Номер провадження: 22-ц/813/344/26
Справа № 947/5351/21
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Вадовська Л. М.
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,
від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - не з'явились,
від органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради - не з'явились,
переглянувши справу №947/5351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року у складі судді Коваленко О.Б., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 16 лютого 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , шлюб розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року. Донька від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з матір'ю.
З серпня 2014 року проживала сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_7 .
З 2018 року відносили погіршилися, намагалася з дітьми проживати окремо, проте ОСОБА_3 з початку їх повертав під погрозами відібрати сина. З березня 2019 року ОСОБА_3 створює перешкоди у проживанні в будинку, син залишився з батьком, домовленості щодо її як матері участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею не було досягнуто. ОСОБА_3 налаштовує дитину про матері. Зверталась до правоохоронних органів та органу опіки та піклування щодо дитини та поведінки ОСОБА_3 , проте безрезультатно. 08 вересня 2020 року орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок про доцільність проживання сина ОСОБА_8 , 2016 року народження, з батьком ОСОБА_3 , 1972 року народження. З таким висновком не згодна, проте не оскаржувала, так як висновок носить рекомендаційний характер.
Вважає, що її права як матері порушено, що в інтересах дитини є проживання сина саме з нею, а не з батьком.
Позивач ОСОБА_1 просила визначити постійне місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , 1982 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-13).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.141).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, звернувшись 18 березня 2021 року до суду із зустрічним позовом, вказав, що з 20 червня 2018 року син ОСОБА_9 проживає з ним, вихованням та утриманням сина займається самостійно; спілкування з матір'ю негативно впливає на дитину; орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання дитини з батьком. Після збільшення 20 травня 2021 року позовних вимог ОСОБА_3 просив визначити місце проживання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_3 , 1972 року народження; позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.159-161, 201-203).
Позивач ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала, надала відзив. ОСОБА_3 систематично перешкоджає у побаченнях з дитиною, не відповідає на дзвінки, усюди її заблокував, листи не отримує, безпідставно звинувачує у поганому впливі на дитину. Кожну неділю ходить до місяця проживання ОСОБА_3 з метою побачити сина, проте жодного разу не бачила. ОСОБА_3 дитину переховує, ніяким чином з нею не спілкується, її дзвінки адвокату Донець А.Є. не призвели до захисту прав дитини на участь у його житті мами. ОСОБА_3 довгий час ніде не працює, живе тільки за рахунок аліментів на дитину, оскільки іншого доходу не має. Вимога про позбавлення батьківських прав безпідставна (т.2 а.с.24-31).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2021 року, постановленою у судовому засіданні без складання окремого процесуального документа, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (т.1 а.с.218-220).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову визначенням систематичних спілкувань з дитиною ОСОБА_3 (т.2 а.с.11).
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування матері та дитини до ухвалення рішення; зобов'язано батька передавати дитину матері за місцем проживання матері у визначені судом дні.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 липня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу дитини ОСОБА_7 , 2016 року народження (т.2 а.с.89-90).
Експертизу не проведено (припинено роботу кабінету амбулаторних судово-психіатричних експертиз комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської міської ради; наказ №64-А від 31 жовтня 2022 року «Про ліквідацію Кабінету амбулаторних судово-психіатричних експертиз») (т.2 а.с.102-103).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року (т.2 а.с.133-134).
06 березня 2023 року відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надав відзив на позов, за змістом якого вказав, що вимоги не обґрунтовані та не в інтересах дитини. Відносини з ОСОБА_1 закінчились у березні 2018 року з причин втрати поваги один до одного, з моменту припинення спільного проживання відносини звелись виключно до питань з приводу спілкування з дитиною, однак таке спілкування зводилось до конфліктів. З червня 2018 року син став проживати з батьком, з чим мати дитини була згодна, що підтверджено листом служби у справах дітей від 07 грудня 2018 року та процесуальною поведінкою ОСОБА_1 , яка лише у лютому 2021 року звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею. З червня 2018 року по теперішній час саме відповідач утримує та піклується про дитину. Орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання сина з батьком. Зустрічі з дитиною, що були визначені органом опіки та піклування у 2021 році, призводили до спричинення ОСОБА_1 конфліктних ситуацій та стресової реакції на те дитини. Неодноразово звертався до психолога щодо психологічного стану дитини (т.2 а.с.198-205).
Судом допитано в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; заслухано думку дитини ОСОБА_9 , який виявив бажання проживати з батьком (т.3 а.с.7-30, 38-44).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (т.3 а.с.51).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про призначення психологічної експертизи дитини ОСОБА_9 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (т.3 а.с.53).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено; визначено місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено (т.3 а.с.55-61).
Висновок суду мотивовано тим, що між сторонами склалися відносини, у яких з боку батька дитини мають місце дії, спрямовані на відчуження дитини від матері. Бажання батька позбавити матір батьківських прав, особисте негативне ставлення до позивача, небажання передати їй дитину свідчить про те, що відповідач повністю виключив матір з життя дитини. Матеріали справи містять дані про те, що сторони звертались до правоохоронних органів зі скаргами щодо сімейного насильства відносно один одного, при цьому відсутні заяви батька, що матір била дитину, про що в суді неодноразово повідомлялось відповідачем. Суд не встановив будь-якого бажання батька на те, щоб у житті дитини була присутня матір. При цьому доказів неналежного ставлення матері до дитини чи не виконання нею батьківських обов'язків суду не надано. Протягом тривалого розгляду справи поведінка відповідача не змінилася, з огляду на що суд сприймає позицію відповідача як таку, яка направлена на відчуження дитини від матері. Дитина і так проживає з батьком тривалий час, при цьому доказів забезпечення хоча б розумного режиму спілкування дитини з матір'ю з боку відповідача суду не надано. Позовна вимога батька визначити місце проживання дитини з ним переслідує мету повністю виключити матір із життя дитини. Натомість поведінка матері не є агресивною проти відповідача, а її негативне ставлення до відповідача обумовлене конкретними діями, які мають місце на час розгляду справи (відчуження дитини від матері). Визначення місця проживання дитини з матір'ю не надає їй переваг, оскільки батько дитини у такому випадку не обмежений у своєму праві на спілкування з сином.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком (т.3 а.с.65-70).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Суд не дослідив всі докази та надав неправильну оцінку дослідженим доказам, не врахував думку дитини та висновок органу опіки та піклування. Дитина з батьком проживає з 2018 року в будинку, який є приватною власністю ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 була згодна з тим, що дитина проживає з батьком, лише у лютому 2021 року звернулась до суду з позовом про визначення місяця проживання дитини з нею. Саме ОСОБА_1 вигнала батька з дитиною з власної квартири, де вони проживали, а не ОСОБА_3 вигнав матір дитини з власного будинку. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 зверталась у різні органи з метою захисту своїх прав як матері та прав дитини, не відповідає дійсним обставинам справи. Так, Висновок органу опіки та піклування від 08 вересня 2020 року щодо місця проживання дитини складено за зверненням батька, а не матері, питання вирішувалось комісією, ОСОБА_1 на засіданні органу була присутня, рішення органу не оскаржувала. В межах розгляду справи ОСОБА_1 не заявляла клопотання щодо повторного розгляду органом опіки та піклування питання щодо місця проживання дитини. Твердження про налаштування батьком дитини проти матері є припущенням суду. Судом не взято до уваги висновки психологів за наслідками обстеження дитини, які вказують на те, що дитина знаходиться у стані вимушеного вибору у своєму ставленні до близьких йому людей, що згадки про мату пов'язані з негативними переживаннями, що у присутності матері дитина тривожиться, переживаючи страх навіть перед удаваною загрозою, що дитина намагається всіляко уникати зустрічей з матір'ю, має страх розлучення з батьком. Психологи для стабілізації психоемоційного стану дитини рекомендують необхідність налагодження стабільних обставин життя, уникнення додаткових стресів. ОСОБА_1 не виконує свого обов'язку утримувати дитину, має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, іноді надсилає 500-1000 грн. для дитини; суд не перевірив доводи ОСОБА_1 про сплату заборгованості по аліментам. Позивач не зверталася до судових органів щодо оскарження дій і бездіяльності органу опіки та піклування, не намагалася віднайти стосунки з дитиною. Показання свідків тлумачено не вірно. Посилання суду на можливу мобілізацію ОСОБА_3 недоречне, так як дитина проживає з батьком з 2018 року, справа в суді розглядається з 2021 року. В порядку забезпечення позову було визначено зустрічі матері з дитиною, проте акти державного виконавця підтверджують відмову дитини від зустрічей з матір'ю. Це вказує на те, що дитина має свою думку та висловлює її чітко і зрозуміло. Дитина тривалий час проживає з батьком, доглянута, охайно вдягнена, розвинена за віком, усміхнена, висловлює свої думки. Суд у рішенні думку дитини навів не повно, дитина висловилась про бажання проживати з батьком, де він почуває себе добре. Визначення місця проживання дитини з матір'ю, коли дитина 5 років поспіль проживає з батьком, має свою кімнату, налагоджений побут тощо, є стресом для дитини та не в інтересах дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, інтереси дитини переважають над інтересами батьків.
Під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а права на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків прав та інтересів дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не подано; в судовому засіданні заперечено проти доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , 1982 року народження, перебувала з 28 травня 2005 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , 1968 року народження; шлюб розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року; від даного шлюбу має дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.62, 120).
ОСОБА_3 , 1972 року народження, та ОСОБА_1 , 1982 року народження, у зареєстрованому шлюбі не перебували.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого в м. Одесі (т.1 а.с.55, 166).
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинили спільне проживання сім'єю з початку літа 2018 року.
ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі загальною площею 44,80 кв.м, житловою площею 31,10 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає в квартирі загальною площею 56,90 кв.м, житловою площею 41,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.79, 80, 139).
ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_7 , 2016 року народження, проживають в житловому будинку загальною площею 111,4 кв.м, житловою площею 80,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 - 1/10 частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 20 квітня 2018 року за реєстровим №1213; 9/10 часток на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 20 квітня 2018 року за реєстровим №1210 (т.1 а.с.45-46, 140, 163).
Дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком ОСОБА_3 постійно з кінця червня 2018 року по даний час.
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_7 в полі зору Служби у справах дітей Одеської міської ради та інших органів, які опікуються сім'ями з дітьми, постійно перебувають з жовтня 2018 року у зв'язку зі зверненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почергово на тлі конфлікту між собою з заявами, скаргами тощо щодо участі у вихованні дитини, спілкуванні з нею, а потому і щодо місця проживання дитини. Уповноваженими на то органами здійснювались виїзди за місцем проживання дитини та батька, за місцем проживання матері з перевірками; проводились бесіди з дитиною; батьки запрошувались на засідання комісій для вирішення між ними питань спочатку щодо встановлення порядку участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, а з 2020 року щодо місця проживання дитини; батькам та дитині надавалась психологічна допомога, рекомендації у вирішенні спірних питань щодо дитини.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08 вересня 2020 року №730/01-11 на підставі зібраних службою у справах дітей Одеської міської ради, комісією з питань захисту дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, відділом соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Київському районі матеріалів, бесід з батьками та дитиною вважається доцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 , 2016 року народження, з батьком ОСОБА_3 , 1972 року народження (т.1 а.с.19-26).
Органом опіки та піклування було констатовано наявність гострого конфлікту між батьками дитини, неприйняття особистості кожного з батьків по відношенню один до одного. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не можуть конструктивно спілкуватися і спільно вирішувати питання, пов'язані з вихованням та розвитком дитини. Обоє батьків прихильні до сина ОСОБА_15 , бажають спілкуватися та піклуватися про нього, але не можуть знайти вірну форму спілкування між собою. Відсутність домовленості щодо взаємопорозуміння між батьками може негативно відображатися на емоційному розвитку дитини.
Судовим наказом судді Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2020 року у справі №522/10443/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01 липня 2020 року до повноліття дитини (т.1 а.с.176).
Судовий наказ №522/10443/20 від 08 вересня 2020 року звернуто до примусового виконання; зі сплати аліментів наявна заборгованість (т.1 а.с.177-178).
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, мало місце почергове звернення до поліції з заявами один на одного; прийняті по таким заявам рішення підтверджують наявність конфлікту між ними тощо.
Після припинення у 2018 року сторін проживати сім'єю син ОСОБА_9 , 2016 року народження, з кінця червня 2018 року залишився проживати з батьком; позасудові спори між батьками дитини спочатку мали місце щодо участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
В кінці 2020 року батько дитини звернувся до органу опіки та піклування щодо отримання висновку про визначення місця проживання дитини.
На початку 2021 року матір дитини звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею, батько дитини звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з ним.
Спір в суді щодо місця проживання дитини триває з лютого 2021 року, в ході розгляду справи батьки дитини не налагодили відносини між собою, не дійшли спільної згоди щодо місця проживання дитини, кожен залишився на своїй позиції з власною «правдою» щодо ситуації, яка склалася.
Щодо ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то дитина фактично з кінця червня 2018 року по даний час постійно проживає з батьком у будинку батька. Тобто, дитина з віку у 1 рік 8 місяців на протязі більше семи років проживає з батьком, як наслідок, має тісну прихильність до нього.
Зустрічі дитини з психологами організовані в тому числі й службою у справах дітей, не суттєво вплинули на бажання сина спілкуватися з матір'ю, зустрічатися з нею, проживати разом з матір'ю.
При наданні органом опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради Висновку «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 08 вересня 2020 року №730/01-11 було з'ясовано думку дитини ОСОБА_15 , який виявив бажання проживати з батьком.
В суді першої інстанції заслухано думку сина сторін ОСОБА_16 , 2016 року народження, який досить чітко та зрозуміло виклав суду своє відношення до питання його місця проживання та заявив про бажання залишатися проживати з батьком у житловому будинку, в якому зростав.
За досить тривалий період проживання дитини з батьком життя, побут, навчання, дозвілля тощо дитини налагодженні з урахуванням змін, які відбулися в сім'ї. Будь-що різко змінювати без згоди дитини є не лише не правильним, а й буде на шкоду дитині, яка наразі не бажає проживати з матір'ю, хоче залишитися проживати з батьком у їх будинку.
Докази у справі підтверджують те, що син сторін характеризується позитивно, соціально активний, навчальний заклад зауважень щодо нього та батька не мав та не має, дитина розвинена, доглянута, забезпечена необхідним для життя, навчання, дозвілля тощо.
Дитина сторін не пам'ятає в силу віку (батьки припинили проживати сім'єю коли дитині було півтора роки) іншого, як проживання з батьком у будинку батька. Проживання дитини з батьком з літа 2018 року фактично відбулося з «мовчазної» на то згоди матері, яка лише за спливом років порушила питання проживання дитини з нею.
Зміна місця проживання дитини, яка іншого, як проживання з батьком не пам'ятає та не знає, без усвідомленого розуміння дитини та її згоди на зміну місця проживання матиме травмуючий вплив на психіку дитини.
Психоемоційний стан дитини охарактеризований психологами та викладений ними у матеріалах, наявних у справі, на що в обов'язковому порядку при прийнятті рішення слід зважати, оскільки це стосується безпосередньо самої дитини.
Орган опіки та піклування підтримав дитину сторін та бажання малолітнього ОСОБА_15 проживати з батьком.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.2 ст.160 СК України).
На час виникнення у 2021 році судового спору щодо місця проживання сина сторін, ОСОБА_16 було більше 4 років; на час ухвалення рішення судом першої інстанції дитині виповнилося 7 з половиною років; на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції ОСОБА_15 майже 9 з половиною років.
Отже, думка малолітнього сина сторін підлягає з'ясуванню та врахуванню, оскільки вік хлопчика дозволяв заслухати думку дитини щодо його місця проживання; така думка дитини, яка більше семи років постійно проживає з батьком, має суттєве значення у вирішенні спору.
Якщо мати та батько проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
Дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері (Конвенція ООН про права дитини, пункту 1 статті 3).
«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах (Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів, пункт 1 статті 3).
Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (Конвенція ООН про права дитини, стаття 12).
Сімейний конфлікт, до якого залучені діти, має бути вирішений з урахуванням їхніх найкращих інтересів.
Ухвалення збалансованого рішення в найкращих інтересах дитини вимагає не так вирішення спору про порушене право одного з батьків, як вирішення питання майбутнього дитини.
У справі, що переглядається, визначення місця проживання сина сторін з батьком, наразі відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечує його розвиток у безпечному, звичному на нього та стійкому середовищі.
Втрата зв'язків матері та дитини мала місце не з вини дитини. Для відновлення цих зв'язків необхідний час та поступові дії у цьому напрямку з відновлення стосунків. Зміна судовим рішенням місця проживання сина сторін поза його волею та бажанням, яке є звичним для дитини, задля забезпечення ОСОБА_1 можливості налагодження відносин з дитиною, у ситуації що склалася не є правильною та такою, що відповідає інтересам дитини. Інтереси ОСОБА_16 , якому скоро виповниться 10 років, вище інтересів його матері ОСОБА_1 , інтереси дитини є першочерговими, суд має дослухатися до думки самої дитини та її побажань.
Дійсно, згода на проживання з одним їх батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (ст.12 Конвенції про права дитини, статті 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, стаття 171 СК України).
У справі, що переглядається, згода (бажання) сина сторін проживати саме з батьком відповідає та сприяє захисту його прав та інтересів.
Обставини справи, зібрані та оцінені докази в їх сукупності вказують на помилковість рішення про визначення місця проживання сина з матір'ю.
Реалізація батьківських прав залежить від дотримання інтересів дитини.
У ситуації, що склалася, зміні звичного для дитини місяця проживання, має перебувати налагодження участі матері у вихованні дитини і спілкуванні з нею, та усвідомлене бажання дитини проживати з матір'ю в житлі матері.
Зміна обставин у житті сторін та їх сина, дорослішання сина, перегляд власних відносин між сторонами тощо матиме наслідком налагодження відносин у родині та вирішення спірних питань поза судом; наявність цього судового рішення не перешкода.
Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з квітня 2024 року, призначалась до розгляду на 27 лютого 2025 року, 12 червня 2025 року, 13 листопада 2025 року, 04 грудня 2025 року, 05 березня 2026 року; розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторони відповідача; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.
В судовому засіданні 05 березня 2026 року апеляційний суд закінчив з'ясування обставин і перевірку їх доказами, надав учасникам справи, які з'явилися, можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, тривалі відключення електроенергії, завантаженість ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 17 березня 2026 року.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника Реви Світлани Леонідівни в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого в м. Одесі, з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженого в м. Одесі, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 17 березня 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова