Справа № 309/4231/25
Провадження № 2/309/1616/25
05 березня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Лук'янової О.В.
за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, посилаючись на те, що:
-01.05.2024 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в електронній формі був укладений договір №4611829 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000грн. на строк 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором;
-відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 74182;
-первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору;
-відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору;
-25.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УФО» був укладений Договір відступлення прав вимоги №25/11/2024 від 25.11.2024, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №4611829 від 01.05.2024, що укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем;
-відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором;
-сума заборгованості відповідача становить 25000грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4000грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків, нарахованих первісним кредитором - 11940грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків, нарахованих первісним позивачем - 9060грн.;
-звернувся до суду та просить: - стягнути з ОСОБА_1 25000грн., які складаються з суми заборгованості та судові витрати в розмірі 2422грн.40коп. судового збору та 10000грн. - витрат на професійну правничу допомогу; -в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» /а.с.1-28 т.1/.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»:
1/Інформацію:
-щодо підтвердження належності ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / платіжної карти № НОМЕР_2 ;
-щодо підтвердження або спростування факту зарахування /надходження/ коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітантом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.05.2024 включно та протягом наступних п'яти календарних днів у сумі 4000грн. за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» /ЄДРПОУ 42753492/ через платіжного провайдера /платіжну систему/ ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». /а.с.249-250 т.1/.
Інші процесуальні дії /вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження по справі тощо/ у справі не проводилися.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи в його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував /а.с.4-7 т.2/.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином /а.с.8-9 т.2/. Причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність представника позивача та відповідача, без фіксування судового процесу.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що 01.05.2024 між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в електронній формі був укладений договір №4611829 про надання коштів на умовах споживчого кредиту /а.с.55-83 т.1/, шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 74182, який було надіслано відповідачу на його мобільний номер телефону НОМЕР_3 . За умовами кредитного договору відповідач отримав 4000грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
За даними довідки ТОВ «УПР» №1-1912 від 19.12.2024 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 01.05.2024 перераховано кредит у сумі 4000грн. на банківську картку № НОМЕР_2 /а.с.191/. Наведені обставини також знайшли своє підтвердження у відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 16.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251216/68897-БТ /а.с.1-3 т.2/.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
Однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
25.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УФО» був укладений Договір відступлення прав вимоги №25/11/2024 від 25.11.2024 /а.с.111-128 т.1/, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 4611829 від 01.05.2024, що укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Відповідачем, що також підтверджується витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 25.11.2024 /а.с.108-110 т.1/, актом прийому-передачі реєстру боржників від 25.11.2024 /а.с.129 т.1/, платіжними інструкціями №512 від 06.12.2024, №511 від 05.12.2024, №510 від 05.12.2024 про сплату ТОВ «УФО» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових сум /а.с.131-133 т.1/.
Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги листом від 26.11.2024 /а.с.43-44 т.1/.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного ТОВ «УФО» у період з 26.11.2024 по 25.04.2025, розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.11.2024, складеного ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість відповідача складає 25000грн. /а.с.95-107 т.1/.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України: предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626, 628 ЦК України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.612 ЦК України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України: встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.512, 514 ЦК України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно зі ст.1078 ЦК України: предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як свідчать надані позивачем по справі докази, на момент звернення позивача до суду, зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконані.
Заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.04.2025 складає: 25000грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4000грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків, нарахованих первісним кредитором - 11940грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків, нарахованих первісним позивачем - 9060грн. та підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.76-81 ЦПК України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі ст.1048, 1050, 1054 ЦК України.
Отже, враховуючи встановлені обставини, а також те, що відповідачем не надано до суду доказів виконання зобов'язання за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В частині вимоги позовної заяви щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних, відповідно ст.625 ЦК України, при примусовому виконанні рішення суду, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судом не встановлено підстав для застосування ч.10, 11 ст.265 ЦПК України щодо зобов'язання органу/особи, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч.10 ст.265 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст.265 ЦПК України є правом суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
Крім того у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ЦК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України суд не задовольняє такої вимоги, оскільки у суду відсутні підстави для застосування положень ч.10 ст.265 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 2422грн.40коп. судового збору /а.с.246 т.1/ та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн., що підтверджується договором про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 /а.с.134-137 т.1/, заявкою №4611829 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 /а.с.48-50т.1/, детальним описом робіт №4611829 від 14.11.2025 /а.с.51-52 т.1/, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4611829 від 20.07.2025 /а.с.53-54 т.1/.
У зв'язку із задоволенням позову суд, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, присуджує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 353-355 ЦПК України, ст.207, 512, 514, 526, 530, 612, 626, 628, 629, 633, 1048-1050, 1054, 1077-1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» /місце знаходження: 04070, м.Київ, вулиця Глибочицька, будинок №40; ЄДРПОУ 40966896/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 / про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість в сумі - 25000грн.00коп., яка складається з: суми заборгованості за основним боргом /сумою кредиту/ в розмірі - 4000грн.00коп.; суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 11940грн.00коп.; суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» -9060грн.00коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422грн.40коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн.00коп..
В частині вимоги позовної заяви щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних, відповідно ст.625 ЦК України, при примусовому виконанні рішення суду, - відмовити.
Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Хустського
районного суду: О.В.Лук'янова