18 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/3510/25
адміністративне провадження №К/990/15402/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області - підполковника поліції Забігайла Дмитра Володимировича, ГУНП в Дніпропетровській області, Західної окружної прокуратури м. Дніпра - керівник окружної прокуратури Мамон Олексій Євгенович про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, постановлену суддею Златіним С.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ясенової Т.І. (доповідач), суддів Головко О.В., Суховарова А.В.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області - підполковника поліції Забігайла Дмитра Володимировича, ГУНП в Дніпропетровській області, Західної окружної прокуратури м. Дніпра - керівник окружної прокуратури Мамон Олексій Євгенович, у якому просила:
- визнати бездіяльність протиправною слідчого відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку заяви позивачки від 19 листопада 2024 року, зареєстровану до ЖЄО №22809, що полягає у не постановленні постанови відповідно до статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України);
- визнати бездіяльність протиправною заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, як суб'єкта владних повноважень, що полягає не у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) «Поширювання неправдивих чуток»;
- зобов'язати уповноважену особу відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», щодо так званої голови ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_2 (кв. НОМЕР_1 4-й під'їзд), яка вчинила адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_3, та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 лютого 2025 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області - підполковника поліції Забігайла Дмитра Володимировича, ГУНП в Дніпропетровській області, Західної окружної прокуратури м. Дніпра - керівник окружної прокуратури Мамон Олексій Євгенович про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною слідчого відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку заяви від 19 листопада 2024 року, зареєстровану до ЖЄО №22809, що полягає у не постановленні постанови відповідно до статті 110 КПК України. Позовну заяву ОСОБА_1 до заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області - підполковника поліції Забігайла Дмитра Володимировича, ГУНП в Дніпропетровській області, Західної окружної прокуратури м. Дніпра - керівник окружної прокуратури Мамон Олексій Євгенович про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про: визнання бездіяльності протиправною заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, як суб'єкта владних повноважень, що полягає не у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток»; зобов'язання уповноваженої особи відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», щодо так званої голови ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_2 (кв. НОМЕР_1 4-й під'їзд), яка вчинила адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_3, та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду - передав до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року і направити справу №160/3510/25 до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. У касаційній скарзі скаржник висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями і висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Вказує на істотні порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів обставинам справи. Стверджує, що спір у справі №160/3510/25 є адміністративним позовом про визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, а суд першої інстанції помилково передав цю позовну заяву до місцевого загального суду для її розгляду як скаргу на рішення, дії та бездіяльність слідчого в межах кримінального судочинства. Наголошує, що справа №160/3510/25 щодо оскарження дій та бездіяльності відповідачів підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.
6. ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає, що документи у справі №160/3510/25 в судах першої та апеляційної інстанцій належним чином не зареєстровані, цій справі не присвоєно номер провадження, документи судами надіслані позивачці до електронного кабінету в неробочі години суду, суди не дослідили зібрані у справі докази та не витребували необхідні докази у відповідачів, суд першої інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, що проігнорував апеляційний суд, суд першої інстанції не повідомив позивачку про дату, час і місце судового засідання, а суд апеляційної інстанції призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження окремою ухвалою та повідомлення про розгляд справи позивачці не надіслав, постанова апеляційного суду повинна була бути прийнята у строк до 04 березня 2025 року, однак прийнята 25 березня 2025 року.
7. ОСОБА_1 послалася, зокрема, на положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), КУпАП, КПК України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», висновки постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та низку рішень Європейського суду з прав людини. Зазначає про право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості, тому підлягають скасуванню із направленням справи №160/3510/25 до суду першої інстанції на новий розгляд.
ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 28 квітня 2025 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25. Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25.
9. ГУНП в Дніпропетровській області та керівником Західної окружної прокуратури м. Дніпра подано відзиви на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25 - без змін.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 17 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 18 березня 2026 року.
V. Позиція Верховного Суду
11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №160/3510/25 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України (ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду в апеляційному порядку вказаної ухвали), і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
12. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
13. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
14. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
16. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
18. Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
19. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
20. Суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
22. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
23. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
24. Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
26. Приписами пункту 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
27. У силу частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
28. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 4 КПК України).
29. За визначенням, наведеним у пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
30. Частиною першою статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
31. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано главою 26 КПК України.
32. Зокрема, приписами статті 303 КПК України, якою визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, серед іншого, передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (пункт 1 частини першої).
33. Відповідно до частини першої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
34. Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз'яснив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
35. У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Конституційний Суд України вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
36. Отже, аналіз кримінально-процесуальних норм дає чітке визначення суб'єктного складу, процедури ініціювання та початку досудового розслідування, а також порядку оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
37. Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово наголошували на тому, що суд адміністративної юрисдикції не повинен з'ясовувати законність рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні, в тому числі щодо заяв і повідомлень про злочини. Правомірність/протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора перевіряється судом за правилами, передбаченими КПК України.
38. Як убачається зі змісту позовної заяви у справі №160/3510/25, ОСОБА_1 заявила, серед іншого, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності слідчого відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку її заяви від 19 листопада 2024 року, зареєстровану до ЖЄО №22809, що полягає у не постановленні постанови відповідно до статті 110 КПК України. Водночас така бездіяльність слідчого не може бути оскаржена до адміністративного суду.
39. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 у вказаній частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки такі позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Перевірка оскаржуваної позивачем бездіяльності слідчого, зважаючи на приписи пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, відповідне оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
40. Не знайшли свого підтвердження аргументи ОСОБА_1 про те, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі позовні вимоги не мають ознак публічно-правового спору і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
41. Ураховуючи доводи, викладені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції ухвалою від 05 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 25 березня 2025 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 саме у частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною слідчого відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку заяви від 19 листопада 2024 року, зареєстровану до ЖЄО №22809, що полягає у не постановленні постанови відповідно до статті 110 КПК України, а позовну заяву ОСОБА_1 у іншій частині позовних вимог передав за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Тому ОСОБА_1 помилково вважає, що суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом у частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, як суб'єкта владних повноважень, що полягає не у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», і зобов'язання уповноваженої особи відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», щодо так званої голови ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_2 (кв. НОМЕР_1 4-й під'їзд), яка вчинила адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_3, та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду, оскільки позовну заяву в цій частині передано за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
42. Водночас необхідно зазначити, що ухвала суду першої інстанції в частині передачі справи (позовної заяви) на розгляд іншого суду та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду в апеляційному порядку вказаної ухвали, з огляду на приписи частини другої статті 328 КАС України, касаційному оскарженню не підлягають, тому Верховний Суд не переглядає в касаційному порядку ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25 у частині передачі до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позовної заяви ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, як суб'єкта владних повноважень, що полягає не у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», і зобов'язання уповноваженої особи відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток», щодо так званої голови ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_2 (кв. НОМЕР_1 4-й під'їзд), яка вчинила адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_3, та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду.
43. Щодо посилань ОСОБА_1 у касаційній скарзі на допущені судами попередніх інстанцій істотні процесуальні порушення, Верховний Суд зауважує, що судді не відповідають за технічну реєстрацію документів, присвоєння номера провадження, автоматизований розподіл справ та ведення діловодства, оскільки ці функції виконує апарат суду.
44. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви, й така процесуальна дія здійснюється без виклику сторін, тому не є слушними доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції мав її повідомити про дату, час і місце судового засідання. До того ж, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не був зобов'язаний розглядати клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки ця позовна заява не була прийнята судом до провадження. Той факт, що копію ухвали суду першої інстанції від 05 лютого 2025 року в справі №160/3510/25 до електронного кабінету ОСОБА_1 доставлено 06 лютого 2025 року о 03:25 год (підтверджується довідкою відповідального працівника Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа), тобто у неробочі години суду, не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, порядку надіслання копії судового рішення.
45. Ухвалу суду першої інстанції від 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку і Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, а ухвалою від 10 березня 2025 року, керуючись пунктом 10 частини першої статті 4, статтями 307, 311 КАС України, закінчив дії по підготовці справи №160/3510/25 до апеляційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження, про що було повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді цієї справи.
46. До електронного кабінету ОСОБА_1 копію ухвали від 17 лютого 2025 року доставлено 19 лютого 2025 року о 02:00 год, а копію ухвали від 10 березня 2025 року - 11 березня 2025 року о 20:20 год, що підтверджується довідками відповідального працівника Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. Та обставина, що копії вказаних ухвал доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1. у неробочі години суду, не вказує на процесуальні порушення судом апеляційної інстанції.
47. Справу №160/3510/25 апеляційний суд відповідно до норм статті 311 КАС України (апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) розглянув у порядку письмового провадження 25 березня 2025 року та прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
48. Той факт, що копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1. 25 березня 2025 року о 23:15 год (підтверджується довідкою відповідального працівника Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа), тобто у неробочі години суду, не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції порядку надіслання копії судового рішення.
49. Статтею 309 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Водночас порушення судом апеляційної інстанції процесуального строку, встановленого цією статтею, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо це порушення не вплинуло на законність та обґрунтованість самого рішення.
50. Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не витребували необхідні докази у відповідачів, Верховний Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не розглядали справу по суті, а вирішували, зокрема, питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано її з дотриманням правил підсудності.
51. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в означеній частині позовних вимог.
52. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
53. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25 у переглянутій частині - без змін.
VІ. Судові витрати
54. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року в справі №160/3510/25 у переглянутій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко