Справа № 420/30578/25
16 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправним наказ №96 від 02.04.2025 року про звільнення головного старшини ОСОБА_1 з посади начальника бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 ;
скасувати даний наказ;
поновити на посаді начальника бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 з 02.04.2025 року;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 грошову компенсацію за вимушений прогул з 02.04.2025 року по день ухвалення постанови суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022р. була призначена на посаду бухгалтера фінансово-економічної служби. Свої обов'язки виконувала добросовісно, відповідно до посадової інструкції, про що свідчить службова характеристика від 20 березня 2023 року та сертифікат МО № 4791 від 27 липня 2023р. Наказом № 96 від 02.04.2025р. була звільнена з посади начальника бюро перепусток батальйону охорони в/ч НОМЕР_2 (у відставку за віком) на підставі п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Не погоджуючись з наказом про звільнення у відставку № 96 від 02.04.2025р., позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що на день звільнення 02.04.2025р. вона перебувала на стаціонарному лікуванні (як військовослужбовець ЗСУ) в лікарні № 1, АДРЕСА_3 , про що свідчить виписка з історії хвороби терапевтичного відділення № 4263/887, та доповідала про це командиру підрозділу по телефону. Також позивачка вказує, що не подавала та не підписувала рапорт про звільнення № 1410 від 02.04.2025, про який зазначено у наказі №96 від 02.04.2025; заперечує наявність обхідного листа № 1411 від 02.04.2025. Копію наказу №96 від 02.04.2025 позивачка отримала 08.08.2025 у відповідь на адвокатський запит та у її військовий квиток не внесено запис про звільнення з військової служби. Також позивачка вказує, що відповідачем не наданий припис до ЦТК для взяття на облік, у зв'язку з чим вона продовжує бути діючим військовослужбовцем. Порушення відповідачем порядку звільнення полягає у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 був відхилений поданий позивакою рапорт на направлення на ВЛК, що є обов'язковою умовою при звільненні, а також щодо направлення особової справи на обрахування вислуги років для підготовки документів до призначення пенсії з визначенням пільгового періоду за час проходження служби в ЗСУ. Натомість відповідач в наказі № 96 від 02.04.2025 р. вказує, що пільгових років у позивачки нуль, хоч під час проходження служби вона неодноразово зверталась до відповідача щодо перерахунку пільгового періоду за час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 , про що свідчить запис у військовому квитку та в особовій справі. Цей період служби розраховується відповідно за 1 (один) місяць 10 (десять) днів додатково, що суттєво впливає на вислугу років та грошове забезпечення за три роки з 01.04.2022р. по 02.04.2025p.
На підставі викладеного позивачка вважає, що відповідачем порушені її права, за захистом яких вона звернулась до суду.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
10.10.2025 року позивачем до суду подано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також цією ухвалою суд витребував з Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії матеріалів, які слугували підставою прийняття наказу №96 від 02.04.2025 року про звільнення головного старшини ОСОБА_1 з посади начальника бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , зокрема, але не виключно, рапорту головного старшини ОСОБА_2 (вн. від 02.04.2025 №1410), обхідного листа (вн. від 02.04.2025 №1411), наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29.01.2025 року №8-РС (по особовому складу), доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №96 від 02.04.2025 року.
Відповідачу електронний примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 12.11.2025 року о 13:40 год.
Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Також відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 11.11.2025 року в частині витребування доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно приписів ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
01.12.2025 року позивачкою подано заяву про розгляд справи за її участі.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а позивачкою не обґрунтовано необхідності розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
На підставі викладеного, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно записів військового квитка серії НОМЕР_5 від 20.10.1993 року та Послужного списку, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20.10.1993 по 19.05.2000 рр. проходила військову службу, зокрема у військовій частині НОМЕР_4 з 02.10.1995 по 19.05.2000 рр.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 по стройовій частині від 19.04.2000 року №76, старший сержант ОСОБА_1 , яка звільнена з військової служби в запас на підставі Наказу МО України по п.118 п.п. "в"- за станом здоров"я обмежено придатна до військової служби, з 19.05.2000 року виключена зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з направленням на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
01.04.2022 року відповідно до Указу Президента України від 22.02.2022 №2 «Про призов резервістів на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період» та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», старшого сержанта запасу ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 року №81 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 . Наказом від 20.12.2023 року №41-РС призначена на посаду контролера.
Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , начальника бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_2 від "29" січня 2025 року № 8 - PC (по особовому складу) у відставку за підпунктом «а" ( за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу", вважати, що 02 квітня 2025 року справи та посаду здала, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 , місто Одеса, з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
За змістом наказу від 02.04.2025 року №96:
Вислуга років у Збройних Силах станом на "02" квітня 2025 року становить: календарна 09 років 06 місяців 22 доби, пільгова 00 років 00 місяців 00 діб, загальна вислуга років 09 років 06 місяців 22 доби.
Виплатити щомісячну надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років та премію в розмірі 523 % за період з "01" по "02" квітня 2025 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана (30 діб), за 2023 рік не використана (15 діб), за 2024 рік не використано 30 діб, за 2025 рік не надавалась, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримала (наказ від 14.02.2025 № 46).
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до наказу Міністра оборони України від "07" червня 2018 року № 260 "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", за 2025 рік не отримала.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік 30 діб у розмірі 22 534 гривні 95 копійок, за 2023 рік 15 діб у розмірі 11 267 гривень 48 копійок, за 2024 рік 30 діб у розмірі 22 534 гривні 95 копійок, за 2025 рік 30 діб у розмірі 22 534 гривень 95 копійок.
Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" із змінами постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2022 № 58, за 36 календарних місяців у розмірі 32 450 гривень 33 копійки. Постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечувалася, на квартирному обліку не перебувала.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від "29" січня 2025 року № 8 - РС (по особовому складу), рапорт головного старшини ОСОБА_2 (вн. від 02.04.2025 № 1410), обхідний лист (вн. від 02.04.2025 № 1411).
Не погоджуючись з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі також Закон № 2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 26 Закону №2232-XII передбачені підстави звільнення з військової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Стаття 22 Закону №2232-XII визначає граничний вік перебування на військовій службі.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону №2232-XII, граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб:
рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років;
вищого офіцерського складу - до 65 років.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 22 Закону №2232-XII, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, граничний вік перебування на військовій службі не встановлюється. На таких осіб не поширюються положення частини другої цієї статті.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У свою чергу, згідно з пунктом 7 Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 235 Положення №1153/2008, військовослужбовці протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування їх на військовій службі направляються для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби. Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, підлягають звільненню з військової служби на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.
Військовослужбовці за їх бажанням можуть не направлятися на обстеження військово-лікарською комісією в разі звільнення:
у зв'язку із закінченням строку контракту;
за власним бажанням;
за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
через сімейні обставини або з інших поважних причин;
з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 240 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 243 Положення №1153/2008, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Згідно з вимогами пунктів 219-220 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби Збройних Сил України можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п'яти років.
Під час розгляду питання щодо залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік ураховуються:
потреба Збройних Сил України;
рівень командирської (професійної) підготовки;
наукові ступені і вчені звання;
досвід проходження військової служби у військових підрозділах, які направлялися за кордон;
бойовий досвід;
знання іноземної мови за стандартизованим мовним рівнем не нижче за «мінімально необхідний»;
наявність освіти оперативно-тактичного або оперативно-стратегічного рівня (тільки для осіб офіцерського складу).
Питання про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік порушується посадовими особами, які мають право видавати накази по особовому складу, і вище.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до розділу XI Інструкції №170, з метою збереження досвідчених кадрів або у разі неможливості укомплектування окремих посад фахівцями належного рівня кваліфікації на військовій службі понад граничний вік на їх прохання можуть бути залишені окремі військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді та визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби.
Військовослужбовці, які прийняли рішення продовжувати військову службу понад граничний вік, подають рапорт за підпорядкованістю з висловлюванням прохання продовжити військову службу понад граничний вік.
За направленням командира військової частини військовослужбовець повинен пройти медичне обстеження на предмет придатності до військової служби. Військовослужбовці, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби, на військовій службі понад граничний вік не залишаються.
Військовослужбовці, які прийняли рішення продовжувати військову службу понад граничний вік, за рішенням командира військової частини, в якій вони проходять військову службу, розглядаються на засіданні комісії військової частини з питань проходження військової служби.
Посадовій особі, яка приймає рішення про залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік, подаються такі документи:
Подання (додаток 1);
рапорт військовослужбовця з проханням продовжити військову службу понад граничний вік;
довідка військово-лікарської комісії з висновком про придатність військовослужбовця до військової служби за контрактом;
два примірники Контракту про проходження військової служби, підписані військовослужбовцем, про проходження військової служби понад граничний вік;
копії останньої атестації військовослужбовця.
Документи до відповідної служби персоналу надсилаються до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.
Відповідна служба персоналу готує документи для прийняття рішення щодо залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік посадовими особами, визначеними у пункті 222 Положення.
Прийняття рішень та видання наказів по особовому складу про залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік здійснюється до 1 грудня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі.
З військовослужбовцями, яких залишено на військовій службі понад граничний вік, укладається Контракт про проходження військової служби на строк продовження військової служби.
Військовослужбовці, щодо залишення яких на військовій службі понад граничний вік позитивного рішення не прийнято, включаються до плану звільнення з військової служби на наступний рік, про що прямі начальники за місцем служби військовослужбовців особисто повідомляють їх у письмовій формі.
У відповідності до вимог п.12.8 розділу ХІІ Інструкції №170, посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт.
Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк Контракту про проходження військової служби, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку Контракту про проходження військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців.
Згідно з вимогами п.12.7 розділу XII Інструкції №170, бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником.
З військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед направленням документів на їх звільнення за всіма підставами проводиться бесіда із складанням аркуша бесіди. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці служб персоналу, юридичних, фінансових служб тощо.
Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.
У разі коли під час бесіди виникли питання, які не можуть бути вирішені на місці, на адресу відповідної посадової особи чи органу військового управління надсилається запит з необхідними матеріалами і довідками.
Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди.
Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.
З аналізу положень законодавства вбачається, що у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі військовослужбовці:
звільняються з військової служби з підстави - за віком;
звільняються з військової служби з підстави - за станом здоров'я за наявності висновку ВЛК, який (висновок) враховується під час визначення підстав звільнення з військової служби;
залишаються на військовій службі понад граничний вік у разі, у разі виявлення військовослужбовцем бажання продовжувати військову службу понад граничний вік та подання ним рапорту у термін до 1 жовтня року, що передує року досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, а також прийняття позитивного рішення комісією військової частини з питань проходження військової служби про залишення на військовій службі понад граничний вік.
При цьому, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільнення незалежно від їх бажання продовжувати військову службу, тобто бажання військовослужбовця не є вирішальним фактором при залишенні на військовій службі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі №120/2472/19-а.
Під час дії воєнного стану, військовослужбовці можуть бути залишені на службі понад граничний вік за наявності високої професійної підготовки та за їхньою згодою.
Предметом спірних правовідносин у даній справи є правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, яким головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , начальника бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_2 від "29" січня 2025 року № 8 - PC (по особовому складу) у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Так, згідно з підпунктом «а» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
У позові зазначено, що на день звільнення 02.04.2025 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні (як військовослужбовець ЗСУ) в лікарні № 1, АДРЕСА_3 , про що свідчить виписка з історії хвороби терапевтичного відділення № 4263/887, та доповідала про це командиру підрозділу по телефону. Також позивачка вказує, що не подавала та не підписувала рапорт про звільнення № 1410 від 02.04.2025, про який зазначено у наказі №96 від 02.04.2025; заперечує наявність обхідного листа № 1411 від 02.04.2025.
Разом із позовною заявою подано Медичну карту стаціонарного хворого №4263/887 КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради відділення екстреної медичної допомоги, відповідно до якої ОСОБА_1 була госпіталізована 02.04.2025 року о 16:50 год. та доставлена ШМД за викликом №531 прийнятим о 15:59 год., що підтверджується Супровідним листком №531 та талоном до супровідного листка №531.
Згідно виписка з історії хвороби терапевтичного відділення № 4263/887, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.04.2025 по 14.04.2025.
Також у виписці з історії хвороби терапевтичного відділення № 4263/887 вказано, що позивачка лікувалась в КНП "ООМЦПЗ" с. Олександрівка з 25.02.2025 по 01.04.2025, після виписки повернулась до виконання службових обов'язків. Серед рекомендацій вказано направити на проходження ВЛК.
11.06.2025 року в інтересах позивачки поданий адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 з проханням надати інформацію:
чи надавалась медична допомога ОСОБА_1 ;
коли останній раз проводилась військово-лікарська комісія для визначення ступеня придатності ОСОБА_1 ;
чи притягувалась дисциплінарної, відповідальності; ОСОБА_1 адміністративної, до кримінальної
чи позбавлялась ОСОБА_1 в повному обсязі чи певного відсотку грошового забезпечення, якщо так, то на підставі чого;
чи проводились службові розслідування стосовно притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності;
чи надавався обхідний лист ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням;
надати належним чином завірену копію актів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ;
надати витяг з наказу про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
надати належним чином завірену копію пройденого ОСОБА_1 обхідного листа;
надати довідку про всі без виключення нараховані та виплачені ОСОБА_1 основні та додаткові види грошового забезпечення та премії, допомоги тощо помісячно за період з квітня 2022 року до моменту звільнення з військової служби із зазначенням тарифного розряду та розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався при обчисленні посадового окладу та окладу за званням.
Листом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2025 року №475/4/3379 надано відповідь на зазначений адвокатський запит, де повідомлено, що за наявною інформацією з журналу реєстрації амбулаторних звернень медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 головному старшині ОСОБА_1 надавалась наступна медична допомога амбулаторно: 03.04.2024 стан після хвороби; 08.05.2024 - поведінковий розлад, гіпертонічна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія; 10.05.2024 - поведінковий розлад особистості; 28.05.2024 стан після хвороби; 11.06.2024 остеохондроз, ПВХ, радікулопатія; 26.06.2024 вертеброгенний радикуліт, дисциркуляторна енцефалопатія; 28.06.2024 хронічний вертеброгенний радикуліт. Відповідно до запису в журналі реєстрації стаціонарного лікування хворих медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , головний старшина ОСОБА_1 у період з 25.02.2025 по 01.04.2025 проходила стаціонарне лікування у КНП "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" Одеської міської ради з діагнозом: змішаний розлад особистості на конверсійно - параноїдальному фоні, стадія компенсації, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, 01.04.2025 амбулаторний огляд після виписки. Раніше по попередніх зверненнях ОСОБА_1 щодо необ'єктивного, як на її думку, ставлення до неї з боку командування військової частини НОМЕР_2 та окремих командирів підрозділів військової частини НОМЕР_2 проводились відповідні перевірки, за результатами яких доводи заявниці свого підтвердження не знайшли. За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 головний старшина ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Так, факт неналежного відношення ОСОБА_1 до службових обов'язків, ухилення від служби на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 були підтверджені проведеним у листопаді 2023 року стосовно неї службовим розслідуванням, за результатами якого було встановлено, що ОСОБА_1 в супереч вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 6 розділу І наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, абзацу 1 розділу І посадової інструкції бухгалтера, пунктів 1, 3 функціональних обов'язків бухгалтера (900025A/3-4) не була забезпечена повнота, точність та вчасність ведення бухгалтерського обліку майна КЕС. За порушення вищезазначених нормативно - правових актів та посадових інструкцій наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2023 № 131 ОСОБА_1 було оголошено догану. Крім того, за фактами неналежного виконання службових обов'язків стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 головного старшини ОСОБА_1 у квітні 2024 року було проведено службове розслідування, за результатами якого за порушення вимог статей 11, 16, 37, 260, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2024 № 65 до неї було застосовано дисциплінарне стягнення оголошено сувору догану. В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2025 № 171 до вищезазначеного наказу від 13.04.2025 № 65 були внесені зміни, у зв'язку із нововиявленими обставинами, а саме виключено п. 3 наказу про наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Цим же наказом від 12.06.2025 № 171 заступника командира військової частини НОМЕР_2 з морально- психологічного забезпечення начальника відділення у зв'язку із нововиявленими обставинами зобов'язано направити лист до ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві щодо відсутності в діях контролера бюро перепусток батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 головного старшини військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, а помічника командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи начальника служби зобов'язано здійснити доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке було утримано під час дії пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2024 № 65 "Про результати службового розслідування" (з основної діяльності). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 № 96 (по стройовій частині) головного старшину військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2025 № 8-PC (по особовому складу) у відставку за підпунктом "а" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення. Обхідний лист перед звільненням ОСОБА_1 не заповнювався у зв'язку з її відмовою підписувати рапорт про звільнення, ознайомлюватись з аркушем бесіди про звільнення та іншими необхідними для звільнення документами, про що посадовими особами військової частини НОМЕР_2 02.04.2025 був складений відповідний акт (вх № 1408).
Разом з листом надіслані: довідка про розміри щомісячних видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (у тому числі додаткових) за період з 01.04.2022 по 02.04.2025, копія акту службового розслідування стосовно ОСОБА_1 від 11.11.2023, копія акту службового розслідування стосовно ОСОБА_1 від 13.04.2024, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2025 № 8-РС (по особовому складу), витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 № 96 (по стройовій частині).
На підставі викладеного судом встановлено, що:
позивачка виключена із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (наказ від 02.04.2025 року №96) під час перебування на лікарняному (у період з 25.02.2025 по 01.04.2025 проходила стаціонарне лікування у КНП "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" Одеської міської ради);
відмовилась від підписання рапорту про звільнення. Обхідний лист перед звільненням ОСОБА_1 не заповнювався у зв'язку з її відмовою підписувати рапорт про звільнення, ознайомлюватись з аркушем бесіди про звільнення та іншими необхідними для звільнення документами, про що посадовими особами військової частини НОМЕР_2 02.04.2025 був складений відповідний акт (вх № 1408);
рапорт з проханням продовжити військову службу понад граничний вік не подавала;
не пройшла, відповідно до пункту 235 Положення №1153/2008, протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування на військовій службі для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я обстеження військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Щодо звільнення під час перебування на лікарняному.
Суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:
перебування на лікуванні;
захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
настання інших випадків, визначених законодавством.
Отже, Законом встановлено заборону виключення військовослужбовця зі списків особового складу під час перебування на лікуванні.
Згідно обставин справи, позивачка перебувала на лікарняному у період з 25.02.2025 по 01.04.2025 - проходила стаціонарне лікування у КНП "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" Одеської міської ради.
Згідно виписки з історії хвороби терапевтичного відділення № 4263/887, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.04.2025 по 14.04.2025 в КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради.
Разом із позовною заявою подано Медичну карту стаціонарного хворого №4263/887 КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради відділення екстреної медичної допомоги, відповідно до якої ОСОБА_1 була госпіталізована 02.04.2025 року о 16:50 год. та доставлена ШМД за викликом №531 прийнятим о 15:59 год., що підтверджується Супровідним листком №531 та талоном до супровідного листка №531.
Тобто, у день виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_6 позивачка була госпіталізована, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з метою приведення наказу від 02.04.2025 року №96 у відповідність з приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відновлення порушених прав щодо заборони виключення із списків особового складу у разі перебування на лікуванні, необхідним є внесення змін до наказу від 02.04.2025 року №96 в частині дати виключення із списків особового складу на дату повернення на військову службу після завершення стаціонарного лікування.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов'язати військову частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 02.04.2025 року №96, яким головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, шляхом зміни дати виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Водночас, суд зауважує, що саме звільнення під час лікарняного не є підставою для поновлення на службі, оскільки наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
За таких обставин, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, яким головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, не підлягає скасуванню, а підлягає приведенню у відповідність з приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, суд зазначає, що позивачка звільнена з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, а наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29 січня 2025 року № 8 - PC (по особовому складу). Водночас, цей останній наказ позивачкою не оскаржений.
Що стосується відмови позивачки від підписання рапорту про звільнення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.06.2021 року у справі №120/2472/19-а, військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільненню незалежно від їх бажання продовжувати військову службу, тобто бажання військовослужбовця не є вирішальним фактором при залишенні на військовій службі.
Так, військовослужбовець, щодо якого не прийнято позитивного рішення на проходження військової служби понад граничний вік, за встановленою процедурою, підлягає звільненню з військової служби.
Більше того, за відсутності позитивного рішення на проходження військової служби понад граничний вік, командування зобов'язано звільнити військовослужбовця з військової служби на підставі пункту «б» частини 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі.
Окрім того, залишення військовослужбовця на військовій службі понад граничний вік не є імперативною вимогою та не кожен хто виявив таке бажання повинен отримати позитивне рішення, адже законодавець зазначив «можуть бути» залишені понад граничний вік, що відповідно не тягне за собою обов'язку, а надає право вибору варіанту поведінки, особою, яка уповноважена на прийняття такого рішення.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка подавала рапорт з проханням продовжити військову службу понад граничний вік.
Отже, звільнення позивачки з підстави досягнення нею граничного віку перебування на військовій служби без підписання або відмови підписання рапорту не є підставою для визнання такого звільнення незаконним та її поновлення на службі.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96 позивачці виповнилось 60 років, що, у відповідності до вимог Закону № 2232-ХІІ, є граничним віком перебування в запасі.
Це означає, що у відповідача (військового органу) не було законних підстав залишати її на службі, оскільки досягнення граничного віку є безумовною підставою для звільнення, якщо немає виняткових умов, що дозволяють продовження (наприклад, особливо висока кваліфікація, потреба у службі).
Відповідно до законодавства, граничний вік перебування на військовій службі для більшості військовослужбовців під час особливого періоду становить 60 років.
Винятки можливі, якщо військовослужбовець має високу професійну підготовку, практичний досвід і за висновком ВЛК визнаний придатним до служби, і є згода на продовження служби. Однак, якщо таких підстав не було, то залишення на службі було б незаконним.
Що стосується не направлення позивачки для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 235 Положення №1153/2008, військовослужбовці протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування їх на військовій службі направляються для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби. Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, підлягають звільненню з військової служби на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.
Однією з підстав позову зазначено те, що позивачку не було направлено на ВЛК.
Як встановлено судоми, 11.06.2025 року в інтересах позивачки поданий адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 з проханням надати інформацію, зокрема коли останній раз проводилась військово-лікарська комісія для визначення ступеня придатності ОСОБА_1 .
У самому адвокатському запиті від 11.06.2025 року зазначено, що «Клієнтка повідомляла про те, що неодноразово зверталась до командування з проханням надати їй медичну допомогу та відправити на проходження ВЛК, оскільки стан її здоров'я значно погіршився за час проходження військової служби. На рапорт про направлення проходження ВЛК Клієнтка отримала відповідь у який зазначено: «Щодо ненадання Вам направлення для проходження військово лікарської комісії повідомляємо, що протягом 3 місяців Ви систематично ігнорували вказівки безпосереднього командира щодо необхідності пройти ВЛК перед звільненням (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) у присутності свідків про що був складений відповідний акт.».
Сторонами не надано до суду ані рапортів позивачки до командування військової частини НОМЕР_2 про направлення її на проходження ВЛК, ані відповіді військової частини НОМЕР_2 на цей рапорт та акту щодо ухилення/ігнорування позивачки від виконання вказівки безпосереднього командира щодо необхідності пройти ВЛК перед звільненням (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Проте, з наведеного слідує, що сторонами визнається факт комунікації з приводу проходження позивачкою ВЛК.
Відповідно до абз. 2 пункту 235 Положення №1153/2008, військовослужбовці за їх бажанням можуть не направлятися на обстеження військово-лікарською комісією в разі звільнення за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Водночас, вирішуючи спір суд зазначає, що у межах заявлених позовних вимог позивачка не оскаржує підставу звільнення з військової служби, визначену в наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 29 січня 2025 року № 8 - PC (по особовому складу). Цей наказ позивачкою не оскаржений. Позивачка оскаржує наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96, проте який не стосується правомірності звільнення позивачки, а визначає дату виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також належні розрахунки при звільненні.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, викладених у позові з наведених у ньому підстав.
Проте, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд вважає необхідним визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96 в частині визначення дати виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 02 квітня 2025 року та зобов'язати військову частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 02.04.2025 року №96, яким головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, шляхом зміни дати виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Що стосується доводів позивачки про невірне обчислення відповідачем пільгової вислуги років за час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_4 з розрахунку за 1 (один) місяць 10 (десять) днів додатково, суд зазначає, що вказане питання також не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки у межах заявлених позовних вимог позивачка оскаржує не порядок обчислення вислуги років, а наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96. У свою чергу порядок обчислення вислуги років не впливає на правомірність звільнення з військової служби.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» та інші судові витрати ним не понесені, розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року №96 в частині визначення дати виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 02 квітня 2025 року.
Зобов'язати військову частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 02.04.2025 року №96, яким головного старшину військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 з 02 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, шляхом зміни дати виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук