1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 березня 2026 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Юрівка, Снігурівського р-н, Миколаївської обл., громадянина України, офіційно працевлаштованого на посаді заступника начальника Об'єдання ветеринарної медицини в м. Києві, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17 квітня 2026 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 8 320 000 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати щодо ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (наприклад особисте зобов'язання або заставу в розумних межах), або відмовити в обранні запобіжного заходу.
Щодо строку на апеляційне оскарження, зазначає, що ухвала постановлена 17.02.2026 року, останній день строку на апеляційне оскарження припадає на вихідний день, відтак, апелянт вважає, що останнім днем подачі апеляційної скарги вважається наступний за ним робочий день, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущено.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що повідомлення про підозру обґрунтовується недопустимими доказами, оскільки слідчим суддею встановлено, що доводи сторони захисту про проведення обшуку з порушенням вимог кримінального процесуального закону знайшли своє підтвердження.
Разом із тим, зазначає, що показання підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без здійснення відео фіксації є неналежними доказами та не можуть бути взяті до уваги, а також є недостатніми для переконання об'єктивного спостерігача у причетності ОСОБА_6 до інкримінованих подій.
На переконання апелянта, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з огляду на наявність позитивних характеризуючих даних про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання у м. Києві, міцні соціальні та професійні зв'язки, сім'ю, двох дітей, а також з огляду на процесуальну поведінку підозрюваного, зокрема на те, що ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій на ухилення від слідства, не зважаючи на наявність хвороби та лікарняного з'явився у суд на розгляд клопотання .
Зазначає, що слідчим суддею при визначенні розміру застави не враховано майновий стан підозрюваного, не обґрунтовано виключність випадку для виходу за межі розміру застави, визначеного ч. 5 ст. 182 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 листопада 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12025100050002743, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
11 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
11 лютого 2026 року слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до Оболонського районного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 днів із визначенням розміру застави 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,що становить 9 984 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Оболонськогорайонного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року задоволено клопотання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 17 квітня 2026 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, вислухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Зокрема, дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Поняття «обґрунтована підозра», згідно приведеного висновку в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Посилання захисника на позитивні дані, що характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою матеріали судового провадження не містять.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при визначенні йому застави у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Однак, колегія суддів встановила відсутність в ухвалі слідчого судді достатнього обґрунтування необхідності визначення застави саме в розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 грн., а тому приходить до висновку про доцільність визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн., як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даний час буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що слідчий суддя, обґрунтовано застосував відносно ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак визначив строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу до 17 квітня 2026 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, зважаючи на те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру 11 лютого 2026 року (а.с. 7-27, т. 3).
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 квітня 2026 року, з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України, у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень та з покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановитинову ухвалу, якою клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 11 квітня 2026 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 гривень.
Заставу може бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;
не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку непідлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 756/2057/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/2772/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України