Справа № 438/538/25 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.
Провадження № 33/811/412/26 Доповідач: Березюк О. Г.
18 березня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 12 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 12.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.
Згідно постанови суду 31 березня 2025 року о 09 год 14 хв у м.Борислав по вул.Трускавецькій, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоциклом Lifan Lf175-2e, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ'єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, викладені в ньому обставини не відповідають фактичним обставинам справи, в тому числі, що на відеозаписі не зафіксовано факту відмови апелянта від проходження огляду, оскільки він не встиг надати відповідь працівникам поліції відповідь на висловлену вимогу, не доведеним є факт керування ним транспортним засобом. Крім цього, апелянт вказує, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд в найближчому медичному закладі, яким на переконання апелянта була КНП «ЦМЛ м.Борислава». Також апелянт вважає, неналежними доказами у справі долучені відеозаписи.
На апеляційний розгляд ОСОБА_1 та його захисник Романський С.І. не прибули, водночас захисник Романський С.І. по електронній пошті подав суду клопотання від 18.03.2026 року, у якому підтримав апеляційні вимоги та просив розглянути справу за відсутності його та ОСОБА_1 ..
Розглянувши матеріали справи № 438/538/25 та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №286483 від 31.03.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.2), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, озвучення працівниками поліції причин зупинки транспортного засобу, виявлених ознак наркотичного сп'яніння, про пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в присутності працівників поліції, після чого ОСОБА_1 ухилявся від відповіді, однак в підсумку відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с.7), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 31.03.2025 року, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с.4).
Апеляційний суд вважає надуманими мотиви відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.
Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
постановив:
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 12 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.