79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.11 Справа№ 14/186(9/97) (2010))
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера», м.Жовква Львівської області
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домен-Друк», м.Львів
про стягнення 11 776,51 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Хороз І.Б
Представники:
від позивача: Цаплак М.І. - представник
від відповідача: не з”явився
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представнику позивача роз”яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера», м.Жовква, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк», м.Львів, 9790 грн. основного боргу, 244,84 грн. 3 % річних, 724,46 грн інфляційних втрат, 1017,21 грн. пені, 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 117,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №6 від 03.12.2008 р в частині проведення повної та своєчасної оплати за відпущений позивачем товар.
Ухвалою суду від 30.06.2010 року (суддя Данко Л.С.) позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/97 (2010), розгляд справи призначено на 15.07.2010 р. Ухвалою суду від 15.07.2010 року розгляд справи відкладався на 03.08.2010 року, у зв»язку з неявкою відповідача. 03 серпня 2010 року провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв»язку із відсутністю предмета спору. Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №9/97 в частині стягнення 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.10 року апеляційну скаргу частково задоволено. Ухвалу господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №9/97 (2010) скасовано, а справу передано на розгляд місцевого господарського суду. За розпорядженням голови господарського суду Львівської області справа передана на новий розгляд судді Кітаєвій С.Б.
Ухвалою суду від 29.10.10 року справу №9/97 (2010) прийнято до розгляду і призначено їй новий номер 14/186 (9/97 (2010)) ; призначено судове засідання по розгляду справи на 08.12.2010 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 08.12.2010 р та від 22.12.2010 р. Строки вирішення спору продовжувались на п»ятнадцять днів за клопотанням позивача ухвалою суду від 22.12.2010 року.
17.12.2010 року позивачем подано до справи через канцелярію суду ( вх.реєстраційний №24753) Заяву б/н від 16.12.2010 року про зміну розміру позовних вимог.
21.12.2010 року відповідачем подано до справи через канцелярію суду відзив №73 від 21.12.2010 року на позовну заяву від 24.06.2010 року (вх.реєстраційний номер 24967), з підстав наведених у якому просить в задоволенні позову ТзОВ «Сфера» до ТзОВ «Домен-Друк» про стягнення боргу в частині стягнення 3 % річних, втрат від інфляції, пені та судових витрат по оплаті послуг адвоката відмовити, інші судові витрати розподілити відповідно до статті 49 ГПК України. До відзиву відповідачем долучено копії банківських виписок від 14.07.2010 року та 02.08.2010 року в підтвердження погашення перед позивачем 9790 грн. основного боргу.
29.12.2010 року позивачем подано до справи через канцелярію суду (вхідний реєстраційний номер 25652) Заяву б/н від 23.12.2010 року про уточнення позовних вимог. В зазначеній заяві позивач повідомляє, що після порушення провадження господарським судом Львівської області, на виконання умов договору поставки №6 від 03.12.2008 року укладеного між сторонами, відповідач повністю погасив суму основного боргу 9790,00 грн ( наводить в послідовності здійснені відповідачем платежі). Поскільки відповідач сплатив 9790,00 грн. основного боргу після порушення провадження у справі, то станом на даний час від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9790,00 грн позивач відмовляється. Стверджує, що оскільки на час звернення до суду позивачем було пропущено строк позовної давності для нарахування пені згідно п.п.8.3 договору, від позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 1017 грн.21 коп. позивач відмовляється. Просить задоволити позовні вимоги про стягнення 244,84 грн -3% річних, 724,46 грн. інфляційних, 2500,00 грн. витрат понесених на оплату послуг адвоката, 117,77 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ( заява від 23.12.10 р про уточнення позовних вимог відіслана відповідачу 23.12.10 р, що підтверджується поданими позивачем доказами -фіскальним чеком за 23.12.2010 р).
В судове засідання 10.01.2010 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Уточнені заявою від 23.12.2010 року позовні вимоги підтримує та просить задоволити, а судові витрати повністю віднести на відповідача, оскільки з його вини виникла необхідність у зверненні 30.06.2010 року з позовною заявою до господарського суду.
Відповідач явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив, хоч така судом визнавалась обов»язковою.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням поданої представником позивача Заяви від 23.12.2010 року про уточнення позовних вимог.
Судом встановлено.
Між позивачем та відповідачем 03.08.2008 року був укладений договір поставки №6 (далі за текстом -договір).
Зазначений договір поставки укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207,208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.
Відповідно до п.1.1 договору позивач ( постачальник -за договором) зобов»язувався виготовляти і систематично поставляти ( передавати у власність) відповідачу ( покупцю -за договором) поліграфічну продукцію ( товар -за договором), а відповідач, відповідно до п.6.1 договору, зобов»язувався здійснювати оплату у розмірі 50 % вартості продукції протягом двох днів з моменту її відвантаження, кінцевий розрахунок -протягом 12-ти календарних днів після відвантаження продукції.
На виконання умов вказаного договору поставки, позивач за видатковими накладними №№РН-0000015, РН-0000016 від 30.12.08 р, РН-0000001 від 12.01.09 р, РН-0000003 від 20.01.09 р, РН-0000004 від 22.01.09 р, РН-0000005 від 24.01.09 р поставив відповідачу товару на загальну суму 85118,30 грн.Товар прийнятий відповідачем без зауважень та претензій.
Станом на 07.06.2010 року відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар частково, в сумі 75328,30 грн, заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 9790,00 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується відповідачем у відзиві та позивачем у заяві від 23.12.10 р про уточнення позовних вимог,- 9790,00 грн. боргу відповідач погасив , здійснивши наступні платежі : 14.07.2010 року в сумі 2000,00 грн і 02.08.2010 року в сумі 7790,00 грн. Таким чином, основний борг був погашений відповідачем після подання позивачем позовної заяви до суду (30.06.10 р) та порушення провадження у справі №9/97(2010). Станом на даний час, оскільки основний борг вже є погашеним відповідачем , позивач з цих підстав відмовляється від вимоги про стягнення 9790,00 грн. А тому, від позовних вимог в частині стягнення з відповід0430а суми основного боргу в Позивач відмовляється також від вимоги про стягнення 1017,21 грн. пені. Відмова позивача від зазначених вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, приймається судом і провадження у справі стосовно зазначених вимог підлягає припиненню.
Уточнені позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування судових витрат ( в т.ч. і витрат на оплату послуг адвоката) підлягають до задоволення. При цьому суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується і відповідачем, станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу становила 9790,00 грн. Фактично, відповідач не провів з позивачем повного розрахунку за товар, отриманий по видатковій накладній РН-0000004 від 22.01.09 р ( в сумі 6 790,00 грн) і по видатковій накладній РН-0000005 від 24.01.09 року ( в сумі 3000,00 грн). Відповідно до п.6.1 договору, відповідач зобов»язувався здійснювати оплату у розмірі 50 % вартості продукції протягом двох днів з моменту її відвантаження, кінцевий розрахунок -протягом 12-ти календарних днів після відвантаження продукції. Відповідно, за отриманий по видатковій накладній РН-0000004 від 22.01.09 р товар відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 04.02.2009 року, а за отриманий по видатковій накладній РН-0000005 від 24.01.09 року товар -до 06.02.2009 року.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем нараховано за період з серпня 2009 року по травень 2010 року 724,46 грн. інфляційних втрат, а за період з 22.08.2009 р по 22.06.2010 року 3 % річних в розмірі 244 грн.84 коп.( як вже відзначено вище в рішенні відповідач погасив основний борг наступними платежами : 14.07.2010 р -2000,00 грн; 02.08.2010 р -7790,00 грн).
Заперечення відповідача , наведені у відзиві №73 від 21.12.2010 року, є безпідставними , такими що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, та те,що відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються уточнені позивачем вимоги , уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 244,84 горн. та 724,46 грн. інфляційних втрат , обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, основний борг відповідач погасив лише після звернення позивача з позовом до суду та порушення судом провадження у справі №9/97(2010 р), судові витрати покладаються на відповідача. Стягненню на користь позивача підлягає : 107,59 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500,00 грн. витрат на оплату адвоката.
Щодо витрат на оплату послуг адвоката.
Зазначені витрати включаються до судових витрат, оскільки відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об»єднанням чи адвокатом.
З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2010 року між Адвокатським об»єднанням адвокатською фірмою «Допомога»в особі президента об»єднання Голеня І.Р., що діє на підставі Статуту ( надалі -Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера»в особі директора Говди М.В., що діє на підставі Статуту (надалі-Клієнт), укладено договір №3-22/06/10 про правову допомогу (надалі-Договір).
Відповідно до п.п.1.1.1 та п.п.1.1.2 Договору Клієнт звернувся до Адвоката з проханням надати правову допомогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк»суму боргу у розмірі 9790,00 грн за поставлену поліграфічну продукцію товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера»згідно договору поставки №6 від 03.12.2008 року та представництво інтересів клієнта в господарському суді Львівської області з цього приводу.
Згідно п.п.7.1 договору Клієнт зобов»язався сплатити Адвокатові за надану правову допомогу, передбачену в п.п.1.1.1,1.1.2 договору, гонорар у розмірі 2500 (дві тисячі п»ятсот) гривень (без ПДВ) у трьох денний термін з дати укладення даного Договору.
Згідно ст.4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально або об»єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об»єднання.
Представник позивача адвокат Цаплак М.І. представляв інтереси клієнта та надавав адвокатські послуги у справі через Адвокатське об»єднання «Допомога»і саме на виконання Договору, укладеного між адвокатським об»єднанням (Адвокатом) та Позивачем ТзОВ «Сфера»(Клієнтом), що стверджується наказами від 31.03.2006 року №2-06К та від 22.06.2010 року №7.
Згідно акту виконаних робіт від 24.06.2010 року адвокат виконав доручення клієнта, правову допомогу надав в повному обсязі, а клієнт оплатив суму гонорару, визначену у п.п.7.1 Договору про правову допомогу в розмірі 2500 грн.00 коп.
Як пояснив представник позивача, оскільки АО АФ «Допомога»здійснює юридичне обслуговування господарської діяльності ТзОВ «Сфера», окремим працівникам адвокатського об»єднання на початку календарного року директором товариства видаються довіреності на представництво товариства в судах та всіх інших державних органах терміном на 1-2 роки (довіреність наявна в матеріалах справи видана 20.01.2010 року). Окрім того, на виконання кожного договору , укладеного між АО АФ «Допомога»та ТзОВ «Сфера»та інших клієнтів, президентом АО АФ «Допомога»видається внутрішній наказ про уповноваження окремих працівників з числа адвокатів об»єднання на безпосереднє виконання даних договорів.
У випадку укладення клієнтом договору з юридичною особою представництво інтересів у суді здійснює працівник цієї юридичної особи. Користуючись правом, наданим цивільним законодавством, зокрема ст. 628 ЦКУ, при укладенні договору сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться в змішаному договорі, створивши таким чином договір, який міститиме умови договору про надання послуг і договору доручення. На підставі такого договору юридична особа (наприклад, юридична компанія) уповноважує на представництво інтересів клієнта в суді свого працівника (адвоката).
Позивачем надано до матеріалів справи документи для підтвердження надання адвокатом правової допомоги, це зокрема : договір про надання правової допомоги; довіреність на адвоката, який представлятиме інтереси клієнта в суді; документи, які підтверджують факт перебування адвоката в трудових відносинах з юридичною особою, із якою укладено договір; акт від 24.06.2010 р; платіжний документ (пл.доручення №101 від 23.06.2010 р) про оплату гонорару за правову допомогу згідно договору №3-22/06/10 від 22.06.2010 року. Вказане платіжне доручення підтверджує фактично здійснені позивачем на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг «Адвоката»за договором №3-22/06/10.
Окрім того, схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. Правила адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, повязані з виконанням доручення. У складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, повязані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються. Як вбачається , укладаючи 22.06.2010 року Договір №3-22/06/10 про правову допомогу Адвокатським об»єднанням адвокатською фірмою «Допомога»(Адвокат) і ТзОВ «Сфера»(Клієнт) окремо вказано розмір гонорару (п.7.1) та визначено порядок компенсації «Адвокатові» понесених витрат, пов»язаних з виконанням доручення «Клієнта»(р.8 Договору) а відтак, не існує неможливості виокремити гонорар із загальної вартості адвокатських послуг.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 12, 21,32,33,34,36,43,49,75,78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85, 116 ГПК України, суд,-
Вирішив :
1. Уточнені позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк» ( м. Львів, вулиця Під Голоском,27, код ЄДРПОУ 33562775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера»(м.Жовква Львівської області, вул.Визволення,7, код ЄДРПОУ 31248266) 3% річних у розмірі 244,84 грн, 724,46 грн. інфляційних втрат, 107,59 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500,00 грн. витрат на оплату адвоката.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. Прийняти відмову від позовних вимог про стягнення 9790,00 грн. основного боргу та 1017,21 грн. пені і припинити провадження у справі щодо цих вимог.
В судовому засіданні 10.01.2011 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення (із врахуванням вихідних та святкових днів -15.01.2010 р та 16.01.2010 р) складено 17.01.2011 року.
Суддя