Житомирський апеляційний суд
Справа №296/176/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/184/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
12 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Житомирі матеріали судового провадження №296/176/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.02.2026,
зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого управління ГУНП в Житомирській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язання внести відомості до ЄРДР.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу згідно до його заяви від 05.01.2026, виконати вимоги ст.214 КПК України та ст.262 ЦПК України, винести окрему ухвала про скоєння злочинів слідчим суддею ОСОБА_6 , передбачених ст.111, 173, 255, 256, 364, 366, 382 КК України, матеріали направити до органу досудового розслідування. Звертає увагу, що слідчий суддя вчинив в оскаржуваному рішенні службову фальсифікацію та усвідомлено вчинив злочин передбачений ст.366 України, вказавши, що він - ОСОБА_5 не подав до суду докази розгляду його заяви. Також, не виконавши рішення Конституційного Суду України від 17.06.2020 №4-р(П)/2020 вчинив злочин, передбачений ст.382 КК України. Звертає увагу, що слідчий суддя вважає доводи прокурора, надані в судовому засіданні щодо правомірності направлення заяви за підслідністю, необґрунтованими та враховує, що завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод, які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації. Вважає, що скарга підлягає задоволенню в частині зобов'язання уповноважених осіб Житомирської обласної прокуратури, відповідно до розподілу обов'язків та у межах повноважень, передбачених КПК України, розглянути заяву від 09.03.2021, яка зареєстрована за вх.№5757-21 від 10.03.2021, відповідно до вимог ст.214 КПК України.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду провадження (шляхом направлення повісток електронною поштою на його електронну пошту, як і фактом того, що останнім направлено напередодні - 11.03.2026 заяви про відвід судді-головуючого), не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив. Клопотань про перенесення чи відкладення розгляду провадження до суду не надіслав.
В свою чергу, представник Житомирської обласної прокуратуру, також будучи належно повідомленим про судовий розгляд провадження, не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, за відсутності з боку прокуратури клопотань про перенесення чи відкладення розгляду провадження.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Відповідна участь учасників цього провадження в судовому розгляді цього провадження не є обов'язковою.
З огляду на зазначене, виходячи з положень ч.4 ст.107, ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане судове провадження в письмовому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, зміст зазначеної статті містить конкретне та однозначне положення для регулювання певних процесуальних відносин, а саме дій слідчого, прокурора на початку досудового розслідування після подання особою заяви про повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, які вони зобов'язані зробити - невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч.5 ст.214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Як убачається з матеріалів судового провадження №296/176/26, 07.01.2026 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність керівника ГУ НП в Житомирській області, в якій просив виконати вимоги ст.214 КПК України та внести відомості до ЄРДР про скоєння злочинів організованою злочинною організацією при досудовому розслідуванні кримінального провадження №1202006000000186 від 17.03.2020 у складі заступника керівника ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , слідчих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та дирекції ДП ЖБТЗ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , передбачених ст.ст.11, 173, 255, 256, 364, 366, 382 КК України.
Згідно змісту скарги, ОСОБА_5 05.01.2026 подав керівнику ГУНП в Житомирській області заяву про скоєння злочинів вище зазначеними особами - заступником керівника ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 , слідчими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та дирекції ДП ЖБТЗ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , разом з цим, станом на 07.01.2026 не виконані вимоги ст.56 КПК України на негайне прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання ОСОБА_5 потерпілим (а.п.1-3).
При цьому, як встановлено слідчим суддею та підтверджено в суді апеляційної інстанції, фактично ОСОБА_5 в своїй скарзі просить зобов'язати керівника ГУНП в Житомирській області виконати вимоги ст.214 КПК України та внести відомості до ЄРДР про скоєння кримінальних правопорушень службовими особами ГУНП в Житомирській області, це першим заступником - начальником слідчого управління ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 та слідчими вказаного управління, що свідчить про неможливість розгляду даної заяви про вчинення кримінальних правопорушень безпосередньо самим керівником ГУНП в Житомирській області щодо своїх підлеглих, колег, оскільки в таких відносинах буде присутній елемент конфлікту інтересів.
За таких обставин, слідчим суддею зроблено висновок про те, що враховуючи зміст скарги ОСОБА_5 , який може свідчити про вчинення кримінального правопорушення заступником начальника СУ ГУНП у Житомирській області, наділені саме слідчий, дізнавач того органу до компетенції якого належить розслідування певної категорії кримінальних правопорушень, в даному випадку слідчі органів державного бюро розслідувань.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді про те, що в даному випадку внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 від 05.01.2026 про скоєння кримінальних злочинів своїм першим заступником - начальником СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 відноситься до повноважень органу досудового розслідування - Державного бюро розслідувань.
За таких умов, апеляційний суд акцентує увагу, що апеляційне посилання ОСОБА_5 на те, що слідчий суддя повинен був на підставі вимог ст.214 КПК України обов'язково зобов'язати керівника ГУНП у Житомирській області виконати ст.214 КПК України за його заявою від 05.01.2026 є об'єктивно безпідставними, такими, що ідуть в розріз встановлених слідчим суддею обставин в цьому провадженні за результатами його судового розгляду, як і тому, що встановлено судом апеляційної інстанції.
Додатково апеляційний суд звертає увагу, на відсутність в заяві ОСОБА_5 належних відомостей, які б вказували на наявність у діях відповідних осіб ознак складу кримінального правопорушення чи існування самої події злочину.
В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу і на те, що судовий розгляд провадження слідчим суддею проведено виключно в межах скарги ОСОБА_5 від 05.01.2026 з повним юридичним аналізом цієї скарги, як і додатків до неї.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 щодо винесення окремої ухвали щодо скоєння злочинів слідчим суддею, передбачених ст.111, 173,255, 256, 364, 366, 382 КК України, та направлення матеріалів до органу досудового розслідування на виконання вимог ч.5 ст.214 КПК України, на думку апеляційного суду, наведене ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді ОСОБА_1 , фактично зводиться тільки до своєї незгоди з оскаржуваним рішенням, та не може бути повідомленням про злочин в розумінні норм ч.5 ст.214 КПК України, за відсутності відомостей та фактичних обставин, котрі могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених чинним Кримінальним кодексом України.
Таким чином, істотних порушень вимог положень КПК України, які були б безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.02.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого управління ГУНП в Житомирській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зобов'язання внести відомості до ЄРДР, - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: