17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 761/33974/23
провадження № 61-1100ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2023 року Київська міська рада звернулася до суду позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «Київське міське БТІ»), про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року позов Київської міської ради задоволено.
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису, внесеного до реєстрової книги КП КМР «Київське міське БТІ» за реєстровим № 15/7377, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005 за ОСОБА_2 .
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису, внесеного до реєстрової книги КП КМР «Київське міське БТІ» за реєстровим № 15/7377, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005.
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв. м, та повернути Київській міській раді земельну ділянку під зазначеним об'єктом нерухомого майна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 із приведенням її у придатний для використання стан.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на гараж та зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 9 662,40 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Валька І. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 11 500,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
10 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі або у разі неможливості ухвалити нове рішення, справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
У січні 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку надійшла касаційна скарга Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просив суд поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилається на те, що копію постанови апеляційного суду ним було отримано засобами електронного зв'язку 16 грудня 2025 року, відтак останнім днем подання касаційної скарги є 15 січня 2026 року. На підтвердження зазначеного надає скріншот з системи електронного документообігу «АСКОД».
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надання належних доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення та документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 16 104,00 грн.
У лютому 2026 року від Київської міської ради до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків та продовження процесуального строку на виконання ухвали Верховного Суду від 29 січня 2026 року в частині надання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року визнано неповажними наведені Київською міською радою підстави для поновлення строку; задоволено клопотання Київської міської ради про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги; продовжено Київській міській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги до 20 березня 2026 року.
11 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Київська міська рада подала заяву про усунення недоліків, до якої додала квитанцію про сплату судового збору.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року наведені Київською міською радою підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
11 березня 2026 року Київська міська рада подала заяву про усунення недоліків, до якої додала квитанцію про сплату судового збору. У зазначеній заяві відсутнє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також заявником не наведено інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Отже, заява про усунення недоліків касаційної скарги, подана на виконання ухвали Верховного Суду від 23 лютого 2026 року, не містить доказів наявності об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті заявником.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначив (далі - ЄСПЛ), що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Під час вирішення питання про долю касаційної скарги, яка подана з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України в контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник