10 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3279/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 (судді: Корсак В. А. - головуючий, Алданова С. О., Євсіков О. О.)
за касаційною скаргою Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Трейд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача,- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
про стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" (далі - ТОВ "Євроенерготрейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Трейд" (далі - ТОВ "Хім-Трейд") 4 329 016 894,98 грн, з яких: 1 405 693 517,50 грн основного боргу, 843 821 367,68 грн пені, 428 448 595,78 грн штрафу, 320 233 499,06 грн - 3 % річних, 1 330 819 914,96 грн інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати придбаного природного газу.
1.2. Рішенням Господарського суду Києва від 08.05.2025 у цій справі позов задоволено повністю.
1.3. Не погоджуючись з цим рішенням, Компанія "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" як особа, яка не брала участь у цій справі, проте яка вважала, що вказане рішення безпосередньо впливає на її права та обов'язки, звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Києва від 08.05.2025 у цій справі, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
1.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у цій справі та додані до неї матеріали повернуто скаржникові на підставі положень пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційну скаргу подано від імені особи, правоздатність та дієздатність якої не підтверджена скаржником, а також особою, посадове становище та повноваження якої не зазначено, зокрема на укладення договору про надання правничої допомоги у суді без обмеження повноважень.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Компанія "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
За доводами скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що скаржником не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які би підтверджували наявність повноважень на подання апеляційної скарги, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства. Скаржник стверджує, що на підтвердження повноважень як підписанта апеляційної скарги адвокатом Мандригелею Р. С. було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.11.2025 серії АО № 1202784, який оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, та який, відповідно, містить всі необхідні реквізити. Скаржник звертає увагу на те, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, а положення процесуального законодавства не вимагають надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу.
2.2. ТОВ "Євроенерготрейд" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а оскаржену у справі ухвалу апеляційного господарського суду - без змін. Зокрема, позивач стверджує, що Компанією "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" всупереч положенням частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів, що підтверджують правовий статус цієї компанії як юридичної особи за законодавством Австрії - країни, де її створено, легалізованих в установленому законом порядку.
2.3. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Укргазбанк" у відзиві на позов також заперечило проти доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржену у справі ухвалу - без змін, посилаючись на неподання апелянтом належних і допустимих доказів, які би підтверджували наявність правоздатності та дієздатності Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ", від імені якої подано апеляційну скаргу.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.
3.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що апеляційну скаргу, по-перше, подано від імені особи, правоздатність та дієздатність якої не підтверджена скаржником, а по-друге, особою, посадове становище та повноваження якої не зазначено, зокрема на укладення договору про надання правничої допомоги у суді без обмеження повноважень.
3.3. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до положень частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Разом із тим, згідно з приписами частин 1, 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
Тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки визначена процесуальним законом (частина 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, особа, яка за правилами статті 4 Господарського процесуального кодексу України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою законом можливістю мати процесуальні права та обов'язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом).
Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб'єкта безпосередньо реалізувати передбачені Господарського процесуального кодексу України як загальні - стаття 42 Господарського процесуального кодексу України, так і визначені окремими нормами Господарського процесуального кодексу України спеціальні процесуальні права та виконати обов'язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема доведення особою (суб'єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки тощо); обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи; стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.
Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.
Наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із позовом, скаргою, заявою до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у позові, скарзі, заяві питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в них питань. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), від 20.09.2022 у справі № 904/4262/17, від 30.08.2022 у справі № 904/5417/18.
Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб унормовані у статті 365 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
При цьому у частині 1 статті 170 вказаного Кодексу унормовано, що вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Відповідно до статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
За статтею 13 вказаного Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
За змістом частини 8 статті 91 Господарського процесуального кодексу України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, зважаючи на викладене, дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності такої особи (у наведеному випадку особи, яка зверталася з апеляційною скаргою - іноземної юридичної особи - Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ") є обов'язком суду.
3.4. Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, суд апеляційної інстанції установив, що скаржником до матеріалів апеляційної скарги не додано, серед іншого, документів, що підтверджують правосуб'єктність Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" за відповідним іноземним законом, зокрема, сертифікат її реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо, хоча таке прямо передбачено вимогами процесуального закону, що, у свою чергу, унеможливило з'ясування судом статусу скаржника як юридичної особи та з огляду на вимоги пункті 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України слугувало окремою самостійною підставою для неприйняття та повернення судом апеляційної інстанції його апеляційної скарги.
Отже, за таких встановлених апеляційним господарським судом обставин непідтвердження процесуальної дієздатності іноземною юридичною особою, яка подала апеляційну скаргу на судове рішення у справі, висновок суду апеляційної інстанції про повернення її апеляційної скарги без розгляду за такої наведеної підстави (апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності) ґрунтується на правильному застосуванні норм права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.
Водночас, як убачається зі змісту касаційної скарги, вона не містить жодних обґрунтувань і аргументів щодо незгоди скаржника з такою визначеною судом підставою для повернення апеляційної скарги, як-то подання апеляційної скарги особою, яка не має процесуальної дієздатності. Його доводи зводяться до помилковості висновків суду апеляційної інстанції в частині повернення апеляційної скарги, зокрема, через підписання апеляційної скарги особою посадове становище та повноваження якої не зазначено, що проте у наведеному випадку не впливає на висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги за встановлених судом обставин ненадання апелянтом до апеляційної скарги жодних доказів правосуб'єктності іноземної юридичної особи-апелянта за іноземним законом і відповідних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
3.5. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.6. За наведеного, відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
4.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
4.3. Таким чином, перевіривши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування зазначеної ухвали не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Компанії "ЗАНГАС ХОК УНД ТІЄФБАУ ГМБХ" залишити без задоволення.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 910/3279/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак