Єдиний унікальний №314/2609/25 Головуючий в 1 інст.Мануйлова Н.Ю.
Провадження №33/807/449/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
22 січня 2026 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рвачова О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Рвачова О.О. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,
Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 338433 від 22 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 22 травня 2025 року о 14:27 годині по трасі М-18 263 км керував автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений.
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Рвачов О.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, або вирішити питання щодо можливості призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з пояснень ОСОБА_1 та наявного відеозапису убачається, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, що підтверджується роздруківкою з алкотестера Драгер та актом огляду. Таким чином, інспектор поліції вніс недостовірні відомості, а тому протокол ЕПР1 №338433 від 22 травня 2025 року є неналежним та недопустимим доказом.
Крім того, із чеку приладу Драгер убачається, що останнє калібрування приладу було здійснено 21 листопада 2024 року, тобто на день проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , а саме на 22 травня 2025 року пройшов 6-місячний строк з моменту останньої повірки робочого часу вимірювальної техніки (калібрування приладу).
Огляд ОСОБА_1 має бути проведений в порядку, встановленому ст..266-1 КУпАП, оскільки останній є військовослужбовцем.
Рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, що узгоджується з висновком КАС ВС, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.
Направлення, яке наявне в матеріалах справи, не складалось працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 , оскільки його складання не зафіксоване на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, також на відео відсутній факт ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.
Крім того, апелянт просить застосувати аналогію закону та накласти на ОСОБА_1 більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України - у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному підвозі військових вантажів та особового складу до лінії зіткнення.
Заслухавши захисника - адвоката Рвачова О.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважав за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , повідомив, що це питання та правова позиція між ними узгоджена, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №338433 від 22 травня 2025 року, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 22 травня 2025 року о 14:27 годині по трасі М-18 263 км керував автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України;
- у роздруківці газоаналізатора Drager Alcotest 6820 від 22 травня 2025 року, тест №2612;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими у нього ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, проба позитивна, результат 2,41 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, що підтверджується його підписом;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 травня 2025 року;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними:
- в рапорті інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Пахомова О., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби 22 травня 2025 року з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху, о 14:27 годині за адресою: Запорізька область, траса М18, Харків-Сімферополь, 263км, під час проведення фільтраційних заходів, згідно з п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем певної військової частини …, перебуває в цивільному одязі, без зброї. Під час спілкування у вищевказаного водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор Alcotest 6820 ARHS-0265, тест №2612 результат позитивний, 2,41 ‰, з результатом не згоден, пройти огляд у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився. Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№338433за порушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл ТЗ150969. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушення ПДР України, про повторність попереджений. Подія зафіксована на відеореєстратор, персональний мобільний, моделі Motorola Solutions VB400, НОМЕР_3 .
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Натомість у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився його захисник - адвокат Рвачов О. О., який заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, тому у протоколі неправильно зазначено об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інспектор поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості, тому протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом.
Крім того, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу на посаді «водія-електрика», тому його огляд на стан сп'яніння мав проводитися в порядку ст. 266-1 КУпАП, якою регламентовано огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Проте, не зважаючи на дані обставини, працівники поліції провели огляд водія на загальних підставах, порушивши вимоги ст. 266-1 КУпАП, тому проведений огляд вважається недійсним.
Також, захисник зазначив, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, який востаннє проходив перевірку калібровки 22.11.2024, огляд проведено 22 травня 2025 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку з моменту останньої повірки. Результат такого огляду не може вважатися допустимим доказом.
Крім того, захисник просив суд у випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності накласти адміністративне стягнення у виді штрафу із застосуванням положень ст. 69 КК України та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Таким чином, захисник вважав, що провадження підлягає закриттю у зв'язку з недоведенням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Окрім зазначеного, захисник у письмовому клопотанні про закриття кримінального провадження, яке надійшло до суду 26 серпня 2025 року, зауважив, що рапорт, долучений до матеріалів справи, не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він належить до внутрішніх документів МВС України. Направлення, яке наявне в матеріалах справи, не складалось працівниками поліції у присутності ОСОБА_1 , оскільки його складання не зафіксоване на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, також на відео відсутній факт ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.
При апеляційному розгляді захисник-адвокат Рвачов В.С. просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, аналогічних доводам апеляційної скарги.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисника-адвоката Рвачова В.С., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, що підтверджується роздруківкою з алкотестера Драгер та актом огляду, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а саме виявлені такі ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна обличчя, порушення координації рухів. У зв'язку із цим, працівники поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що ОСОБА_1 погодився. Так, огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, проба позитивна, результат 2,41 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, що підтверджується його підписом. У зв'язку із цим, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.
Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово було повідомлено працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Зазначена норма кореспондується з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17 Грудня 2008 року.
В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та, не погодившись з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, категорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі.
За таких обставин, працівником поліції обґрунтовано складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП - за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого вищевказаною статтею.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не ознайомлено з направленням на огляд, є безпідставними, оскільки, як вже зазначено, останній від проходження огляду в медичному закладі відмовився.
Доводи апелянта про те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, також не є слушними з таких підстав.
Відповідно до чеку про результат тестування на алкоголь (останнє калібрування було проведено 21 листопада 2024 року.
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747, встановлено міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", становить 1 рік).
Викладене підтверджує відповідність технічного приладу, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА_1 , встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації, і відповідно можливість його використання для проведення огляду з метою виявлення перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, як убачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, перед проходженням огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не заявляв вимоги про надання йому сертифікату відповідності технічного пристрою Alcotest Drager 6820 ARHS-0267, як це передбачено відповідною Інструкцією, а працівник поліції перед проведенням відповідного огляду щодо ОСОБА_1 , надав для ознайомлення останньому зазначені сертифікат та свідоцтво з власної ініціативи.
Більш того, як вже зазначено вище, ОСОБА_1 не погодився з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду за допомогою технічного приладу, але відмовився від проходження огляду в медичному закладі, за що він і притягається до адміністративної відповідальності.
Стосовно доводів захисника-адвоката Рвачова О.О., викладених в апеляційній скарзі, щодо недотримання працівниками поліції вимог ч.2ст.266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем та його огляд на стан сп'яніння повинен був проводитись у порядку, визначеномуст.266-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
З наявних матеріалів справи встановлено, що подія правопорушення відбулась поза межами військової частини, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не належав військовій частині.
Також, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про те, що на час його зупинки він виконував обов'язки військової служби, називав інші причини керування транспортним засобом.
За вказаних обставин, в цій ситуації положення статті 266-1 КУпАП не підлягають застосовуванню.
Окрім того, відповідно до ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За таких обставин, доводи захисника-адвоката Рвачова О.О. щодо порушення працівниками поліції вимог ч.2 ст.266-1 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Що стосується доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, про те, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується перш за все вищевказаними відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням водія на огляд та відеозаписом події.
В свою чергу, відомості з вищевказаних рапортів поліцейських повністю узгоджуються з іншими доказами.
Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.
З приводу посилання сторони захисту про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не охоплює всіх подій, що суперечить вимогам Інструкції, в тому числі складання направлення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбаченийст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
З доводами захисника-адвоката Рвачова О.О. щодо безпідставності позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав на ОСОБА_1 стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, яке за будь-яких умов не може вважатися малозначним.
Наведені доводи захисника про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами не узгоджуються з вимогами Закону.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу захисника - адвоката Рвачова О.О. залишити без задоволення.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 314/2609/25