17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/7496/22
провадження № 61-2620 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 ,
1. У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила розірвати шлюб, зареєстрований 29 липня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, між нею та відповідачем, та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, та продовжити стягнення в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
2. Рішенням від 17 січня 2023 року Подільський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_2 . Шлюб, зареєстрований 29 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвав. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 02 вересня 2022 року, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення кожною дитиною повноліття. Вирішено питання стягнення судових витрат.
3. Постановою від 27 червня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року ? без змін.
4. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, в якій, із урахуванням заяви про уточнення вимог, просив суд:
- визнати протиправним рішення державного виконавця (начальника відділу) Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Б. Біляєва від 02 жовтня 2024 року щодо відмови у зарахуванні в якості аліментів грошових коштів у загальній сумі 143 510,93 грн, сплачених боржником у період з 02 вересня 2022 року до 04 вересня 2023 року;
- зобов'язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Федоренко врахувати у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 сплачені грошові кошти в якості аліментів, які були перераховані ОСОБА_1 (боржником) на банківські реквізити ОСОБА_2 (стягувача) у розмірі 143 510,93 грн, перераховані у період з 02 вересня 2022 року до 04 вересня 2023 року.
5. Ухвалою від 09 вересня 2025 року Подільський районний суд міста Києва скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов'язав старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Федоренко врахувати в якості аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 143 510,93 грн, які були перераховані у період з 02 вересня 2022 року до 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 на банківські реквізити ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
6. Постановою від 29 січня 2026 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року в частині зобов'язання старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. Федоренко врахувати в якості аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 143 510,93 грн, які були перераховані у період з 02 вересня 2022 року до 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 на банківські реквізити ОСОБА_2 , змінив, зменшив розмір коштів, які необхідно врахувати виконавцю, з 143 510,93 грн до 27 135,18 грн.
7. У березні 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Д. Б., на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення першої інстанції.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
9. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2026 року справу призначено судді?доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Петров Є. В.
11. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
13. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
15. Предметом спору у цій справі є стягнення аліментів, а отже, вона є малозначною у силу вимог закону.
16. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Так заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правильність вирішення правовідносин у цій справі може вплинути на правильність вирішення судами подібних справ в майбутньому.
18. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання заявника на цю обставину, обґрунтоване лише його припущенням про можливість неправильного вирішення судами подібних до цієї справ в майбутньому не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань.
19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Доводи заявника фактично полягають у його незгоді з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
21. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
22. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
23. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
24. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
25. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
26. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
27. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
28. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
29. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
30. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
32. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
33. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
34. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 та 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
А. І. Грушицький
Є. В. Петров