“12» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 16.04.2026 включно.
Визначено заставу - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 199 680 грн, у разі звільнення під заставу покладено на ОСОБА_7 обов'язки, а саме: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: м. Миколаєва, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обвинувачений просить ухвалу скасувати.
На думку апелянта, не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що допитані судом першої інстанції свідки вказують на його невинуватість.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
У суд першої інстанції надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів, яке у судовому засіданні прокурор підтримав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 , опинившись на волі, зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинуваченому загрожує реальне позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду.
За висновком суду першої інстанції, прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та потерпілих, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_7 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 неодноразово судимий, востаннє вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнився 17.09.2024 з ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» по відбуттю строку покарання. Проте, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів.
З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, оскільки судовий розгляд триває, прокурором доведено, що заявлені ризики зменшилися, але не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На переконання суду першої інстанції, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам, які не зменшилися та продовжують існувати.
Враховуючи те, що ризики, зазначені у клопотанні, що існували на час обрання запобіжного заходу зменшилися, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру застави до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
На розгляді в Заводському районному суді м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , відносяться: за ч. 1 ст. 357 КК України - до кримінального проступку; за ч. 4 ст. 185 КК України - до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі строком від 5 до 8 років.
На стадії досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2025 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 242 240 грн, після внесення якої ОСОБА_7 повинен бути звільнений з-під варти.
Наразі, під час судового розгляду, 06.02.2026 прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке підтримав в судовому засіданні.
В обґрунтування клопотання зазначено, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою спливає, однак ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов'язків. Застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»). За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України застава визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
З матеріалів, наданих апеляційному суду, вбачається, що наразі триває судовий розгляд кримінального провадження №12025152030000163 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Рішення про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 постановлено за наслідками розгляду клопотання прокурора, тобто в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Хоча апелянт висловив доводи, з яких вбачається його незгода із обвинуваченням, проте колегія суддів зазначає, що на даному етапі судового розгляду апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо правової оцінки пред'явленого обвинувачення, оскільки не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів по суті обвинувачення.
Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів погоджується з висновками суду, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. На наявність цих ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Також ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
ОСОБА_7 неодноразово судимий, востаннє вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнився 17.09.2024, але після звільнення з місць позбавлення волі знову обвинувачується у вчиненні умисних злочинів.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Оскаржуване рішення про необхідність продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином вмотивовано та відповідає вимогам ч. 1 ст. 183 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що встановленим ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, і що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ч. 1 ст. 370 КПК України, є обґрунтованим, законним та вмотивованим. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3