17 березня 2026 рокуСправа №160/31486/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №047150033687 від 02.10.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з моменту права на її виникнення - з 25.09.2025 року, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 25.09.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала необхідні документи для підтвердження трудового та пільгового стажу. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 02.10.2025 №047150033687 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Позивач звертає увагу, що Конституційним Судом України прийнято Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, пунктом першим резолютивної частини якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт «б» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015. Пунктом 3 цього Рішення визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII, яка була чинна до 01.04.2015, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах». Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Повний стаж роботи позивачки за Списком №2 становить 8 років 3 місяці 3 дні, про що зазначено у рішенні відповідача. Таким чином, на переконання позивача, право на призначення пільгової пенсії вона мала у віці 51 рік (55 років - 8 років х 0,5 = 51 рік). Втім, до територіального органу ПФУ позивач звернулась з відповідною заявою у віці 53 роки, внаслідок чого рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду адміністративної справи №160/31486/25 визначено суддю Златіна С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.11.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ у Волинській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що до територіального управління ПФУ 25.09.2025 звернулась позивач із заявою про призначення пенсії по віку згідно частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 02.10.2025 №047150033687 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Відповідач-2 вказує, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи з 13.12.2016 до 31.03.2017 згідно з довідкою №813/01-03 від 12.08.2025. Отже, на момент звернення за призначенням пенсії у позивача відсутній пільговий стаж необхідний для призначення даного виду пенсії. Крім того на час звернення із заявою за призначенням пенсії позивачу виповнилось 53 роки 05 місяців 01 день, отже, вона не досягла на день звернення віку, з якого може бути призначено даний вид пенсії. Відповідач-2 вказує, що Законом №1058-IV встановлено його пріоритет у сфері пенсійного забезпечення, тоді як Закон №1788-ХІІ застосовується лише у випадках, прямо визначених цим законом. Надалі Законом №2148-VIII від 03.10.2017 питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років передано до сфери регулювання Закону №1058-IV. Водночас, положення Закону №1788-ХІІ зберегли дію лише щодо осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII вже мали необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років. Отже, правовідносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюються Законом №1058-IV, а Закон №1788-ХІІ у цій частині не застосовується. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, в свою чергу, не відновлює дію Закону №1788-ХІІ та не змінює правове регулювання спірних правовідносин.
04.12.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач 25.09.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком згідно з частиною другої статті 114 Закону №1058-IV. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 02.10.2025 №047150033687 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. До пільгового стажу позивача відповідачем-2 не враховано період роботи з 13.12.2016 до 31.03.2017 згідно з довідкою №813/01-03 від 12.08.2025. Отже, на момент звернення за призначенням пенсії у позивача відсутній пільговий стаж необхідний для призначення даного виду пенсії. Крім того на час звернення із заявою за призначенням пенсії позивачу виповнилось 53 роки 05 місяців 01 день, отже, вона не досягла на день звернення віку, з якого може бути призначено пенсію за віком за Списком №2.
Відповідно до розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 №87д «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи», у зв'язку з призначенням судді Златіна С.В. суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 958/2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/31486/25, за допомогою автоматизованої системи документообігу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 дана адміністративна справа передана судді Бондар М.В. для розгляду.
Ухвалою суду від 14.01.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу №160/31486/25 за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.09.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ у Волинській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 02.10.2025 №047150033687 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. В рішенні встановлено, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (Список №2) становить 55 років. Вік заявниці - 53 роки 05 місяців 01 день. Необхідний страховий стаж вкладає не менше 25 років. Страховий стаж заявниці становить 35 років 10 місяців 28 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (Список №2), становить 10 років. Пільговий стаж заявниці за Списком №2 становить 8 років 3 місяців 26 днів. До пільгового стажу позивача відповідачем-2 не враховано період роботи з 13.12.2016 до 31.03.2017 згідно з довідкою №813/01-03 від 12.08.2025.
Отже, відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, оскільки заявниця не досягла необхідного пенсійного віку та не мала необхідної кількості пільгового стажу за Списком №2.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV, розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2020 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.
З огляду на зазначене, право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 особа має при досягненні 50 років, за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, віднесених до Списку №2.
Матеріали справи свідчать, та ці обставини не заперечується сторонами, що на час звернення за призначенням пенсії (25.09.2025) позивач досягла віку 50 років.
Водночас, відповідач-2 при прийнятті оскаржуваного рішення зазначеної обставини не врахував.
На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача-2 винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, рішення ГУ ПФУ у Волинській області №047150033687 від 02.10.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим саме ГУ ПФУ у Волинській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, є суб'єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії позивачу.
Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів вищевказаного Порядку відсутні повноваження щодо вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем-2 поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає про передчасність вимог про зобов'язання призначити пенсію. Висновки про призначення пенсії можуть бути зроблені відповідачем-2 лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується до платіжною інструкцією №2.378145221.1 від 30.10.2025.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішенням якого порушені права позивача, в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: вул. Кравчука, 22-В, м. Луцьк, 43026; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13358826) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150033687 від 02.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар