16 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/248/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 914/248/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Заболотівці"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп"
про стягнення 5 948 100,00 грн. (що еквівалентно 135 000,00 Євро) сплаченої за товар грошової суми та 24 397,34 грн. (що еквівалентно 553,73 Євро) 3% річних,
Постановою Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 914/248/25 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Заболотівці" задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2025 у справі №914/248/25 скасовано, а справу № 914/248/25 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
10.03.2026 до Верховного Суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" надійшло клопотання про долучення доказів про витрати відповідача на професійну правничу допомогу у справі №914/248/25, у поданому клопотанні заявник зазначає, що у судовому засіданні 26.02.2026 він наголошував, що вказані докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у цій справі.
Розглянувши подане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частини першої статті 315 ГПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, у якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, суд касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення чи зміну остаточного судового рішення, прийнятого по суті заявлених вимог. Водночас у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд судові витрати у справі підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи. Аналогічні висновки викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19, від 30.03.2021 у справі №911/2390/18, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 918/907/22, Верховного Суду від 23.02.2026 у справі № 910/14711/24.
Із наведених норм вбачається, що у разі направлення справи на новий розгляд у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для розподілу витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, оскільки не ухвалюється судове рішення, яким спір вирішено по суті.
Оскільки Верховний Суд за результатом розгляду касаційної скарги ухвалив постанову, якою скасував оскаржувані рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося, тому у Суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат відповідно до вимог частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України. Розподіл судових витрат має здійснити суд, що ухвалює остаточне рішення у справі, згідно з правилами статей 129, 130 ГПК України.
Разом з тим, Суд звертає увагу на пункт 93 постанови Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 914/248/25, де зазначено, що оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судового збору та судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/248/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець