Провадження № 22-ц/803/3483/26 Справа № 205/19014/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
17 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Красвітна Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк»,
заінтересовані особи Друга дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Басова Н.В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2025року АТ КБ “ПриватБанк» до подання позову звернулось в суд із заявою про витребування від Другої дніпровської державної нотаріальної контори копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та про витребування від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформації про склад сім'ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті померлого - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Існування таких вимог заявник пов'язував із тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 14 лютого 2008року, проте 29 жовтня 2024року позичальник помер, що підтверджується скороченим витягом зі свідоцтва про смерть від 05 листопада 2024року. На момент смерті позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим за вищезазначеним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 114 690,00грн.
Вказував, що 16 червня 2025року Банк звернувся з претензією кредитора до Другої дніпровської державної нотаріальної контори, яка у листі від 25 червня 2025року повідомила, що нею було заведено спадкову справу після смерті позичальника, та відмовила Банку у наданні інформації про спадкоємців позичальника у зв'язку з дією положень статті 8 Закону України «Про нотаріат».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025року у задоволенні клопотання АТ КБ «Приватбанк» про витребування доказів до пред'явлення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про витребування доказів до пред'явлення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником на дотримання вимог частини першої статті 116 ЦПК України не зазначено та не доведено, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
31 грудня 2025року АТ КБ “ПриватБанк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що банк не має інформації щодо спадкоємців позичальника, а тому не може захистити свої права в судовому порядку шляхом пред'явлення позову.
Також наголошував, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, у зв'язку з режимом воєнного стану, може бути втрачений або збирання чи подання таких доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2026рокусправу призначено до судового розгляду на 17 березня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Листом від 25 червня 2025року Друга дніпровська державна нотаріальна контора повідомила Банк, що нею було заведено спадкову справу після смерті позичальника та відмовила Банку у наданні інформації про спадкоємців позичальника у зв'язку з дією положень статті 8 Закону України «Про нотаріат».
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Як правову підставу для відмови у задоволенні заяви про витребування доказів до пред'явлення позову суд першої інстанції виснував, що у розпорядженні заявника є інформація щодо місця перебування спадкової справи, яка зберігається в Другій дніпровській державній нотаріальній конторі, тому відсутні підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений або отримання його копії стане згодом неможливим чи утрудненим.
Суд також виснував, що в матеріалах доданих до заяви про витребування доказів до пред'явлення позову відсутні будь-які докази того, що заявником самостійно вживалися заходи щодо отримання відомостей про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За правилами частини четвертої статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до частини третьої статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Згідно з п.п. 4, 6 частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази.
Під час вирішення питання про забезпечення доказів суд ураховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.
За змістом частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено, або збирання та подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року у справі № 9901/845/18.
Тож заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Врахувавши, що заява АТ КБ “Приватбанк» про витребування доказів до пред'явлення позову не містить обґрунтування того, що докази, які просить витребувати заявник, можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для витребування доказів до пред'явлення позову.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою АТ КБ “Приватбанк» посилався на те, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, у зв'язку з режимом воєнного стану, може бути втрачений або збирання чи подання таких доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги.
Так, звернувшись до суду із заявою про витребування доказів АТ КБ "Приватбанк" послався лише на відмову Другої дніпровської державної нотаріальної контори у наданні йому на запит заведеної після смерті ОСОБА_1 копії спадкової справи. Водночас доказів звернення до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та відмови у наданні інформації про зареєстрованих за адресою проживання ОСОБА_1 осіб, банк суду не надав.
Також встановлення режиму воєнного стану як підстава стверджувати про можливість втрати чи утруднення здобуття доказів є лише припущенням заявника.
Посилання апеляційної скарги на те, що банк не має інформації щодо спадкоємців позичальника, оскільки персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, а тому не може захистити свої права в судовому порядку шляхом пред'явлення позову, не спростовують факту відсутності звернення останнього до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та відсутності відмови у наданні такої інформації.
Банком не доведено, що ним вичерпано усі можливості для самостійного отримання доказів, необхідних йому для звернення до суду з позовом.
Отже, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для витребування доказів до пред'явлення позову у цій справі є необґрунтованими.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду, який їх обґрунтовано спростував.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про витребування доказів до пред'явлення позову.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк».
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 грудня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 березня 2026року.
Судді: