7 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Статтями 47 - 49 цього Закону встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина-підприємця).
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури
Згідно з п.3 ст. 209 ГК України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.
У відповідності до ст. 6 зазначеного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.
Частиною 1 ст. 7 Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
У відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Тобто, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає умови, при наявності яких у господарського суду виникають підстави для порушення справи про банкрутство. Зокрема, такою умовою є неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих фактів покладено на ініціатора порушення справи (у даному випадку боржника).
За приписами ч. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, ст. 1071 Цивільного кодексу України визначені підстави списання грошових коштів з банківського рахунка. За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).
Таким чином, господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, повинен з'ясувати обставини щодо його неспроможності виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Боржник, в порушення ст. 33 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»доказів безспірності грошових вимог кредиторів до боржника не надав, а саме відсутні відомості щодо звернення банку у встановленому порядку з позовом до суду про стягнення заборгованості, відсутні докази щодо прийняття відповідних судових рішень про стягнення заборгованості з боржника, які набрали законної сили та звернені до виконання, відсутні відомості щодо строку невиконання і розміру кредиторських зобов'язань, відсутні відомості стосовно наявних відкритих виконавчих проваджень і незадоволення вимог банку протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, докази того, що надані Миколаївською обласною дирекцією «Райффайзен Банк Аваль» кредитні кошти були спрямовані на здійснення підприємницької діяльності боржника.
Відповідно до змісту абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України господарський суд повертає заяву та додані до неї документи, якщо до заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. ст. 1, 6 7, 9, 41, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 33, 63, 86 ГПК України, -
1. Заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.
2. Скасувати арешт, накладений на майно фізичної особи- боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.10.10р. у справі №5/176/10.
3. Ухвалу направити заявнику, державному реєстратору, Миколаївському обласному відділу з питань банкрутства.
СуддяВ.О.Ржепецький