16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 514/1210/24
провадження № 61-2754ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра ТМ» на постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної Олени Дмитрівни, Фермерське господарство «ВАДІС» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди укладеного з наступним орендарем, скасування його державної реєстрації, визнання відсутнім права нового орендаря,
У липні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» (далі -ТОВ "ІСКРА ТМ") в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА ТМ» Влада Ф. І. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило суд:
- визнати недійсним Договір оренди землі від 01 квітня 2024 року (без номера) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «ВАДІС» (далі - ФГ «ВАДІС»), скасування його державної реєстрації;
- визнати укладеною Додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124782800:01:001:0152) (№ 150 від 01 квітня 2014 року) від 20 березня 2023 року на умовах визначених її змістом;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 квітня 2014 між ТОВ «ІСКРА ТМ» та ОСОБА_1 укладено договір від 01 квітня 2014 року № 150, який зареєстровано 28 серпня 2014 року у Реєстраційній службі Тарутинського районного управління юстиції в Одеській області, про що у Державний реєстр земель внесені записи 28 серпня 2014 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:01:0152, яка перебуває у власності відповідача.
Відповідно до змісту вказаного договору, його укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Крім того, орендар має переважне право перед третіми особами на продовження договору оренди земельної ділянки після спливу строку його дії.
20 березня 2023 року з боку ТОВ «ІСКРА ТМ» до Договору № 150 підготовлено проект додаткової угоди від 20 березня 2023 року № 1.
Згідно Проекту додаткової угоди №1, ТОВ «ІСКРА ТМ» пропонувало ОСОБА_1 внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року № 150, з кадастровим номером 5124782800:01:001:0152, а саме: продовжити строк дії договору та збільшити орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить відповідачу.
Відповідно до п.8 Договору №150, договір укладено на 10 років, строк дії Договору № 150 мав сплити 01 квітня 2024 року.
ОСОБА_1 надано позивачу заяву, згідно з якою, він з 01 квітня 2024 року буде здійснювати самостійно обробку земельної ділянки, що була передана за Договором оренди № 150 ТОВ «ІСКРА ТМ».
01 квітня 2024 року ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з Фермерським господарством «ВАДІС» без повідомлення ТОВ «ІСКРА ТМ», про зміну своїх намірів та забезпечення реалізації переважного права на продовження дії договору оренди земельної ділянки, про що здійснено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіною О. Д. Вказаними діями відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 33 Закону України «Про оренду землі» пунктів 8, 20, 41 та підпункту 8 пункт 30 Договору № 150 та зобов'язань узятих на себе відповідачем, а саме узгодження припинення дії договору (до закінчення дії Договору від 01 квітня 2014 року №150) укладеного 01 квітня 2014 року з ФГ «ВАДІС» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152, що призвело до внесення зміни, Державним реєстратором Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіною О. Д. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо оренди ФГ "ВАДІС" земельної ділянки з кадастровим номером: 5124782800:01:001:0152. Відповідач не мав права укладати наступний договір оренди земельної ділянки в період дії основного договору та навмисно вводив в оману позивача діючи не добросовісно, вказувавши, що має намір обробляти земельну ділянку з відповідного часу самостійно, при цьому передавши право оренди наступному орендарю порушивши переважне право орендаря.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «ІСКРА ТМ» задоволено частково.
Визнано укладеною між ТОВ «Іскра ТМ» в особі виконавчого директора Кіселар Р. М., що діє на підставі Статуту та ОСОБА_1 , додаткову угоду від 20 березня 2023 року № 1 до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року № 150 щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152, за змістом, викладеним у резолютивній частині рішення.
Визнано відсутнім право оренди ФГ «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152.
Рішення суду є підставою для державної реєстрації припинення права оренди ФГ «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 6,5642 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0152.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІСКРА ТМ» 3 028,00 гривень судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 15 липня 2025 року в частині вимог ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА ТМ» Влада Ф, І. до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О. Д., ФГ «ВАДІС» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди землі скасувати, ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА ТМ» Влада Ф. І. до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О. Д., ФГ «ВАДІС» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди землі відмовити.
Стягнуто з ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА ТМ» Влад Ф. І. на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 гривень.
У березні 2026 року ТОВ «ІСКРА ТМ», в інтересах якого діє представник Харченко О. В., через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильні застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у справі є немайнові вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра ТМ» на постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної Олени Дмитрівни, Фермерське господарство «ВАДІС» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди укладеного з наступним орендарем, скасування його державної реєстрації, визнання відсутнім права нового орендаря відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник