Справа №523/1381/26
Провадження №1-кс/523/1442/26
13 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, в присутності підозрюваного, розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025150020003828 від 25.09.2025 відносно :
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеська область, Ізмаїльського району, с. Броска, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, раніше не судимого, військовослужбовця призваного за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді техніка-начальника ремонтно-евакуаційної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України, у військовому званні «солдат»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
20.01.2026 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ..
Слідчий в обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді техніка-начальника ремонтно-евакуаційної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України, у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 123-124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, а саме 15.09.2025 року о 08:00 не з'явився до місця несення служби, а саме до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який дислокується за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, та ухиляється від проходження військової служби проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , 18.12.2025 року складено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Вжитими заходами розшуку, встановити місцезнаходження ОСОБА_6 не надалося можливим.
У зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв'язком) та безпосередньо за місцем несення військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є також особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено йому внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
12.03.2026 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий в порядку ст. 191 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
На підставі вищезазначеного, слідчий за погодженням прокурора звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , посилаючись на те, що метою та підставами обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування зазначених ризиків, слідчий зазначає:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що від тяжкості залежить покарання, яке ОСОБА_6 зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_6 самовільно залишив місце розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільно небезпеку злочину, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків, які є його співслужбовцями та в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, змінити покази на свою користь, до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії- водій першої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому на думку органу досудового розслідування вважають, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий в клопотанні зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тобто злочин віднесений до категорії тяжких злочинів, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам, а також те, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування, а тому треба застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала проти задоволення клопотання слідчого. Вона повідомила, що підозрюваний має постійне місце проживання, родину, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. Крім того, на думку адвоката ризики заявлені слідчим в клопотання не доведені та не обґрунтовані. З врахуванням наведеного, а також характеризуючих даних підозрюваного, просила суд застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що у проваджені Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали кримінального провадження за № 62025150020003828 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , 18.12.2025 року складено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Вжитими заходами розшуку, встановити місцезнаходження ОСОБА_6 , не надалося можливим. У зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв'язком).
Постановою слідчого від 13.01.2026 року досудове розслідування зупинено та оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_6 ..
Відповідно до ухвали слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 28.01.2026 року, справа № 523/1381/26, провадження №1-кс/523/1444/26 надано дозвіл на затримання ОСОБА_6
12.03.2026 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий в порядку ст. 191 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_6 має певне відношення до вказаного злочину.
Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об'єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри у кримінальному провадженню за № 62025150020003828 від 25.09.2025 року відносно ОСОБА_6 ..
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_6 самовільно залишив місце розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільно небезпеку злочину, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків, які є його співслужбовцями та в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, змінити покази на свою користь, до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Існування ризику п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, передбаченого ст.177 КПК України слідчим суддею не встановлено, у зв'язку із тим, що прокурором не доведено.
Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється; 3) дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його, вік та стан здоров'я, те, що останній раніше не судимий, є військовослужбовцем.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але прокурором доведено, що з урахуванням обставин по справі, а також того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що вказує на відсутність підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів, які б підтвердили неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 за станом здоров'я чи з інших підстав такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, стороною захисту не надано, а слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025150020003828 від 25.09.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.04.2026 року включно, без визначення розміру застави та можливості її внесення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 16.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1