Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 березня 2026 року Справа№200/589/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) у якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог:
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не здійснення виплати грошового забезпечення позивачу у день його звільнення 03.08.2025 з військової служби відповідно вимог статті 116 КЗпП України у частині:
- щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2025 році;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- грошова компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 13538,41 грн.;
- індексація грошового забезпечення за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу складові грошового забезпечення, які не були сплачені у день звільнення 03.08.2025 у виконання вимог статті 116 КЗпП України у частині:
- щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025р. по 31.07.2025 р., з 01.08.2025р. по 03.08.2025 р.;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2025 році;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- індексації грошового забезпечення за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн;
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення позивачу на день його звільнення 03.08.2025 за періоди з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) та з 18.06.2025 по 03.08.2025 з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року.
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 провести позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 19.05.2023; з 18.06.2025 по 03.08.2025:
- за 2020 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-за 2021 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-за 2022 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року в розмірі 2481,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-за 2023 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
-за 2025 рік, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Додатків 1, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог зазначає таке.
Позивач у період з 02.04.2019 по 03.08.2025 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та наказом від 03.08.2025 № 222 був звільнений у запас, у зв?язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із батьків.
Позивач стверджує, що відповідач не провів із ним повний розрахунок при звільненні, а саме не виплатив відображені у наказі про звільнення суми.
Так, представник позивача звернувся до відповідача з цього приводу із адвокатським запитом на який відповіді надано не було.
Щодо індексації грошового забезпечення, то відповідач таку не виплачував через відсутність фінансування, про що ним вказаного у відповіді на адвокатський запит від 12.01.2026.
Також у спірний період відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не відповідного календарного року, що призвело до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі.
Така бездіяльність відповідача, на думку позивача, суперечить чинному законодавству, а тому він звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 30.01.2026 позовна заява залишалась без руху, у встановлений судом строк недоліки усунуті.
Ухвалою суду від 11.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/589/26. Питання про поновлення строку звернення до суду залишено відкритим та ухвалено вирішити під час розгляду справи по суті. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі суду переліку.
Ухвалою суду від 05.03.2026 суд повторно витребував у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі переліку, а також зобов'язав позивача надати суду уточнення вимог позовної заяви у частині, яка стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, конкретизувавши вид/види індексації (поточна, індексація-різниця), які йому не виплачено.
Вимоги вказаної ухвали ані відповідачем, ані позивачем не виконано.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 громадянин України паспорт ID-картка № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій про що йому 22.01.2025 видано посвідчення серія НОМЕР_4 .
Відомості військового квитка серія НОМЕР_5 свідчать, що ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України з 02.04.2019 на підстав контракту, звільнений з 03.08.2025 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.07.2025 № 206-РС.
Відповідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2025 № 222 ОСОБА_1 з 03.08.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі зазначено таке (щодо предмета спору):
щорічна відпустка у 2022 році у кількості 30 діб використана у кількості 20 діб;
щорічна відпустка у 2024 році у кількості 30 діб використана у кількості 15 діб;
щорічна відпустка у 2025 році, передбачена у кількості 15 діб не надавалася.
матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена;
виплатити грошову компенсацію за 20 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік та 15 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік;
додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2025 рік не використана, грошова компенсація не виплачувалася - виплатити грошову компенсацію за невикористані 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік;
виплатити щомісячну премія у розмірі 631% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
виплатити додаткову винагороду за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн;
Листом від 12.01.2026 № 692/1090 ВЧ НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 06.01.2026 № 01/01 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період проходження служби повідомлено про виплату індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період проходження служби відповідно вимог чинного законодавства та з урахуванням наявного фінансового ресурсу.
Позивачем надано відомості про зарахування 14.08.2025 на його банківську картку грошового забезпечення у розмірі 188 155,65 грн та 25.10.2025 у розмірі 13 335,33 грн.
За встановлених обставин, правова позиція суду така.
Щодо строку звернення.
Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що відповідач не вручив позивачу повідомлення про проведений із ним розрахунок із зазначенням його складових та їх розміру.
Відповідачем жодних пояснень з цього приводу не надано.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Отже позовні вимоги заявлені у цій справі за період з 02.04.2019 до 18.07.2022 строком звернення до суду не обмежувалися.
Щодо періоду з 19.07.2022, то матеріали справи не містять письмового повідомлення відповідача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Так, у матеріалах справи наявна лише відповідь ВЧ НОМЕР_1 , датована 12.01.2026, на адвокатський запит представника позивача щодо виплаченої позивачу індексації. Відомості щодо розрахунку по іншим складовим грошового забезпечення з позивачем відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене, оскільки відлік строку розпочинається з дати письмового повідомлення відповідача про суми, нараховані та виплачені військовослужбовцю при звільненні, а таке у матеріалах справи відсутнє, то вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду немає.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення задоволенню не підлягає, оскільки відповідний процесуальний строк не пропущено.
Щодо суті спірних правовідносин у частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік за період 2020 - 2025 років, суд зазначає таке.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено: у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено: у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено: у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено: у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684 грн.
Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку та виплати додаткових та видів грошового забезпечення та премії, то перерахунку підлягають лише фактично нараховані та виплачені за спірний період види грошового забезпечення позивача, оскільки предметом даного спору не є установлення права на такі, а лише розрахункова сума, яка застосовувалася відповідачем для розрахунку та нарахування останніх.
Щодо спірних правовідносин за період з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
У постановах Верховного Суду від 08.09.2025 у справі № 200/4426/24, від 10.12.2025 у справі № 200/2682/24, від 17.12.2025 у справі № 200/5250/24, від 18.12.2025 у справі № 160/27036/23 викладено правовий висновок про те, що у період з 21.05.2023 по … правові підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, до внесення змін Постановою № 481 відсутні, а тому відповідач правомірно проводив нарахування і виплату грошового забезпечення на підставі приписів пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.».
Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови № 481 до 18 червня 2025 року.
Отже у позовних вимогах за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 належить відмовити.
Щодо періоду з 18.06.2025 по 03.08.2025.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (набрало законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Отже, з 18.06.2025 - дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено: у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Отже у цій частині позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.04.2019 по 03.08.2025.
Право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення визначено ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 2.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Стаття 3.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Стаття 4.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Стаття 6.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Оклад за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період.
Суд також ураховує, що Верховний Суд наразі сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений, серед іншого, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21, від 05.02.2024 справа №360/383/23 та від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22.
Відповідна практика Верховного Суду є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, релевантні до обставин цієї справи, а саме у постанові від 05.02.2024 справа № 360/383/23, суд касаційної інстанції виснував про таке.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний підхід, Верховного Суду та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21.
При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.
На підставі наведених настанов Верховного Суду для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Висновки суду.
Позивач має право на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 02.04.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по дату виключення зі списків особового складу відповідача.
Поряд із цим на 2023 рік індексацію зупинено відповідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Водночас відповідачем не виконано обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, та не доведено факт нарахування й виплати позивачу за вказаний період індексації грошового забезпечення.
При цьому у відповіді ВЧ НОМЕР_1 , датована 12.01.2026, на адвокатський запит представника позивача зазначено, що індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби виплачено у повному обсязі відповідно вимог чинного законодавства з моменту наявного фінансового ресурсу.
З урахуванням установлених фактичних обставин належним способом захисту буде зобов'язати відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 02.04.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.08.2025 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березень 2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо нарахування та виплати індексації-різниці за спірний період, то у цій частині вимог суд відмовляє, оскільки наведені висновки Верховного Суду свідчать, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникає саме у зв'язку зі змінами розмірів посадових окладів (за однією ж і тією посадою) військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів п. 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача установлено відповідно Постанови № 704 та у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався, що виключає можливість розрахунку індексації-різниці.
Щодо позовних вимог про нездійснення виплати грошового забезпечення позивачу у день його звільнення 03.08.2025 з військової служби відповідно вимог статті 116 КЗпП України у частині:
- щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2025 році;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- грошова компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн.;
Судом установлено, що відповідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2025 № 222 зазначено таке (щодо предмета спору):
матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена;
виплатити грошову компенсацію за 20 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік та 15 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік;
додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2025 рік не використана, грошова компенсація не виплачувалася - виплатити грошову компенсацію за невикористані 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік;
виплатити щомісячну премія у розмірі 631% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
виплатити додаткову винагороду за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн.
Зміст наведеного свідчить, що відповідачем право позивача на вказані виплати, окрім матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, не спростовується.
Підтвердженням вказаного є надані власне позивачем відомості про зарахування 14.08.2025 на його банківську картку грошового забезпечення від ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 188 155,65 грн та 25.10.2025 у розмірі 13 335,33 грн.
Однак, відповідачем ані на вимогу ухвали суду від 11.02.2026, ані на вимогу ухвали суду від 05.03.2026 не надано доказів, які б свідчили про повний розрахунок за складовими, наведеними у наказі від 03.08.2025 № 222.
Відповідно до абз. 3 п. 242 Положення про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто відповідачем не виконано обов'язок, покладений ч. 2 ст. 77 КАС України на суб?єкта владних повноважень щодо доведення правомірності своїх дій та рішень.
З цих підстав суд частково задовольняє позовні вимоги у цій частині та зобов'язує відповідача нарахувати й виплатити позивачу грошове забезпечення, передбачене у наказі від 03.08.2025 № 222, а саме: щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2025 році;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- грошова компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн, однак з урахуванням вже виплачених у цій частині сум.
Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Як передбачено у ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2).
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 5 вказаної вище Постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, і допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Правове регулювання щодо здійснення виплат основних та додаткових закріплене в наказі Міністра оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 № 260 та зазначено, що пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачено п.9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч.4 ст.9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою №704 і Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Таким чином, Законом №2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
09 січня 2025 року Міністром оборони України прийнято Окреме доручення №156/уд.
У пункті 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення включно за наявності таких підстав:
6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
6.2 сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклих безвісті;
6.3 у наслідок події, яка сталася у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
6.3.3 порушення стану здоров'я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного хворого стаціонарного) хворого (форма 027/0), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарської консультативної комісії), а саме:
6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язанні із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини, (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва, ) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов'язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.
Суд за текстом цього рішення вже неодноразово посилався на обов'язок доказування, визначений ч. 2 ст. 77 КАС України, який покладається на відповідача.
Однак вказаний обов'язок не виключає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. (ч. 1. ст. 77 КАС України)
Позивачем до позовної заяви не надано ані рапорту до ВЧ НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, ані доказів, які б свідчили про наявність обставин з якими дорученням Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд пов'язано право на відповідну виплату.
З наведених підстав суд у цій частині позовних вимог відмовляє.
З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що визначені у цьому рішенні.
Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати. (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»)
Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 03.08.2025, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.12.2025, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_7 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.09.2018 по 31.12.2022, а також з 01.01.2024 по 12.10.2025 у повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - березень 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.04.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.08.2025 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно наказу від 03.08.2025 № 222 у частині:
- щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2025 році;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- грошова компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 13538,41 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 складові грошового забезпечення, які не були сплачені у повному обсязі відповідно наказу від 03.08.2025 № 222 у частині:
- щорічна премія у розмірі 631% посадового окладу;
- надбавка за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- грошова компенсація за 20 діб невикористаної щорічної відпустки у 2022 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2024 році;
- грошова компенсація за 15 діб невикористаної щорічної відпустки у 2025 році;
- грошова компенсація за 14 діб невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2025 році;
- додаткова винагорода за період безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025;
- одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період з 02.04.2019 по 03.08.2025;
- грошова компенсація вартості неотриманого речового майна у сумі 13 538,41 грн, однак з урахуванням вже виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 18.03.2026.
Суддя І.В. Буряк