Cправа №505/669/26
Провадження №1-кс/505/350/2026
Іменем України
09.03.2026 м. Подільськ
Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню за №-12026161180000181 від 04.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.276 КК України,-
Як вбачається з клопотання слідчого та наданих матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.03.2026 о 17 годині 31 хвилин, надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що на станції «Подільськ» на залізничних коліях відбувся наїзд вантажним вагоном на людину. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , намагаючись перейти колії не помітив вагон, який наближався, у зв'язку з чим відбувся наїзд вантажного вагону №56289739 на вищевказану особу, в результаті чого ОСОБА_5 отримав травматичну ампутацію верхньої третини правої гомілки. З вказаними тілесними ушкодженнями останнього доставлено до Подільської міської лікарні.
Так, 04.03.2026 в період часу з 10 години 40 хвилин по 11 годин 30 хвилин проведено огляд території Подільської залізничної станції, а саме 36 колії старого Одеського парку, в ході проведення якого було вилучено вантажний вагон №56289739, який під відповідальне зберігання передано заступнику начальника залізничної станції Подільськ ОСОБА_6 .
Таким чином, вбачається що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є підстави вважати, що вилучений вантажний вагон є засобом скоєння правопорушення.
З цих підстав, вилучене майно яке відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, 04.03.2026 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Від слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 до суду надійшла письмова заява про розгляд клопотання без її участі.
Відповідно до приписів ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Оскільки слідчий надала до суду письмову заяву про розгляд клопотання за її відсутністю, суд вважає, клопотання має бути розглянуто у відсутності зазначеної особи, відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами статті 132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Положеннями абзацу 1 ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Зміст поданого клопотання та доданих до нього матеріалів не містять будь-якого об'єктивного обґрунтування наявності ризиків, визначених ч.1 ст.170 КПК України, у тому числі і з огляду на специфіку та габарити майна - вагона, який, на думку слідчого, можливо приховати, втратити, пошкодити чи знищити.
Отже, накладення арешту жодним чином не забезпечить виконання завдань кримінального провадження, не сприятиме встановленню істини по справі і буде надмірним втручанням у права володільця вказаного майна ТОВ «Лемтранс». Також, застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на завантажений вугіллям вагон №56289739, може створювати несприятливі обставин для добросовісного власника майна, пов'язаних із зупиненням господарської діяльності товариства та приведення до значних збитків, тому застосування арешту на вищезазначене майно позбавить власника можливості здійснювати свої права на розпорядження майном.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що клопотання про арешт майна не містить належного обґрунтування відповідності вагона ознакам речових доказів, закріплених в ст.98 КПК України, мета та підстави арешту вагону в рамках зазначеного кримінального провадження не узгоджуються з положеннями частин 2, 3 ст.170 КПК України, тому підстав для задоволення вказаного клопотання, слідчий суддя не вбачає.
Керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню за №-12026161180000181 від 04.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.276 КК України, - відмовити.
Вилучене майно, а саме вантажний вагон №56289739 - повернути власнику ТОВ «Лемтранс».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1