іменем України
16 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11426/25
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/391/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
Позивач: Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком (суддя Маринченко О.А.), ухвалене у м Чернігів,
У серпні 2025 року Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення 19523.78 грн заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем, власником нежитлового приміщення у багатоквартирного будинку, обов'язку з оплати послуг з управління та утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку за період 01 квітня 2019 року до 31 липня 2025 року. Вартість послуг позивач визначив, виходячи з тарифу, затвердженого договором № 77 від 01.04.2019 року та додаткових угод до нього від 25.05.2021 року та 03.10.2024 року, що укладено із співвласниками.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2025 року позов Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 квітня 2019 року до 31 липня 2025 року в сумі 19 523, 78 грн, а також 3 028 грн судового збору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку та, відповідно, співвласником спільного майна цього будинку, а тому зобов'язаний брати участь у витратах на його утримання та оплачувати надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Встановивши, що між управителем та співвласниками будинку укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, умови якого є обов'язковими для всіх співвласників, що позивач надавав відповідні послуги, а відповідач доказів належного виконання обов'язку з їх оплати, а також доказів звернення з претензіями щодо ненадання, надання не в повному обсязі чи неналежної якості таких послуг не надав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього заборгованості та судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивач не довів належного повідомлення відповідача про проведення зборів співвласників, укладення договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та внесення до нього змін, а також не надав доказів направлення відповідачу примірника такого договору, додаткових угод і вимог про оплату наданих послуг. Крім того, апелянт зазначає, що належне йому нежитлове приміщення є відокремленим від загального під'їзду будинку, має окремий вхід з боку вулиці, а тому частина послуг, включених до розрахунку заборгованості, фактично йому не надавалася. Також апелянт вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичного надання послуг з управління багатоквартирним будинком у спірний період. Крім того, судом не враховано, що за таким самим предметом вже була на розгляді заява КП «Деснянське» до Деснянського районного суду м. Чернігова, за результатами розгляду якої, позивачу відмовлено у її задоволенні.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 58,4 кв. м у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (а. с. 22-23, 45-48). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа підприємець зх. 27.08.2000 року, але припинив діяльність з 20.02.2013 року.
01 березня 2023 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір безоплатного користування (позички), за умовами якого зазначене приміщення передано в безоплатне тимчасове користування для здійснення діяльності, не забороненої законом (а.с.60-63).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу та скасовано судовий наказ № 750/15062/21, виданий 06 січня 2022 року, про стягнення з нього на користь комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 березня 2019 року до 01 грудня 2021 року в розмірі 7 286,75 грн та судового збору.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року № 417-VIII.
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Згідно з частиною другою цієї статті до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:
1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;
2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;
3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;
6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;
7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;
8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (частина шоста статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Суди встановили, що рішенням зборів співвласників, що оформлено протоколом №2 від 05.03.2019, визначено позивача управителем та затверджено умови договору з управителем.
Аргументи відповідача щодо неповідомлення його про дату, місце проведення зборів співвласників й не голосування за прийняте рішення не можуть бути підставою для ухвалення рішення про відмову в позові у справі, що розглядається, оскільки відповідно до частини сьомої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, які є за своєю правовою природою актами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління.
Так, 01 квітня 2019 року між КП «Деснянське» Чернігівської міської ради як управителем та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в особі уповноважених осіб, які діяли на підставі протоколу № 2 зборів співвласників від 05 березня 2019 року, укладено договір № 77 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого співвласники зобов'язалися оплачувати надану послугу (а.с. 9-12).
У додатку № 1 до цього договору серед співвласників зазначений і ОСОБА_1 (а.с. 13).
Додатком № 5 до договору визначено вартість послуги з управління для власників нежитлових приміщень з 01 квітня 2019 року в розмірі 3,6319 грн за 1 кв. м, що для відповідача становило 212,10 грн на місяць (а.с. 19).
Додатковою угодою від 25 травня 2021 року вартість цієї послуги з 01 червня 2021 року змінено до 4,4522 грн за 1 кв. м, а для відповідача - до 260 грн на місяць (а.с. 20).
Додатковою угодою № 2 від 03 жовтня 2024 року з 04 листопада 2024 року запроваджено новий кошторис, згідно з яким вартість послуги для власників нежитлових приміщень становила 6,3938 грн за 1 кв. м, а для відповідача - 373,39 грн на місяць (а.с. 21).
Разом із тим відповідач оплату наданих послуг не здійснював, у зв'язку з чим за період з 01 квітня 2019 року до 31 липня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 19 523, 78 грн (а.с. 25).
Згідно з довідкою КП «Деснянське» ЧМР від 12 серпня 2025 року № 02-253 претензій щодо ненадання або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком від ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2019 року до 31 липня 2025 року не надходило, як і не надходило зауважень чи скарг інших співвласників будинку щодо виконання кошторису (а.с.26).
Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Ціна послуг; порядок оплати послуг є істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (частина четверта статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Частина другої статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (введено в дію з 1 травня 2019 року) також визначає, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:
1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;
2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Суди встановили, що за умовами договору, що був укладений з управителем, ціна послуги з управління становить: 3,6319 грн (в тому числі ПДВ) на місяць за 1 кв. м. загальної площі нежитлового приміщення у будинку. В подальшому згідно Додаткової угоди № 1 від 25.05.2021 року для власників нежитлових приміщень ціна послуги становила 4,4522 грн за 1 кв. м. загальної площі нежитлового приміщення у будинку, а за умовами Додаткової угоди « 2 від 03.10.2024 року у розмірі 6.3938 грн на місяць за 1 кв. м. загальної площі нежитлового приміщення у будинку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію 10 червня 2018 року) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У договорі про надання послуги з управління багатоквартирних будинком сторони погодили, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця.
Надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком підтверджується звітами про виконання кошторису на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 27-33).
Доказів не надання послуг чи надання їх неналежної якості управителем, відповідачем суду не надано.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів фактичного надання послуг є безпідставними, оскільки на підтвердження своїх вимог позивач подав договір № 77, додаткові угоди до нього, розрахунок нарахувань, звіти про виконання кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, а також довідку про відсутність претензій щодо ненадання або неналежної якості послуг, тоді як відповідач належних і допустимих доказів на спростування цих обставин не надав.
Співвласники на виконання договору про управління багатоквартирним будинком сплачують внески (платежі) не за користування майном (ліфтами), а беруть участь у покритті витрат на його утримання, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання ліфтів включається до послуги з управління багатоквартирним будинком, а згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" обсяг зобов'язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власника належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Отже, згідно зі загальним правилом, витрати на управління багатоквартирним будинком кожний співвласник несе пропорційно до його частки співвласника, незалежно від обставин використання спільного майна. Інше може бути визначено рішенням зборів співвласників або законодавством.
Зокрема, у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18 Велика Палата Верховного Суду вважала, що вказаний припис дозволяє зборам співвласників приймати рішення, згідно з яким розподілити між співвласниками будь-які витрати на управління багатоквартирним будинком інакше, ніж пропорційно до їхніх часток співвласника, тому скасувала судові рішення у частині задоволених позовних вимог і прийняла в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів у частині встановлення щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для власників нежитлових приміщень.
У справі, що розглядається, не встановлено обставин, які б підтверджували, що рішенням загальних зборів співвласників чи договором погоджено інший порядок несення витрат на управління багатоквартирним будинком для власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Законодавством також таких особливостей не передбачено, тому за загальним правилом відповідач несе витрати на управління багатоквартирним будинком пропорційно до розміру частки співвласника.
Таким чином, посилання апелянта на те, що належне йому нежитлове приміщення має окремий вхід з боку вулиці та є відокремленим від загального під'їзду будинку, також не впливають на правильність вирішення спору, оскільки така обставина не виключає статусу його власника як співвласника спільного майна будинку та не звільняє від участі у витратах на управління ним.
Крім того, матеріали справи не містять доказів перебування в оренді земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлового приміщення магазину належного відповідачу та відповідно витрат понесених ним для утримання її в належному стані.
Посилання апелянта на самостійне виконання ним або користувачем приміщення окремих робіт щодо його утримання не спростовують обов'язку брати участь у витратах на управління всім багатоквартирним будинком, оскільки предметом спірної послуги є забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна будинку і прибудинкової території в цілому.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про наявність попереднього спору між сторонами, оскільки скасування судового наказу не є вирішенням спору по суті та не позбавляло позивача права звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: