18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/12038/25
провадження № 61-16189св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року, ухвалене в складі судді Козак О. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року,ухвалену в складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області) про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що провадженні ГУ НП в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження № 12022243460000290, в якому він є потерпілим та розслідування якого триває з 06 червня 2022 року, що на дату звернення до суду з цим позовом перевищує два з половиною роки.
Вказував, що незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, службові і посадові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУНП в Хмельницькій області не завершують досудове розслідування, лише імітуючи його здійснення.
Вважав, що внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження порушено його конвенційне право на ефективний засіб юридичного захисту через надмірну тривалість кримінального провадження, чим заподіяно йому моральної шкоди. Так, надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна 15 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та бездіяльності службових осіб Держави Україна, що призвело до порушення його конвенційного права на ефективний засіб юридичного захисту внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290 в порядку частини першої статті 23 та статті 1174 ЦК України, статті 56 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не надав жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження № 12022243460000290, в якому він є потерпілим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що досудове розслідування є в три з половиною рази більшим за імперативну вимогу законодавства (строк досудового розслідування проступків один календарний рік з моменту внесення відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі -ЄРДР)).
Суд порушив його право на належне виконання відповідачем зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Суд зобов'язаний був перевірити наявність у нього суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання.
Суди не надали оцінки наданим доказам.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21 (провадження № 61-16672св21); суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2026 року представник ГУ НП в Хмельницькій області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 червня 2022 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 12022243460000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, згідно з яким 06 червня 2022 року близько 12 год. 37 хв. невстановлена особа, перебуваючи в дворі будинку, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови та рваної рани ділянки голови.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі ГУ НП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн, завданої внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження № 12022243460000290, яке внесено до ЄРДР 06 червня 2022 року (справа № 686/4675/25).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року у справі № 686/4675/25, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУ НП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що згідно з довідкою відділу дізнання у кримінальному провадженні № 12022243460000290, в ході розслідування допитано потерпілого ОСОБА_1 , надано запит до КНП «ХОЦЕМД та МК ХОР», у відповідь на який отримано копію карти виїзду ЕМД від 06 червня 2022 року № 231; надано запит до УПП в Хмельницькій області, на який отримано відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, які були присутні на місці події; оглянуто відеозапис із нагрудних камер працівників УПП; надано запит до УПО в Хмельницькій області, у відповідь на який отримано відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, які були присутні на місці події; оглянуто відеозапис із нагрудних камер працівників УПО; допитано в якості свідка поліцейських УПО ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2024 року у справі № 686/3517/24 встановлено, що 30 червня 2022 року постановою дізнавача СД ВнП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження, кримінальне провадження №12022243460000290 від 06 червня 2022 року закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи прийняте рішення, дізнавач вказав, що діяння не можна кваліфікувати за статтею 125 КК України, оскільки на його думку дане правопорушення відноситься до дрібного хуліганства, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП.
Зазначеною ухвалою скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову дізнавача СД ВнП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 30 червня 2022 року про закриття кримінального провадження №12022243460000290 від 06 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, скасовано.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 686/3517/24 було вирішено клопотання позивача про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні № 12022243460000290, в якому позивач просив встановити у кримінальному провадженні № 12022243460000290 від 06 червня 2022 року строк до 30 квітня 2025 року, який є необхідним і обґрунтованим для здійснення (проведення) всіх слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12022243460000290 і достатній для закінчення досудового розслідування шляхом направлення обвинувального акта до суду. СД ВНП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022243460000290 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. У вказаному кримінальному провадженні про підозру жодній особі не повідомлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення своїх прав у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 обґрунтовував тривалим та неефективним розслідуванням у кримінальному провадженні, в якому він є потерпілим, чим йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 15 000 000,00 грн
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
Аналіз статті 23 ЦК України в сукупності з приписами статті 11 цього Кодексу дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Особливістю в цій справі є те, що особою, відповідальною за заподіяння йому моральної шкоди, відповідач визначив державу (інтереси якої в спірних правовідносинах представляє ГУНП в Хмельницькій області).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також Конституція України в статті 56 проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. пункт 5. 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).
У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17 зазначено, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими, і сама по собі обставина незавершення досудового розслідування не є безумовною підставою для покладення на державу відповідальності з відшкодування моральної шкоди.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, вказано, що позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у справі № 9901/374/21).
У справі, яка переглядається, встановлено, що у лютому 2025 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до Держави Україна в особі ГУ НП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн (справа № 686/4675/25) з тих же підстав, що і у справі, яка переглядається.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року у справі № 686/4675/25, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУ НП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Тобто суди встановили, що станом на лютий 2025 року не підтвердилася обставина протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та заподіяння в зв'язку з цим ОСОБА_1 моральної шкоди.
Такі обставини в силу приписів частини четвертої статті 81 ЦПК України є преюдиційними при вирішенні справи, у зв'язку із чим в цій справі бездіяльність відповідача підлягає оцінці лише за період з лютого до травня 2025 року (моменту пред'явлення цього позову).
Аналогічний підхід при триваючій бездіяльності органу державної влади Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 990/39/23.
Оскільки з моменту пред'явлення ОСОБА_1 позову у справі № 686/4675/25 до звернення до суду з позовом у справі, яка переглядається, пройшов незначний проміжок часу і позивач не довів, що в цей період досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12022243460000290 не здійснювалося шляхом вчинення відповідних слідчих дій, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні цього позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, є необґрунтованими, оскільки висновки у справах, на які посилається заявник, і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк