17 березня 2026 рокуСправа №160/36519/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНДУСТРІАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ДНІПРІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНДУСТРІАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ДНІПРІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії (та/або бездіяльність) Індустріального ВДВС м. Дніпра щодо прийняття до виконання і/або відкриття ВП № 59995480 за постановою № ІП 002824 від 15.04.2019 з пропуском спеціального тримісячного строку та без належного повідомлення позивача;
- визнати протиправними та скасувати нарахування виконавчого збору 102,00 грн та «мінімальних витрат» 400,00 грн у ВП № 59995480;
- зобов'язати Індустріальний ВДВС м. Дніпра виключити відомості з Єдиного реєстру боржників щодо ВП № 59995480 (шляхом винесення постанови про виключення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження за постановою № ІП 002824 від 15.04.2019 Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, оскільки державним виконавцем прийнято виконавчий документ до виконання із пропуском строку, який встановлено законом, а тому дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження є протиправними, а тому, як наслідок, нарахування виконавчого збору та витрат є також протиправним.
05.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ІНСПЕКЦІЇ З ПИТАНЬ КОНТРОЛЮ ЗА ПАРКУВАННЯМ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - відмовлено.
20.01.2026 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові поясненнях, в яких зазначено, що ВДВС провів внутрішню перевірку ВП № 59995480 і визнав порушення при виконанні; встановив, що повторного пред'явлення виконавчого документа не було; констатував відсутність постанови про стягнення «мінімальних витрат» 400 грн і вказав на 69 грн користування АСВП у 2019 році.
21.01.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно даних АСВП встановлено, що в період з 25.09.2019 по 26.12.2019 року перебувало виконавче провадження № 59995480 з примусового виконання постанови № ІП 002824 від 15.04.2019 року, що видав Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про стягнення з ОСОБА_2 на користь Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР штраф у розмірі 1020,00 грн. 25.09.2019 року, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59995480 з примусового виконання постанови № ІП 002824 від 15.04.2019 року, що видав Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про стягнення з ОСОБА_2 на користь Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР штраф у розмірі 1020,00 грн. 26.12.2019 року на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено пост анову про повернення виконавчого документа стягувачу. Оригінал виконавчого доку мента та постанова про повернення була направлена на адресу стягувача. Станом на сьогодні заборгованість за виконавчим провадженням не сплачено.
21.01.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
21.01.2026 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові поясненнях, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
27.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/36519/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на 20 днів.
18.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наступні докази:
- інформацію щодо способу отримання виконавчого документу (постанови № І 002824 від 15.04.2019 року, яка видана Інспекцією з питань контролю за паркуванням ДМР) Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2019 року та відповідні докази, а саме: нарочно або засобами поштового зв'язку.
19.02.2026 року на адресу суду від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що матеріали виконавчого провадження №59995480 з примусового виконання постанови № ІП 002824 від 15.04.2019 року, що видав Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про стягнення з ОСОБА_2 на користь Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР штраф у розмірі 1020,00 грн. - знищено на підставі розділу ХІ п. 2 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 р., наказ № 1829/5, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, а тому виконати вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року немає можливості.
19.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради наступні докази:
- докази надіслання виконавчого документу - постанови № І 002824 від 15.04.2019 року, яка видана Інспекцією з питань контролю за паркуванням ДМР та заяви Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2019 року на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засобами поштового зв'язку.
20.02.2026 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові поясненнях, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
25.02.2026 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що наданий відповідачем «Список №1» згрупованих рекомендованих відправлень (ф.103) містить адресатів переважно з числа органів державної виконавчої служби (ВДВС). Водночас факт направлення документів до органу ДВС (навіть якщо він буде підтверджений) не є тотожним факту належного вручення постанови, як адресату - фізичній особі.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради винесено постанову № І 002824 від 15.04.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНСПЕКЦІЇ З ПИТАНЬ КОНТРОЛЮ ЗА ПАРКУВАННЯМ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ штрафу у розмірі 1020,00 грн.
15.07.2019 року Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради направлено на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження та постанову № І 002824 від 15.04.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНСПЕКЦІЇ З ПИТАНЬ КОНТРОЛЮ ЗА ПАРКУВАННЯМ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ штрафу у розмірі 1020,00 грн.
Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме: Списком №1 згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» про направлення.
25.09.2019 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59995480 з примусового виконання постанови № ІП 002824 від 15.04.2019 року, що видав Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про стягнення з ОСОБА_2 на користь Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР штраф у розмірі 1020,00 грн.
26.12.2019 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 зазначає про порушення своїх прав, свобод та законних інтересів, а саме вказує, що відповідачем порушено:
1. тримісячний строк звернення постанови про адміністративне стягнення до виконання;
2. відсутні докази належного повідомлення позивача про відкриття ВП № 59995480 (надсилання та вручення постанови про відкриття), що порушує право на добровільне виконання;
3. безпідставне нарахування виконавчого збору (10% від фактично стягнутого) та мінімальних витрат: фактичного примусового стягнення не відбулося; до того ж збір не стягується, якщо виконання відбулося до відкриття виконавчого провадження;
4. позивач вважає незаконним збереження відомостей у ЄРБ: після повернення виконавчого документа стягувачу та за відсутності підстав для виконання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначені у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Отже, постанова про накладення штрафу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Як встановлено судом, із постанови про відкриття виконавчого провадження № 59995480 постанова № ІП 002824 від 15.04.2019 року, яку видала Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР набрала законної сили - 15.04.2019 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2019 року постанова № ІП 002824 від 15.04.2019 року, яку видала Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР була направлена на адресу виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
А тому, суд вказує, що Інспекцією з питань контролю за паркуванням ДМР не було допущено порушення тримісячного строку пред'явлення до примусового виконання , оскільки у розумінні чинного законодавства моментом пред'явлення до примусового виконання виконавчого документу відбулось у день направлення постанови № ІП 002824 від 15.04.2019 року на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засобами поштового зв'язку, тобто 15.07.2019 року.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача, що відсутні докази належного повідомлення позивача про відкриття ВП № 59995480 (надсилання та вручення постанови про відкриття), що порушує право на добровільне виконання, як підстави для скасування постанови про відкриття провадження у справі, оскільки порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №756/9582/14-ц.
Окрім того, суд зауважує, що чинний Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає строку на добровільне виконання виконавчого документа, а примусове виконання виконавчого документа починається з моменту відкриття виконавчого провадження.
Також, суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність підстав у державного виконавця для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 27 Закон України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Більш того, суд вказує, що згідно пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
А тому, доводи позивача про відсутність підстав у державного виконавця для винесення постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження є також необґрунтованими.
Судом також встановлено, що 16.04.2019 року позивачем було здійснено платіж через АТ "Універсал Банк" у сумі 255 грн на рахунок Казначейства України № 31113149004001, що відрізняється від рахунку, зазначеного у постанові № ІП 002824 від 15.04.2019 року (31411542904002 в ГУК у Дніпропетровській області, м.Дніпро), що підтверджується матеріалами справи.
Доказів сплати позивачем суми штрафу за постановою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради № І 002824 від 15.04.2019 року на рахунок 31411542904002 в ГУК у Дніпропетровській області, м.Дніпро (вказаний у постанові) матеріали справи не містять.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНДУСТРІАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ДНІПРІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський