Провадження № 33/803/170/26 Справа № 202/6181/25 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
12 березня 2026 року Кривий Ріг
12.03.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., при секретарі судового засідання Шевченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та апеляційну скаргу захисника Халупка С.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2025р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2025р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Халупком С.В., та у зв'язку із поданням апеляційної скарги за межами строку на апеляційне оскарження заявлено клопотання про поновлення вказаного строку.
В обґрунтування поданого клопотання захисником Халупко С.В. зазначено, що ОСОБА_1 та його захисник не приймали участь у судовому засіданні, оскаржувану постанову сторона захисту не отримувала, про постанову стало відомо тільки 02.08.2025р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, участі у судовому засіданні не приймав, копію оскаржуваної постанови не отримував, наведені доводи щодо поважності строку подання апеляційної скарги, на думку суду апеляційної інстанції, є слушними.
На думку суду апеляційної інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження, є поважними, не є істотними, строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Про дату час та місце судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник Халупко С.В. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, підстав для відкладення розгляду справи та розгляду за відсутності учасників провадження, відповідно до ст. 268 КУпАП, не встановлено.
В апеляційній скарзі захисник:
- вважає, що долучений до справи відеозапис не був належним чином досліджений судом першої інстанції, ОСОБА_1 не запропоновано огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я;
- вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений у порушення вимог ст. 266 КУпАП;
- вказує, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи та надання для ознайомлення матеріалів справи,чим було порушено право ОСОБА_1 на захист;
- прохає оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04.05.2025р. о 13 год. о 45 хв. керував транспортним засобом OPEL VIVARO н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 6810 із позитивним результатом - 0,38 ‰ , тест № 381, чим порушив вимоги п.2.9) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 799963 від 04 травня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, скарг не мав, з результатом огляду був згоден, про що свідчить його підпис на даному акті, а також дані відеофіксації з місця події, що були досліджені у судовому засіданні.
Суд першої інстанції після дослідження та оцінки сукупності доказів вважав доведеним те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з перевищенням допустимої норми алкоголю, тобто перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не може погодитись із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП неповно та необ'єктивно з'ясував обставини справи, що перешкодило суду першої інстанції вирішити їх в точній відповідності із законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що захисником Халупком С.В. до початку розгляду справи, 16.07.2025р. було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
Проте суд першої інстанції вказане клопотання залишив поза увагою та 21.07.2025р. розглянув справу по суті за відсутності учасників провадження.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції констатує, що судом першої інстанції вимоги ст. 268 КУпАП не було дотримано, що потягло до безпідставного порушення права ОСОБА_1 на захист, та є безумовною підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною, що тягне до її скасування.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, дослідивши сукупність доказів у справі, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, встановив, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння було проведено із застосуванням газоналізотора, при цьому працівниками поліції, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП застосовувався відеозапис.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали відеозапису, та встановив, що ОСОБА_1 було зупинено 04.05.2025р. о 12:44годині, що підтверджується матеріалами першого файлу відеозапису.
Відповідно до матеріалів другого файлу відеозапису, 04.05.2026р. о 13 годині 08 хвилин, тобто після 25 хвилин відсутності відео фіксації, працівниками поліції було розпочато процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального приладу, показник якого склав 0,38 ‰, та ОСОБА_1 , а після отримання позитивного результату висловив незгоду із показником газоаналізатора.
На дану незгоду ОСОБА_1 із показниками газоаналізатора працівник поліції спитав, чи згодний він проїхати до закладу охорони здоров'я, та не отримавши відповіді, наголосив, що ОСОБА_1 може самостійно відвідати заклад охорони здоров'я та пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, що не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Також працівник поліції наголосив ОСОБА_1 , що у разі якщо він має намір проїхати до закладу охорони здоров'я, він має проїхати до закладу охорони здоров'я у супроводі поліції.
Після чого відеозапис перервано на часовому проміжку 13 годин 15 хвилин.
Третій файл відеозапису розпочинається з часової позначки 14 годин 06 хвилин, має тривалість 3 хвилин 50 секунд. Працівник поліції оголошує ОСОБА_1 зміст складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали відеозапису містять відсутність 50 хвилин спілкування ОСОБА_1 та працівників поліції, при цьому питання відвідування ОСОБА_1 закладу охорони здоров'я через незгоду із показником газоаналізатора залишилося не вирішеним, що не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Вислів працівників поліції щодо можливості ОСОБА_1 самостійного проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я також не узгоджується із вимогами ст. 266 КУпАП, оскільки водій прибуває до закладу охорони здоров'я для огляду на стан сп'яніння виключно у супроводі працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутній тривалий час відеозапису, після спливу якого щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 висловив незгоду із показником газоаналізатора, та вказане питання залишилося не вирішеним. Зміст відеозапису, а саме його тривалість та відсутність значного відрізку відеозапису, а також пропозиція працівників поліції щодо самостійного проходження огляду ставить під обґрунтований сумнів законність огляду водія на стан алкогольного сп'яніння із урахуванням вимог ст. 266 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції не може дійти до беззаперечного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за принципом «поза розумним сумнівом», що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що досліджуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що останній погодився. Тобто суд першої інстанції дійшов висновку, про згоду із показником газоаналізатора висловлену іншою особою, що не відповідає фактичним обставинам справи та не може бути прийнято до уваги.
Крім того суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що резолютивна частина постанови суду першої інстанції не містить висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зазначення лише про накладення на нього стягнення за цією статтею, та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити у тому числі зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Діючий КУпАП був введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 0712.1984р., тобто понад 40 років тому. За цей період в статтю 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення та в повній мірі не відповідає сучасній системі права, 8 разів вносилися зміни: 1) ЗУ № 244/94-ВР від 15.11.94р., 2) ЗУ № 2342-III від 05.04.2001р., 3) ЗУ № 586-VI від 24.09.2008р., 4) ЗУ № 590-VII від 19.09.2013р., 5) ЗУ № 596-VIII від 14.07.2015р., 6) № 1404-VIII від 02.06.2016р., 7) ЗУ № 2262-VIII від 21.12.2017р., 8) ЗУ № 1582-IX від 29.06.2021р., які суттєво не торкнулись саме змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Однією з невід'ємних умов ефективного впливу принципу законності на суспільні правовідносини, в тому числі і у сфері застосування законодавства про адміністративні правопорушення, є наявність розвиненої системи права, яка відображає потреби держави та усіх учасників правовідносин.
Враховуючи викладене вище, національне кримінальне процесуальне законодавство, прецедентний характер рішень ЄСПЛ з питань складання процесуальних документів, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення повинна бути правильною по суті і по формі.
Форма - це спосіб, мова змісту і послідовність викладення.
Постанова суду у справі про адміністративні правопорушення має бути викладена у такій формі, щоб переконувала, що прийняте судом рішення єдино можливе і правильне.
Постанова суду у справі про адміністративні правопорушення повинна складатись з трьох частин - вступної, мотивувальної і резолютивної.
Резолютивна частина постанови суду у справі про адміністративні правопорушення - заключна частина єдиного документу суду і вона має узгоджуватись з висновками мотивувальної частини.
У резолютивній частині постанови суду у справі про адміністративне правопорушення надається конкретне формулювання з питань винності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; кваліфікації адміністративного правопорушення; виду та розміру застосованого адміністративного стягнення; про речові докази; судові витрати; про порядок та строк оскарження постанови.
У резолютивній частині постанови суду про визнання винним особи у вчиненні адміністративного правопорушення вказується про це. Висновок про винність особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, повинен випливати з формулювання і обґрунтування у мотивувальній частині постанови.
Встановлення або невстановлення винуватості особи безпосередньо пов'язано з подальшими правовими наслідками - притягнення (не притягнення) особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність у резолютивній частині оскаржуваної постанови висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суперечить загальним засадам законодавства України про адміністративні правопорушення та поняттю адміністративного правопорушення, зазначеного у ст. 9 КУпАП, оскільки суперечить мотивувальній частині цієї постанови, тому постава суду першої підлягає скасуванню і з цих підстав.
Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги захисника є слушними підлягають задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2025р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 21.07.2025р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя