Справа №:755/2472/26
Провадження №: 1-кс/755/600/26
"04" березня 2026 р. місто Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання слідчого-криміналіста слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ГУ СБ України в АР Крим підполковника ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури АР Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025011000000219 від 25 вересня 2025 року, та додані до нього матеріали стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Керч АР Крим, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Керченським МУГУ МВС України в Криму, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогочастиною п?ятою статті 111-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
17 лютого 2026 року слідчий-криміналіст слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ГУ СБ України в АР Крим підполковник ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури АР Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025011000000219 від 25 вересня 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України.
17 лютого 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було визначеного головуючого - слідчого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали клопотання для розгляду.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що слідчим відділом (з дислокацією у місті Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025011000000219 від 25 вересня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України.
Так, у період лютого-березня 2014 року, РФ, використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14 січня 1998 року та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02 березня 1999 року), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20 лютого 2014 року РФ, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - Кримського півострова із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
24 лютого 2022 року, у зв?язку з відкритим, повномасштабним військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2002-ІХ від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополя до складу РФ, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено т.зв. судові, правоохоронні органи та органи влади і місцевого самоврядування т.зв. «Республіки Крим».
Зокрема, згідно положень законодавства РФ, а саме підпінкт 2, 3 статті 88 глави 8 т.зв. «Конституції Республіки Крим», («Місцеве самоврядування») місцеве самоврядування в Республіці Крим забезпечує відповідно до Конституції РФ, федерального закону, цієї Конституції та закону Республіки Крим самостійне вирішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування та розпорядження муніципальною власністю.
Місцеве самоврядування здійснюється громадянами шляхом референдуму, виборів та інших форм прямого волевиявлення, через виборні та інші органи місцевого самоврядування.
Також, відповідно до статті 90 вказаного нормативного документу, органи місцевого самоврядування самостійно керують муніципальною власністю, формують, затверджують та виконують місцевий бюджет, встановлюють місцеві податки та збори, здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують інші питання місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть наділятися законом Республіки Крим окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріальних та фінансових коштів. Реалізація переданих повноважень підконтрольна органам державної влади Республіки Крим.
Згідно частини шостої статті 1 т.зв. «закону Республіки Крим № 15-ЗРК від 05 червня 2014 року «Про встановлення меж муніципальних утворень та статусу муніципальних утворень в Республіці Крим», муніципальне утворення місто Керч наділено статусом міського округу та його адміністративним центром визначено місто Керч, а також встановлено перелік населених пунктів, що входять до складу т.зв. «міського округу м. Керч».
Відповідно до пункту 1 статті 1 т.зв. «закону Республіки Крим № 16-ЗРК від 05 червня 2014 року «Про структуру та найменування органів місцевого самоврядування в Республіці Крим, чисельності, строках повноважень та даті проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Республіці Крим», встановлено структуру органів місцевого самоврядування у муніципальних районах, а саме:
а) представницький орган муніципального утворення, що складається з депутатів, обраних на муніципальних виборах;
б) голова муніципального утворення, який обирається представницьким органом муніципального утворення зі свого складу та виконує повноваження його голови;
в) місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення), яку очолює голова місцевої адміністрації, який призначається на посаду за контрактом, що укладається за результатами конкурсу на заміщення зазначеної посади, у відповідності з статтею 37 Федерального закону від 06 жовтня 2003 року № 131-Ф3 (про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ).
Також статтею 5 вказаного нормативного документу встановлено чисельність депутатів представницьких органів міських округів та міських поселень в Республіці Крим, які обираються на муніципальних виборах, зокрема, у місті Керч - 28 депутатів.
Відповідно до статті 1 глави 1 т.зв. «Регламенту Керченської міської ради Республіки Крим», затвердженого рішенням т.зв. «Керченської міської ради» від 22 жовтня 2014 року № 21-1/14: Керченська міська рада (далі за текстом міська рада) є виборним, постійно діючим представницьким органом місцевого самоврядування, муніципального утворення міський округ Керч Республіки Крим і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції РФ, законодавства РФ, Конституції Республіки Крим, законодавства Республіки Крим, Статуту муніципального утворення міський округ Керч і даного Регламенту. Термін повноважень Міської ради - п?ять років.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 11 червня 2024 року рішенням № 1265-2/24 т.зв. «Керченської міської ради Республіки Крим» призначено вибори депутатів Керченської міської ради Республіки Крим третього скликання на 08 вересня 2024 року, яке було скеровано у «територіальну виборчу комісію міста Керч Республіки Крим».
У червні-липні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України (далі - ТОТУ) в Автономній Республіці Крим, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ, достовірно знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи проросійсько налаштованою, маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та у добровільному обранні до незаконних органів місцевого самоврядування, створених на тимчасово окупованій території, добровільно виявила бажання бути обраною депутатом т.зв. «Керченської міської ради Республіки Крим».
Після чого, 03 серпня 2024 року рішенням т.зв. «Територіальної виборчої комісії міста Керч Республіки Крим» № 193/1129-2 з її згоди, була висунута, як кандидат у депутати по одномандатному виборчому округу № 13.
У подальшому, ОСОБА_5 , у період з червня 2024 року по 08 вересня 2024 року, перебуваючи на ТОТ АР Крим у місті Керч, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, здійснювала передвиборчу кампанію як кандидат у депутати т.зв. «Керченської міської ради Республіки Крим».
Відповідно до рішення «територіальної виборчої комісії міста Керч Республіки Крим» від 10 вересня 2024 року № 213/1290-2, ОСОБА_5 обрано депутатом «Керченської міської ради Республіки Крим» третього скликання.
Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи на ТОТ АР Крим, у місті Керч, за результатами виборів, рішенням «територіальної виборчої комісії міста Керч Республіки Крим» від 17 вересня 2024 року № 214/1292-2, зареєстрована депутатом «Керченської міської ради Республіки Крим» третього скликання, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 17.
Отже, своїми діями ОСОБА_5 довела до кінця свій злочинний умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора чим сприяла та сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України - колабораційній діяльності, тобто в участі громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
04 вересня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України.
У зв'язку з перебуванням ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру їй вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 185 (8110) від 10 вересня 2025 року) та 10 вересня 2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено її захиснику.
Крім того, на виконання вимог статті 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, аналогічно було опубліковано повістки на 15 вересня 2025 року, 16 вересня 2025 року та 17 вересня 2025 в період часу з 09 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин про виклик до слідчого управління (з дислокацією у місті Київ) Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення за її участі інших слідчих (процесуальних) дій.
Однак, остання на виклики не з'явилася та не повідомила про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надала. У зв'язку із викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що остання переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 особисто не вручено, проте вжито заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 08 листопада 2017 року по 26 січня 2026 року відомостей стосовно ОСОБА_5 в базі даних не виявлено.
18 вересня 2025 року ОСОБА_5 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам 10 відділу ГВ ЗНД Управління Служби безпеки України у Львівській області.
25 вересня 2025 року з матеріалів кримінального провадження № 22024011000000244 від 15 жовтня 2025 року виділено матеріали стосовно підозрюваної ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 КК України, в окреме провадження за № 22025011000000219 від 25 вересня 2025 року
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_5 підозра, на думку слідчого, підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, зокрема: рапортом щодо виявленого кримінального правопорушення 10 відділу ГВ ЗНД Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/5/10-5053нт від 17 жовтня 2025 року; актом огляду від 17 жовтня 2025 сайту «Виборчої комісії Республіки Крим», за URL-адресою: http://crimea.izbirkom.ru; протоколом огляду від 28 лютого 2025 року облікового запису в російській соціальній мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 (мовою оригіналу: «ВКонтакте») під назвою: (мовою оригіналу: « ОСОБА_7 »); протоколом огляду від 04 березня 2025 року « Яндекс диск » за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 на якому розміщено публікації документів про реєстрацію кандидатів та обрання депутатом «Керченської міської ради Республіки Крим третього скликання», зокрема ОСОБА_5 ; протоколом огляду від 05 травня 2025 року облікового запису в російській соціальній мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 (мовою оригіналу: «ВКонтакте») під назвою: (мовою оригіналу: « ОСОБА_7 »); висновком експерта № СЕ-19/120-25/6540-ФП від 16 червня 2025 року судової портретної експертизи; листом з Офісу Президента України № 45-01/353 від 14 березня 2025 року щодо інформації про припинення громадянства ОСОБА_5 ; листом з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 січня 2026 року; листом з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.1-2615/6-25 від 07 березня 2025 року.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, в ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які, на думку слідчого, вказують на наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України.
Згідно із вказаними доказами, зокрема отриманими відомостями від ДПС України та оперативного підрозділу, а також іншими відповідями на запити, направленими в порядку статті 93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України, оскільки остання, переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим та перебуваючи на зазначеній території, в тому числі під час та після деокупації ТОТ України - АР Крим, має можливість вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України - колабораційній діяльності, тобто в участі громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора (кримінальне правопорушення, яке, відповідно до статті 12 КК України є тяжким, та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років).
Це, на думку слідчого, вказує на наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України та свідчать про те, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється.
ОСОБА_5 , у випадку обрання стосовно неї запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, може й надалі переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду необмежений час.
Згідно частини шостої статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи викладене, слідчий просить суд задовольнити клопотання та винести ухвалу про обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, оскільки, на думку захисника, докази у даному кримінальному провадженні відсутні. Крім того, захисник зауважує, що підозрюваній може бути не відомо про відкрите стосовно неї кримінальне провадження.
Згідно з частиною першою статті 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Разом з тим, хоча частина шоста статті 193 КПК України уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, однак вона не містить правила, виходячи з якого слідчий суддя не повинен дотримуватися вимог частини першої статті 187 КПК України стосовно обов'язкового здійснення виклику підозрюваної.
Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Згідно матеріалів клопотання підозрювана ОСОБА_5 перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно частини восьмої статті 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
На виконання вимог статті 135 КПК України, судом було розміщено повістки про виклик до суду підозрюваної ОСОБА_5 , для розгляду даного клопотання, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, в аспекті встановлення факту повідомлення про час та місце розгляду справи, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею виконано усі визначені КПК України дії, спрямовані на повідомлення підозрюваної особи про цей розгляд, а тому вважається, що цей учасник повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Слідчий суддя встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені статтею 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошенні у газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення КПК України, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, рішенням органу досудового розслідування підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук». Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом.
Тим самим, оголошення особи в розшук є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для розгляду клопотання у порядку частини шостої статті 193 КПК України поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення, оскільки сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник.
Враховуючи, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюванї у даному кримінальному провадженні, а також факт того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошена у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної відповідно до приписів частини шостої статті 193 КПК України.
Вислухавши доводи та пояснення захисника, доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання в їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно зі сттатею 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої та другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною п?ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчим суддею встановлено, що 25 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України (кримінальне провадження № 22025011000000219).
Клопотання подано слідчим-криміналістом слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ГУ СБ України в АР Крим підполковником ОСОБА_3 , погоджено з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури АР Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 . Вказане клопотання оформлене відповідно до вимог статті 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис захисника щодо вручення йому копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги частини третьої статті 184 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа № 536/2475/14-к).
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи частини першої статті 42, статті 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до частини восьмої статті 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України загальнодержавного значення «Урядовий кур'єр», а також вручено захиснику.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п?ятою статті 111-1 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: рапортом щодо виявленого кримінального правопорушення 10 відділу ГВ ЗНД Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/5/10-5053нт від 17 жовтня 2025 року; актом огляду від 17 жовтня 2025 сайту «Виборчої комісії Республіки Крим», за URL-адресою: http://crimea.izbirkom.ru; протоколом огляду від 28 лютого 2025 року облікового запису в російській соціальній мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, (мовою оригіналу: «ВКонтакте») під назвою: (мовою оригіналу: « ОСОБА_7 »); протоколом огляду від 04 березня 2025 року « Яндекс диск » за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 на якому розміщено публікації документів про реєстрацію кандидатів та обрання депутатом «Керченської міської ради Республіки Крим третього скликання», зокрема ОСОБА_5 ; протоколом огляду від 05 травня 2025 року облікового запису в російській соціальній мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 (мовою оригіналу: «ВКонтакте») під назвою: (мовою оригіналу: « ОСОБА_7 »); висновком експерта № СЕ-19/120-25/6540-ФП від 16 червня 2025 року судової портретної експертизи; листом з Офісу Президента України № 45-01/353 від 14 березня 2025 року щодо інформації про припинення громадянства ОСОБА_5 ; листом з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 січня 2026 року; листом з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.1-2615/6-25 від 07 березня 2025 року.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень частини п?ятої статті 132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п?ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до статті 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваної, міцність її соціальних зв'язків, репутацію підозрюваної, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, що відноситься до злочинів проти основ національної безпеки, суть та характер кримінального правопорушення, відомості про особу визначені статтею178 КПК та з'ясовані органом досудового розслідування, факт перебування в розшуку, а також інші обставини, що мають значення у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування доведено обставини, які дають достатні підстави вважати наявними ризики, передбачені пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку частини шостої статті 193 КПК України.
Окрім цього, суд звертає увагу на положення частини шостої статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 176 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи доведення прокурором наявність обставин визначених статтею 177 КПК України (ризики), як і факту обґрунтованості підозри, введення на території України воєнного стану, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який надалі зі змінами, внесеними відповідними Указами затвердженими Законами України, продовжено по теперішній час, а також наявність достатніх підстав вважати, що з метою ухиляння від органу досудового розслідування підозрювана ОСОБА_5 перебуває на ТОТ та оголошена в розшук, слідчий суддя вважає наявними підстави для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до частини четвертої статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_5 , у порядку частини шостої статті 193 КПК України.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого-криміналіста слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ГУ СБ України в АР Крим підполковника ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки прокуратури АР Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025011000000219 від 25 вересня 2025 року, стосовно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 КК України - задовольнити.
Обрати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглянути питання з її участю про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1