Справа № 308/16383/24
Закарпатський апеляційний суд
16.03.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/223/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Сідун О. С. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 139827 від 30.09.2024 та постанови судді від 20.03.2025 вбачається, що 30.09.2024 о 10 год 06 хв у м. Ужгороді на пл. Б. Хмельницького, 2, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Сідун О. С. просить постанову суду від 20.03.2025 скасувати та закрити провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що викладені у протоколі обставини, а саме час та місце вчинення правопорушення, не відповідають обставинам справи, а тому протокол не може бути допустимим доказом. У протоколі зазначено, що саме на місці зупинки на пл. Б. Хмельницького у м. Ужгороді о 10 год 27 хв, ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, однак з відеозапису вбачається, що у цей час ОСОБА_2 знаходився не на пл. Б. Хмельницького, а біля Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Новака в м. Ужгороді по вул. Капушанській. Крім того, матеріали справи не містять письмового направлення ОСОБА_2 для проходження огляду на стан сп'яніння, яке повинно вручатись під розписку та є невід'ємною частиною проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
-2-
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Сідун О. С., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Сідун О. С. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката Сідун О. С., а саме: 08.05.2025, 02.09.2025 та 17.12.2025.
Апеляційний суд зауважує, що всі клопотання захисника-адвоката Сідун О. С. про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_2 обґрунтовані її зайнятістю в інших судових процесах, а також слідчих діях, при цьому жодного разу захисник не надала належних доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в черговий раз було відкладено на 16.03.2026, про що учасники судового розгляду повідомлялись належним чином.
16.03.2026 до початку апеляційного розгляду захисником-адвокатом Сідун О. С., заявлено чергове клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з неможливістю прибуття на розгляд справи щодо ОСОБА_3 через зайнятість в іншому судовому процесі, між ти вказані обставини належними доказами не підтверджено, що дає обґрунтовані підстави вважати, що клопотання про відкладення судового засідання спрямоване виключено на затягування розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання захисника-адвоката Сідун О. С. про відкладення судового розгляду, до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому наведені захисником у заяві аргументи, зокрема, щодо неможливості прибуття в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки у підтвердження указаної обставини не надано жодних доказів, і як уже зазначено вище, розгляд справи щодо ОСОБА_3 вже неодноразово відкладався, у тому числі на підставі аналогічних клопотань захисника-адвоката Сідун О. С. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 у судові засідання жодного разу не з'явився.
Натомість, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_3 та його захисника-адвоката Сідун О. С. враховуються і вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій
-3-
направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 та його захисника-адвоката Сідун О. С., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адмш1стративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.201 5 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
-4-
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 30.09.2024 о 10 год 06 хв у м. Ужгороді на пл. Б. Хмельницького, 2, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_2 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 139827 від 30.09.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3164119 від 30.09.2024, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; розпискою ОСОБА_3 про залишення на зберігання транспортного засобу від 30.09.2025; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що rрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором 2 взводу 1 роти УПП бат УПП в Закарпатській області Готри Е. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 139827 від 30.09.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зокрема як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: тремтіння пальців рук, порушення координації рухів та запах алкоголю з порожнини рота, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння, від
-5-
проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
З оглянутих апеляційним судом відеозаписів чітко вбачається факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, у тому числі про які зазначено у протоколі, зокрема тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, а також факт відмови ОСОБА_3 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Між тим, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, зокрема вказав, що вживав спирт.
Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 бажав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників поліції підстав для обмови ОСОБА_3 у керуванні ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також про застосування працівниками поліції тиску чи незаконних методів примусу, які призвели до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав - становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому, як необґрунтовані, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що викладені в протоколі обставини, а саме місце та час вчинення правопорушення, не відповідають обставинам справи, оскільки з відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських чітко вбачається, що ОСОБА_3 був зупинений за порушення п. 8.5 Правил дорожнього руху України саме на пл. Б. Хмельницького в м. Ужгороді о 10 год 06 хв, в подальшому протоколи про адміністративні правопорушення відносно нього були складені на вул. Капушанській в м. Ужгород. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на те, що зазначена обставина жодним чином не спростовує вину ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 139827 від 30.09.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено,
-6-
що ОСОБА_3 , роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався останній, відмовившись від надання письмових пояснення та підпису протоколу, натомість під відеозапис визнавши факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і відмовившись від проходження медичного огляду.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання апеляційної скарги на відсутність в матеріалах справи направлення ОСОБА_2 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як уже зазначалось, останній відмовився від проходження такого огляду. Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров'я.
Оскільки водій ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що працівниками поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я, на що останній відповів категоричною відмовою, чим безумовно порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог, встановлених ст.256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_2 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, що в свою чергу свідчить про те, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка
-7-
керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_2 та його захисником не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сідун О. С. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2025 щодо ОСОБА_4 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя