16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 464/4865/22
провадження № 61-10248св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калинка», Приватне акціонерне товариство «Київстар»,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, Об'єднання багатоквартирного будинку «Житлово-будівельний кооператив № 186»,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року у складі судді Беспальок О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2025 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калинка», Приватного акціонерного товариства «Київстар», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, Об'єднання багатоквартирного будинку «Житлово-будівельний кооператив № 186», про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсним пункту договору оренди з додатком,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калинка» (далі - ОСББ «Калинка»), Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар»), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Т. Л., Об'єднання багатоквартирного будинку «Житлово-будівельний кооператив № 186» (далі - ОСББ «ЖБК № 186»), у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 2;
- визнати недійсним пункт 2.1 договору оренди від 16 червня 2020 року № 586, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т. Л., разом із додатком № 1 у частині надання дозволу на розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» на даху будинку, що перебуває в управління ОСББ «Калинка» та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Голова правління ОСББ «Калинка» неналежним чином виконала свої обов'язки, оскільки у квітні 2020 року співвласникам будинку було розіслано листки письмового опитування як додаток до протоколу дистанційних зборів ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, на голосування яких винесено два питання: обрання голови зборів та надання дозволу на розміщення малопотужної базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» на даху будинку з оплатою орендної плати у розмірі 10 000,00 грн на місяць.
Позивач зазначала, що Статутом ОСББ «Калинка» не передбачено порядку проведення дистанційних загальних зборів, порядку обговорення питань порядку денного, підрахунку голосів та встановлення результатів голосування. Вважала, що проведені збори є нелегітимними, а протокол від 02 квітня 2020 року № 2 - недійсним, оскільки: не отримано належної згоди співвласників на проведення дистанційних зборів; відсутня можливість безпосередньої участі в обговоренні питань; порушено вимоги пункту 8 Статуту щодо відкритого поіменного голосування та засвідчення результатів особистим підписом кожного співвласника; порядок письмового опитування застосовано з порушенням пункту 9 Статуту.
Значна кількість співвласників не надала згоди на встановлення базової станції, а мешканці сусідніх будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 зверталися зі скаргами до відповідних органів. На думку позивача, голова ОСББ самовільно надала згоду оператору мобільного зв'язку без належного врахування позиції співвласників.
Крім того, позивач вказувала, що їй не було надано листки письмового опитування як додаток до протоколу від 02 квітня 2020 року № 2, а також не забезпечено доступ до протоколів загальних зборів та інформації щодо технічного стану спільного майна. Загальні збори співвласників не погоджували умови договору оренди від 16 червня 2020 року № 586.
Договір оренди від 16 червня 2020 року № 586 позивач вважає недійсним у частині пункту 2.1 та додатку № 1, оскільки, на її переконання, порушено її права як співвласника та право на безпечне довкілля.
Після встановлення базової станції у позивача погіршився стан здоров'я, що проявляється безсонням та головними болями.
Відповідно до повідомлення Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» від 09 листопада 2020 року ПрАТ «Київстар» здійснює експлуатацію радіоелектронного засобу стандарту GSM-1800 та проводить тестові випробування засобів стандартів LTE-1800 та UMTS.
Згідно з повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 19 жовтня 2020 року № 27.1/6533 гранично допустимий рівень електромагнітного поля для населення від базових станцій становить 10 мкВт/см?.
Разом із тим, згідно з протоколом дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року щільність потоку електромагнітного випромінювання базової станції ПрАТ «Київстар» UL4800 у точці вимірювання на даху будинку становила 30,00-40,00 мкВт/см?.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 28 травня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що прийняття рішення про проведення дистанційного голосування шляхом письмового опитування співвласників ОСББ «Калинка» щодо пропозиції ПрАТ «Київстар» про передачу в оренду частини даху будинку, який належить ОСББ «Калинка», для розміщення базової станції мобільного зв'язку, у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень через поширення COVID-19, не суперечило положенням Статуту ОСББ «Калинка» та вимогам чинного законодавства України з огляду на встановлену заборону проведення масових зібрань.
Дослідивши обставини справи, суд установив, що під час прийняття рішення було досягнуто кворуму співвласників багатоквартирного будинку, а саме отримано не менше ніж 72 голоси «за», що відповідає вимогам щодо кваліфікованої більшості голосів для прийняття рішення про передачу спільного майна в оренду.
Крім того, 11 липня 2022 року відбулися загальні збори співвласників ОСББ «Калинка», що підтверджується протоколом № 1, за результатами яких вирішено зберегти розміщення базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» на даху будинку відповідно до договору оренди від 16 червня 2020 року № 586 та з урахуванням висновків, викладених у протоколі дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року.
Враховуючи встановлені обставини, запровадження заборони на проведення масових заходів за участю понад 10 осіб у період карантину, правомірність проведення загальних зборів шляхом дистанційного письмового опитування, а також наявність необхідної кваліфікованої більшості голосів для прийняття рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, оформленого протоколом № 2, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про визнання недійсним пункту 2.1 договору оренди від 16 червня 2020 року № 586 разом із додатком № 1 у частині надання дозволу на розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» на даху будинку, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний пункт є істотною умовою договору оренди, а тому не може бути визнаний недійсним окремо від договору в цілому. Оскільки позивач не заявляла вимогу про визнання договору недійсним у повному обсязі, підстав для задоволення позову в цій частині суд не встановив.
Львівський апеляційний суд постановою від 04 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Під час прийняття рішення дистанційними загальними зборами співвласників ОСББ «Калинка» було досягнуто кворуму голосів співвласників багатоквартирного будинку щодо надання згоди ПрАТ «Київстар» на передачу в оренду частини горища. Кількість голосів «за» становила не менше 72, що відповідає вимогам щодо кваліфікованої більшості - двох третин від загальної кількості співвласників, а також більше ніж дві третини з урахуванням площ квартир співвласників, які проголосували за прийняття такого рішення.
Позивачем не спростовано ні загальної кількості співвласників, що враховувалася при голосуванні, ні конкретних голосів, поданих на підтримку оспорюваного рішення. Аналогічно не наведено належних та допустимих доказів незаконності проведення дистанційного письмового опитування.
З огляду на правомірність проведення загальних зборів шляхом дистанційного письмового опитування, наявність кворуму та досягнення кваліфікованої більшості голосів для прийняття рішення, підстав для визнання незаконним і скасування рішення дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, оформленого протоколом № 2, не встановлено.
Окремі доводи позивача щодо голосування певних квартир, які були предметом дослідження суду першої інстанції та перевірені апеляційним судом, не доводять неправомірності прийняття рішення загальними зборами ОСББ.
На підставі рішення дистанційних загальних зборів ОСББ «Калинка» укладено договір оренди від 16 червня 2020 року № 586, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т. Л., між ПрАТ «Київстар» та ОСББ «Калинка» в особі голови правління.
Згідно з умовами договору ОСББ передало в оренду частину даху площею 12,0 кв. м строком до 15 червня 2024 року з орендною платою 10 000,00 грн на місяць. До договору долучено план-схему об'єкта оренди та акт приймання-передавання.
Відповідно до протоколу дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року встановлено, що експлуатація базової станції ПрАТ «Київстар» UL4800 здійснюється відповідно до проєктної документації та чинного законодавства, перевищення гранично допустимого рівня напруженості електромагнітного поля не виявлено.
Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 19 жовтня 2020 року гранично допустимий рівень електромагнітного поля для населення становив 10 мкВт/см?.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 1996 року № 239 гранично допустимий рівень електромагнітного поля встановлювався на рівні 10 мкВт/см? або 6 В/м. Змінами, внесеними наказом МОЗ України від 30 листопада 2020 року № 2760, цей показник встановлено на рівні 100 мкВт/см? або 19,42 В/м, які набрали чинності 23 січня 2021 року.
Отже, станом на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення договору перевищення гранично допустимих норм не встановлено.
З урахуванням наведеного доводи позивача про порушення її права на безпечне довкілля є голослівними та не підтверджені належними доказами. Жодних доказів порушення обов'язкових санітарних норм чи правил встановлення або функціонування базової станції позивачем не подано.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням доповнень просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 та у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/3453/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неналежним чином оцінили питання законності прийняття рішення дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, оформленого протоколом № 2, зокрема щодо порядку їх проведення, підрахунку голосів та наявності кворуму.
На думку заявника, збори проведено за відсутності необхідної кількості співвласників, а отже, за відсутності кворуму, достатнього для прийняття правомочного рішення. Крім того, форма дистанційного проведення зборів, обговорення та прийняття рішень суперечить вимогам чинного законодавства та Статуту об'єднання.
Базову станцію мобільного зв'язку встановлено без належного отримання згоди співвласників, у зв'язку з чим збори є нелегітимними, а протокол загальних зборів від 02 квітня 2020 року № 2 - недійсним.
Позивач зазначає, що після встановлення базової станції у неї погіршився стан здоров'я, що проявляється у безсонні, частих головних болях, загальній слабкості та запамороченні.
Посилається також на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 19 жовтня 2020 року, відповідно до якого гранично допустимий рівень електромагнітного поля для населення від базових станцій становить 10 мкВт/см?.
Водночас протоколом дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року, об'єктом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , встановлено, що експлуатація базової станції ПрАТ «Київстар» UL4800 здійснюється відповідно до проєктної документації та вимог чинного законодавства, перевищення гранично допустимого рівня не виявлено. Разом із тим у точці вимірювання на даху навпроти базової станції, біля виходу з другого під'їзду, зафіксовано показники щільності потоку енергії 30,00-40,00 мкВт/см?.
Отже, на момент укладення договору оренди від 16 червня 2020 року № 586 мало місце перевищення встановлених нормативів.
Крім того, умови договору оренди в частині розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції на даху будинку без належної згоди співвласників суперечать положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», які регулюють порядок здійснення права спільної сумісної власності та прийняття рішень щодо розпорядження спільним майном.
Невідповідність або неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути самостійною підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо із змісту позовної заяви чітко вбачається намір позивача на захист порушеного права, а заявлені вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту без порушення процесуальних прав відповідача.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2025 року ПрАТ «Київстар» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило закрити касаційне провадження за цією скаргою, а в разі її розгляду по суті - залишити скаргу без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Відзив мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені судами у цій справі, не є подібними до обставин, встановлених судами у зазначених заявником справах.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просила відхилити цей відзив у зв'язку з його необґрунтованістю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 серпня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.
07 жовтня 2025 року матеріали справи № 464/4865/22 надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 27 березня 1986 року № 127 створено житлово-будівельний кооператив № 187 (том 3, а. с. 12, 13).
Протоколом установчих зборів від 22 травня 2018 року створено ОСББ «Калинка», затверджено його Статут, обрано голову правління, ревізійну комісію та надано повноваження на державну реєстрацію об'єднання (том 3, а. с. 14-17).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25 травня 2018 року зареєстровано ОСББ «Калинка» (код ЄДРПОУ 42157669), місцезнаходження: АДРЕСА_2; керівник - Щербакова Л. М. (том 3, а. с. 21, 22).
Згідно з пунктом 2 розділу І Статуту ОСББ «Калинка» об'єднання діє відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Статуту та чинного законодавства України.
Об'єднання є юридичною особою, від свого імені набуває майнових та немайнових прав і обов'язків, виступає позивачем і відповідачем у суді, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями коштами та майном, що йому належить, і не відповідає за зобов'язаннями співвласників. Співвласники, у свою чергу, не відповідають за зобов'язаннями об'єднання (пункт 5 розділ 1 Статуту).
Органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія. Вищим органом управління є загальні збори, які уповноважені приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання та скликаються не рідше одного разу на рік.
До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, питання використання спільного майна, попереднього погодження умов договорів, предметом яких є спільне майно співвласників або його частина, а також прийняття рішень про передачу об'єктів спільного майна в оренду фізичним чи юридичним особам.
Відповідно до Статуту рішення з питань управління та користування спільним майном, у тому числі щодо передачі його в користування третім особам, приймаються кваліфікованою більшістю голосів - не менше двох третин від загальної кількості голосів співвласників.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25 серпня 2016 року № 66589004 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 23).
У зв'язку із запровадженням карантинних обмежень відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, якою було встановлено заборону на проведення масових заходів за участю понад 10 осіб, 02 квітня 2020 року відбулося засідання правління ОСББ «Калинка».
За результатами засідання правління одноголосно вирішено провести дистанційне голосування шляхом письмового опитування співвласників щодо надання дозволу ПрАТ «Київстар» на розміщення малопотужної базової станції мобільного зв'язку на даху будинку, що належить ОСББ «Калинка», а також утворити комісію з підрахунку голосів (том 1, а. с. 125, 126).
Протоколом дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року зафіксовано результати голосування та прийнято рішення про надання дозволу на розміщення базової станції ПрАТ «Київстар» на даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
У протоколі зазначено, що загальна кількість співвласників становить 108 осіб із загальною площею квартир 6 472,93 кв. м. У письмовому опитуванні взяли участь 103 співвласники із загальною площею квартир 6 076,13 кв. м. Три листки опитування були визнані зіпсованими та їх результати не враховувалися (квартири загальною площею 205,55 кв. м).
У зв'язку із запровадженням карантинних обмежень через поширення COVID-19 загальні збори проведено дистанційно. Обговорення питань порядку денного здійснювалося у телефонному режимі та в групі ОСББ «Калинка» у месенджері Viber у період з 02 до 04 квітня 2020 року, за результатами чого прийнято рішення провести голосування шляхом письмового опитування.
До порядку денного було включено, зокрема, питання обрання голови зборів та надання згоди на розміщення малопотужної базової станції ПрАТ «Київстар» на даху будинку, що належить ОСББ «Калинка».
Головою зборів обрано Щербакову Л. М. ; «за» проголосували 97 співвласників, «проти» - 2, один утримався.
Щодо питання розміщення базової станції співвласникам доведено до відома, що ПрАТ «Київстар» запропонувало укласти договір оренди частини даху площею 12,0 кв. м із розміром орендної плати 10 000,00 грн на місяць відповідно до проєкту договору та технічної документації. Під час обговорення з'ясовувалися технічні характеристики обладнання, можливі ризики для здоров'я мешканців, а також позитивні й негативні наслідки його встановлення.
За результатами голосування 72 співвласники (із загальною площею квартир 4428,55 кв. м) проголосували «за», 24 співвласники - «проти», 4 - «утрималися» (том 1, а. с. 24-26, 127, 128; том 3, а. с. 17, 18).
Згідно з листками письмового опитування, оглянутими судами, встановлено, що враховано 72 голоси «за» (70 листків та три голоси з одного листка, що містив підписи співвласників однієї квартири). Для прийняття рішення щодо передачі в оренду частини спільного майна відповідно до пункту 8.2 розділу III Статуту необхідна кваліфікована більшість - не менше двох третин від загальної кількості голосів співвласників. Дві третини від 108 співвласників становлять 72 голоси, що було досягнуто.
Представником ОСББ «Калинка» на вимогу суду надано додатки до протоколу дистанційних загальних зборів від 02 квітня 2020 року, зокрема листки письмового опитування та документи, що підтверджують право власності співвласників на квартири. Оригінали листків оглянуто судами (том 1, а. с. 191-292).
На підставі прийнятого рішення укладено договір оренди від 16 червня 2020 року № 586 між ПрАТ «Київстар» та ОСББ «Калинка», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за умовами якого ОСББ передало ПрАТ «Київстар» у строкове платне користування частину даху площею 12,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, строком до 15 червня 2024 року з орендною платою 10 000,00 грн на місяць. Складено акт приймання-передавання майна (том 1, а. с. 27-39; том 3, а. с. 1-7).
Листом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 19 жовтня 2020 року визначено, що гранично допустимий рівень електромагнітного поля для населення від базових станцій становить 10 мкВт/см? (том 1, а. с. 53).
Листом Західної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» від 09 листопада 2020 року № 046/30/05.0/1124 повідомлено, що за результатами опрацювання заяв у червні 2020 року для радіоелектронного засобу стандарту GSM-1800 надано дозвіл на експлуатацію базової станції цифрового стільникового радіозв'язку. У липні та серпні 2020 року ПрАТ «Київстар» отримало висновки електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів стандартів LTE-1800 та IMT-2000 (UMTS). З урахуванням вимог особливих умов зазначених висновків та з метою експериментального визначення забезпечення необхідної якості зв'язку визначено необхідність проведення випробувань тривалістю два місяці. Станом на 09 листопада 2020 року ПрАТ «Київстар» здійснювало експлуатацію радіоелектронного засобу стандарту GSM-1800 на підставі наданого дозволу, а також проводило експериментальне визначення забезпечення необхідної якості зв'язку в мережі з дотриманням умов електромагнітної сумісності шляхом тестових випробувань радіоелектронних засобів стандартів LTE-1800 та IMT-2000 (UMTS) (том 1, а. с. 52).
У зв'язку з встановленням базової станції мобільного зв'язку на даху будинку АДРЕСА_1 позивач зверталася зі скаргами до голови Львівської міської ради, начальника Сихівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, прокурора Сихівського району міста Львова, а також до голів ОСББ та ЖБК-186. До зазначених скарг були долучені списки мешканців, які висловили заперечення проти встановлення базової станції, а саме: 8 співвласників будинку АДРЕСА_6 співвласники будинку АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 співвласники будинку АДРЕСА_5 (том 1, а. с. 41-50).
Протоколом дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року, об'єктом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , встановлено, що експлуатація базової станції ПрАТ «Київстар» UL4800 здійснюється відповідно до проєктної документації та чинного законодавства, перевищення гранично допустимого рівня напруженості електромагнітного поля не виявлено. Водночас у точці вимірювання на даху навпроти базової станції, біля виходу з другого під'їзду, зафіксовано показники щільності потоку енергії 30,00-40,00 мкВт/см? (том 1, а. с. 51).
Відповідно до пункту 1.3.3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 1996 року № 239 «Про затвердження Державних санітарних правил та норм» гранично допустимий рівень електромагнітного поля для радіотехнічних об'єктів, що працюють у діапазонах дуже високих, ультрависоких, надвисоких та надзвичайно високих частот, встановлювався на рівні 10 мкВт/см? або 6 В/м (станом на жовтень 2020 року).
Водночас наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 листопада 2020 року № 2760 внесено зміни до зазначених Державних санітарних норм і правил, якими гранично допустимий рівень електромагнітного поля встановлено на рівні 100 мкВт/см? або 19,42 В/м. Зазначені зміни набрали чинності 23 січня 2021 року.
11 липня 2022 року відбулися загальні збори співвласників ОСББ «Калинка», що підтверджується протоколом № 1, за результатами яких прийнято рішення зберегти розміщення базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» на даху будинку відповідно до договору оренди від 16 червня 2020 року № 586 та з урахуванням висновків, викладених у протоколі дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року (том 1, а. с. 129, 130).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Також, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право, зокрема: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення.
У частині другій статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до пунктів 2, 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Верховний Суд зазначає, що управління майном багатоквартирного будинку є правом та обов'язком власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися ними через, зокрема ОСББ, створене в цьому будинку.
За приписами статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення обмежень на користування спільним майном.
У частині другій статті 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об'єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2025 року у справі № 922/92/25 зазначив, що сама по собі незгода окремого співвласника з передачею спільного майна в оренду не свідчить про безумовне порушення його прав чи законних інтересів.
У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням дистанційних загальних зборів співвласників ОСББ «Калинка» від 02 квітня 2020 року, оформленим протоколом № 2, прийнято рішення про надання згоди на передачу в оренду частини даху багатоквартирного будинку для розміщення базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар». На підставі цього рішення 16 червня 2020 року між ОСББ «Калинка» та ПрАТ «Київстар» укладено договір оренди № 586.
Статутом ОСББ «Калинка» передбачено, що рішення щодо передачі спільного майна у користування третім особам приймається кваліфікованою більшістю голосів - не менш як дві третини від загальної кількості голосів співвласників.
Судами встановлено, що у письмовому опитуванні взяли участь 103 співвласники, за прийняття рішення проголосували 72 співвласники, тоді як загальна кількість співвласників становить 108 осіб. Дві третини від цієї кількості складають 72 голоси, отже вимоги Статуту щодо кваліфікованої більшості дотримано.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав у зв'язку з прийняттям рішення дистанційних загальних зборів та укладенням договору оренди.
Доводи касаційної скарги про відсутність кворуму та порушення порядку підрахунку голосів спростовуються встановленими судами обставинами. Суди дослідили оригінали листків письмового опитування, перевірили належність голосів співвласникам та дійшли обґрунтованого висновку про правомочність прийнятого рішення. Переоцінка доказів відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо доводів про незаконність дистанційної форми проведення зборів Верховний Суд враховує, що на час їх проведення діяли карантинні обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, якими було заборонено проведення масових заходів за участю понад 10 осіб. Проведення письмового опитування як форми прийняття рішень не суперечить положенням статей 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Статуту ОСББ «Калинка», а тому не свідчить про незаконність прийнятого рішення.
Посилання заявника на порушення її права на безпечне для життя і здоров'я довкілля підлягають оцінці з урахуванням статті 50 Конституції України та статті 293 ЦК України. Водночас відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме сторона, яка посилається на певні обставини, зобов'язана довести їх наявність.
З матеріалів справи відомо, що протоколом дослідження електромагнітного поля від 05 липня 2022 року встановлено відсутність перевищення гранично допустимих рівнів електромагнітного випромінювання. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 листопада 2020 року № 2760 внесено зміни до державних санітарних норм, якими гранично допустимий рівень електромагнітного поля для відповідних діапазонів встановлено на рівні 100 мкВт/см?. Доказів того, що на момент укладення договору оренди або під час експлуатації станції відбувалося перевищення нормативів, позивачем не надано. Належних доказів причинно-наслідкового зв'язку між функціонуванням базової станції та погіршенням стану здоров'я матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 203, 215 ЦК України правочин є недійсним у разі невідповідності його змісту вимогам закону. Оскільки рішення уповноваженого органу ОСББ про передання частини спільного майна в оренду прийнято з дотриманням вимог закону та Статуту, підстав для визнання договору оренди недійсним не встановлено.
У цілому доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та обґрунтованих висновків, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з їх оцінкою та посилань на обставини, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Таким чином, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Висновки судів у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах суду касаційної інстанції, на які посилалася заявник у касаційній скарзі.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів таза своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо клопотання ПрАТ «Київстар» про закриття касаційного провадження у цій справі
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Київстар» просило, серед іншого, закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України у зв'язку з тим, що наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені судами у цій справі, не є подібними до обставин, встановлених судами у зазначених заявником справах.
Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У частині першій статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до абзацу другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 була подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містила підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, то Верховний Суд дійшов обґрунтованого висновку про відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання як на постанови Верховного Суду, в яких викладені правові висновки, що стосуються правовідносин, які не є подібними, так і на правові висновки, що стосуються подібних правовідносин, однак доводи касаційної скарги не свідчать про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування таких правових висновків.
Отже, доводи касаційної скарги не охоплюються у повному обсязі передбаченою пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України підставою закриття касаційного провадження, а тому у задоволенні відповідного клопотання ПрАТ «Київстар» необхідно відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко