Справа № 645/8520/25
Провадження № 1-кп/645/277/26
17 березня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабаї, Харківського району, Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не маючого утриманців, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, -
В провадженні Немишлянського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, обґрунтовуючи його тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу відносно останнього у вигляді тримання під вартою, не зменшились, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та його належну поведінку.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та вважав, що запобіжний звхід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Крім того просив звернути увагу на його процесуальну поведінку, взяти до уваги, що він є військовослужбовцем та замість того, щоб захищати Батьківщину він вже більше 5 місяців перебуває у слідчому ізоляторі.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи заявлених клопотань, суд приходить до таких висновків.
За змістом ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією яких передбачено від семи до п'ятнадцяти років та від п'яти до десяти років відповідно.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 21 січня 2026 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2026 року включно.
Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор наголосила, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду або органів досудового розслідування.
Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтовується тим, що оскільки обвинуваченому в рамках чинного законодавства надано копії відповідних процесуальних документів, в яких містяться дані свідків, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_5 зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні.
Так, свідки сторони обвинувачення на теперішній час судом не допитані.
Наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 . Крім цього, обвинуваченому відомі дані про особи свідків у кримінальному провадженні, місце їх проживання, коло спілкування, що дає йому можливість впливати на їх свідчення, а саме: психічно впливати на останніх з метою змусити їх змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку суду, ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення. Так, ОСОБА_5 раніше не засуджений, інкриміновані йому кримінальні правопорушення вчинив вперше.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом враховуються обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, не має міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не здатен запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Щодо посилання захисника адвоката ОСОБА_4 на можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу, суд, зокрема, зазначає, що відповідно до частини 8 статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 4, абз. 8 ч. 4 статті 183 КПК України суд не визначає ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 20 березня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в частині продовження обвинуваченому строку тримання під вартою шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1