Справа № 624/970/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/642/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 263, ч.1,2 ст. 309 КК України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частинами 1, 2 статті 309 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025221090000534 від 24.05.2025, -
Вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Улянівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, інваліда третьої групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України не судимого, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309, частиною 1 статті 309 КК України і призначено йому покарання: за частиною 1 статті 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за частиною 2 статті 309 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за частиною 1 статті 309 КК України у виді 1 (одного року) обмеження волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку в 2 (два) роки.
Згідно з пунктів 1,2 частини 1 та пунктів 2,4 частини 3 статті 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти його про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Згідно вироку, у квітні 2025 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_8 , знайшов в лісосмузі поблизу с. Олександрівське Берестинського району Харківської області ручну гранату RGD-5, два корпуси ручних гранат Ф-1 з двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат та корпус ручної гранати М67 з підривачем М213 до ручних гранат.
Того ж дня, ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, в порушення «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ (зі змінами), без дозволу, передбаченого «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня1992 року № 576 (зі змінами), «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 (зі змінами), приніс вказані ручну гранату RGD-5, яка відносилась до вибухового пристрою (боєприпас); два корпуси ручних гранат Ф-1 з двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат, які у своїй сукупності (штатному поєднанні) утворюють дві ручні гранати Ф-1, які відносяться до категорії бойових припасів, корпус ручної гранати М67 з підривачем М213 до ручних гранат, які у своїй сукупності (штатному поєднанні) утворюють ручну гранату М67, яка відносяться до категорії бойових припасів, до території свого домоволодіння за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , та став здійснювати незаконне зберігання.
Злочинна діяльність ОСОБА_8 припинена співробітниками поліції, які 13 червня 2025 року в період часу з 13 години 11 хвили по 17 годину 16 хвилин, в ході проведення обшуку на території домоволодіння за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, а саме в кухні, виявили та вилучили ручну гранату RGD-5, яка відносилась до вибухового пристрою (боєприпас), два корпуси ручних гранат Ф-1 з двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат, які у своїй сукупності (штатному поєднанні) утворюють дві ручні гранати Ф-1, які відносяться до категорії бойових припасів, корпус ручної гранати М67 з підривачем М213 до ручних гранат, які у своїй сукупності (штатному поєднанні) утворюють ручну гранату М67, яка відносяться до категорії бойових припасів.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 1 статті 263 КК України, а саме придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Восени 2024 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 року № 589 «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом, придбав, а саме зірвав листя з декількох кущів роду «Конопля», поблизу власного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , принісши їх до зазначеного домоволодіння.
В подальшому, ОСОБА_8 , восени 2024 року, точну дату та час не встановлено перебуваючи у вищезазначеному домоволодінню, подрібнив та висушив листя роду «Конопля», тим саме виготовивши наркотичний засіб - канабіс, з метою подальшого його вживання за допомогою саморобного пристрою у виді пластикової пляшки.
Злочинна діяльність ОСОБА_8 була припинена співробітниками поліції, які 13 червня 2025 року в період часу з 13 години 11 хвилин по 17 годину 16 хвилин, в ході проведення обшуку на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, а саме в кухні виявили та вилучили речовини рослинного походження, які містять у своєму складі канабіс, що віднесений до наркотичних засобів, обіг якого обмежено.
Речовина рослинного походження у сухому порідненому стані, вилученої у ОСОБА_8 , відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (таблиця 1, список 1) належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежений масою у перерахунку на суху речовину масою: 22,2868 грамів, 74,1837 грамів, 36,2145 грамів, 56,7778 грамів, 200,8044 грамів, 33,2518 грамів, 89,1566 грамів, 42,0000 грамів, 531,7754 грамів, - загальною масою 1 086,451 грамів, що відповідно до таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01 серпня 2000 року є великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений частиною 2 статті 309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.
Восени 2024 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за допомогою пластикової пляшки виготовив саморобний пристрій для вживання наркотичного засобу - канабісу шляхом куріння, через який неодноразово протягом тривалого часу за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою вживав вищезазначений наркотичний засіб шляхом куріння. Внаслідок тривалого та неодноразового вживання за допомогою вказаної пластикової пляшки наркотичного засобу канабісу шляхом куріння на її внутрішній поверхні шляхом конденсації пару насиченого вмістом вживаного наркотичного засобу, утворились нашарування речовини коричневого кольору, за зовнішніми ознаками схожі на наркотичні засоби. Вищевказану пляшку з нашаруванням речовини коричневого кольору ОСОБА_8 незаконного зберігав на території свого домоволодіння за вищевказаною адресою до моменту виявлення працівниками поліції при наступних обставинах.
13 червня 2025 року в період часу з 13 години 11 хвилин по 17 годину 16 хвилин працівниками поліції в ході проведення обшуку на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, а саме в туалеті виявили та вилучили саморобний пристрій для куріння наркотичного засобу - пластикову пляшку із нашаруванням речовини коричневого кольору на внутрішній поверхні пляшки.
В нашаруваннях на внутрішній поверхні пластикової пляшки вилученої у ОСОБА_8 міститься екстракт канабісу, який відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (таблиця 1, список 1) належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежений, масою у перерахунку на суху речовину 1,1782 грами.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений частиною 1 статті 309 КК України, а саме зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням статті 69-1 КК України, вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за частиною 1 статті 263 КК України - 4 роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за частиною 1 статті 309 КК України - 1 рік обмеження волі. На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків передбачених пунктами 1, 2 частини 1 та пунктами 2, 4 частини 3 статті 76 КК України. Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд, призначаючи покарання за частиною 2 статті 309 КК України, мав застосувати положення статті 69-1 КК України, оскільки обставинами, що пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено. У зв'язку із наведеним, суд мав призначити обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 309 КК України, не більше 2 років позбавлення волі. В даному випадку суд не застосував закон, що підлягає застосуванню, а саме статтю 69-1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про призначене на 18.03.2026 судове засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи, що питання про погіршення процесуального становища обвинуваченого в апеляційній скарзі прокурора не порушено, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги прокурора за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, правильності призначеного йому покарання за частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309 КК України та застосування статей 70 та 75 КК України, прокурором не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Перевіряючи вирок суду в частині правильності призначення ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 309 КК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання, а саме незастосування статті 69-1 КК України, є слушними, з огляду на наступне. Відповідно до вимог статті 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню. Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме статтю 69-1 КК України, при призначенні обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 309 КК України, що у даному випадку є підставою для зміни вироку суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Обвинувачений в суді першої інстанції вину визнав, погодився на розгляд обвинувального акту в порядку частини 3 статті 349 КПК України. Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено. У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції мав застосувати положення статті 69-1 КК України та призначити за частиною 2 статті 309 КК України покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання. Санкція частини 2 статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років. Таким чином, відповідно до приписів статті 69-1 КК України максимальне покарання за частиною 2 статті 309 КК України не може перевищувати 2 років позбавлення волі, про що обгрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції, всупереч вищезазначених вимог закону, призначив ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, яке перевищує дві третини максимального строку, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню - статті 69-1 КК України.
У зв'язку із наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання - зміні, з пом'якшенням покарання, призначеного за частиною 2 статті 309 КК України, що не впливає на вид та розмір призначеного ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі статті 70 КК України та обгрунтованості застосування статті 75 КК України, що прокурором не оскаржується.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити. Вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 1 статті 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 1 статті 309 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Пом'якшити ОСОБА_8 , на підставі статті 69-1 КК України, покарання за частиною 2 статті 309 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вважати ОСОБА_8 таким, що на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в 2 (два) роки, з покладенням на ОСОБА_8 згідно пунктів 1, 2 частини 1 та пунктів 2, 4 частини 3 статті 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти його про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В решті вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: