Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/2467/2026
м. Київ Справа № 757/8745/24-ц
26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівнина рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Новака Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 11.02.2023 року, о 21 год. 50 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW A3», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, рухаючись по вул. Кільцева дорога, 18 м. Києві, перехрестя вул. Трублаїні, був не уважним, не врахував дорожньої обстановки та не слідкував за її зміною, не обрав безпечної швидкості та здійснив наїзд на 15 м колесовідбивної стрічки, 15 стовпчиків і здійснив зіткнення із транспортним засобом «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобіль«Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на день подання позову належить йому, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06 листопада 2023 року, укладеного між ним та ПП «ВІК СОЛЮШЕН».
Внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
11.02.2023року, о 22 год. 46 хв., було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 374191, в якому було повідомлено ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене. Після розгляду матеріалів, які надійшли з УПП в м. Києві до Святошинського районного суду м. Києва, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року у справі № 759/4544/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень.
Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У зв'язку із чим, потерпілим від ДТП, зокрема, колишнім власником транспортного засобу - ПП «ВІК СОЛЮШЕН», 20.02.2023 року було подане повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду Генеральному директору ТДВ СК «Альфа-гарант» ОСОБА_3 . Вказане повідомлення було прийняте ТДВ СК «Альфа-гарант» із присвоєнням номера страхової справи № ЦВ/23/2023. Потерпілим внаслідок ДТП (станом на дату його вчинення) було ПП «ВІК СОЛЮШЕН», яке на той час було власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №VIKS-239584 від 06.11.2023 року відбулося правонаступництво від ПП «ВІК СОЛЮШЕН», як колишнього власника ушкодженого внаслідок ДТП автомобіля, до ОСОБА_1 - нового власника пошкодженого автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 .
Крім того, 06.11.2023 року між ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення прав вимоги, яким підтверджується набуття ОСОБА_1 права стягувача за наслідками вчиненої 11.02.2023 року ОСОБА_4 ДТП.
Посилаючись на те, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу автомобіля та набуття ОСОБА_1 права власності на нього, страхове відшкодування на користь потерпілої сторони виплачене не було, а пошкоджений автомобіль не було відремонтовано, позивач ОСОБА_1 вважав, що до нього в порядку сингулярного правонаступництва перейшли усі права потерпілої сторони, тому просив суд стягнути на його користь з відповідача страхове відшкодування у розмірі 312 501,66 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, а також судові витрати, що складають: 3175,02 грн - судового збору та 3000,00 грн на проведення експертизи.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди, відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Числовська Ірена Вітольдівнаподалаапеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди,заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди, задовольнити.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у позивача відсутнє будь-яке не визнане або оспорюване право та охоронюваний законом інтерес.
З таким висновком суду першої інстанції сторона позивача не погоджується, оскільки судом першої інстанції не враховано, що потерпілим внаслідок ДТП (станом на дату його вчинення) було ПП «ВІК СОЛЮШЕН», яке на той час було власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Renault Megane, д.р.н. НОМЕР_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №VIKS- 239584 від 06 листопада 2023 року відбулося правонаступництво від ПП «ВІК СОЛЮШЕН», як колишнього власника ушкодженого внаслідок ДТП автомобіля, до ОСОБА_1 - нового власника пошкодженого автомобіля Renault Megane, д.р.н. НОМЕР_2 .
Отже, ОСОБА_1 є законним правонаступником ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та має повне право на звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування за пошкодження автомобіля. Відмова суду визнати правонаступництво позивача суперечить нормам цивільного законодавства, а висновок про відсутність правових підстав для звернення до суду є необґрунтованим та порушує принцип захисту майнових прав правонаступника.
Вказує, що станом на дату укладення вказаного вище договору купівлі-продажу автомобіля та набуття ОСОБА_1 права власності на нього, страхове відшкодування на користь потерпілої сторони виплачене не було, а пошкоджений автомобіль не було відремонтовано.
Факт звернення ПП «ВІК СОЛЮШЕН», як власнипка на той час застрахованого транспортного засобу, до ТДВ СК «Альфа-гарант» підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
27 лютого 2023 року представник страховика здійснив огляд пошкодженого автомобіля Renault Megane, склав акт огляду та зафіксував стан транспортного засобу. Це є безумовним доказом того, що страховик отримав повідомлення і почав його обробку, що спростовує твердження суду про відсутність звернення.
Подальша взаємодія страховика з ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та його правонаступником ОСОБА_1 свідчить про те, що страховик прийняв звернення до розгляду, але затягнув процесвідшкодування шкоди із формальних підстав. Так, листами від 13 листопада 2023 року та 16 січня 2024 року страховик вимагав подання додаткових документів, зокрема,анкети-опитувальника та схематичного зображення структури власності товариства, що не передбачено законом.
Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність звернення ПП «ВІК СОЛЮШЕН» до Страхової компанії є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, нормам закону.
При цьому, висновок суду першої інстанції про передчасність подання позову ОСОБА_1 є помилковим та таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позов подано після набуття ОСОБА_1 усіх прав потерпілої сторони та надання ним усіх необхідних документів, а затягування процесу виплати страхового відшкодування стало наслідком дій страховика.
Щодо висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення моральної шкоди сторона позивача зазначає, що судом не було враховано, що саме протиправна бездіяльність страховика, зокрема, затягування розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, вимагання документів, не передбачених законом, невиконання обов'язку щодо своєчасної виплати компенсації - у своїй сукупності стали прямою причиною моральних страждань позивача. ОСОБА_1 протягом тривалого часу був змушений добиватися реалізації свого законного права, що призвело до значних душевних хвилювань, негативних емоційних переживань та додаткового психологічного навантаження.
Суд першої інстанції не врахував положення ст. 23 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою іншої особи. Моральна шкода може проявлятися не лише у приниженні честі та гідності, а й у втраті нормальних життєвих зв'язків, унеможливленні повноцінного користування своїм майном та в переживаннях, спричинених тривалим невиконанням зобов'язань іншою стороною.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року визначено склад колегії суддів: ОСОБА_5 - головуючий суддя, судді: Голуб С.А., Таргоній Д.О. для розгляду справи № 757/8745/24-ц.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівнина рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у справі № 757/8745/24-ц.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2025 року звільнено ОСОБА_5 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 757/8745/24-ц.
Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 01 грудня2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.для розгляду справи 757/8745/24-ц.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Числовська Ірена Вітольдівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія» Альфа-Гарант» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлений у встановлеому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд спроави у відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.02.2023 року, об 21 год 50 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW A3» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, рухаючись по вул. Кільцева дорога, 18 в м. Києві, перехрестя вул. Трублаїні, був не уважним, не врахував дорожньої обстановки та не слідкував за її зміною, не обрав безпечної швидкості та здійснив наїзд на 15 м колесовідбивної стрічки, 15 стовпчиків і здійснив зіткнення із транспортним засобом «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортний засіб «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2023 року по справі № 759/4544/23 ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду по справі № 759/4544/23 постанову Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2023 залишено без змін.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
20.02.2023 року ОСОБА_7 в інтересах ПП «ВІК СОЛЮШЕН» (власник пошкодженого автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 ) звернувся до ТДВ СК «Альфа-гарант» з повідомленням про ДТП.
На виконання вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 27.02.2023 року представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт огляду транспортного засобу, який було підписано без зауважень.
У зв'язку з тим, що представником ПП «ВІК СОЛЮШЕН» - ОСОБА_7 разом з повідомленням про ДТП не було надано засвідчені належним чином копії документів відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач листом від 15.08.2023 вих. 12/3627 просив ПП «ВІК СОЛЮШЕН» надати до ТДВ СК «Альфа-Гарант» заповнений бланк Заяви ЦВ на страхове відшкодування та вказані в листі документи завірені належним чином, а саме - «мокрою» печаткою підприємства, задля виплати страхового відшкодування. А також зазначив, що виплата буде заблокована до моменту отримання необхідних документів.
06.11.2023 року між ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №VIKS-239584/2023 відповідно до якого ПП «ВІК СОЛЮШЕН» (продавець) продав транспортний засіб «Renault Megane», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , а ОСОБА_7 (покумець) придбав вказаний автомобіль за 171 800 грн.
06.11.2023 року між ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та ОСОБА_7 було укладено договір про відступлення прав вимоги, на підставі якого ОСОБА_7 набув прав кредитора до ТДВ СК «Альфа-Гарант» у праві стягнення страхового відшкодування, належного до виплати страховою компанією внаслідок ДТП, яка сталася 11.02.2023 року за участю винуватця ДТП ОСОБА_6 за наслідком якого було пошкоджено раніше належний ПП «ВІК СОЛЮШЕН» транспортний засіб «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 . Права кредитора за вказаним страховим випадком переходять до нового кредитора у повному обсязі, з усіма правами, що надані потерпілій особі внаслідок ДТП положеннями ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
10.11.2023 року ТДВ СК «Альфа-гарант» отримав заяву щодо необхідності виплати страхового відшкодування вих. № 09-11/01, подану адвокатом Числовською І.В., відповідно до якої остання повідомила про те, що згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №VIKS-239584 від 06.11.2023 року новим власником транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 , а тому на його користь підлягає виплата страхового відшкодування.
Листом від 11.12.2023 року, вих. 12/5869, ТДВ СК «Альфа-гарант» повідомило представника позивача про необхідність надання належним чином оформлених копій документів для подальшого прийняття рішення страховиком.
26.12.2023 року позивачем було подано відповідачу заяву щодо необхідності виплати страхового відшкодування за раніше поданою заявою, яка була отримана ТДВ СК «Альфа-гарант» 03.01.2024 року, вих. № 12/206.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано належних доказів відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування відповідно до поданої 26.12.2023 року заяви, а тому суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє будь-яке не визнане або оспорюване право та охоронюваний законом інтерес. Таким чином, позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, але не виключно на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що в день підписання договору про відступнення права вимоги, а саме, 06.11.2023 року ОСОБА_7 набув усіх прав первісного кредитора ПП «ВІК СОЛЮШЕН» на умовах, що існували на момент переходу цих прав, оскільки іншого не встановлено умовами даного договору.
Відтак, 06.11.2023 року ОСОБА_7 набув права вимоги до ТДВ СК «Альфа-гарант» стосовно виконання зобов'язань за полісом № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідачем не заперечується той факт, що новий кредитор ОСОБА_7 10.11.2023 року повідомив ТДВ СК «Альфа-гарант» про заміну кредитора у зобов'язанні за полісом № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, оскільки умовами договору про відступнення права вимоги від 06.11.2023 року не встановлено іншого, то для ОСОБА_7 , як правонаступника ПП «ВІК СОЛЮШЕН», усі дії вчинені ПП «ВІК СОЛЮШЕН» до укладення договору, є обов'язковими тією мірою, якою вони були обов'язковими для ПП «ВІК СОЛЮШЕН», яку ОСОБА_7 , як правонаступник, замінив.
За таких обставин, відлік строку на виплату ТДВ СК «Альфа-гарант» страхового відшкодування для ОСОБА_7 , як правонаступника ПП «ВІК СОЛЮШЕН», починається з дня первинного звернення ПП «ВІК СОЛЮШЕН» до ТДВ СК «Альфа-гарант» з повідомленням про ДТП, а саме, з 20.02.2023 року.
Відтак, передчасним є висновки суду першої інстанції про те, що відлік строку на виплату страхового відшкодування починається з 26.12.2023 року, з дня подання ОСОБА_7 заяви щодо необхідності виплати страхового відшкодування за раніше поданою заявою.
Станом на день рзгляду справи, ТДВ СК «Альфа-гарант» не надано суду належних та допустимих доказів виплати або ПП «ВІК СОЛЮШЕН» та/або ОСОБА_7 страхового відшкоування за полісом № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників, про що зазначено у ст. 3 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Норми ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана, серед іншого, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Постановою Правління Національного банку України №109 від 30.05.2022 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час ДТП) затвердижено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою і за шкоду, заподіяну майну потерпілих, розмір відкодування становив 160 000 гривень на одного потерпілого.
Отже, виплата в розмірі 160 000 грн є максимально можливою виплатою станом на дату дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «BMW A3» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-гарант» згідно полісу № 212494357 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Франшиза за Полісом становить 2600 грн.
Вказаний факт відповідачем не заперечується і не спростовується жодними належними та допустимими доказами в розумінні чинного ЦПК України.
Отже, ТДВ СК «Альфа-гарант», взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «BMW A3» д.н.з. НОМЕР_1 .
В силу чинного законодавства, страховик компенсує лише матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа. Розмір матеріального збитку - це вартість відновлювального ремонту із застосуванням зносу автомобіля, а відновлювальний ремонт - без нього. Фізичний знос фактично полягає у зменшенні вартості деталі у зв'язку з її експлуатацією і обов'язок щодо його відшкодування покладається сам на винну особу. Такі висновки наведені, зокрема у постанові Верховного Суду № 522/15636/16-ц від 11.12.2019.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2012 від 09.01.2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіциєнту фізичного зносу становить 205 317,64 грн, а розмір витрат на проведення відновлювального ремонту становить 312501,66 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновку вказаного Звіту відповідачем не надано.
Зважаючи на положення постанови Правління Національного банку України №109 від 30.05.2022 року, належною до сплати позивачу сумою страхового відшкодування є 157 400 грн (160 000 грн максимально можливий розмір виплати станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 2600 грн франшизи), і саме тому позовні вимоги позивача до ТДВ СК «Альфа-гарант» підлягають частковому задоволення в сумі 157 400,00 грн.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:
(1) договір особи, яка завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;
(2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, яка виразилась в душевних стражданнях з причини протиправних дій та рішень відповідача.
Повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи даний спір колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували заявлені позивачем факти настання моральних страждань спричинені діями відповідача.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Враховуючи недоведеність позивачем того, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, що заподіяли йому моральну шкоду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000 грн моральної шкоди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівни підлягає задоволенню частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 157 400,00 грн.
Згідно з ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Відповідний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Суд апеляційної інтанції, врахував при ухваленні судового рішення звіт про визначення вартості матеріального збитку № 2012 від 09.01.2024, підготовлений ФОП ОСОБА_8 . Відтак, колегія суддів вважає те, що витрати, здійснені позивачем на оплату послуг ФОП ОСОБА_8 є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані з розглядом справи і підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Судом апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено частково, що в прцентному співвідношенні до заявлених вимог орієнтовно становить 49,57 %.
Враховуючи приписи ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає, що оскільки апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівни задоволено частково, а судові рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані з оцінкою вартості матеріального збітку у загальному розмірі 4949,58 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 512, 514, 517, 979 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 76, 81, 89, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівни задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньої транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» ( 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодуванняу розмірі 157 400,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» ( 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у загальному розмірі 4949,58 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: