про відкриття касаційного провадження
17 березня 2026 року
м. Київ
справа №440/12533/24
адміністративне провадження №К/990/2679/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 440/12533/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.10.2024 №916120155784 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 23.09.2024 № 02/3491/24;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити позивачу, судді у відставці, перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 23.09.2024 № 02/3491/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19.03.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.10.2024 №916120155784 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу із розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 23.09.2024 №02/3491/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.10.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог та ухвалив в цій частині постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 02.02.2026 касаційну скаргу позивача залишив без руху на підставі частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення їй ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, або документа, який підтверджує наявність пільг, встановлених законом для звільнення від сплати такого; обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом та заяви про усунення недоліків конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
03.03.2026 до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої скаржник додає уточнену касаційну скаргу, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та квитанцію про сплату судового збору.
Дослідивши зміст касаційної скарги та врахувавши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається, зокрема, на технічні перешкоди, в обґрунтування яких, зазначає, що за місцем його постійного проживання: АДРЕСА_1 , відсутнє альтернативне енергозабезпечення та відсутній енергонезалежний інтернет-зв'язок, а також відсутня технічна можливість його влаштування на даний час, та на підтвердження цього надає копію відмови компанії АТ Укртелеком на звернення позивача щодо можливості підключення енергонезалежного Інтернету через відсутню технічну можливість підключення.
Наведене скаржник пов'язує з тим, що починаючи з осені 2025 року, внаслідок системних атак на енергетичну інфраструктуру України фіксуються масові аварійні та екстрені відключення електропостачання, які тривають, в цьому випадку з другої половини жовтня 2025 і до цього часу, і при цьому їх тривалість у часовому вимірі істотно зросла. На підтвердження наведеного у заяві, скаржник додає публічні офіційні повідомлення операторів системи передачі та енергетичних компаній щодо екстрених відключень електропостачання.
Скаржник також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 у справі №500/1912/22, де суд сформулював правову позицію, згідно якої, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, як на підставу пропуску строку, скаржник покликається на те, що в період з 28.10.2025 і до 10.11.2025 включно був відсутній за місцем проживання, в зв'язку зі смертю близької для нього людини, в іншому місті, в підтвердження чого надає свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 28.10.2025 серія НОМЕР_1 .
У зв'язку з наведеним, скаржник зазначає, що обставини носять об'єктивний та непереборний характер, не перебувають під контролем скаржника і відповідають критерію поважної причини відповідно до статті 329, 121 КАС України.
Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи, що звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги; доведено, що пропуск строку звернення до суду з касаційною скаргою відбулося з причин, які не залежали від скаржника, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Відтак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на застосування судом апеляційної інстанції положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24, щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утриманні судді у відставці.
Одночасно у касаційній скарзі, скаржник покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, мотивуючи її неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, відповідно до Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відтак відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці.
Також вказує на необхідність відступлення від застосованої судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення правової позиції щодо питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Скаржник також посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове та важливе значення для самого скаржника, оскільки право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці є визначеною Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантією незалежності суддів.
Наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 КАС України, Верховний Суд
Заяву про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 440/12533/24.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 440/12533/24.
Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу №440/12533/24.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб