ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 березня 2026 року Справа № 906/272/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурора: Гарбарук В.А.
позивача: не з'явився
відповідача: Грицик А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.25р. у справі №906/272/25, ухвалене суддею Прядко О.В., повне рішення складено 19.11.25р.
за позовом Заступника керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО"
про стягнення 519 307,50 грн.
Заступник керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО" про стягнення коштів в сумі 519 307, 50 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.11.2025р. - у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2025 у справі №906/272/25 скасувати, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури судові витрати на розрахунковий рахунок ПА598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950. Про дату розгляду справи повідомити сторони, Житомирську обласну прокуратуру та Рівненську обласну прокуратуру, яка забезпечуватиме участь прокурора у розгляді справи.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.
22.12.2025 матеріали справи №906/272/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 р. апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.25р. у справі №906/272/25 - залишено без руху. Запропоновано Житомирській обласній прокуратурі протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати опис вкладення у цінний лист, як доказ надсилання апеляційної скарги Чуднівській окружній прокуратурі або доказ надсилання апеляційної скарги до його електронного кабінету.
02.01.2026р. Житомирська обласна прокуратура подала заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.25р. у справі №906/272/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2026 р. о 10:00 год.
22.01.2026 р. до суду апеляційної інстанції від Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить апеляційну скаргу керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити у повному обсязі.
Також, 22.01.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО" в якому відповідач наголошує на тому, що апеляційна скаргу заступника Житомирської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
28.01.2026 р. від Чуднівської окружної прокуратури до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення по справі.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі №906/272/25, 05.02.2026 не відбулося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "02" березня 2026 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
21.02.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО" - Грицика Андрія Вікторовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/272/25 - задоволено.
25.02.2026 р. від Чуднівської окружної прокуратури до суду надійшли додаткові пояснення в яких прокурор вказує на те, що ТОВ «КАМІНСЬКЕ-АГРО», безпідставно використало та обробило частину земельної ділянку, що є недобросовісною поведінкою. Оскільки дії відповідача у справі є недобросовісними, то стягнення на підставі положень ст. ст. 1212 та 1214 ЦК України усього доходу, який могло бути отримано ТОВ «КАМІНСЬКЕ-АГРО», відповідатиме інтересам територіальної громади.
27.02.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМІНСЬКЕ АГРО" надіслало до суду додаткові пояснення в яких відповідач просить рішення Господарського суду Житомирської області у даній справі залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Представник Чуднівської міської ради у судове засіданні не прибув хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції у рішенні виснував, що відповідач за відсутності правовстановлюючих документів самовільно зайняв та використав без достатніх правових підстав у своїх потребах частину (25 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092, яка належить на праві комунальної власності Чуднівській міській раді, для вирощування та подальшої реалізації кукурудзи. Чуднівською міською радою було нараховано, а ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" сплачено завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду в сумі 9082,24 грн, відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.1212, 1214 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі за безпідставністю.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури наголошує на тому, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку із безпідставним його отриманням чи збереженням.
Під час розгляду справи судом першої інстанції установлено, що ТОВ «КАМІНСЬКЕ АГРО» самовільно зайняло земельну ділянку, яка належить Чуднівській міській раді.
Отже, відповідач, достовірно володіючи інформацією про самовільне зайняття земельної ділянки з метою одержання товарної продукції, ведення сільськогосподарської діяльності, самовільно користувався земельною ділянкою загальною площею 25 га з метою отримання прибутку.
Таким чином, ТОВ «КАМІНСЬКЕ АГРО» набуло без достатньої правової підстави у користування зазначену земельну ділянку та використовувало її для отримання прибутку шляхом вирощування та реалізації сільськогосподарських культур. Відтак, увесь дохід, який міг бути отриманий з цієї ділянки, відповідно до ст. 1214 ЦК України повинен бути повернутий власнику - Чуднівській міській раді.
У справі, яка переглядається, відповідач не мав права збирати урожай на самовільно зайнятій ним ділянці, а відтак не набув право на дохід від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції.
У позовній заяві прокурором наведено детальний розрахунок 519 307,50 грн., які могли бути отримані ТОВ «КАМІНСЬКЕ АГРО» внаслідок реалізації вирощеної кукурудзи на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Згідно з поданою ТОВ «КАМІНСЬКЕ АГРО» статистичною звітністю середній показник урожайності кукурудзи у 2022 році становив 114524,40 центнерів : 2811,57 га = 40,73 центнера з 1 гектара (4,073 тони з 1 гектара).
Отже, вказане товариство упродовж 2022 року здійснювало господарську діяльність та отримувало прибуток. Крім того, при здійсненні розрахунку, до уваги взято мінімальну ціну за 1 тонну кукурудзи у грудні 2022 року - 5100 грн. та посівну площу 25 га земельної ділянки, оскільки таку площу зафіксовано актом Чуднівської міської ради №5 від 08.09.2023.
Таким чином, при посівній площі у 25 га, збиранні 4,073 т кукурудзи з 1 га та її реалізації за 5100 грн. за 1 т, відповідач міг отримати дохід в розмірі 519307,50 грн.
Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, а так само ним не надано будь-якого іншого розрахунку, а тому позовні вимоги про стягнення 519307.50 грн. прокурор вважає обґрунтованими.
Прокурор Чуднівської окружної прокуратури погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, вважає їх обґрунтованими та належними, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2025 таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Камінське Агро» у відзиві вказує, що діючи як сумлінний суб'єкт господарської діяльності, уникаючи звинувачень в несплаті орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022 році, 01.08.2023 року, звернулось із письмовою заявою (до цього Товариство неодноразово зверталось усно) до Чуднівської міської ради про своє бажання сплатити міській раді кошти за користування земельною ділянкою за період з травня по грудень 2022 року ( тобто за 7 місяців).
08.09.2023 року комісією з визначення та відшкодування збитків, внаслідок порушення вимог земельного законодавства, був складений акт №5 яким був визначений розмір збитку в сумі 9082,24 грн.
Рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради зазначений вище акт був затверджений, після чого ТОВ «Камінське Агро» сплатило на рахунок міської ради зазначену суму.
Відповідач наголошує, що рішення виконавчого комітету Чуднівської міської ради про затвердження акту визначення та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства на сьогоднішній день є чинним та реалізоване виконанням.
Прокурором це рішення до суду не оскаржувалось як незаконне, відповідно його законність не піддається сумніву. Прийнявши відповідне рішення орган місцевого самоврядування в такий спосіб легалізував законність використання товариством даної земельної ділянки.
Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №392963183 від 30.08.2024), 14.12.2020 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області “Про передачу у комунальну власність» №52-ОТГ від 11.12.2020, акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 11.12.2020, рішення Чуднівської міської ради “Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Чуднівської міської ради» №46 від 14.12.2020 державним реєстратором Чуднівської міської ради зареєстровано право комунальної власності територіальної громади в особі Чуднівської міської ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 площею 44,1238 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2079885218258). Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (а.с.22-23).
Також Чуднівська міська рада у листі від 16.05.2025 №04-19/661 повідомила, зокрема, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 площею 44,1238 га за останніх 5 років в оренду не передавалась; право оренди зазначеної земельної ділянки через прилюдні торги (аукціони) не продавалось (а.с.142).
До Чуднівської міської ради 01.08.2023 надійшов лист ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" вих.№9 від 26.07.2023, у якому зазначено, що навесні 2022 року товариство зверталось з клопотанням про передачу в оренду строком на один рік земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Дриглівського старостинського округу, згідно з положеннями Закону України “Про забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», проте Чуднівська міська рада не змогла скликати сесію. Приймаючи до уваги ту обставини, що сесія не скликалась, а строки посівної компанії закінчувались, товариство, сподіваючись на позитивне рішення міської ради щодо передачі йому земельної ділянки в оренду, здійснило посів кукурудзи на площі 21,53 га (інша частини поля була заліснена). Проте у подальшому Чуднівська міська рада відмовила у передачі земельної ділянки в оренду. Оскільки урожай 2022 року був зібраний, земельна ділянка звільнена, товариство як сумлінний суб'єкт господарської діяльності бажає сплатити кошти за користування земельною ділянкою за період з травня по грудень 2022 року; у 2023 році товариство земельну ділянку не обробляло і посівів на ній не здійснювало (а.с.24).
Рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради від 12.09.2023 №186 “Про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків, заподіяних Чуднівській міській територіальній громаді внаслідок порушення вимог земельного законодавства» затверджено акт №5 від 08.09.2023 з визначення та відшкодування збитків, заподіяних Чуднівській міській територіальній громаді внаслідок порушення вимог земельного законодавства (а.с.27).
Згідно вказаного акта №5 від 08.09.2023, комісією з визначення та відшкодування збитків, заподіяних Чуднівській міській територіальній громаді внаслідок порушення вимог земельного законодавства, встановлено, що ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" самовільно зайнято частину земельної ділянки, розташованої на території Дриглівського старостинського округу, з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092, площею 25 га (250000 кв.м.) шляхом самовільного засівання кукурудзою. Термін використання земельної ділянки 8 місяців (травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) 2022 року. Розмір збитків, завданих власнику землі - Чуднівській міській територіальній громаді, становить 9082,24 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків, - до 08 жовтня 2023 року (а.с.25-26).
Позивач повідомив відповідача про необхідність відшкодування збитків Чуднівській територіальній громаді листом від 14.09.2023 №04-19/1109 (а.с.28).
05.10.2023 ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" сплатило на рахунок Чуднівської міської ради кошти за шкоду у повному обсязі на суму 9082,24 грн, про що свідчать довідка про рух коштів за 01.01.2023 по 16.07.2024 в розрізі рахунків, лист Фінансового відділу Чуднівської міської ради від 12.08.2024 №192 та лист Чуднівської міської ради від 16.05.2025 №04-19/661 (а.с.29, 30, 142).
Головним управлінням статистики у Житомирській області у листі №08.1-04/115-24 від 28.08.2024 на запит Чуднівської окружної прокуратури від 20.08.2024 №55-93-2231вих-24 (а.с.57-59) повідомлено, що у базі даних системи електронної звітності органів державної статистики в наявності є звіт, поданий ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО", за формою №4-сг (річна) “Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2022 року. Інша, подана підприємством звітність, на даний час вже знищена (після завершення процесу обробки даних) відповідно до ч.2 ст.31 Закону України “Про офіційну статистику», де зазначено, що первинні дані, отримані від респондентів під час проведення державних статистичних спостережень, підлягають знищенню протягом одного року з дати їх отримання. Водночас наведено статистичну інформацію по Житомирському району щодо урожайності та середньої ціни реалізації кукурудзи, зокрема у 2022 році, а саме: урожайність кукурудзи на зерно (у масі після доробки) - 52,9 ц з 1 га площі зібраної; урожайність кукурудзи кормової - 268,2 ц з 1 га площі зібраної; середня ціна кукурудзи на зерно, реалізованої підприємствами (без ПДВ, дотацій, транспортних, експедиційних та накладних витрат), - 6720,80 грн за 1 т (а.с.60-61).
Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2022 рік (форма 4-сг), поданого ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО", розділ 1 “Посівні площі сільськогосподарських культур» (код рядку 0110), посівні площі товариства під кукурудзу становлять 2811,57 га (а.с.42-46).
Згідно звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограднику у 2022 році (форма 29-сг), поданого ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО", розділ 1 “Виробництво однорічних і дворічних сільськогосподарських культур» 1.1 “Виробництво культур зернових і зернобобових» (код рядку 0110), площа посівів складає 2811,57 га, площа зібрана - 2811,57 га, обсяг виробництва (валовий збір) у початково оприбуткованій масі - 137825,40 ц, обсяг виробництва (валовий збір) у масі після доробки - 114524,40 ц (а.с.31-41, 47-48).
Таким чином, згідно поданої ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" статистичної звітності, середній показник урожайності кукурудзи у 2022 році становив 114524,40 ц : 2811,57 га = 40,73 ц з 1 га = 4,073 т з 1 га.
Відповідно до інформації філії "Тетерів" ТОВ СП "Нібулон", елеватор якого знаходиться найближче до місця вирощування кукурудзи, закупівельні ціни на кукурудзу філією "Тетерів" ТОВ СП "Нібулон" у грудні 2022 року перебували у діапазоні 6000 грн - 6200 грн за 1 т, з ПДВ (а.с.62-64).
Також, за інформацією ТОВ "АПК-Інформ груп", внутрішні ціни на кукурудзу в Україні у грудні 2022 року перебували у діапазоні 5100 грн - 6100 грн (а.с.65).
Відтак, за розрахунком прокурора, ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" безпідставно отримало дохід від вирощування кукурудзи на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності в сумі 519307,50 грн, яку заявлено до стягнення на користь Чуднівської міської ради.
ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" у листі вих.№30 від 03.07.2025 повідомило, що у зв'язку з тим, що Чуднівською міською радою своєчасно не було прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092, посів кукурудзи на даній земельній ділянці був здійснений із запізненням в порушення технологічних строків, в результаті чого урожайність була низькою, а зерно не визрівшим, а відтак зібраний на зазначеному полі урожай кукурудзи проданим не був, так як це зерно не відповідало нормативним показникам ДСТУ. За таких обставин ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" будь-якого доходу не отримало, а понесло збитки, попри те в добровільному порядку сплатило Чуднівській міській раді шкоду, пов'язану із самовільним зайняттям земельної ділянки (а.с.177).
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Відповідно до положень ст.80 ЗК України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, є сільські, селищні, міські ради.
За змістом ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
У даному випадку органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, які є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним використанням земель комунальної власності, є Чуднівська міська рада як власник землі, яку відповідач без правових підстав використовував для вирощення сільськогосподарської культури та подальшої її реалізації з метою отримання прибутку.
З матеріалів справи слідує, що Чуднівська окружна прокуратура зверталася до Чуднівської міської ради з листами від 19.08.2024 №55-93-2229вих-24 та від 27.02.2025 №55-94-353вих-25 щодо виявлених порушень вимог законодавства та наявності підстав для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави шляхом стягнення безпідставно отриманого доходу (а.с.51-55, 68-71).
Листами від 27.08.2024 №04-19/1053 та від 27.02.2025 №04-19/263 Чуднівська міська рада повідомила, що не заперечує щодо представництва в суді окружною прокуратурою законних інтересів держави в особі міської ради та просила подати відповідний позов до суду про стягнення з ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" безпідставно отриманого доходу у розмірі 519307,50 грн від вирощування кукурудзи на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності (а.с.56).
На виконання вимог ст.23 Закону України “Про прокуратуру» Чуднівська окружна прокуратура направила Чуднівській міській раді повідомлення від 27.02.2025 №55-94-356вих-25 про подання позову до господарського суду (а.с.73-75).
Враховуючи невжиття компетентним органом ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, а також відсутність намірів самостійного звернення до суду, що свідчить про його бездіяльність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор, дотримавшись вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради.
Щодо суті спірних правовідносин зазначається наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 у період травня-грудня 2022 року була самовільно зайнятою відповідачем. Намірів щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 площею 44,1238 га в оренду для сільськогосподарських потреб у позивача не було і за об'єктивних обставин бути не могло, оскільки інша її частина була заліснена. Відповідач був обізнаний про зазначені обставини і не міг не усвідомлювати їх значення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14 січня 2021 року у справі №922/2216/18, від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Тобто умовою безпідставного збагачення є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №916/2478/20, від 04 травня 2022 року у справі №903/359/21, від 05 жовтня 2022 року у справі №904/4046/20.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справа №910/9185/19 зазначено, що вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно за статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України є основною в кондиційному зобов'язанні, але не вичерпує його змісту, адже поряд з нею існує право потерпілого на відшкодування доходів від такого майна відповідно до абзацу першого частини першої 1214 Цивільного кодексу України.
За змістом абзацу першого частини першої 1214 Цивільного кодексу України право на відшкодування доходів від безпідставно набутого майна може бути реалізоване за сукупності таких складових:
1) право вимагати відшкодування доходів може бути реалізоване власником або особою, яка володіє, користується чи експлуатує майном на законній підставі або з інших законних підстав має право на отримання доходу від використання цього майна;
2) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;
3) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;
4) повертаються доходи отримані з часу, коли набувач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого виникає обов'язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов.
Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов'язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачено.
Якщо незаконне заволодіння майном відбулося внаслідок порушення вимог закону відповідачем, то останній у розумінні абзацу першого частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України вважається таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі №910/3943/21 (910/9185/19).
Колегія суддів виходить з того, що хоча фактичні обставини справи свідчать про використання ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" частини земельної ділянки без належної правової підстави, заявлені прокурором вимоги про стягнення 519307,50 грн доходу від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції не узгоджуються з правовою природою кондиційних зобов'язань та умовами застосування статті 1214 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 у період травня-грудня 2022 року була самовільно зайнятою відповідачем. Намірів щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092 площею 44,1238 га в оренду для сільськогосподарських потреб у позивача не було і за об'єктивних обставин бути не могло, оскільки інша її частина була заліснена. Відповідач був обізнаний про зазначені обставини і не міг не усвідомлювати їх значення.
Вчинення відповідачем дій щодо відведення йому земельної ділянки в оренду не породжує у нього права на її використання до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальшого її оформлення у встановленому порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Попри те, як встановлено апеляційним судом та сторонами не заперечується, відповідач, не маючи жодних дозвільних рішень органу місцевого самоврядування, за відсутності правовстановлюючих документів, самовільно зайняв та використав без достатніх правових підстав у своїх потребах частину (25 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1825882000:07:000:0092, яка належить на праві комунальної власності Чуднівській міській раді, для вирощування та подальшої реалізації кукурудзи, внаслідок чого Чуднівською міською радою було нараховано, а ТОВ "КАМІНСЬКЕ АГРО" сплачено завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду в сумі 9082,24 грн.
Таким чином, правові наслідки самовільного використання земельної ділянки були врегульовані сторонами в межах спеціального земельно-правового механізму відшкодування збитків, передбаченого статтями 152, 156 Земельного кодексу України.
Водночас прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, фактично ототожнює будь-яке самовільне користування земельною ділянкою з автоматичним виникненням обов'язку повернути весь дохід від вирощеної продукції, що не відповідає змісту статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, для виникнення обов'язку з повернення доходів відповідно до абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України необхідною є сукупність таких умов: безпідставне володіння майном; отримання або можливість отримання доходу саме від цього майна; знання або об'єктивна можливість знання набувачем про безпідставність такого володіння; причинний зв'язок між безпідставним володінням і отриманими доходами.
При цьому Верховний Суд у постановах від 03 листопада 2022 року у справі №910/9185/19 та від 25 січня 2024 року у справі №910/3943/21 чітко наголосив, що обов'язок повернення доходів за статтею 1214 Цивільного кодексу України виникає з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про відсутність правових підстав володіння, а не автоматично з моменту фактичного користування майном.
З матеріалів справи вбачається, що до моменту звернення ТОВ "Камінська Агро" до Чуднівської міської ради відповідач не усвідомлював факту використання саме спірної земельної ділянки, а після встановлення відповідних обставин діяв відкрито, добросовісно та ініціював відшкодування визначених збитків. Будь-яких доказів того, що відповідач умисно або з очевидною недобросовісністю використовував земельну ділянку, усвідомлюючи відсутність правових підстав та маючи намір отримати неправомірний дохід, матеріали справи не містять.
Крім того, прокурором не доведено ані фактичний розмір доходу, отриманого саме з використання спірної земельної ділянки площею 25 га, ані причинний зв'язок між цим доходом та порушенням прав власника землі. Заявлена до стягнення сума 519 307,50 грн є розрахунковою, абстрактною та не підтверджена належними і допустимими доказами у розумінні статей 73- 76 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин застосування статті 1214 Цивільного кодексу України у даному випадку призводило б до подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення, що суперечить як принципу справедливості цивільно-правової відповідальності, так і правовій природі кондиційних зобов'язань, які не мають штрафного чи карального характеру.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені вимоги про стягнення доходу від використання земельної ділянки на підставі статті 1214 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні необхідні умови для виникнення відповідного кондиційного обов'язку.
Крім того, як вже зазначалося, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним набуттям або збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Разом з тим, відповідно до статей 3, 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до закону, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок, при цьому методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок такого порушення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Таким чином, стаття 211 Земельного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України №963 є спеціальними нормами, які вичерпно регулюють порядок визначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, і мають пріоритет у застосуванні перед загальними положеннями цивільного законодавства.
Як встановлено та сторонами не заперечується, ТОВ "Камінське Агро" без достатньої правової підстави здійснило обробку частини земельної ділянки з метою вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим Чуднівською міською радою у встановленому законом порядку було визначено розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, та така шкода відповідачем добровільно відшкодована у повному обсязі.
За таких обставин спірні правовідносини вже були врегульовані спеціальним земельним законодавством, а отже відсутні правові підстави для субсидіарного застосування статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, на які посилається прокурор.
Отже, вимога про стягнення доходу на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України за наявності спеціального правового механізму відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки фактично спрямована на повторне притягнення відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечить принципам правової визначеності та справедливості.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2025 року у справі №906/272/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2025р. у справі №906/272/25- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №906/272/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повна постанова складена "17" березня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.