16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 348/2664/24
провадження № 61-10216св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня
2025 року у складі судді Грещука Р. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у складі колегії суддів Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1
(далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Заяву мотивовано тим, що 15 травня 1982 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
04 серпня 2009 року шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_1 у повторному шлюбі не перебуває.
20 січня 2010 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , який 27 липня 2016 року розірвано та згідно з даними з Державного реєстру актів цивільного стану громадян на день своєї загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у шлюбі не перебував.
Також заявниця вказувала, що на початку 2017 року відновила з
ОСОБА_2 сімейні відносини. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 чоловік повернувся проживати до неї у село Волосів Надвірнянського району
Івано-Франківської області. Вони вели спільне господарство, обробляли городину, проводили спільно час у колі сім'ї та друзів, відзначали свята.
У період проходження військової служби ОСОБА_2 обмінювалися листівками, фотографіями. Також чоловік надсилав їй кошти на оплату комунальних послуг і проведення ремонту будинку. Крім того, вони проводили ремонт в житловому будинку за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Братківці, який був набутий ними за час шлюбу. Наведені обставини їхнього спільного проживання можуть підтвердити свідки.
03 листопада та 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до
ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено.
За результатами цих відмов, Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 березня 2023 року, яке Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2023 року залишив без змін,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовив (справа № 300/184/23).
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання її та колишнього чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням
від 22 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 16 липня 2025 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 22 квітня 2025 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що заявниця не довела належними та допустимими доказами факт проживання її та колишнього чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 2017 року до 20 березня 2022 року, тому підстав для задоволення заяви немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження
№ 61-46210св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбузаявниці потрібно для отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця - її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала до Верховного Суду у серпні 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
У серпні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2025 року зупинив провадження у справі № 348/2664/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).
Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2026 року поновив провадження у справі № 348/2664/24, оскільки обставини, за яких необхідно було зупинити провадження у справі, усунуто.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 15 травня 1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно 21 березня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції (далі - ВРАЦС Надвірнянського РУЮ).
За час перебування у шлюбі у них народилось двоє синів: ОСОБА_3
та ОСОБА_4
04 серпня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви від 06 грудня 2022 року після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повторно не одружувалась.
Суди також установили, що 20 січня 2010 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , який 27 липня 2016 року розірвано. Відповідно до даних з Державного реєстру актів цивільного стану громадян на день своєї загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_2 у шлюбі не перебував.
Згідно з копією довідки про безпосередню участь особи в операції об'єднаних сил (далі - ООС), для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях від 08 грудня 2021 року № 1866 ОСОБА_2 у період з 29 травня до 30 липня 2017 року та з 15 серпня 2017 року до 24 квітня 2018 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у військовому званні «старший солдат».
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи в ООС, для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях від 08 грудня 2021 року № 1865 ОСОБА_2 у період з 10 жовтня
2018 року до 03 червня 2019 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у військовому званні «старший солдат».
Згідно з копією довідки про участь особи в ООС, для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях від 22 грудня 2021 року № 1875 ОСОБА_2 у період з 30 квітня 2020 року до 11 вересня
2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у військовому званні «старший солдат».
Відповідно до копії довідки від 07 квітня 2022 року № 187 ОСОБА_2 у період з 07 до 15 березня 2022 року та з 15 до 20 березня 2022 року брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у військовому званні «старший солдат».
ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Бучанського району Київської області військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув. Обставини загибелі та причини смерті ОСОБА_2 викладені в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 травня 2022 року, у витязі з протоколу 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - Регіональна ВЛК) щодо встановлення причинного зв'язку захворювань поранень, контузій травм, каліцтв від 04 серпня 2022 року № 688 та лікарському свідоцтві про смерть від 04 квітня 2022 року № 546. З огляду на зміст вказаних документів, причиною смерті ОСОБА_2 є «Травма голови, тулуба з ушкодженням головного мозку, легень та серця. Осколкові поранення голови та тулуба». «Травма, поранення і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини».
03 листопада та 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до
ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено.
Дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 оскаржила до
Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 березня 2023 року, яке Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою
від 21 серпня 2023 року залишив без змін, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовив (справа № 300/184/23).
При ухваленні судового рішення, адміністративний суд виходив із того, що заявниці необхідно довести: а) факт проживання із загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
У зв'язку зі вказаним, ОСОБА_1 звернулася із заявою в порядку окремого провадження до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
ОСОБА_1 у своїй заяві та поясненнях в судовому засіданні стверджувала, що з січня 2017 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 та просила встановити цей факт. Встановлення даного факту їй потрібно для отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця - її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6
розділу ІV ЦПК України.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18)).
Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти,
які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій
статті 315 ЦПК України.
У пункті 1 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами.
Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).
Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з особою, яка загинула при виконанні обов'язків військової служби.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової вимоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження
№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження
№ 14-283цс18)).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанову Верховного Суду
від 06 березня 2026 року у справі № 215/178/25 (провадження
№ 61-13019св25).
Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі
№ 543/563/22 (провадження № 61-10702св23)).
Нормами СК України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Суди встановили, що апеляційний суд Івано-Франківської області рішенням
від 23 жовтня 2012 року у справі № 2/0911/2/2011 позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ задовольнив частково. Зокрема, визнав за
ОСОБА_2 право власності на незавершене будівництвом будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнав за
ОСОБА_1 право власності на незавершене будівництвом будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 травня 2022 року, ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , коли був призваний 04 березня 2022 року по мобілізації у військову частину НОМЕР_2 . Звідти його ховали, що підтверджується показами свідків в цій справі.
Натомість, заявниця ОСОБА_1 проживала у виділеному їй рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . А сам факт, що ОСОБА_1 вдруге не вийшла заміж, не підтверджує факт проживання однією сім'єю з колишнім чоловіком ОСОБА_2 .
Показання свідків та фотографії, на яких зображений сам ОСОБА_2 , також не підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю.
Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Твердження заявниці, що ОСОБА_2 інколи приходив до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , спілкувався з дітьми та онуками, коли його й могли бачити сусіди, не свідчать про те, що він проживав з колишньою дружиною
ОСОБА_1 однією сім'ю як чоловік та дружина, вів з нею спільне господарство, мав спільний бюджет, спільні витрати, придбавав майно в інтересах сім'ї, що між ними були взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю.
Доводи про те, що ОСОБА_2 надавав їй грошові кошти на оплату комунальних послуг, проведення ремонту у будинках за адресами:
АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у період проходження ним військової служби вони спілкувалися, обмінювалися листівками саме по собі не свідчить про доведеність обставин, викладених у заяві. Будь-яких доказів з цього приводу (надсилання коштів, спільного придбання майна, спілкування, переписки чи листування) заявницею не надано. Також не надано, як було зазначено заявницею, спільних фотокарток з померлим ОСОБА_2 за вказаний період.
Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка не довела факт її проживання з ОСОБА_2 , загиблим військовослужбовцем, однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2017 року до дня смерті останнього -
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявності взаємних прав та обов'язків, які притаманні подружжю.
Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення факту. До повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права. Верховний Суд не має права вдаватися до оцінки обставин справи, їх встановлювати, змінювати саме ту оцінку, яку здійснили суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).
Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених:
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), в якій зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів;
Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), в якій вказано, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, притаманних подружжю взаємних прав і обов'язків, не може означати, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю, -
відхиляються касаційним судом, оскільки у справі, яка переглядається, підставою для відмови у задоволенні позову є недоведеність вимог заяви, тому немає підстав вважати, що висновки, які зроблено судами у справі, що переглядається, суперечать висновкам, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції
(стаття 400 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого
2010 року).
На думку судової колегії, судові рішення що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 22 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк