79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.01.11 Справа№ 17/131(10)
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі Хрунь І.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: ТзОВ “Сюрприз”, м. Львів
про: демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика.
Представники :
Від позивача: Орнат В.Б. -провідний спеціаліст юр. відділу. (Довіреність № 32 вих-33 від 05.01.2011р.)
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів до відповідача -ТзОВ “Сюрприз”, м. Львів про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика.
Ухвалою суду від 22.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.12.2010р.
В судове засідання 07.12.2010р. позивач явку представника з невідомих причин не забезпечив, витребовуваних судом документів суду не надав. За клопотанням відповідача № 185 від 06.12.2010р. Ухвалою суду від 07.12.2010р. розгляд справи відкладено на 23.12.2010р.
22.12.2010р. від позивача в канцелярію суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні. Вимог Ухвали суду від 22.11.2010р. позивач не виконав. Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17.01.2011р.
При підготовці тексту ухвали суду за результатами судового засідання 23.12.2010р. у вступній частині процесуального документа допущено описку щодо дати винесення ухвали, а саме вказано 07.12.2010р. замість 23.12.2010р. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне виправити допущену описку.
В судовому засіданні 17.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, проте вимог Ухвали суду від 22.11.2010р.позивач вкотре не виконав. Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено.
Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.
Під час підготовки тексту рішення а саме 18.01.2011р. в канцелярію суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №2-1961 від 27.03.2009р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.05.2009р., право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 Територія, на якій знаходиться літній майданчик була огорожена кам'яною огорожею ще до моменту переходу права власності до ОСОБА_1
Як вказано у відзиві та підтверджується доданими до відзиву документами згідно Договору оренди б/н від 01.05.2010р.нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 45,0 кв.м. під кафе і міні готель ОСОБА_1 передає в оренду ТзОВ “Сюрприз”. Таким чином, власником спірного літнього майданчика є фізична особа -ОСОБА_1, відповідач є лише орендарем спірного майна.
Також відповідач зазначає, що при здачі в експлуатацію ТзОВ “Сюрприз” даного об'єкта проект реконструкції був затверджений головним архітектором м. Львова, де був зареєстрований літній майданчик. На підтвердження вказаного відповідачем додано Проект реконструкції тимчасової споруди від 2000р. та Дозвіл на виконання будівельнх робіт № 75/2001 від 16.03.2001р.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
Згідно Розпорядження голови Залізничної районної адміністрації №779 від 04.10.2010р. “Про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на АДРЕСА_1 керівника ТзОВ “Сюрприз” гр. ОСОБА_2 в термін до 07.11.2010р. було зобов'язано демонтувати самочинно встановлений літній майданчик на АДРЕСА_1.
Листом № 32-вих. 4824 від 05.10.2010р. Розпорядження голови Залізничної районної адміністрації для добровільного виконання надіслано Директору ТзОВ “Сюрприз”.
У позовній заяві позивач зазначає, що згідно Акту обстеження літніх майданчиків на предмет виконання вимог розпоряджень голови районної адміністрації від 14.10.2010р. відповідач самочинно встановленого літнього майданчика не демонтував, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Як встановлено при дослідження документів, які 18.01.2011р. (під час підготовки тексту рішення) із відзивом ТзОВ “Сюрприз” на позовну заяву поступили в канцелярію суду, згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №2-1961 від 27.03.2009р., право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 Право власності гр. ОСОБА_1 на спірне майно підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.05.2009р.
За твердженням відповідача територія, на якій знаходиться спірний літній майданчик була огорожена кам'яною огорожею ще до моменту переходу права власності до ОСОБА_1
Згідно Договору оренди б/н від 01.05.2010р.нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 45,0 кв.м. під кафе і міні готель ОСОБА_1 передає в оренду ТзОВ “Сюрприз”.
Окрім того, як вбачається із Проекту реконструкції тимчасової споруди від 2000р. та Дозволу на виконання будівельнх робіт № 75/2001 від 16.03.2001р. що при здачі в експлуатацію ТзОВ “Сюрприз” об'єкта нерухомості на АДРЕСА_1 проект реконструкції був затверджений головним архітектором м. Львова, де був зареєстрований літній майданчик.
Суд, розглянувши та дослідивши наявні докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів справи Розпорядженням Залізничної районної адміністрації №779 від 04.10.2010р. “Про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на АДРЕСА_1 відповідача було зобов'язано демонтувати самочинно встановлений літній. У п. 1 розпорядження визначено термін до якого відповідач зобов'язаний був виконати розпорядження, а саме -до 07.11.2010р.
Згідно визначення ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 вищенаведеної правової норми передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач як на доказ невиконання відповідачем розпорядження №779 від 04.10.2010р. посилається на Акт від 14.10.2010р. обстеження літніх майданчиків на предмет виконання вимог розпоряджень голови районної адміністрації. Проте, даний акт складено 14.10.2010р., тобто ще до закінчення строку, встановленого п. 1 Розпорядження.
Жодних доказів, які б підтверджували той факт, що після визначеного позивачем строку спірний літній майданчик відповідачем не демонтовано позивач суду не надав. Таким чином, позивачем не даведено факту порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Окрім того, як вбачається із доданих до відзиві на позовну заяву документів, згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №2-1961 від 27.03.2009р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.05.2009р., право власності на приміщення кафе-бару загальною площею 96,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1
Згідно ст..35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як вбачається із матеріалів справи спірний літній майданчик належить кафе, на АДРЕСА_1.
01.05.2010р. між позивачем та гр. ОСОБА_1 укладено Договір оренди Б/Н, відповідно до якого нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 45,0 кв.м. під кафе і міні готель передано відповідачу в оренду. Таким чином, власником спірного літнього майданчика є фізична особа -ОСОБА_1, відповідач є лише орендарем спірного майна.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя