17 березня 2026 року м.Суми
Справа №950/1521/23
Номер провадження 22-ц/816/234/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я. Л. , Черних О. М.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Панченко Анни Сергіївни на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 06 березня 2025 року, ухваленого та проголошеного 06 березня 2025 року в м. Лебедин в складі судді Бакланова Р.В.,
08 червня 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТКБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 32407,31 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 серпня 2018 року ОСОБА_4 уклав з банком кредитний договір шляхом приєднання до запропонованих умов кредитування, позичальнику відкритий картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт в розмірі 500 грн, який згодом збільшений до 32000 грн. Використавши кредитні кошти, борг банку позичальник не повернув, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Станом на дату смерті заборгованість за кредитним договором становила 32407,31 грн. 23 січня 2022 року банк звернувся з претензією кредитора до Лебединської районної державної нотаріальної контори, а 14 лютого 2022 року отримав відповідь про спадкоємців позичальника - дружину ОСОБА_1 та синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 лютого 2022 року спадкоємцям направлена лист-претензія, однак борг не повернуто.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 06 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
АТКБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу на вказане рішення, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до того, що зі спадкодавцем був укладений кредитний договір шляхом приєднання до запропонованих банком умов. Позичальник використовував кредитні кошти, умов договору не оспорював, а тому спадкоємці несуть обов'язок з повернення боргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до АТКБ «ПриватБанк» та підписав анкету-заяву № б/н від 07 серпня 2018 року, якою підтвердив згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позичальнику відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500 грн, який згодом збільшений до 32000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, на день його смерті заборгованість за кредитним договором становить 32407,31 грн.
23 січня 2022 року позивач направив на адресу Лебединської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , включити кредиторські вимоги банку до спадкової маси, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 32407,31 грн, надіслати інформацію стосовно звернення із заявою або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника.
Листом № 108/02-14 від 08 лютого 2023 року Лебединська районна державна нотаріальної контора повідомила банку, що спадкоємцями за законом на спадкове майно після померлого ОСОБА_4 є його малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані по АДРЕСА_1 .
16 лютого 2022 року АТКБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 лист-претензію про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2018 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 , у розмірі 32407,31 грн.
Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 443/2021 та видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 29 грудня 2022 року, зареєстроване в реєстрі за № 3022, та на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 29 грудня 2022 року, зареєстроване в реєстрі за № 3026. Дружина померлого - ОСОБА_1 відмовилася від своєї частки у спадковому майні на користь дітей, в рівних частках кожному.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено конкретних запропонованих спадкодавцю Умов та правил надання банківських послуг, у анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до кредитного договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» 30 днів пільгового періоду», Універсальна» 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contrakt» чи «Універсальна gold» не містить підпису ОСОБА_4 , у ньому вказані різні розміри відсотків за користування кредитними коштами за різними програмами кредитування. Також суд вважав, що сторонами не укладався договір приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача (https://privatbank.ua/terms/) неодноразово змінювалися банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом. На думку суду, сторони при укладенні договору не дотримались вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими. Крім того, розрахунок заборгованості містить різну процентну ставку 3,5% та 3,6% в різні періоди, докази згоди позичальника на зміну відсоткової ставки банком відсутні. Розрахунок містить списання коштів, не обумовлених сторонами (списання відсотків за використання кредитного ліміту, страховий платіж за договором «Захист на кожен день» на загальну суму 11359,43 грн).
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками місцевого суду погодитись не може з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до статей 1048, 1056-1 цього Кодексу.
У ст. 527 ЦК України визначено, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із сутті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 526, 527, 530, 532, 532 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.
Випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 за період з 07 серпня 2018 року по 13 квітня 2023 року підтверджується використання та часткове повернення позичальником кредитних коштів, а саме: знаття готівки в банкоматах, перекази з картки на картку, безготівкові розрахунки (а.с. 32 - 41). Цій обставині суд першої інстанції не надав належної оцінки, дійшовши до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Зокрема суд, дійшовши висновку про неузгоджену між сторонами процентну ставку, комісію, тобто дійшовши фактичного висновку про безпроцентний кредит, своїх розрахунків про фактично використані та повернуті кредитні кошти не навів, як і не взяв до уваги наведений представником відповідачки розрахунок заборгованості та фактичне визнання боргу на суму 19483 грн.
Випискою по особовому рахунку підтверджується, що банком здійснено списання коштів, не обумовлене з позичальником на загальну суму 11359,43 грн (страховий платіж, списання процентів за користування кредитним лімітом). Оскільки всього позичальник повернув банку 168126,45 грн, а використав 148643,45 грн (без урахування 11359,43 грн), тому банк має право на стягнення різниці у розмірі 19483 грн.
За вказаних вище обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про доведення позивачем суми боргу за кредитним договором від 07 серпня 2018 року, яка на день смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 становила 19483 грн та яку фактично визнав представник відповідачки у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 207-210).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.
Оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання кредитних коштів, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань, а сам обов'язок по поверненню кредитних коштів не є нерозривно пов'язаним з особою померлого боржника, тому спадкоємці боржника, мають обов'язок повернути борг одноразовим платежем відповідно до їх частки успадкованого майна та у межах вартості спадкового майна.
При цьому банк не пропустив 6-місячний присічний строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, оскільки до нотаріальної контори з претензією звернувся 23 січня 2022 року, до спадкоємців боржника з вимогою повернути борг звернувся 21 лютого 2022 року, а спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)). Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109))».
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ст. 1281 ЦК України).
Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року в справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18)).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 відмовилась від спадщини після померлого чоловіка на користь своїх синів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у рівних частках, тому заявлені до неї позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За життя ОСОБА_4 належали земельні ділянки, площею 0,2731 га та 0,0954 га, а також житловий будинок, загальною площею 61,5 кв.м, з надвірними спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 т. 1 (а.с. 179-180).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день апеляційного перегляду судового рішення є повнолітнім спадкоємцем та власником 1/2 частки всього майна ОСОБА_4 , ураховуючи частку, від якої відмовилась ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день апеляційного перегляду судового рішення не досяг повноліття, проте є власником 1/2 частки всього майна ОСОБА_4 , ураховуючи частку, від якої відмовилась ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 9741,50 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року, яка не перевищує вартості 1/2 частки успадкованого ним нерухомого майна.
З ОСОБА_3 , законним представником якого до досягнення повноліття є його мати ОСОБА_1 , на користь позивача також підлягає стягненню 9741,50 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року, яка не перевищує вартості 1/2 частки успадкованого ним нерухомого майна. Мати свого неповнолітнього сина є його законним представником та захищає не тільки права та інтереси свого сина, а й несе відповідальність за зобов'язаннями, у тому числі після померлого чоловіка. Вона хоча і не успадковувала майна після смерті чоловіка, однак спадкоємцем є її син, до повноліття якого вона, як законний представник, буде розпоряджатися майном в інтересах дитини.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.
Оскільки позов задовольняється частково (на 60%), тому позивачу за рахунок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у дольовому порядку підлягає компенсації по 805,20 грн ((60% від 2684 грн) : 2) судового збору за подання позовної заяви та по 1090,08 грн ((60% від 3633,80 грн) : 2) судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Панченко Анни Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 06 березня 2025 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року в розмірі 9741 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), законним представником якого є ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року в розмірі 9741 грн 50 коп.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) 805 грн 20 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1090 грн 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), законним представником якого є ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) 805 грн 20 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1090 грн 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Я. Л. Петен
О. М. Черних