18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 759/10922/14-ц
провадження № 61-16202св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - акціонерне товариство «Сенс Банк»,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Святошинського районного суду
м. Києва від 06 травня 2025 року у складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2025 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), як правонаступник акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), звернулося до суду із заявою, в якій просило суд видати дублікат виконавчого листа у справі № 759/10922/14-ц на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором, а також поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Заява мотивована тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва
від 14 січня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2022 року було змінено стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа Банк».
АТ «Сенс Банк» зазначало, що після прийняття кредитного портфелю, ними встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» фактично були втрачені виконавчі листи, підтвердженням чого є складений на підприємстві акт про відсутність виконавчих листів.
Окрім того, як вбачається з відповіді Святошинського відділу ДВС у м. Києві виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа
№ 759/10922/14-ц перебувало на виконанні та 20 вересня 2016 року було закінчено виконавче провадження згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ направлено за належністю до Шевченківського районного ВДВС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві. Відповідно до відповіді Шевченківського ВДВС виконавчий документ
№ 759/10922/14-ц не перебуває та не перебував на виконанні.
Ураховуючи викладене, АТ «Сенс Банк» просило суд його заяву задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року, у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що АТ «Сенс Банк» пропустив строк пред'явлення виконавчих листів до виконання і не навів поважних причин пропуску такого строку, а також не долучив до справи належних та безспірних доказів втрати оригіналів виконавчих листів.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував тривалість невиконання судового рішення, що свідчить про відсутність контролю й невжиття своєчасних заходів щодо пошуку виконавчих листів та подання їх до виконання. Так, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - 3 роки, виконавчий лист стягувачу було видано у 2017 році і доказів його пред'явлення до виконавчої служби не подано.
Суди послались навідповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про видачу дубліката виконавчого листа у справі задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 січня 2026 року касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги.
У наданий судом строк АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду із заявою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 січня 2026 року про долучення документів до касаційної скарги, а саме надало до суду докази на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі,витребувано цивільну справу № 759/10922/14-ц із Святошинського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
30 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди допустили неповне з'ясування обставин справи, які мають важливе значення для її розгляду. Судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права уподібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, щодо видачі дублікату виконавчого листа.
Судами не враховано положення підпункту 17.4 пункту 17 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України щодо отримання дублікату виконавчого документу. Не враховано, що виконавчий документ було втрачено не з вини стягувача, який позбавлений можливості виконати рішення суду, тим самим порушені права стягувача.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що виконавчий документ було подано до виконання своєчасно, однак втрачено під час пересилання між органами ДВС. Тобто втрата виконавчого листа відбулась не з вини стягувача.
Вказує, що з відповіді Святошинського відділу ДВС у м. Києві виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 759/10922/14-ц перебувало на виконанні та 20 вересня 2016 року було закінчено виконавче провадження згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ направлено за належністю до Шевченківського районного ВДВС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві. Відповідно до відповіді Шевченківського ВДВС виконавчий документ № 759/10922/14-ц не перебуває та не перебував на виконанні, а тому оригінал виконавчих листів було втрачено при пересилці.
Посилається на те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС свідчить про те, що його було втрачено.
Також вказує, що виконавчі листи були направлені на адресу: м. Київ,
вул. Білоруська, 15, що не є юридичною адресою ПАТ «Укрсоцбанк».
Звертає увагу суду, що у даній справі строк пред'явлення виконавчого листа заявником пропущений не був.
Вказує, що на час звернення АТ «Сенс Банк» до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа строк пред'явлення виконавчого листа до виконання ще не сплив, тому немає підстав вважати, що заява є такою, що подана поза межами строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 06 червня 2024 року у справі № 442/3849/13-ц (провадження № 61-2600св24).
Зазначає, що стягувач не зобов'язаний наводити причини втрати виконавчого документу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити дату його видачі. Відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня
2015 року у справі № 759/10922/14-ц позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за кредитним договором
№ 10-29/8301 від 29 липня 2008 року у розмірі 368 012,84 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 22 січня 2014 року - 2 941 526,63 грн та судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі
3 654 грн (а. с. 60-62).
21 серпня 2015 року на адресу суду надійшла заява ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу копії рішення та виконавчих листів (а. с. 93).
Відповідно до супровідного листа від 27 серпня 2015 року судом на адресу, зазначену в заяві позивача, а саме: м. Київ, вул. Білоруська, 11, каб. 2 направлено копію рішення суду від 14 січня 2015 року та виконавчий лист (а. с. 95).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2022 року було змінено стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа Банк»
(а. с. 123-125).
З відповіді Святошинського відділу ДВС у м. Києві № 38358 від 15 квітня 2025 року вбачається, що виконавче провадження № 48904090 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/287/15 від 27 серпня 2015 року перебувало на виконанні. 02 жовтня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 19 жовтня 2015 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника та 20 вересня 2016 року було закінчено виконавче провадження згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавчий документ направлено за належністю до Шевченківського районного ВДВС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві
(а. с. 142).
Відповідно до відповіді Шевченківського ДВС виконавчий документ
№ 759/10922/14-ц не перебуває та не перебував на виконанні (а. с. 141).
Крім того, до справи долучено акт АТ «Сенс Банк» про те, що виконавчі листи у справі № 759/10922/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за позовом АТ «Укрсоцбанк» у АТ «Сенс Банк» відсутні (а. с. 143).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України
№ 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження
№ 61-20552св18).
У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі
№ 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується».
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц,
від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня
2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що:
«стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону
№ 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання
(пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року
у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).
Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду
від 13 березня 2024 року в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц (провадження № 61-10163св23) зазначено, що:
«згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяці.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника,
а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
На момент винесення державним виконавцем 26 квітня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.
23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року
№ 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.
На час звернення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у лютому 2023 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов'язував неможливість виконання рішення суду закінчився (23 вересня
2021 року), тому зазначена заява про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Судом установлено і про це заявник зазначав в апеляційній скарзі, що втрата виконавчого документа відбулася не з вини банка, стягувача, а втрачено при пересиланні між органами державної виконавчої служби. При цьому стягувач своєчасно пред'явив виконавчий лист до виконання, тобто у строки, встановлені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», виконавче провадження було відкрито, проводилися виконавчі дії, після чого виконавчий лист не було повернуто стягувачу, а переправлено до іншого державного виконавчого органу, а при пересиланні його було втрачено.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
При цьому слід ураховувати дію встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов'язує неможливість виконання рішення суду, він закінчився 23 вересня 2021 року. Тому виконавчий лист міг бути пред'явлений протягом трьох років з дня закінчення строку дії наведеного мораторію.
У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі
№ 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено
пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:
від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012.
З урахуванням наведеного достовірно встановлено, що оригінал виконавчого документа втрачено. Колегія суддів враховує, що на відміну від обставин, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), на яку посилалися суди, у справі, що переглядається, банк звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа в межах строку його пред'явлення до виконання.
У зв'язку з викладеним суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого документа, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання не сплив.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення
у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте
в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування
або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який
не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити; судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву АТ «Сенс Банк» щодо видачі дубліката виконавчого листа задовольнити.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення
або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у цій постанові, судовий збір, сплачений АТ «Сенс Банк» за подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа у розмірі 90,84 грн (а. с. 140), апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн
(а. с. 191) та касаційної скарги у розмірі 3 028,00 грн, підлягає стягненню на його користь з боржника ОСОБА_1 .
Отже, сплачений АТ «Сенс Банк» судовий збір за подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі становить 5 541,24 грн, які слід стягнути на його користь із боржника ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа.
Видати дублікат виконавчого листа у справі № 759/10922/14-ц на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 368 012,84 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 22 січня 2014 року - 2 941 526,63 грн та судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 3 654 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» 5 541,24 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа, апеляційної і касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк