Справа № 127/8429/26
Провадження № 1-кс/127/3397/26
Іменем України
14 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 122 КК України, -
Старший слідчий слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 14.03.2026 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240040000805 від 20.02.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 122 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 122 КК України.
В даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 122 КК України, за вчинення яких законом визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тобто тяжкі злочини, у зв'язку із чим може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки тривалий час з нею співмешкав, вчинити новий насильницький злочин проти життя та здоров'я осіб.
Крім того, необхідно врахувати ситуацію, яка склалась в Україні, адже підозрюваний, перебуваючи на волі, може розголосити відомі йому відомості, що містять державну таємницю, громадянам та військовослужбовцям інших держав, що може завдати істотної шкоди суверенітету та територіальній цілісності України, а також підірвати боєздатність Збройних Сил України.
З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_4 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК не забезпечить належну поведінку підозрюваної, виконання з нею процесуальних дій та спробам останньої перешкоджати досудовому розслідуванню.
Враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 185 КПК України прошу не визначати йому розмір застави.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, суспільний осуд, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №62026240040000805, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026240040000805 від 20.02.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 122 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.11.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 334 рядового запасу військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 призначено на посаду сапера інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти інженерно - саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , присвоєно військове звання «солдат» та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_8 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти інженерно - саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
16.01.2026 перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , у солдата ОСОБА_4 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 16.01.2026, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_4 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , і до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухилявся від проходження військової служби до 09.03.2026, коли був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 09.03.2026 у близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту вчинив побутову сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_9 , в ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , узяв до рук наявний у нього стартовий (сигнально - шумовий) пістолет моделі «RETAY PM», № НОМЕР_2 , калібру 9 мм. Р.А., та почав та почав спрямовувати його у бік ОСОБА_9 , яка в свою чергу намагаючись захиститись почала тримати затвор зброї рукою. В цей, ОСОБА_4 продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел спрямований на нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи що ствол пістолету впритул спрямований в ділянку лівої рури останньої, діючи умисно, здійснив постріл з вище зазначеного пістолету.
Внаслідок таких дій ОСОБА_4 згідно висновку судово - медичного експерта ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді культі нігтьової фаланги третього пальця лівої кисті (травматична ампутація), садна на обличчі шиї та грудях. Вказані тілесні ушкодження виникли в наслідок пострілу з вогнепальної зброї, є за своїм характером вогнепальними; постріл призвів до травматичного відриву частини нігтьової фаланги та виникненню ушкоджень в ділянці обличча, шиї та грудей від дії додаткових факторів пострілу; за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки травматична ампутація нігтьової фаланги пальця кисті не являлась небезпечною для життя в момент спричинення і не супроводжувалась загрозливими для життя явищами, але за своїм характером така, що потягла за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я (п.2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995р.).
13 березня 2026 року о 16 год. 25 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
13 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишені місця служби, вчинене військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану;
- ч. 1 ст. 122 КК України, - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026240040000805 від 20.02.2026; акту службового розслідування; протоколу обшуку; пояснень; протоколу допиту потерпілого; висновку експерта; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2026; повідомлення про підозру від 13.03.2026 інших матеріалів кримінального провадження; пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтована.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину (ч. 5 ст. 407 КК України), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також залишивши військову частину вчинив інше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, слідчий суддя вважає не доцільним визначати підозрюваному розмір застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 16:25 год. 11 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 11 травня 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя