Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1765/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 755/3244/24
16 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Яценко Тетяни Юріївни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначало, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 199 від 05.10.2005 року, та авізо № 293 від 27.04.2006 року житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування.
Згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта від 17.10.2006 року підземний паркінг під житловим будинком АДРЕСА_1 прийнятий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію.
ТОВ «Новобудова» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків, в тому числі, вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги.
ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі акту прийому-передачі машиномісця інвестору від 22.02.2006 року.
16.10.2006 року між позивачем-ТОВ «Новобудова» та відповідачем- ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу), згідно п. 2.1.5 якого останній зобов?язався «щомісячно у термін до 20-го числа сплачувати кошти на утримання машиномісця відповідно до затвердженого розрахунку витрат по утриманню підземної автостоянки (паркінгу)».
Однак, відповідач не здійснював системну оплату за надані позивачем послуги, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість, сума якої за період з 01.01.2021року по 01.08.2022 року становить 6 652 (шість тисяч шістсот п?ятдесят дві) гривні 99 коп.
Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті відповідач, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи вищевикладене, просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за спожиту послугу по утриманню підземного паркінгу (м/м 78 в підземному паркінгу по АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2021 року по 01.08.2022 року в розмірі 6 964 (шість тисяч дев?ятсот шістдесят чотири) гривні 00 коп., з яких: ??6 652 (шість тисяч шістсот п?ятдесят дві) гривні 99 коп. основний борг за період з 01.01.2021 року по 01.08.2022 року; ??70 (сімдесят) гривень 01 коп. 3 % річних від простроченої суми за період з 01.01.2021року по 01.02.2022 року; 241 (двісті сорок одна) гривня 00 коп. індекс інфляції від простроченої суми за період з 01.01.2021року по 01.02.2022 року.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» просило суд компенсувати йому витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. за рахунок держави.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 14 липня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Яценко Тетяна Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій просила суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ТОВ «Новобудова» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 199 від 05.10.2005 року, авізо №293 від 27.04.2006 року, та згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта від 17.10.2006 року, підземний паркінг під житловим будинком АДРЕСА_1 прийнятий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію, саме ТОВ «Новобудова» надаються послуги по утриманню підземного паркінгу в межах затверджених кошторисів на його утримання. Відповідач - ОСОБА_1 є співвласником паркінгу.
Машиномісце №78, яке належить відповідачу, не є відокремленим, а знаходиться у паркінгу на 100 машиномісць, який має місця загального користування та на утримання якого (охорона, прибирання, водопостачання, електропостачання) позивачем ТОВ «Новобудова» сплачуються кошти суб?єктам господарювання, які ці послуги надають.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що 16 жовтня 2006 року між позивачем - ТОВ «Новобудова» та відповідачем - ОСОБА_1 , як власником машиномісця № НОМЕР_1 у паркінгу, було укладено договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу) та погоджено розрахунок вартості послуг згідно з додатком №1 до договору (розрахунок витрат на утримання автостоянки по б-ру Верховної Ради 14-б, на 100 машиномісць (при умові наявності одного посту охорони), згідно якого вартість послуг щодо 1 машиномісця з ПДВ на момент укладення договору становила 180,67 грн. на місяць.
Зазначає, що згідно з предметом договору ТОВ «Новобудова», як виконавець послуги, зобов?язалося надавати платні послуги по санітарному і технічному обслуговуванню машиномісця та інженерного обладнання паркінгу, комунальних послуг, а також послуг по охороні паркінгу, а відповідач, як власник машиномісця № 78 у паркінгу зобов?язався сплатити вартість утримання машиномісця та інженерного обладнання паркінгу, за охорону паркінгу, а також вартість комунальних послуг згідно показників приладів обліку.
Отже, на думку апелянта, відповідач знав та повинен був (проявивши розумну обачність) знати, що розмір складових у витратах по утриманню та обслуговуванню паркінгу з моменту укладення договору між сторонами у 2006 році, тобто протягом 19 років, неодноразово змінювався в силу об?єктивних причин (підняття тарифу на електроенергію, зростання вартості закупівельних матеріалів, підняття тарифів спеціалізованих підприємств, збільшення мінімальної заробітної плати, тощо).
Зазначає, що витрати з утримання паркінгу протягом спірного періоду ТОВ «Новобудова» розраховувалися, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період, з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість, шляхом ділення на загальну кількість машиномісць у паркінгу, що становить100 машиномісць. Згідно складових (тарифу) вартості послуги по утриманню паркінгу, тариф на 1 машиномісце (з ПДВ) (з *приміткою, що вартість комунальних послуг в рахунках на оплату буде визначатися щомісячно згідно фактичних показників приладів обліку за відповідний період) з 01.01.2021року становить 547 грн. 68 коп. в місяць, а з 01.01.2022 року - 568 грн. 60 коп.
Вказує на те, що про зміну вартості утримання машиномісця ТОВ «Новобудова» щоразу інформувало власників машиномісць шляхом розміщення відповідних оголошень у приміщенні паркінгу та на своєму офіційному веб-сайті.
За весь час існування договірних відносин між ТОВ «Новобудова» та відповідачем, у зв?язку із зміною вартості послуг по утриманню підземного паркінгу з 01 січня кожного наступного року, відповідно до ст. 641 ЦК України, ТОВ «Новобудова» рахунком за січень здійснювало оферту нової вартості послуг, та відповідна оплата відповідачем рахунку за послугу була прийняттям ним пропозиції (акцепту) нової ціни договору (ч.2 ст.642 ЦК України).
Проте, з січня 2021 року відповідач припинив сплачувати у повному обсязі надані позивачем послуги по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу), що призводить до постійного накопичення заборгованості та не дає можливості позивачу виконувати свої зобов?язання та покращувати якість послуг.
Вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність підписаних між позивачем та відповідачем додаткових угод щодо збільшення розміру щомісячних платежів (тарифу) не свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову оскільки, незважаючи на відсутність додаткових угод до договору, між сторонами у справі фактично склалися саме такі зобов?язальні відносини, адже позивач надає відповідачу послуги з утримання і обслуговування паркінгу, в якому розміщені машиномісця, які не можуть бути відокремлені, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов?язаний їх оплачувати. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі N 761/48615/18.
Вказує на те, що надання послуг з утримання паркінгу, в тому числі і по машиномісцю №78 ТОВ «Новобудова» продовжується у тому ж об?ємі, а тому відсутність додаткових угод до договору, якими б погоджувалася вартість надання послуг з відповідачем, як власником машиномісця № НОМЕР_1 , не є підставою для звільнення його від зобов?язань нести витрати по обслуговуванню паркінгу. При цьому, факт підписання чи не підписання відповідачем відповідного договору не спростовує наявності між сторонами договірних відносин та не звільняє відповідача від обов?язку щодо оплати відповідних послуг. Послуги з утримання та обслуговування паркінгу надаються обслуговуючою організацією в цілому, а не власникам окремих машиномісць, на однакових умовах, які є обов?язковими для всіх співвласників.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, щона підставі рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 199 від 05.10.2005 року та авізо № 293 від 27.04.2006 року житловий багатоквартирний будинок за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 14-Б переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування ( а.с. 9-10).
На підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17.10.2006 року, підземний паркінг під житловим будинком АДРЕСА_1 прийнятий ТОВ «Новобудова». в експлуатацію. ( а.с. 12-13).
ТОВ «Новобудова», як балансоутримувач житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом, здійснює надання послуги з утримання підземного паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі машиномісця інвестору від 22 лютого 2006 року (а.с. 14).
16.10.2006 року між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 , як власником машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати платні послуги по санітарному і технічному обслуговуванню машиномісця та інженерного обладнання паркінгу, надання комунальних послуг, а також послуг по охороні паркінгу, а власник машиномісця зобов'язався сплатити вартість утримання машиномісця та інженерного обладнання паркінгу, за охорону паркінгу, а також вартість комунальних послуг згідно показників приладів обліку.
Відповідно до положень п.3.1. вказаного договору власник вносить щомісячно плату за надання послуг по даному договору відповідно додатку №1 не пізніше 20 числа поточного місяця на р/р виконавця. Вартість комунальних послуг в розрахункових книжках буде визначена згідно показників приладів обліку за відповідний період.
Відповідно до положень п.3.2. договору за погодженням сторін до даного договору можуть бути внесені доповнення, додатки в разі зміни мінімальної заробітної плати, цін і тарифів на експлуатаційні та комунальні послуги, підтвердженими нормативними документами з дня їх змін.
Також, позивачем було надано додаток №1 до укладеного між сторонами договору, який підписано відповідачем- ОСОБА_1 , а саме, розрахунок витрат на утримання автостоянки по бульвару Верховної Ради 14-Б, на 100 машиномісць (при умові наявності одного посту охорони), згідно якого вартість послуги з утримання паркінгу, що підлягає сплаті власниками 1 машиномісця з ПДВ становить 180,67 грн на місяць.( а.с. 16).
Згідно розрахунку вартості послуг по утриманню паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , які введені в дію з 01 січня 2021 року, вартість послуг по утриманню паркінгу, що підлягає оплаті власниками машиномісць з ПДВ - 547,68 грн, а також з 01 січня 2022 року вартість послуг по утриманню паркінгу, що підлягає оплаті власниками машиномісць з ПДВ - 568,60 грн.( а.с. 17-18).
Згідно наданого розрахунку заборгованості за послуги з утримання паркінгу за період з 01 січня 2021 року по 01 серпня 2022 року відповідач - ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 6 652,99 грн ( а.с. 32).
Згідно розрахунку 3 % річних заборгованість ОСОБА_1 становить 70, 01 грн, інфляційні втрати- 241 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на відсутність погодження збільшення розміру вартості послуг між позивачем та відповідачем, а тому заборгованість ОСОБА_2 з урахуванням вартості послуг вказаної у договорі- 180,67 грн за період з 01 січня 2021 року по 01 серпня 2022 року становить 3 432,73 грн. Відповідно розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, відповідач за вищевказаний період здійснив оплату на загальну суму в 4 329,73 грн. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 січня 2021 року по 01 серпня 2022 року погашена.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується у повній мірі, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі машиномісця інвестору від 22 лютого 2006 року (а.с. 14).
ТОВ «Новобудова», як балансоутримувач житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом, здійснює надання послуги з утримання підземного паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
16.10.2006 року між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 , як власником машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу).
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України), та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно умов підписаного між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 16 жовтня 2006 року договору про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу), сторони дійшли згоди щодо порядку оплати за надані послуги, а також вартості вказаних послуг.
Згідно додатку №1 до укладеного між сторонами договору, який підписано відповідачем- ОСОБА_1 по справі, розрахунок витрат на утримання автостоянки по бульвару Верховної Ради 14-б, на 100 машиномісць (при умові наявності одного посту охорони), вартість послуг з утримання 1 машиномісця з ПДВ становить 180,67 грн на місяць.( а.с. 16).
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості з оплати вартості наданих послуг по утриманню паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 6652,99 грн.за період з 01.01.2021 року по 01.08.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» зазначало, що з 01 січня 2021 року вартість послуг по утриманню паркінгу, що підлягає оплаті власниками машино-місць з ПДВ визначена у розмірі 547,68 грн, а з 01 січня 2022 року вартість вказаних послуг з ПДВ - 568,60 грн ( а.с. 17-18). Згідно наданого розрахунку заборгованості за послуги з утримання паркінгу за період з 01 січня 2021 року по 01 серпня 2022 року відповідач - ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 6 652,99 грн(а.с. 32).
При цьому, згідно положень п.3.1. підписаного сторонами договорупро надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу) власник вносить щомісячно плату за надання послуг по даному договору відповідно додатку №1 не пізніше 20 числа поточного місяця на р/р виконавця. Вартість комунальних послуг в розрахункових книжках буде визначена згідно показників приладів обліку за відповідний період.
Відповідно до положень п.3.2. вказаного договору, за погодженням сторін до даного договору можуть бути внесені доповнення, додатки в разі зміни мінімальної заробітної плати, цін і тарифів на експлуатаційні та комунальні послуги, підтвердженими нормативними документами з дня їх змін.
Аналіз положень укладеного між сторонами договору свідчить про те, що доповнення чи зміни до вказаного договору можуть бути внесені в разі зміни мінімальної заробітної плати, цін і тарифів на експлуатаційні та комунальні послуги, за погодженням сторін договору.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим доказам з урахуванням вимог матеріального права та умов укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем ТОВ «Новобудова» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами додаткових угод про внесення змін до укладеного договору про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу), зокрема, щодо вартості наданих послуг.
Надані позивачем розрахунки вартості послуг по утриманню паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , які вводяться в дію з 01.01.2021 року та з та 01.01.2022 року, не містять підпису відповідача - ОСОБА_1 , отже вказана вартість послуг не погоджена обома сторонами договору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при відсутність погодження збільшення розміру вартості послуг між позивачем та відповідачем, заборгованість ( з урахуванням вартості послуг в 180,67 грн) за період з 01.01.2021 року по 01.08.2022 року становить 3 432,73 грн., при цьому , за вказаний період відповідач здійснив оплату на загальну суму в 4 329,73 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2021 року по 01.08.2022 року погашена, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати вказаних послуг задоволенню не підлягають. З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки сума заборгованості, яка підлягала стягненню за основним зобов'язанням, була сплачена відповідачем до подачі позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Новобудова» щоразу інформувало власників машиномісць щодо зміни вартості їх утримання шляхом розміщення відповідних оголошень у приміщені паркінгу та на офіційному веб-сайті, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як вони не грунтуються на вимогах п. 3.2. укладеного між сторонами договору про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу) від 16 жовтня 2006 року, який визначає, що зміни, доповнення до даного договору можуть бути внесені за погодженнням сторін. Таких доказів матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те що, незважаючи на відсутність укладених між сторонами додаткових угод до договору, між ними фактично склалися саме такі зобов?язальні відносини, адже позивач надає відповідачу послуги з утримання і обслуговування паркінгу, в якому розміщені машиномісця, які не можуть бути відокремлені, послуги фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов?язаний їх оплачувати, подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі N 761/48615/18, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі № 761/48615/18 встановлено інші фактичні обставини справи, у вказаній справі був відсутній договір про надання послуг. При цьому, у справі, яка переглядається, наявний підписаний сторонами договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу) від 16 жовтня 2006 року, де у пункті 3.2. чітко визначено порядок внесення доповнень, додатків у разі зміни мінімальної заробітної плати, цін і тарифів на експлуатаційні та комунальні послуги, що здійснюється лише за погодженням сторін.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в позові.
Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Яценко Тетяни Юріївнислід залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Яценко Тетяни Юріївнизалишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: