79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.11 Справа№ 25/172
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів)
до відповідача:Військової частини А0508 (м.Броди)
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:Військова частина А0691 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,19)
про :стягнення заборгованості в сумі 34 393,90 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Матвієнко С.М.-представник, довіреність від 27.09.2010 року
від відповідача :Головійчук А.В.-представник, довіреність від 04.01.2011 року
від третьої особи:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів) до Військової частини А0508 (м.Броди) про стягнення заборгованості в сумі 34 393,90 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.12.2010 року. Ухвалою від 23.12.2010 року розгляд справи відкладено до 29.12.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 29.12.2010 року розгляд справи відкладено до 06.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.01.2011 року розгляд справи відкладено до 12.01.2011 року, для надання доказів по справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Військову частину А0691 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,19).
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.12.2010 року, про відкладення від 23.12.2010 року, від 29.12.2010 року, від 06.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 23.12.2010 року позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
06.01.2011 року за вх.№139/11 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 16 015,79 грн. основного боргу, 3 348,75 грн. інфляційних втрат, 933,06 грн. 3% річних, 344,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
12.01.2011 року за вх.№462/11 позивач подав заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 297,52 грн. (16 015,72 грн. основного боргу, 3 348,75 грн. інфляційних втрат, 933,05 грн. 3% річних), а також 344,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.12.2010 року, про відкладення від 23.12.2010 року, від 29.12.2010 року, від 06.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
06.01.2011 року за вх.№141/11 відповідач подав відзив на позов, в якоум просить суд замінити неналежного відповідача та залучити в якості відповідача Військову частину А0691 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,19).
12.01.2011 року за вх.№505/11 відповідач подав клопотання, в якому визнає позовні вимоги повністю, а саме, борг в сумі 20 297,52 грн. (16 015,72 грн. основного боргу, 3 348,75 грн. інфляційні втрати, 983,05 грн. 3% річних).
Представник третьої особи вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 06.01.2011 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Позов розглянуто в присутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.01.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" Положенням про філію надані повноваження Львівській філії представляти інтереси ВАТ "Укртелеком" в органах влади, на підприємствах, установах, організаціях, в правоохоронних органах, і в усіх судах, одержувати присуджене майно та кошти.
01 квітня 2008 року між ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії (надалі -позивач) та Військовою частиною А 0508 (надалі -відповідач) укладено договір за № 468106-394 оренди нерухомого майна Товариства.
Відповідно до п.п. 1.1 даного договору, позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) бере у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 7 кв.м., для розміщення технологічного обладнання в будинку № 15 на пл.Ринок в м.Броди.
Згідно п.п.6.1.3. договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, у терміни, визначені в п.п.3.1 вказаного договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 01.04.2008 р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину спеціалізованого технологічного приміщення загальною площею 7 кв.м. для розміщення обладнання Орендаря, проте оплата орендної плати Відповідачем не здійснювалась в повному обсязі та станом на момент звернення з позовом, за твердженням позивача, заборгованість погашена не була.
Станом на 01.11.2010 р., за підрахунком позивача, сума заборгованості становить 25 899,27 грн.
Крім того, 01 квітня 2008 року між ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії та Військовою частиною А 0508 укладено договір за № 460100-219 про відшкодування за спожиту електроенергію.
Згідно п.1 даного договору, відповідно п.1.1 договору № 468106-394 від 01.04.2008р. про оренду нерухомого майна Товариства, в будинку № 15 на пл.Ринок в м.Броди (яке орендує відповідач) розміщене технічне обладнання, яке споживає електроенергію.
Згідно п.5 договору за № 460100-219 від 01.04.2008 р. про відшкодування за спожиту електроенергію, відповідач проводить оплату за використану електроенергію, проте оплата не здійснювалась в повному обсязі та станом на момент звернення з позовом, за твердженням позивача, заборгованість погашена не була.
Станом на 01.11.2010 р., за підрахунком позивача, сума заборгованості становить 4 212,82 грн.
Крім того, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Сума індексу інфляції за весь час прострочення, згідно договору № 468106-394 від 01.04.2008 р. оренди нерухомого майна Товариства, становить 2 889,94 грн. та 3% річних -805,25 грн.
Сума індексу інфляції за весь час прострочення, згідно договору № 460100-219 від 01.04.2008р. про відшкодування за спожиту електроенергію, становить 458,81 грн. та 3% річних - 127,81 грн.
Відповідно до ст.6 ГПК України, відповідачу були направлені претензії за № 1148-8108-20 та № 1149-8108-20 від 23.11.2010 р. щодо заборгованості перед Львівською філією, згідно вищевказаними договорами.
02.12.2010 р. Львівська філія отримала від Військової частини А 0508 відповідь на претензії листом №1335 від 26.11.2010 р., де зазначено, що Командуванням частини направлені необхідні заявки на погашення заборгованості до вищестоящого штабу (В/ч А 0691 м.Київ), який забезпечує їх коштами.
Отже, за підрахунком позивача, загальна сума боргу складає 34 393,90 грн. ( 25899,27 грн. + 4212,82 грн. + 2889,94 грн. + 805,25 грн. + 458,81 грн. + 127,81 грн.).
Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" Положенням про філію надані повноваження Львівській філії представляти інтереси ВАТ "Укртелеком" в органах влади, на підприємствах, установах, організаціях, в правоохоронних органах, і в усіх судах, одержувати присуджене майно та кошти.
12.01.2011 року за вх.№462/11 позивач подав заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 297,52 грн. (16 015,72 грн. основного боргу, 3 348,75 грн. інфляційних втрат, 933,05 грн. 3% річних), а також 344,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
12.01.2011 року за вх.№505/11 відповідач подав клопотання, в якому визнає позовні вимоги повністю, а саме, борг в сумі 20 297,52 грн. (16 015,72 грн. основного боргу, 3 348,75 грн. інфляційні втрати, 983,05 грн. 3% річних).
Отже, в судовому засіданні 12.01.2011 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.21 ГПК України,сторонами в судовому процесі -позивачами та відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 ГПК України.
Згідно ч.3 ст.21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред”явлено позовну вимогу.
Згідно ч.3 ст.24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Отже, клопотання відповідача щодо заміни первинного відповідача у справі і залучення в якості відповідача Військову частину А0691 відхилено судом в зв”язку з тим, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав, що підтверджують таке клопотання.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договорів відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 12.01.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів) до Військової частини А0508 (м.Броди) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Військова частина А0691 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,19) в частині стягнення заборгованості в сумі 20 297,52 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1000325570-22471 від 08.12.2010 року на суму 344,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1000325570-22510 від 08.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Військової частини А 0508 (80600, Львівська область, м.Броди, вул.Богуна,1;
3. р/р 35210045000082 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 07764551) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (79000, м.Львів, вул.Словацького,1; р/р 260018273 ЛФ ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЗКПО 01186030) -борг у сумі 20 297 (двадцять тисяч двісті дев”яносто сім) грн. 52 коп., 202 (двісті дві) грн. 97 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя