Справа № 163/123/26 Провадження №33/802/222/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України
Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 15.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, ч.1 ст.130 КпАП України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 01:25 годині 08.01.2026 року по вулиці Шевченка в селі Згорани Ковельського району Волинської області в порушення п.2.9.а. Правил дорожнього руху керував автомобілем «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.11).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю належних та допустимих доказів адміністративного правопорушення.
Звертає увагу суду на ряд, на його думку, порушень з боку працівників поліції, а саме: порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, фактично працівники поліції відмовили в проведенні такого огляду у медичному закладі; зазначення іншого алкотестера, яким проводився огляд, його прострочене калібрування та ненадання документів на нього; недостовірні відомості у протоколі про адміністративне правопорушення.
Окрім того зазначає, що копію постанови місцевого суду отримав лише 30.01.2026 року, а тому не міг її оскаржити раніше (а.с.18-20).
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, просив поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин, підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.289 КпАП України, слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 15.01.2026 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті слід зазначити наступне.
Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів у відповідності до ст.252 КпАП України здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень згаданих статей КпАП України.
Відповідно до диспозиції ст.130 КпАП України адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з вимогами п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561602 від 08.01.2026 року (а.с. 1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.01.2026 року (а.с.2);
- зобов'язанням до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 становить 0,64 проміле (а.с.4);
- роздруківкою чека Драгер, відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 становить 0,64 проміле (а.с.5);
- довідкою про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.6);
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції (а.с.8).
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Також вказані обставини належним чином підтверджуються відеозаписом, який здійснений на нагрудні бодікамери працівників поліції. Відеозаписом зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , огляд водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», зокрема, згода останнього з результатами проведеного огляду. Крім того, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 на запитання працівника поліції чи він згідний з результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння відповів «ну згідний, але пив вчора».
Таким чином, надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Доводи апелянта про різницю в назві алкотестера, не впливають на достовірність результатів огляду і дотримання встановленого порядку його проведення, оскільки обидва зазначені прилади (Drager 0564 та Drager 6810) належать до одного типу спеціальних технічних засобів, мають однаковий принцип дії, метрологічні характеристики та призначення для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Також безпідставними є доводи апелянта про те, що огляд, проведений працівником поліції на стан сп'яніння, є недійсним, оскільки газоаналізатор «Drager Alcotest» за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння має прострочене калібрування, адже апелянтом висловлено лише формальне посилання щодо, на його думку, ймовірного порушення, при цьому не було надано відповідних доказів такої недійсності.
Крім того згідно наявного відеозапису апелянт не ставив під сумнів належність приладу «Драгер», не вимагав у працівників поліції надання інформації щодо приладу, яким проводився огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, відповідного клопотання і не було заявлено під час розгляду матеріалів у суді першої інстанції.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовного того, що він не погоджувався із результатом огляду, проведеного працівниками поліції за допомогою приладу Драгер, оскільки дані твердження спростовуються роздруківкою приладу Драгер (а.с.5), актом огляду водія на визначення стану сп'яніння (а.с.4), відеозаписом, з яких вбачається згода ОСОБА_1 із результатом проведеного огляду на стан сп'яніння.
Узагальнюючі доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів притягнення ОСОБА_1 до відповідальності апеляційний суд вважає їх не слушними, а лише припущеннями, які трактуються суб'єктивно з метою ухилення ОСОБА_1 від відповідальності.
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності є належними та допустимими та повністю узгоджуються між собою за змістом, апелянтом у своїй скарзі не наведено жодних підстав ставити під сумнів їх достовірність.
Таким чином доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не знайшли свого підтвердження. Судом було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України,
Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року щодо нього.
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.