Справа № 761/4825/26
Провадження № 1-кс/761/4237/2026
09 березня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000445 від 03.06.2025,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва поштою надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000445 від 03.06.2025.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що ГУ НП в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Київської області здійснюється вербування осіб жіночої статі, у тому числі неповнолітніх для переправлення за державний кордон України до Сполучених Штатів Америки та низки країн Європи, для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду.
В ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що вербування осіб жіночої статі здійснюється через веб ресурс «Телеграм» з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» з рекламними абонентськими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка користується абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка користується абонентським номером НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який користується абонентським номером НОМЕР_6 .
Згідно даних, отриманих у ході досудового розслідування, в тому числі в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_4 .
Також, у ході досудового розслідування, в тому числі в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користується автомобілем марки Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_7 VIN НОМЕР_8 , в якому можуть знаходитись речові докази, які можуть містити інтерес для слідства. Згідно довідки з НАІС автомобіль Lexus RX 350 д.н.з НОМЕР_9 належить на праві власності ОСОБА_4 , також остання користується автомобілем Audi RS Q8 д.н.з. НОМЕР_10 VIN НОМЕР_11 власником якої є співмешканець останньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, 05.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук автомобіля марки «Lexus RX350» із н.з. НОМЕР_7 , в ході якого було вилучено: ключі від вказаного транспортного засобу та автомобіль «Lexus RX350» із н.з. НОМЕР_7 .
Вилучений транспортний засіб має істотне значення для з'ясування обставин злочину та досягнення завдань визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, а його відсутність призведе до значного зменшення ефективності та дієвості досудового розслідування, крім того вони мають важливе значення для досудового розслідування, а відомості, які у них містяться, в сукупності з іншими матеріалами слідства, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, можуть бути використані як докази під час судового розгляду і потребують подальшого дослідження при призначенні відповідних судових експертиз та проведенні слідчих (розшукових) дій.
Постановою слідчого від 05.02.2026 вилучений під час обшуку транспортний засіб визнано речовим доказом з підстав відповідності критеріям визначеним статтею 98 та статтею 99 КПК України, оскільки є достатньо підстав вважати, що вказаний транспортний засіб набутий кримінально протиправним шляхом за кошти, здобуті внаслідок злочинної діяльності.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.
До початку судового прокурор ОСОБА_3 звернулася із заявою про розгляд справи у її відсутність.
Представник власника вилученого майна в судове засідання не прибув. При цьому, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 звернувся на адресу суду із запереченнями на клопотання прокурора про арешт майна та заявою про проведення судового розгляду клопотання прокурора про арешт майна у його відсутність. Так, як вбачається зі змісту вказаних заперечень, представник власника майна зазначає, що вилучене майно не відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, дозвіл на його вилучення слідчим суддею не надавався. Крім того зазначив, що автомобіль Lexus RX 350 д.н.з НОМЕР_9 був придбаний ОСОБА_4 у 2021 році, тобто до обставин, які досліджуються в межах кримінального провадження, та придбаний за грошові кошти внаслідок продажу квартири АДРЕСА_5 , та грошові кошти ОСОБА_8 , отримані ним внаслідок зайняття підприємницькою діяльністю, що підтверджується відповідними деклараціями про доходи та даними договору купівлі-продажу. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні клопотанні прокурора про арешт майна.
В той же час, неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна на підставі письмових матеріалів справи.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ГУ НП в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025110000000445 від 03.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
05.02.2026, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2026, проведено обшук автомобіля марки «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_7 , в ході якого було вилучено: ключі від вказаного транспортного засобу та автомобіль «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_7 .
Постановою слідчого від 05.02.2026 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025110000000445 від 03.06.2025.
Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, у постанові слідчого від 05.02.2026 про визнання речовим доказом автомобіль «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_7 з ключами до нього, не наведено підстав, як і не встановлено в судовому засіданні, якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що він був знаряддям вчинення кримінальних правопорушення чи зберіг на собі його сліди та/або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи є предметом/об'єктом кримінально протиправних дій.
Крім того, прокурором не долучено до клопотання об'єктивних доказів, як і не встановлено в ході судового розгляду, які б могли свідчити, що транспортний засіб набутий ОСОБА_4 кримінально-протиправним шляхом, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає слушними заперечення адвоката ОСОБА_7 на клопотання про арешт майна.
Таким чином, відсутні достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у кримінальному провадженню № 12025110000000445, та вказане свідчить про те, що постанова слідчого від 05.02.2026 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні є суто формальною та не відповідає вимогам ст.ст. 98, 110 КПК України.
Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.
Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури про арешт майна, вилученого в ході проведення 05.02.2026 обшуку автомобіля марки «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_7 , а саме: ключі від вказаного транспортного засобу та автомобіль «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_7 , необхідно відмовити.
За таких обставин, керуючись ст.ст.170-172 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000445 від 03.06.2025.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя