Справа № 554/8210/24 Номер провадження 11-сс/814/35/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
з участю :
прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12024170570000764 від 05.08.2024 матеріали справи за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 грудня 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на повідомлення слідчого про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення від 21.10.2025 в кримінальному провадженні № 12024170570000764 від 05.08.2024.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що на рівні стандарту «достатніх підстав (доказів)» вони підтверджують вірогідну причетність ОСОБА_9 до інкримінованого кримінального правопорушення за тих обставин, що викладені у повідомленні про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри.
Посилання сторони захисту на недоведеність наявності події та в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, фактично зводяться до необхідності встановлення усіх обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення й надання оцінки окремим, зібраним стороною обвинувачення доказам. Зазначене виходить за межі судового контролю на стадії досудового розслідування у порядку статті 303 КПК України та фактично підміняє собою судовий розгляд і вирішення кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя звернув увагу, що, виходячи із наданих слідчим матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України, була предметом перевірки слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Полтави під час вирішення питання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави та під час постановлення ухвали про продовження строку дії покладених на нього процесуальних обов'язків. За результатами розгляду відповідних клопотань сторони обвинувачення, слідчими суддями не було встановлено підстав вважати, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є необґрунтованою.
Окрім цього вважає, що зі змісту нової підозри та первинного повідомлення про підозру слідує, що по суті не зазнали змін як правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.3 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України, так і по суті виклад фактичних обставин його вчинення ОСОБА_9 за версією сторони обвинувачення. Фактичні обставини, що стали підставою для повідомлення ОСОБА_9 про підозру за ч.3 ст. 27 ч.5 ст.190 КК України були предметом судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Тому слідчий суддя дійшов висновку, що стороною захисту не наведено переконливих аргументів чи доказів, які б свідчили, що повідомлення ОСОБА_9 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України є необґрунтованою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою визнати необґрунтованим, незаконним та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 21.10.2025 у кримінальному провадженні № 12024170570000764 від 05.08.2024 року за ч.5 ст.191 КК України.
Свою апеляційну скаргу адвокат мотивував тим, що слідчим суддею не було враховано, що в повідомленні про підозру відсутні дані щодо часу, місця, способу здійснення привласнення газу, відсутня подія та суб'єкт кримінального правопорушення, а саме: службова особа, відсутній потерпілий та факт заподіяння шкоди, зокрема не приділено увагу відповіді ТОВ «Нафтогаз» та АТ «Лубнигаз» про відсутність завданих збитків.
Слідчий суддя не встановив наявності процесуальних порушень у вигляді суміщенні двох різних інструментів: повідомлення про зміну підозри та повідомлення про нову підозру, у той час як слідчий суддя зазначив, що обидві підозри є однаковими.
Вважає, що слідчий суддя помилково послався на обґрунтованість підозри як на встановлений в інших судових рішеннях факт. Ухилився від оцінки допустимості висновку спеціаліста та експерта щодо розміру шкоди.
Стверджує, що наведені у повідомленні про підозру обставини не узгоджуються із правовою оцінкою, яку надає сторона обвинувачення, а особа, якій від цього правопорушення шкода повинна була заподіяна, повідомляє про відсутність збитків та відсутність факту врізки або інших протиправних втручань у роботу газорозподільних систем.
Вважає, що подані щодо ТОВ «НВФ Лідвер» дані не свідчать про протиправну діяльність підприємства, а є проявом недобросовісної конкуренції або ж особистого неприязного ставлення заявників до працівників ТОВ «НВФ Лідвер».
Вказує, що суд помилково ототожнив перевірку обґрунтованості підозри як елемент необхідності застосування запобіжного заходу із перевіркою законності та допустимості зміни підозри як самостійного процесуального акту.
Поза увагою суду залишилося, що зазначений у повідомленні про підозру розмір шкоди, який інкримінується підозрюваному, не підтверджено достовірними, належними і допустимими доказами, оскільки експертиза на підставі первинних документів бухгалтерського обліку відсутні.
У доповненнях до апеляційної скарги адвокат наголошує на тому, що обрахунок розміру матеріальної шкоди є процесуально не підтвердженим, що вказує на необґрунтованість підозри. Також зазначає, що у даному кримінальному провадженні не було проведено експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, а тому розрахунки заподіяної шкоди, наведені в повідомленні про підозру є недостовірними та недопустимими.
В ході апеляційного розгляду захисник-адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, наголошував на тому, що слідчий суддя на доведення обґрунтованості підозри, безпідставно послався на попереднє рішення слідчого судді, яким відмовлено у задоволенні скарги про скасування повідомлення про первинну підозру.
Прокурор ОСОБА_6 просив залишити ухвалу без змін, зазначив, що 09.02.2026 строк досудового розслідування продовжено до 12 місяців та надано вказівки щодо проведення процесуальних дій.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, вислухавши доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки, викладені в ухвалі належним чином умотивовані.
Як убачається з матеріалів провадження, СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024170570000764 від 05.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
15 серпня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
Підстави та порядок повідомлення особі про підозру регламентовано главою 22 КПК України (статті 276 - 279).
Згідно з пунктом 10 частини 1статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави стверджувати те, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.
Тобто слідчий суддя повинен перевірити дотримання органом досудового розслідування чи дізнання процесуального порядку повідомлення про підозру, а саме: 1) чи в передбачених законом випадках здійснено повідомлення про підозру; 2) чи уповноваженою особою прийняте процесуальне рішення та здійснено вказану процесуальну дію; 3) чи відповідає повідомлення про підозру вимогам ст. 277 КПК України (щодо змісту такого); 4) чи дотримано порядок та строк вручення повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України); 5) чи дотримано права особи, якій повідомлено про підозру.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно з частиною 1 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
З огляду на викладене, повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 від 21.10.2025 дає підстави стверджувати, що цей процесуальний документ за своїм змістом та формою у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК, а саме містить усі передбачені вказаною статтею відомості (зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 ).
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що сукупність зібраних у справі доказів не дають достатніх підстав для висновку про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача про існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованих їй правопорушень, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки слідчий суддя на цьому етапі кримінального процесу не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті пред'явленого обвинувачення, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності, достовірності, достатності і допустимості для визнання особи винною чи, навпаки, невинуватою у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, правильність кваліфікації її дій, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, перевагу одних доказів над іншими тощо, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для вручення їй повідомлення про підозру.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, на виконання вимог ст. ст.276, 278,303 КПК України, під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування повідомлення слідчого про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 , оскільки та за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при цьому, матеріали справи не свідчать про порушення передбаченої ст. 278 КПК України процедури повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів також враховує, що факт повідомлення особі про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є актом обвинувачення цієї особи у вчиненні такого правопорушення, а тому мотиви апеляційної скарги з приводу необґрунтованості підозри, не впливають на висновки суду щодо обставин повідомлення ОСОБА_9 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обставин проведення досудового розслідування.
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на те, що на стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри має перевірятися слідчим суддею не з точки розу доведеності вини, а з точки зору того, що після повідомлення особи про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового слідства дотримуються вимоги кримінального процесуального закону щодо розумних строків проведення досудового слідства та дотримання органом досудового слідства прав та свобод підозрюваної особи під час слідства. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності існування обставин на підтвердження обґрунтованості підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення».
У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вини ОСОБА_9 за повідомленою підозрою, оскільки слідчий суддя, здійснюючи судовий розгляд скарги на повідомлення про підозру не уповноважений досліджувати та оцінювати докази, що стали підставою для повідомлення ОСОБА_9 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення та надавати юридичну кваліфікацію діям підозрюваної особи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 грудня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4