Справа № 560/2322/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
18 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 25.12.2025 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив, що був примусово мобілізованим з порушенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять доказів, що позивач був ознайомлений з наказом військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 N 48. Також позивач зазначив, що не був ознайомлений з відомостями до якої військової частини його мобілізовано, у зв'язку з цим вживав заходи щодо встановлення інформації щодо відповідача у справі. Представник позивача 30.10.2025 та 07.11.2025 скеровував запити до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.11.2025 - до військової частини НОМЕР_2 , 18.11.2025 - до Міністерства оборони України, 01.12.2025 - до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вказав, що не міг звернутись за правовою допомогою із-за поганого стану здоров'я, бо мав постійний триваючий біль. Крім цього, позивач самостійно намагався зареєструватись у системі Електронний суд, однак за постійних збоїв програми не міг цього зробити.
Ухвалою від 29.01.2026 суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, продовжив ОСОБА_1 строк залишення позовної заяви без руху на 10 днів.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги про скасування наказів від 05.09.2025 №48, від 06.09.2025 №49 є похідними від позовних вимог про визнання протиправними діями внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 за не уточнення даних до 16.07.2024, щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування довідки ВЛК від 05.09.2025 року в частині, що стосується визначення придатності постановки ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби, до яких застосовується шестимісячний строк звернення до суду.
Ухвалою від 16.02.2026 суд роз'єднав в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії у справі №560/20641/25, виділивши в окремі провадження позовні вимоги:
1. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку за неуточнення даних до 16.07.2024; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки позивача на військовий облік військовозобов'язаних до 3 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасування довідки та протоколу ВЛК від 05.09.2025 в частині, що стосується визначення придатності постановки позивача за станом здоров'я до військової служби (залишивши у провадженні адміністративної справи №560/20641/25);
2. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; скасування мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого проведений призов позивача під час дії мобілізації, як придатного до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони; скасування наказу про мобілізацію ОСОБА_1 , який винесений військовою частиною НОМЕР_1 ; скасування наказу командира військової часини НОМЕР_1 в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 , присвоївши зазначеній справі новий номер.
18 лютого 2026 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути матеріали до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, строк звернення до суду за вирішенням позовних вимог у цій справі охоплюється спеціальною нормою частини п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апелянт звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду 04.12.2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого ці правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 N 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з наказом військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 N 48, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки відсутність доказів ознайомлення з наказом не спростовує обізнаності позивача з фактом призову та проходження військової служби. Позивач у позовній заяві зазначає, що був мобілізований 05.09.2025, а отже він був обізнаний з наслідками його прийняття на військову службу.
Аргументи позивача щодо необхідності встановлення належного відповідача та направлення адвокатських запитів не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки такі дії були вчинені представником позивача вже після спливу встановленого законом місячного строку. Невжиття позивачем заходів для своєчасного звернення до суду або для залучення представника у межах процесуального строку є наслідком власної бездіяльності позивача.
Доводи позивача про неможливість звернення за правовою допомогою з огляду на стан здоров'я суд також визнає необґрунтованими. Позивач власноруч у позовній заяві підтверджує, що перед кожним виходом з квартири оновлював застосунок "Резерв+", а у день мобілізації вирушив у відрядження по території України. Вказане свідчить про наявність у позивача фізичної можливості вчиняти активні дії та про відсутність об'єктивних перешкод для звернення за правовою допомогою або направлення процесуальних документів поштовим зв'язком. Неможливість реєстрації у системі "Електронний суд" також не є поважною причиною, оскільки закон не обмежує право звернення до суду виключно електронною формою.
Окремо колегія суддів враховує, що з 06.09.2025 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову службу, у зв'язку з чим був знятий з продовольчого забезпечення та йому призупинена виплата грошового забезпечення. Ця обставина свідчить про те, що позивач з 06.09.2025 фактично не виконував обов'язків військової служби, не був обмежений розпорядком дня військової частини чи наказами командування, які б перешкоджали йому вільно пересуватися та реалізовувати своє право на судовий захист. Самовільне залишення військової служби та невиконання обов'язків військовослужбовця за наявності усвідомлення правових наслідків підтверджує, що позивач мав реальну можливість своєчасно звернутися до суду, але не вчинив цього з причин, які залежать виключно від нього самого.
Таким чином, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними. У поданій апеляційній скарзі позивач не зазначив інших причин пропуску місячного строку звернення до суду. Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.