Справа № 761/5455/26
Провадження № 1-кс/761/4560/2026
25 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024001510000016 від 21.11.2024, -
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 72024001510000016 від 21.11.2024.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001510000016 від 21.11.2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження досліджуються обставини протиправної діяльності групи фізичних, які на території Волинської області шляхом незаконного використання знаку для товарів здійснюють виготовлення, пакування та реалізацію товарів торгових марок "ARIEL", "LENOR", "DASH", "TIDE", "GALA" та "FAIRY".
11.02.2026 детективом Головного підрозділу детективі Бюро економічної безпеки України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2026 у справі № 761/1526/26 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: телефон марки Redmi Note 8 pro, Imei 1 ( НОМЕР_1 ), Imei 2 ( НОМЕР_2 ) з сімкартами за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 542 050 грн гривень.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вилучене майно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, вказавши, що вилучене під час обшуку майно належить ОСОБА_6 , який не має жодного відношення до обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 72024001510000016 від 21.11.2024, про що він вказував детективу під час обшуку.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та письмові заперечення, заслухавши прокурора та представника власника майна, дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001510000016 від 21.11.2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.
11.02.2026 детективом Головного підрозділу детективі Бюро економічної безпеки України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2026 у справі № 761/1526/26 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: телефон марки Redmi Note 8 pro, Imei 1 ( НОМЕР_1 ), Imei 2 ( НОМЕР_2 ) з сімкартами за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; грошові кошти в сумі 542 050 грн гривень.
Постановою детектива від 12.02.2026 вказане майно визнано речовими доказами.
За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також спеціальної конфіскації, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КК України
У силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилаючись у клопотанні, що майно, яке було вилучене у ОСОБА_6 під час обшуку, відповідає критеріям речових доказів, регламентованим ст. 98 КПК України, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
До матеріалів клопотання долучені документи, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, проте, жоден з них не підтверджує факту відповідності майна, критеріям речового доказу, визначного ст. 98 КПК України.
Суд враховує, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2026 у справі № 761/1526/26 надано довіз на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , який згідно отриманими в ході досудового розслідування матеріалами може бути причетним до протиправної діяльності, розслідування якої здійснюється в рамках кримінального провадження № 72024001510000016 від 21.11.2024.
Поряд з цим, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 повідомляв детектива, що вилучені в подальшому мобільний телефон та грошові кошти належать йому, про що вказано в протоколі обшуку від 11.02.2026.
Таким чином, у порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України прокурором не надано доказів, що підтверджують той факт, що вилучене у ОСОБА_6 майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могло зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя, із встановлених під час розгляду клопотання обставин, приходить до висновку, що вимоги клопотання виходять за межі потреб досудового розслідування у кримінальному провадженні та не співвідносяться із завданнями кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положеннями ст. ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту на майно, його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання.
У порядку п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024001510000016 від 21.11.2024 - відмовити.
Зобов'язати уповноважену особу, в якої утримується тимчасово вилучене майно, яке було вилучене 11.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , негайно повернути його ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1